. Тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується значним перевищенням невідкладних фінансових зобов’язань підприємства над сумою залишку його грошових коштів та активів у високоліквідній формі, що носить хронічний характер.
Складність ситуації, що виникла сьогодні в українській промисловості, потребує застосування неординарних заходів. Цілком зрозуміло, що формальне визнання половини промислових підприємств нежиттєздатними банкрутами з подальшою ліквідацією їхніх активів є економічно невиправданим і навіть безглуздим кроком. З іншого боку, криза неплатежів потребує рішучих дій щодо її подолання. В цих умовах слід іще раз проаналізувати можливості процедури банкрутства як юридичного інструменту, що дає змогу почати реальну реструктуризацію підприємства-боржника.
Поняття банкрутства характеризується різними його видами. В фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства підприємств:
. Реальне банкрутство. Воно характеризує повну нездатність підприємства відновити в наступному періоді свою фінансову стійкість та платіжоспроможність в силу реальних втрат використовуємого капіталу. Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволить такому підприємству здійснити ефективну господарську діяльність в наступному періоді, внаслідок чого воно об’являється банкротом юридично.
. Технічне банкрутство. Цей термін характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликаний значною прострочкою його дебіторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевищує об’єм його фінансових зобов’язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризисному управлінні підприємством, включаючи його санацію, звичайно не призводить до його юридичного банкрутства.
. Фіктивне банкрутство. Воно характеризує хибне об’явлення підприємством про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для отримання у них відстрочки виконання своїх кредитних зобов’язань або знижки з суми кредитної заборгованості. Такі дії також переслідуються в кримінальному порядку.
Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов'язань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова е визначальною для формування фінансового стану підприємства.
Фінансовий стан підприємства - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. Таке трактування суті поняття «фінансовий стан» дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, у якій, як у дзеркалі, знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами.
Якщо параметри діяльності підприємства і розміщення його фінансових ресурсів відповідають критеріям позитивної характеристики фінансового стану, говорять про фінансову стійкість підприємства. У системі об'єктів фінансово-економічного аналізу саме їй належить провідна роль.
Коло найважливіших показників діяльності підприємств і показників, які характеризують стан, рух і розміщення їх фінансових ресурсів, тобто фінансову стійкість, включає:
- прибутковість (рентабельність) діяльності підприємства;
- наявність і динаміку основних та оборотних коштів;
раціональність розміщення (використання) власних і залучених фінансових ресурсів (основних і оборотних коштів);
ступінь фінансової незалежності підприємства (фінансової автономії);
ліквідність і платоспроможність.[12]
Основні фінансові звіти, які використовуються при аналізі, це:
- “Баланс підприємства” - ф. №1
- “Звіт про фінансові результати” - ф. №2
- “Звіт про рух грошових коштів” - ф. №3
- “Звіт про власний капітал” - ф. №4
Для оцінювання ліквідності використовуються такі показники.
Коефіцієнт покриття - розраховується як відношення величини
поточних активів до поточних зобов'язань (ф. № 1):
ряд. 260 + ряд. 270 ряд.
---------------------------
ряд. 620 + ряд. 630
Цей коефіцієнт показує, скільки одиниць оборотних засобів припадає на одиницю короткострокових зобов'язань. Оптимальне значення має бути 2 - 2,5.
Коефіцієнт загальної ліквідності - розраховується як
відношення величини грошових засобів короткострокових фінансових вкладень до
величини короткострокових зобов'язань (ф. № 1):
ряд. 230 +ряд. 240 + ряд. 160 + ряд. 161 + ряд. 150 + ряд. 190
----------------------------------------------------------------------------
ряд. 620 + ряд. 630
Вважається, що значення цього коефіцієнта має бути більшим за 1.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності - розраховується як
відношення величини грошових засобів до величини поточних зобов'язань (ф. № 1):
ряд. 230 + ряд. 240 ряд.
----------------------------
+ ряд. 630
Теоретично цей коефіцієнт має дорівнювати 0,25-0,3.
Оборотність дебіторської заборгованості розраховується
наступним чином:
стр. 035 ф. 2 П(С)БО 3x2/ [(Стр. 160 + стр 170 + стор. 180 +
стор. 190 + стр 200 + стор. 210 + стр 150) графа 1 активу балансу ф. 1 П(С)БО
2+ (Стр 160 + стр 170 + стр 180 + стор. 190 + стор. 200 + стор. 210 + стр 150)]
графа 2 активи балансу ф. 1 П(С)БО 2
Показує, як швидко підприємство одержує платежі
Оборотність запасів - це собівартість реалізованої продукції / Середня сума товарно-матеріальних запасів.
Стр. 040 ф. 2 П(С)БО 3
-----------------------------------------------------------------------
Сума рядків 1 00 - 1 40 р. активу балансу ф. 1 П(С)БО 2
Характеризує, наскільки ефективно підприємство розпоряджається своїми запасами
Період обороту товарних запасів розраховується за формулою:
Кількість днів у звітному періоді
-------------------------------------
Оборотність запасів
Перетворює показник оборотності запасів у дні. Розраховується за будь-який період часу рік, квартал, півріччя і т.д.
Для аналізу прибутковості та фінансової стабільності розраховуються такі коефіцієнти:
Коефіцієнт фінансової залежності як відношення величини
загальної суми господарських засобів (ф 1) до величини власного капіталу:
ряд. 280
---------
ряд. 380
Коефіцієнт фінансової автономії як відношення величини
власного капіталу до величини загальної суми господарських засобів (ф. № 1):
ряд. 380
---------
ряд. 280
Коефіцієнт оборотності
Для забезпечення нормальних умов діяльності підприємства воно вимушене тримати певні запаси, що, звичайно, вилучає частину капіталу з обігу і зменшує його прибутковість.
Для визначення тенденції оборотності обігових коштів
розраховується коефіцієнт оборотності як відношення виручки від реалізації до
суми оборотних засобів підприємства:
ряд. 010 (ф. № 2)
---------------------------------------------
ряд. 260 (ф. № 1) + ряд. 270 (ф. № 1)
Зменшення коефіцієнта, розрахованого на кінець звітного періоду, та порівняння його на початок року свідчить про обіговість коштів.
Рентабельність реалізованої продукції розраховується як
співвідношення валового прибутку до собівартості реалізованої продукції:
Стр. 050 (055) графа 1 ф. 2 П(С)БО 3
---------------------------------------------
Стр 040 графа 1 ф. 2 П(С)БО 3
Аналіз майнового стану здійснюється за допомогою наступних показників:
Частка основних засобів в активах розраховується як
відношення залишкової вартості основних засобів до активів:
Рядок 030 р. 1 активу балансу ф. 1 П(С)БО 2
---------------------------------------------------------
Рядок 280 активу балансу ф. 1 П(С)БО 2
Частка дебіторської заборгованості в активах розраховується як відношення суми дебіторської заборгованості до активів:
----------------------------------------------------------------------
Рядок 280 активу балансу ф. 1 П(С)БО 2
Питома вага зносу основних засобів до їхньої первісної
вартості розраховується як відношення зносу основних засобів до їхньої
первісної вартості:
Рядок 032 р. 1 активу балансу ф. 1 П(С)БО 2
--------------------------------------------------------
Рядок 031 р. 1 активу балансу ф. 1 П(С)БО 2
В цілому для аналізу фінансової звітності більш-менш широко використовуються близько 30 фінансових коефіцієнтів і показників. Необхідно пам’ятати, що оцінка фінансово-економічного стану об’єкта контролю лише на підставі окремих з них буде некоректною або навіть недостовірною, оскільки окремо взятий коефіцієнт дає уявлення лише про якусь одну сторону діяльності підприємства. Цей коефіцієнт може мати позитивне значення але робити на підставі цього висновок, що на підприємстві все гаразд, не можна, бо ряд інших показників можуть свідчити про наявність певних проблем.
Слід зазначити, що вибір коефіцієнтів і показників для аналізу та визначення їх арифметичних значень ще не є суто аналізом, а лише підготовкою до нього. Практично аналіз розпочинається з порівняння отриманих коефіцієнтів з їх нормативними значеннями, з іншими показниками обліку і звітності, із складання порівняльних таблиць, графіків тощо. І особливо важливо пам’ятати те, що логічним завершенням будь-якого аналізу є обґрунтовані висновки та конкретні пропозиції стосовно предмету, що досліджувався.
Фінансова стійкість підприємства формується насамперед під впливом рентабельності його діяльності. Якщо підприємство збиткове або малорентабельне, якщо величина його балансового прибутку падає, не виконуються планові накреслення з цього найважливішого якісного показника, говорити про задовільний фінансовий стан, фінансову стійкість підприємства не доводиться навіть при збереженні якийсь час спроможності розрахуватися за своїми фінансовими зобов'язаннями. Враховуючи роль, яку відіграє прибуток в економіці будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності, у короткотерміновій, а тим більше - у довготерміновій перспективі ця спроможність не може бути підтримана і буде втрачена, якщо фінансові ресурси підприємства не будуть достатньою мірою поповнюватися за рахунок прибутку.
Не випадково, що саме прибуток, рентабельність - основні критерії оцінки будь-якої сторони діяльності суб'єктів підприємництва. Однак самі по собі вони не можуть забезпечити фінансової стійкості підприємства.
Фінансово-господарська діяльність підприємства забезпечується наявними фінансовими ресурсами (капіталом) - як власними, так і позиковими, їх розмір і стан розміщення в активи характеризується бухгалтерським балансом, який являє собою основне джерело аналізу фінансового стану. Валюта балансу відповідає на запитання про розмір фінансових ресурсів, якими володіє підприємство на звітну дату, а динаміка цього показника характеризує процес нарощування (або, навпаки, зменшення) фінансового потенціалу підприємства. Ознакою фінансової стійкості будь-якого суб'єкта господарювання є постійне зростання валюти його балансу, тобто загальної суми його фінансових ресурсів.
Якщо має місце зменшення загальної суми фінансових ресурсів підприємства (валюти балансу), треба проаналізувати, за рахунок яких факторів це відбулося. Серед причин цього зменшення найважливіші такі:
- збитки від реалізації продукції і від позареалізацій них операцій;
- ліквідація недоамортизованих об'єктів основних засобів і нематеріальних активів;
нестачі, крадіжки, псування товарно-матеріальних цінностей у разі невіднесення їх на винних;
витрати за рахунок прибутку на матеріальне заохочення працюючих, на виплату дивідендів, на соціальні заходи у розмірах, які перевищують новостворені відповідні цільові фонди;
зменшення суми короткотермінових і довготермінових кредитів комерційних банків, інших позикових ресурсів.[14,c.355]
Перші чотири з перерахованих факторів є результатом тих чи інших недоліків у діяльності підприємства, тобто завжди несуть негативне забарвлення. Що стосується скорочення суми кредитів та інших позичок, то при аналізі цього фактора слід з'ясувати, чи таке зменшення викликане об'єктивним станом фінансових ресурсів, чи воно було результатом зниження довіри до підприємства з боку кредиторів (банків та інших).
При аналізі темпів зростання фінансових ресурсів підприємства слід окремо визначати розміри і динаміку фонду основних коштів, фонду інших позаоборотних активів та фонду оборотних коштів, виділяючи фонд власних основних коштів і фонд власних оборотних коштів.
Фінансова стійкість підприємства не може забезпечуватися за нераціонального використання фонду основних коштів і фонду оборотних коштів. При аналізі цього питання треба виходити з того, що підприємству не досить визначити правильні пропорції розподілу свого капіталу між цими фондами: важливо забезпечити, щоб основні та оборотні кошти вкладалися у відповідні активи з найбільшою віддачею. [14,c.358]
Про нераціональне використання фонду основних коштів свідчать:
- неоптимальне з точки зору кінцевих результатів діяльності співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів (передусім стійка тенденція до зниження питомої ваги активної частини);
- наявність невстановленого протягом тривалого часу устаткування;
зниження коефіцієнтів змінності роботи устаткування (що, як правило, свідчить про наявність зайвого устаткування);
витрати на реконструкцію та модернізацію основних засобів при низьких показниках NPV проектів або зовсім без розрахунків їх ефективності;
наявність на балансах підприємств залишків незавершених капітальних вкладень з простроченими термінами введення в експлуатацію.
Нераціональне використання оборотних коштів найчастіше виражається у:
- систематичному накопиченні понаднормативних залишків виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції. Якщо ці залишки створені не за рахунок банківських кредитів, фінансовий стан підприємства тяжкий, бо на покриття цих запасів воно втягує або кошти, призначені на інші цілі (з фонду основних коштів), або не виконує своїх фінансових зобов'язань перед кредиторами, що загрожує банкрутством;