Материал: Аналіз виробничих запасів підприємства

До узагальнюючого показникам відносяться матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво певного виду продукції до кількості продукції цього виду, що випускається,).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з базисним, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість та оптимальність рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів при найменших затратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.

Важливе місце в вдосконаленні економічної системи управління та підвищення рівня економічної роботи посідає економічний аналіз, якому властивий потужний арсенал способів та прийомів дослідження господарських процесів за будь-який відрізок часу, що сприяє підвищенню оперативності управління і прийняттю оптимального управлінського рішення.

Для підвищення рівня аналізу використання матеріальних ресурсів в процесі виробництва, перш за все, необхідно чітко визначити мету аналізу та завдання, що сприяють її досягненню.

Аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання по дійсний стан з використанням матеріальних ресурсів.

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції.

Є багато варіантів різних методик проведення аналізу використання виробничих запасів, у яких пропонуються різноманітні показники і фактори, які впливають на них. Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю ефекту.

Відображення того чи іншого економічного явища за допомогою показників, які б враховували б всі його характерні ознаки без найменших похибок, практично неможливе. Через це майже кожний показник має елемент умовності.

Першу групу складають первинні показники витрат матеріальних цінностей: спільне і питоме витрачання, матеріалоємність, коефіцієнті корисного використання матеріальних цінностей, витрачальний коефіцієнт виходу продукції.

Друга група - це показники розрахунково-аналітичні. Вони є похідними від первинних показників і використовуються при кількісному аналізі структури і динаміки споживання матеріальних ресурсів. Це передусім різні економічні індекси: для відносного зіставлення норм і фактичних витрат, витрат поточного і минулих періодів, для вивчення структурних зрушень тощо.

викладеного видно, що всі автори групують показники за різними ознаками. Майже всі вони під системою показників використання матеріальних ресурсів розуміють систему показників матеріалоємність, в той час як остання є лише одним з узагальнюючих показників використання виробничих запасів.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами , але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні.

В процесі аналізу необхідно перевірити, чи впроваджуються наукове технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використань матеріалів, створені чи для цього необхідні предмети праці, системи машин високо економні, маловідходні і безвідходні технологічні процеси.

Перевіряється дотримання заходів, направлених на підвищення зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів.

Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.

Важливим розділом аналізу є вивчення міроприємств, наміченого підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована, як у вартісному, так і в натуральному чи умовно-натуральному вираженні. Загальна матеріаломісткість залежить від структури виготовленої продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію. Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах та перевитрати матеріалів при їх використанні може певною мірою компенсуватися економією їх у виробничому процесі, але для цього необхідно провести оцінку ефективності використання матеріальних ресурсів за допомогою системи різноманітних показників, зокрема таких як: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, коефіцієнт використання матеріалів; швидкість оборотності (тривалість обороту), коефіцієнт оборотності (кількість оборотів). Розрахунок коефіцієнта оборотності запасів та тривалості обороту здійснюється на основі даних звітності Коефіцієнт оборотності запасів (коефіцієнт інтенсивності використання) розраховується діленням собівартості реалізованої за звітний період продукції на вартість виробничих запасів.

. ПРОВЕДЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Загальна характеристика підприємства та динаміка основних техніко-економічних показників

ПАТ «ДТЕК Західенерго» - є одним із провідних українських виробників електроенергії та тепла. Електроенергія, вироблена компанією, постачається українським споживачам та на експорт до країн Європи.

До складу товариства також входять Бурштинська ТЕС, Ладижинська ТЕС та Добротвірська ТЕС а також сервісні підприємства «Галременерго», «Львівенергоспецремонт», «Львівенергоавтотранс», «Західенергопостач».

Початком масштабного розвитку електроенергетики Західної України стало будівництво Добротвірської ТЕС. З 1951 р. по 1959 р. на станції було введено в дію турбоагрегати потужністю 25 МВт, 50 МВт, 100 МВт та два енергоблоки 150 МВт. Формування західноукраїнської енергетики відбувалося в складі BEO «Львівенерго», яке об'єднало ТЕС, обласні підприємства електричних мереж (з магістральними та розподільчими мережами), енергоремонтні підприємства. Основним напрямком розвитку стало збільшення одиничної потужності та покращення ефективності роботи обладнання. В 1962 - 1969 рр. стала до ладу Бурштинська ТЕС з енергоблоками 200 МВт.

ВЕО «Львівенерго» стало першою компанією колишнього СРСР, яка збудувала і успішно експлуатувала атомну електростанцію - Рівненську АЕС, перший енергоблок якої було введено у грудні 1979 р.

ВАТ «Західенерго» створено в 1995 р., згідно з Указом Президента від 04.04.95 № 282 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України», на базі теплових станцій BEO «Львівенерго» - Бурштинської та Добротвірської ТЕС, а також Ладижинської ТЕС, яка входила до складу BEO «Вінницяенерго». ВАТ «Західенерго» стало спадкоємцем високого технічного рівня BEO та високо кваліфікованих кадрів.

Згідно з рішенням чергових Загальних зборів акціонерів, які відбулися 22 березня 2011 року, Відкрите акціонерне товариство "Західенерго" було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Західенерго".

Проводяться заходи з фінансового оздоровлення, введення сучасних методів управління, покращення технічного рівня проводяться в рамках підготовки до приватизаційного процесу.

ПАТ «ДТЕК Західенерго» - п'ята за величиною енергогенеруюча компанія України з встановленою потужністю 4707,5 МВт, що становить біля 9 % від загальної потужності електроенергетики України. За обсягами виробництва електричної енергії ПАТ «ДТЕК Західенерго» займає одне з чільних місць серед теплових енергогенеруючих компаній.

Таблиця 2.1

Динаміка випуску і реалізації готової продукції

Відповідно до даних таблиці 2.1 собівартість реалізації продукції у звітному році збільшилась на 2461139 тис. грн. порівнюючи з минулим, тобто - на 34,1 %.

Незважаючи на значне збільшення собівартості, виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) також збільшилась на 2143199 тис. грн., а саме на 27,74% у 2012 році порівняно з 2011 роком.

Таблиця 2.2

Економічна ефективність використання основних фондів

Виходячи з даних таблиці 2.2 можна зробити наступні висновки.

Отже, вартість основних виробничих фондів у 2012 році порівняно з 2011 р. збільшилась на 743903 тис. грн. (на 49,79 %). Також собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) збільшилась на 2461139 тис. грн. (на 34,1 %). Кількість середньорічних робітників у звітному періоді зменшилась на 732 робітника, а саме - на 9,29 %.

Але незважаючи на зростання вартості основних фондів прибуток від операційної діяльності значно зменшився на 296533 тис. грн. і склав у 2012 році всього 5226 тис. грн. Тобто порівняно з 2011 роком він зменшився на 98,27 %. У зв’язку з цим рентабельність основних засобів зменшилась на 98,84 % і склала 0,002 у звітному році порівняно з попереднім.

Показник фондовіддачі станом на 2012 рік зменшився на 0,506 (на 10,48 %) і склав 4,325. Таким чином показник фондомісткості збільшився на 0,024, тобто на 11,70 % і у звітному році склав 0,231.

Показник фондоозброєності, у зв’язку із збільшенням вартості основних виробничих фондів і зменшенням середньорічної кількості працюючих, збільшився на 123,487, тобто на 65,13 % і склав у звітному 2012 році 313,083 тис. грн. / чол.

Таблиця 2.3

Основні показники продуктивності праці

Згідно з проаналізованими даними таблиці 2.3 всі показники збільшились у звітному році порівняно з попереднім, окрім кількості середньорічних робітників.

Отже, у 2012 році кількість працюючих зменшилась на 9,29 %, тобто на 732 людини. Фонд оплати праці збільшився на 5083,9 тис. грн. ( на 1,04 %) і склав у звітному році 496100,5 тис. грн. Показник виробництва валової продукції також збільшився: на одного робітника - на 47,83 %, на одну людино-годину - на 41,69 % і на один людино-день - на 45,42 %. Середньомісячна заробітна плата збільшилась на 591,03 грн. (на 11,38 %) і склала у 2012 році 5783,67 грн.

Таблиця 2.4

Оцінка ефективності виробництва