Материал: Аналіз економічного та технічного розвитку на підприємстві

Аналіз економічного та технічного розвитку на підприємстві

Вступ

Остання чверть ХХ ст. ознаменувалася входженням людства в нову стадію свого розвитку - стадію побудови постіндустріального суспільства, але має бути результатом докорінних соціально-економічних змін. Науково-технічний прогрес утвердився як найважливіший чинник економічного зростання, основа конкурентноспроможності фірм, корпорацій, галузей, національних економік. М майбутній розквіт і навіть виживання в глобальному світі визначаються центральною роллю інновацій, що великою мірою сприяють підвищенню продуктивності праці і вкладеного капіталу. ХХ1ст. відбуваються стрімкі зміни технологічного способу виробництва у всіх його визначальних ланках, якісно змінюються господарська структура, характер економічного зростання система цінностей та мотивацій, змінюються уявлення про критерії суспільного прогресу. Отже, час ставить питання про нову інноваційну політику. У найближчій та довгостроковій перспективі врахування інноваційного фактора стає вирішальною умовою подальшого розвитку сучасних економічних систем. У постіндустріальному суспільстві виняткову роль відіграють інформаційно-комунікаційні та високі виробничі технології, які створюються внаслідок використання нових фізико-технічних і хіміко-біологічних принципів. На їх основі постають інноваційні технології, інноваційні системи та інноваційна організація різних сфер людської діяльності, кінцевим результатом якої є створення нової форми організації економіки - інноваційної економіки. Це - економіка суспільства, заснованого на знаннях, інноваціях, на позитивному ставленні до нових ідей, нових машин, систем і технологій, на готовності їх практично реалізувати в різних сферах людської діяльності . Стале соціально-економічне зростання в Україні може бути досягнуте тільки на інноваційній основі при активному використанні сучасних науково-інноваційних розробок. Лише в цьому випадку реалізуються плани високої якості зростання, ресурсозбереження, ефективності виробництва, випуску конкурентноспроможної на внутрішньому і світовому ринках продукції. На сучасному етапі розвитку країни активізація інноваційних процесів є одним з визначальних факторів структурної перебудови та прискорення економічного зростання підприємств міського господарства. Замість цього в Україні під час ринкової трансформації суспільної системи спостерігається швидке падіння впровадження інновацій. Так, лише з 2012 року по 2014 рік їх кількість зменшилась з 18% до 11,2%. Це характеризує звуження сфери інноваційної діяльності. Частка підприємств, які дбають про підвищення технічного рівня виробництва, постійно скорочується. Це показує, що структурна перебудова економіки в Україні поки що не відбувається на інноваційній основі. Із всього витікає актуальність обраної теми.

Основна мета курсової роботи полягає у вивченні інноваційних процесів виробничо-господарської діяльності підприємств міського господарства, у виявленні прогресивних, якісних нових змін, які безперервно виникають у часі і просторі, вплив їх на результативність діяльності підприємства та визначення економічного ефекту від нововведень.

Основне завдання курсової роботи полягає у вивченні теоретичних засад теми, проведення аналізу інноваційних процесів в господарській діяльності одного із підприємств міського господарства та розрахунок показників ефективності від впровадження нововведень.

Об’єктом дослідження є - відкрите акціонерне товариство „Колос”.

Предметом дослідження - є його виробничо-господарська діяльність, а саме: показники використання основних засобів, вікова структура обладнання, інтенсивність його використання тощо та визначення впливу нових організаційно-технічних рішень на відповідні економічні показники діяльності АТ «Колос».

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Науково-технічний прогрес та його сутнісно-змістова характеристика

Рівень науково-технічного розвитку в сучасному світі є не лише одним із важливих показників соціально-економічного прогресу країни, а й основним ресурсом її економічного зростання. Він визначає місце країни в світовій економіці. Визнання провідної ролі науково-технічної сфери в становленні та зміцненні господарства зумовлює необхідність розроблення та реалізації активної політики шодо зосередження національних ресурсів і зусиль на пріоритетних напрямах науково-технічного та соціально-економічного розвитку.

Науково-технічний прогрес - це неперервний процес одержання і нагромадження наукових знань, їх матеріалізація в елементи техніки, впровадження останньої у виробництво і всі сфери життя.

Тому НТП слід розглядати як систему, що охоплює три взаємопов 'язані стадії: науку, техніку, виробництво. НТП є також надзвичайно важливим засобом вирішення соціально-економічних завдань, а саме: охорони навколишнього середовища, поліпшення умов праці, підвищення добробуту населення.

НТП притаманні як еволюційні, так і революційні форми вдосконалення засобів виробництва, технологічних гіроце-сів, кінцевої продукції.

Еволюційна форма НТП характеризуйся поступовим неперервним удосконаленням традиційних технічних засобів і технологій, нагромадженням цих вдосконалень. Такий процес може тривати досить довго.

Революційна форма НТП (Її називають науково-технічною революцією - НТР) пов'язана з виникненням принципово нових науково-технічних ідей і на основі цього зміною поколінь використовуваної техніки і кінцевої продукції; це стрибок у розвитку продуктивних сил суспільства, їх перехід у якісно новий стан на основі докорінних змін у системі наукових знань.

Суть НТР розкривається в її основних рисах:

перетворення науки безпосередньо у продуктивну силу;

скорочення проміжку часу від нового наукового відкриття до його практичного використання;

новий стан суспільного поділу праці, який відбувається завдяки перетворенню науки у пріоритетну сферу діяльності;

інтеграція науки і виробництва, а також різних галузей
самої науки;

якісне перетворення усіх елементів виробництва: засобів і предметів праці, самої праці.

Науково-технічний прогрес у будь-якій його формі відіграє важливу роль у розвитку промислового виробництва, оскільки охоплює фундаментальні теоретичні дослідження, прикладні пошуки, конструкторські розробки і створення взірців нової техніки, її освоєння і промислове виробництво, а також впровадження в народне господарство.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ НТП НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ:

Електронізація народного господарства- забезпечення всіх сфер виробництва і суспільного життя високоефективними засобами обчислювальної техніки аж до використання принципів штучного інтелекту, нового покоління супутникових систем зв'язку тощо;

Комплексна автоматизація всіх галузей народного господарства на базі електронізації: впровадження гнучких виробничих систем, промислових роботів, багатоопераційних верстатів з ЧПУ, Систем автоматизованого проектування, автоматизованих систем управління технологічними процесами;

Застосування прогресивних базових технологій (мало стадійних процесів, мало- та безвідходного виробництва, застосування технологічних ліній і систем машин);

Освоєння принципово нових технологій; мембранної, лазерної, плазмової, вакуумної, детонаційної та ін.;

Створення і використання нових матеріалів, що мають нові властивості: надпровідність, радіаційну стійкість, стійкість до зношування; надчистих матеріалів із заданими властивостями;

Прискорений розвиток біотехнології, яка сприяє створенню безвідходних технологічних процесів, нарощуванню обсягів виробництва сировини, продовольчих ресурсів;

Розвиток інформаційних технологій, які формують не лише якісно новий виробничий потенціал, що ґрунтується на комп'ютеризації, а й нові соціальні відносини;

Хімізація виробництва - сприяє раціональному використанню природних ресурсів, розширенню матеріально-сировинної бази виробництва, підвищенню якості продукції; полягає у використанні синтетичних хімічних матеріалів для технічних потреб, при виготовленні таро-пакувальних засобів, використанні хімічних речовин у виробничих процесах для їх прискорення.

Рівень НТП можна оцінити цілим рядам показників. Серед показників НТП особливе місце належить показникам технічного рівня виробництва, які відображають обсяг фактичного впровадження у виробництво досягнень науки, техніки, технологій, організації праці і управління, як в цілому в господарстві країни, так і в окремих галузях і на підприємствах.

До показників технічного рівня виробництва належать:

фондоозброєність праці (відношення вартості основних виробничих фондів до чисельності ПВП);

технічна озброєність праці (відношення вартості активної частини основних фондів до чисельності ПВП);

електроозброєність праці (відношення кількості спожитої електроенергії до чисельності ПВП);

коефіцієнти оновлення і вибуття основних виробничих фондів, а також їх активної частини;

вікові характеристики виробничого устаткування.

Крім того, рівень науково-технічного прогресу може бути охарактеризований рядом допоміжних показників: коефіцієнти механізації виробництва і механізації праці, коефіцієнт автоматизації виробництва, частка електроенергії використаної на технологічні цілі.

Розвиток науково-технічного прогресу сприяє появі нових рішень у галузі техніки, технології, організації виробництва та економічних методів управління. Це спричиняє розвиток інноваційних процесів у виробництві.

Інноваційні процеси є: сукупністю якісно нових, прогресивних змін, що відбуваються у виробничо-господарській системі.Результатом інноваційних процесів є новинки в техніці, організації виробництва і праці, управління, а їх впровадження в господарську практику є нововведенням.

Спонукаючими мотивами нововведень є мінливі потреби суспільства в цілому та окремо взятих груп споживачів, а їх джерелами - досягнення зарубіжної та вітчизняної фундаментальної науки, набутого досвіду.

1.2 Сучасні напрямки інноваційної діяльності

Протягом тривалого часу, коли вітчизняна економіка розвивалася переважно за рахунок екстенсивних чинників (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів - персоналу, виробничих фондів), у виробництві та інших сферах господарювання домінували еволюційні процеси та явища. Оскільки екстенсивні чинники практично вичерпали себе або їх використання стало економічно невигідним, розвиток та інтенсифікація сучасних виробництв й інших сфер господарювання мають базуватися майже повністю на новаціях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. У сучасній системі господарювання визначальною стає інноваційно-інвестиційна діяльність будь-якої первинної її ланки - фірми, компанії, корпорації тощо. Інноваційною вважають діяльність, яка зумовлена результатами маркетингових досліджень (вивчення ринку) та охоплює науково-технічні розробки, інженерну підготовку виробництва, технічні, організаційні та інші нововведення, формування інвестиційної політики та стратегії, визначення інвестиційних ресурсів та реальне інвестування новинок і нововведень

Усю сукупність процесів (явищ), що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи традиційні та інноваційні. Традиційні процеси (явища) характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні - розвиток останніх на якісно новому рівні. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень і становлять зміст інноваційних процесів.

У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі і просторі. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, сприяючи прогресивним змінам останнього. Інноваційні процеси поділяються на певні види, які є взаємозалежними і взаємопов'язаними. На рис.1.1. відображені їх види.

Рис.1.1 Види інноваційних процесів

Результатом інноваційних процесів є новини, а запровадження їх у господарську практику визнається за нововведення.

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно ведуть до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а постійна актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює розв'язання таких за допомогою нових економічних рішень. Зрештою, усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовано на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти - інакше вони не справлятимуть належного впливу на масштаби і строки .

За масштабністю і силою впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва всі новини та нововведення можна об'єднати у дві групи - локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні). Якщо локальні новини (нововведення) ведуть переважно до еволюційних інноваційних процесів.

Первісними імпульсами запровадження новин (нововведень) на підприємствах служать не тільки суспільні потреби й результати фундаментальних наукових досліджень, а й використання зарубіжного прогресивного досвіду в галузі технології та організації виробництва, сучасних форм господарювання. За своїм характером інноваційні процеси, новини й нововведення поділяються на взаємопов’язані види такі, як:

Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), в освоєнні виробництва нових видів продукції, технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів)

Організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки та виробництва, форми організації різних типів виробництва й колективної праці тощо);

економічні - методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності;

соціальні - різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу, передовсім керівного складу всіх рівнів; стимулювання творчої діяльності, поліпшення умов і постійне підтримування перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють якогось істотного впливу на ефективність функціонування та розвитку цих підприємств, то глобальні, що здебільшого є революційними (принципово новими), і кардинально підвищують організаційно-технічний рівень виробництва, а завдяки цьому забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

юридичні (правові нововведення) - нові і змінені закони та різноманітні нормативно правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств та організацій і сприяють їх ефективній роботі.

Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує відносно тісний взаємозв'язок. Технічні новими зумовлюють передовсім відповідні організаційні нововведення, а останні потребують, як правило, певних змін в економічному механізмі діяльності підприємств. Зокрема створення й розвиток гнучких автоматизованих виробництв на підприємствах різних галузей спричиняють докорінні зміни в організації технічної підготовки виробництва, методах його поточного планування та оперативного регулювання, а також забезпечують перехід до безперервного (тризмінного) режиму роботи цехів з гнучкими виробничими І системами.