Материал: KTE (1)

За шкалою RGB колір визначається сумарним вкладом від частки червоного (Red), зеленого (Green) та синього (Blue) кольорів (рис. 4.3 а), тобто відповідними трьома числами (з плаваючою точкою) від 0 до 1. За шкалою HSV колір визначається також трьома параметрами: тоном або кутом на схемі рис. 4.3 б (Hue), насиченістю або відстанню від центра кольорового кола (Saturation), яскравістю (Value). Значення цих параметрів також береться числами з плаваючою точкою від 0 до 1. Схема HUE використовує лише одне значення, яке відповідає обраному тону кольору (відтінку) (див. рис. 4.3 в), тобто задається одним числом із плаваючою точкою.

а б в Рисунок 4.3 – Кольорові схеми визначення кольору

за шкалами RGB (а), HSV(б) та HUE(в)

Визначення кольору через шкали RGB, HSV та HUE проводиться через структуру COLOR(), в круглих дужках зазначається вид шкали та числові параметри кольору, які відповідають даній шкалі. Наступний приклад ілюструє використання даної структури.

Приклад 4.1. Визначити три власні відтінки кольору за шкалами RGB, HSV, HUE та використати їх під час побудови графіків функцій sin(x), cos(x) та sin(x) + cos(x).

121

У даному прикладі три створені кольори мають імена mycolor1, mycolor2 та mycolor3. Вони застосовуються до графіків конкретних функцій відповідно до порядку їх розміщення в списках у команді plot, тобто колір mycolor1 має графік sin(х), колір mycolor2 має графік cos(х), колір mycolor3 має графік sin(х) + cos(х).

Детальну інформацію стосовно визначення кольору можна знайти в системі допомоги, виконавши команди ?plot,coords,

?plot,colornames та ?plot,structure.

Приклад 4.2. Виведення ліній сітки та задання їх властивостей.

Приклад 4.3. Побудова графіка функції в полярній системі координат.

Приклад 4.4. Побудова графіка функції, яка має точки розриву, і використання опції discont=true.

122

Приклад 4.5. Побудова графіків декількох функції в одних координатних осях за допомогою функції plot.

Приклад 4.6. Побудова графіків функцій, заданих точками (а) та векторами (б):

123

4.1.3. Тривимірна графіка. Функція plot3d

До найперших завдань тривимірної графіки належить графічна побудова функцій двох змінних виду z = f(x,y), де z є висотою, або аплікатою. Особливістю такої побудови є те, що зображення на екрані є пласким, тобто воно є спеціальною проекцією об’ємних об’єктів на площину. Для побудови графіків (поверхонь) функцій типу z = f(x,y) служить команда plot3d, синтаксис якої такий:

для декартових або інших координат:

> plot3d(z(x,y), x=x1..x2, y=y1..y2, o)

або

> plot3d(f, x1..x2, y1..y2, o),

де z(x,y) – функція, графік якої будується; x1..x2 та y1..y2 – інтервали значень незалежних змінних; о – опції графіки;

для параметрично заданої функції:

> plot3d([exprf, exprg, exprh], s=a..b, t=c..d, o)

або

> plot3d([f, g, h], a..b, c..d, o),

де exprf, exprg, exprh – вирази що задають поверхню параметрично; f, g, h – процедури або оператори; a..b та c..d – інтервали значень параметрів s та t, через які пов’язані x, y та z між собою; о – опції графіки.

Приклад 4.7. Побудова поверхні, заданої явно (а) та параметрично (б).

У цьому прикладі застосовано корисну опцію прозорості поверхні transparency, щоб бачити побудову детально.

124

Команда plot3d може використовувати багато опцій графіки з тих, які розглядалися для двовимірного випадку (табл.4.1). Існують також специфічні опції, що застосовуються лише для тривимірної графіки, розглянуті в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 – Опції, специфічні для тривимірної графіки

125