Материал: DilnycnaStancija

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

У курсовому проекті можна вважати, що вказані вище умови виконуються на кожній лінії, що примикає до станції, і величину наявної пропускної спроможності можна визначити за необхідною, користуючись при цьому табл. 3.3

Таблиця 3.3

Наявна пропускна спроможність лінії

Кількість го-

Необхідна пропускна спромож-

Наявна пропускна

Мінімальний інтер-

ність N

п

(з урахуванням резер-

спроможність, N ,

вал прибуття поїздів,

ловних колій

 

 

пар поїздів

Imin , хв

 

ву α ) пар поїздів

1

 

 

12...24

36

24

1

 

 

25...36

48

18

1

 

 

37...48

54

15

2

 

 

49...96

100

10

2

 

 

97...120

120

9

2

 

 

121...144

144

8

2

 

 

145...160

160

7

2

 

 

161...180

180

6

Інші дані, що використовуються для розрахунків за формулою (3.16), приймаються згідно з п. 1.2 і 2.2.

Для прикладу, що розглядається:

1.Лінія П (А+М)-О.

NпП-О =103 пари поїздів (п. 2.2); N =120 пар поїздів (табл. 3.3).

Nвантmax =120 (13 +6) 1,5 (2 +1) (2 1) =88,5 поїздів.

Прийнято Nвантmax =88 поїздів.

 

2. Лінія Б-О.

 

NпБ-О =64 пари поїздів (п. 1.2);

N =100 пар поїздів.

Nвантmax =100 14 1,5 2 (2 1) =77 поїздів.

3.Лінія Н-О.

NпН-О = 44 пари поїздів;

 

N =54 пари поїздів.

 

Nвантmax =54 8 1,5 1 (2 1) = 41поїзд.

 

 

 

 

Тоді тривалість очікування відправлення складатиме:

 

1.

На лінію П (А+М)-О

tов =

720 (30 +24) (1 +0,72 )

=19,4 хв.

88 (88

30

24)

 

 

 

 

 

2.

На лінію Б-О

tов =

720 28 (1 +0,72 )

=8,0 хв.

 

77 (77 28)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. На лінію Н-О

tов =

720 16 (1 +0,72 )

=16,7 хв.

 

41 (41

16)

 

 

 

 

 

3.1.2.2. Визначення тривалості очікування прибирання складу

з прийма-

льно-відправного парку. Тривалість очікування прибирання складу, що підлягає розформуванню, з приймально-відправного парку на витяжну колію визначається також з використанням методів теорії масового обслуговування.

Приймально-відправний парк з витяжною колією для розформування складів можна також розглядати як одноканальну СМО з необмеженою чергою. На вхід СМО надходить найпростіший потік заявок (складів готових до розформування) з інтенсивністю λ,

яка визначається за формулою

 

 

 

 

λ =

 

Nр

,

(3.17)

1440

 

 

 

де Nр – середньодобова кількість складів, що розформовуються на станції.

Тривалістю обслуговування заявки в даному випадку є гірковий технологічний інтервал tг.

Коефіцієнт завантаження даної СМО може бути визначений як

Ψ =

λ

,

(3.18)

µ

 

 

 

де µ – інтенсивність розформування складів, яка визначається за формулою

µ =

1

.

 

(3.19)

 

 

 

 

 

tг

 

 

Підставивши вирази (3.17) і (3.19) у (3.18), отримуємо

 

Ψ =

 

Nрtг

.

(3.20)

1440

 

 

 

Тоді, підставивши вирази (3.17) і (3.20) у (3.12), отримуємо формулу для розрахунку

середнього простою складів у приймально-відправному парку

в очікуванні прибиран-

ня:

Nрtг2 (1 г2 )

 

 

tо.приб =

,

(3.21)

2(1440 Nрtг)

 

 

 

де ϑг – коефіцієнт варіації гіркового технологічного інтервалу, значення якого наведено в [6]. У курсовому проекті ϑг =0,5 .

Гірковий технологічний інтервал у разі паралельного розташування приймальновідправного та сортувального парків і використання одного маневрового локомотива визначається за формулою

tг =tз +tприб +tнас +tроз +tос,

(3.22)

де tз – тривалість заїзду локомотива з сортувального парку в приймально-відправний парк;

tнас – тривалість насуву складу до вершини гірки; tроз – тривалість розпуску складу;

tос – тривалість осаджування у розрахунку на один склад.

Методику розрахунку тривалості розформування складів із сортувальної гірки наведено в інструкції з нормування маневрової роботи [5].

У курсовому проекті величини, що входять до формули (3.22), можна визначити наступним чином.

Заїзд складається з двох напіврейсів: 1) від вершини гірки за стрілку примикання колії насуву до витяжної колії; 2) від цієї стрілки до складу, що знаходиться на приймаль- но-відправній колії. Тривалості першого tзі другого tз′′ напіврейсів заїзду визначаються за формулою (3.8). Довжини напіврейсів визначаються за планом станції.

Тоді тривалість заїзду можна визначити як

 

tз =tз′ +tз′′.

(3.23)

Тривалість прибирання tприб визначено у п. 3.1.1.1.

 

У разі послідовного розташування приймально-відправного та сортувального парків відсутня операція прибирання состава на витяжну колію (tприб =0 ), а заїзд складається з

двох напіврейсів: 1) від вершини гірки через вільну приймально-відправну колію у локомотивний тупик; 2) з локомотивного тупика до складу, що знаходиться на приймальновідправній колії.

Величини tнас, tроз, tос визначаються за формулами [6]:

tнас =1,417 +0,067 lнас 60

,

(3.24)

10

 

 

tроз =

0,06mclв

,

 

(3.25)

 

 

 

Vроз

 

 

tос =0,06mс.

 

(3.26)

де lнас – довжина колії насуву;

Vроз – швидкість розпуску складу, значення якої приймаються згідно з [6], у залежно-

сті від середньої кількості вагонів у відчепі.

Гірковий технологічний інтервал у курсовому проекті не розраховується, а приймається tг =30 хв.

При Nр =16 складів (табл. 2.2) час очікування прибирання становить

tо.приб =

16 302 (1 +0,52 )

=9,4 хв.

2 (1440 16 30)

3.1.3. Визначення середньозваженої тривалості зайняття колії поїздом

у парках

станції

 

Для розрахунку середньозваженої тривалості зайняття поїздом колії необхідно визначити тривалість зайняття колії поїздом i -ї категорії та кількість поїздів кожної категорії, а також загальну кількість поїздів і тривалість їх знаходження у кожному парку.

Розрахунки необхідно виконувати у табличній формі (див. табл. 3.4). Таблиця заповнюється на підставі табл. 2.2 і розрахованих у п. 3.1.1.3, п. 3.1.2.1 і п. 3.1.2.2 значень tт і tов. Окремий рядок табл. 3.4 включає всі поїзди певної категорії, що відправляються на даний напрямок з кожного парку. Наприклад, у першому рядку вказані транзитні поїзди без зміни локомотива, які прямують на А. Всього таких поїздів 23: 15 із Б і 8 із Н (табл. 2.2); усі вони відправляються із парку ПВ-2 і тому записані у графу цього парку.

Розподілення всіх поїздів за категоріями та напрямками прямування необхідно тому, що від категорії поїзда залежить тривалість tт , а від напрямку прямування – час очікування tов.

Таблиця 3.4

Загальна кількість поїздів і тривалість їх знаходження в кожному парку

Категорія

Напрямок

tт,

хв

tов,

tзан,

хв

 

ПВ-1

 

ПВ-2

поїзда

прямуван-

 

 

 

 

 

 

ПВ-1

ПВ-2

хв

ПВ-1

 

ПВ-2

N

 

Ntзан

N

 

Ntзан

 

ня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

поїз-

 

поїз-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

дів

 

 

дів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Транзитні

на А

36,9

19,4

 

56,3

 

23

 

1294,9

без зміни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

на Б

30,6

8

38,6

 

13

 

501,8

 

локомо-

 

 

 

тива

на Н

30,6

16,7

47,3

 

6

 

283,8

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Транзитні

на А

47,3

19,4

66,7

 

2

 

133,4

 

зі зміною

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

на Б

47,3

53,7

8

55,3

 

61,7

8

 

442,4

3

 

185,1

локомо-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

на М

47,3

53,7

19,4

66,7

 

73,1

2

 

133,4

18

 

1315,8

тива

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

на Н

47,3

53,7

16,7

64

 

70,4

5

 

320

2

 

140,8

 

 

 

 

Дільнич-

у розфо-

35,9

9,4

45,3

 

10

 

453

 

ні

рмування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Збірні

42,6

9,4

52

 

6

 

312

 

Свого

на А

49,5

19,4

68,9

 

5

 

344,5

 

на Б

49,5

8

57,5

 

4

 

230

 

форму-

 

 

 

на М

49,5

19,4

68,9

 

4

 

275,6

 

вання

 

 

 

на Н

49,5

16,7

66,2

 

3

 

198,6

 

 

 

 

 

Разом

 

 

 

 

 

 

 

68

 

3628,5

46

 

2936,6

Використовуючи підсумкові дані табл. 3.4, за формулою (3.2) розраховується середньозважена тривалість зайняття колії парку:

– у парку ПВ-1 tзанПВ-1 = 3628,568 =53,4 хв;

у парку ПВ-2 tзанПВ-2 = 2936,646 =63,8 хв.

3.2.Визначення розрахункового інтервалу прибуття поїздів на станцію

Розрахунковий інтервал прибуття визначається для кожної лінії, що примикає до станції за формулою

 

 

 

 

 

+ Imin

,

 

 

 

 

I =

 

I

(3.27)

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

де

 

, Imin – відповідно середній і мінімальний інтервали прибуття поїздів

з окремої

I

лінії.

Аналогічна формула використовується і для визначення розрахункового інтервалу надходження складів свого формування із сортувального парку.

 

3.2.1. Визначення мінімального інтервалу прибуття поїздів

Мінімальний інтервал

прибуття поїздів

з лінії приймається згідно з

табл. 3.3 у залежності від прийнятої наявної пропускної спроможності ділянки.

У прикладі, що розглядається:

 

1.

Лінія П (А+М)-О:

N =120 пар поїздів,

Imin =9хв;

2.

Лінія Б-О:

N =100 пар поїздів,

Imin =10 хв;

3.

Лінія Н-О:

N =54 пари поїздів,

Imin =15 хв.

Мінімальний інтервал надходження складів свого формування із сортувального парку

визначається за формулою

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

I сф

tлф

,

(3.28)

 

 

min

 

 

mв

 

 

 

 

 

де tлф – середньозважена тривалість формування та перестановки складів у приймально-

відправний парк маневровим локомотивом;

mв – кількість витяжних колій, на яких можуть одночасно виконуватись формування та перестановка складів у приймально-відправний парк. На дільничній станції у разі необхідності ці операції виконуються на обох витяжних коліях із двох сторін сортувального парку, тобто mв = 2.

Значення тривалості tлф визначається за формулою

 

 

=

Nдtлфд

+ Nзбtлфзб

,

(3.29)

t

 

 

 

лф

 

Nд

+ Nзб

 

 

 

 

 

 

 

де Nд, Nзб – відповідно кількість складів дільничних і збірних поїздів, що формуються на станції;

tлфд , tлфзб – тривалість формування та перестановки в парк складів відповідно дільнич-

них і збірних поїздів, методику розрахунку якої наведено в [5]. У курсовому

проекті можна прийняти tлфд = 25 хв

і tлфзб =50 хв.