Материал: DilnycnaStancija

1.2. Визначення кількості головних колій на лініях, що примикають до станції

Необхідна пропускна спроможність ліній, що примикають до станції, визначається за формулою

де α – коефіцієнт резерву пропускної спроможності ( α =1,15...1,2 );

Nв – кількість вантажних поїздів на даній лінії (з урахуванням збірних); Nпас, Nзб – відповідно, кількість пасажирських і збірних поїздів на даній лінії;

εпас, εзб – коефіцієнт зняття вантажних поїздів, відповідно, пасажирськими та збірни-

ми поїздами ( εпас =1,3...1,5 , εзб =1,5...2 ).

Значення Nв, Nпас, Nзб приймають згідно табл. 1.1. У разі неоднакових розмірів руху поїздів у парному та непарному напрямках приймається більше значення. Розраховане за формулою (1.1) значення округлюють до найближчого цілого в більшу сторону.

Наприклад, за наведеними в табл. 1.1 даними необхідна пропускна спроможність ліній, що примикають, дорівнює:

NпА-О =1,2 (30 +13 1,5 +2 (2 −1))= 61,8 пар поїздів, прийнято – 62 пари;

NпБ-О =1,2 (30 +14 1,5 + 2 (2 −1))=63,6 пар поїздів, прийнято – 64 пари;

NпМ-О =1,2 (24 +6 1,5 +1 (2 −1))= 40,8 пар поїздів, прийнято – 41 пара;

NпН-О =1,2 (23 +8 1,5 +1 (2 −1))= 43,2 пар поїздів, прийнято – 44 пари.

Кількість головних колій на лініях, що примикають до станції, і технічні засоби регулювання інтервалів між поїздами приймаються в залежності від розрахованої необхідної пропускної спроможності відповідно до табл. 1.2.

Так, у наведеному прикладі лінії А-О та Б-О проектуються двоколійними, М-О та Н- О – одноколійними з двоколійними вставками.

Ділянки А-О та Б-О повинні бути обладнані автоблокуванням, М-О та Н-О – диспетчерською централізацією.

1.3. Розрахунок корисної довжини приймально-відправних колій

Корисна довжина приймально-відправної колії визначається за формулою

Cваг – середня маса вагона у складі поїзда, т.

Отримане за формулою (1.3) значення слід округлити до цілого. У прикладі, що розглядається, Cс= 4350 т, Cваг=69 т (див. дод. А).

Тоді кількість вагонів у складі поїзда

Cс= 435069 =63,04 вагона. Прийнято Cс=63 вагона.

Згідно з вихідними даними (дод. А) у вантажному русі використовується електровоз ВЛ80, довжина якого становить 32,84 м (дод. А, табл. А.2).

Тоді корисна довжина колії

Cкор=32,84 +63 15 +10 =987,84 м.

За результатами розрахунку слід прийняти найближче стандартне значення корисної довжини (850 м або 1050 м) у більшу сторону.

У прикладі, що розглядається, Cкор=1050 м.

2. РОЗМІЩЕННЯ СТАНЦІЇ НА ЗАЛІЗНИЧНІЙ ЛІНІЇ. РОЗРОБКА ЇЇ ПРИНЦИПОВОЇ СХЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ

2.1. Вибір станційної площадки для розміщення дільничної станції

Проектування дільничної станції починається з вибору її типу та схеми розміщення основних пристроїв з урахуванням місцевих умов.

Довжина станційних площадок для нових дільничних станцій [1] приймається відповідно до табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Необхідна довжина станційних площадок дільничних станцій

Дільничну станцію необхідно розміщати поблизу населеного пункту, зменшуючи при цьому відстань проїзду пасажирів до станції міським транспортом і підвозу або вивозу вантажу з місць загального користування автотранспортом.

Вибір схем дільничних станцій необхідно виконувати на підставі технікоекономічного порівняння варіантів з урахуванням положень, що наведені у [1]. При цьому на нових двоколійних лініях перевагу необхідно надавати дільничним станціям поздовжнього або напівпоздовжнього типів.

При проектуванні слід прагнути до зменшення обсягів робіт, пов’язаних з будівниц-

користовуючи метод інтерполяції, необхідно побудувати поздовжній профіль місцевості (рис. 2.1). Відмітки землі слід визначати на кожному кілометрі. Крім того, на поздовжньому профілі відображуються точки перетину горизонталей з віссю головної колії І.

Далі потрібно визначити довжину станційної площадки з допустимими ухилами (не більше 2,5‰), порівняти її з даними, наведеними в табл. 2.1, і визначити тип станції.

Так, згідно з рис. 2.1 поблизу населеного пункту є шість елементів профілю з ухила-

ми від 1,5 до 2,4 ‰ сумарною довжиною 475 +1000 +1000 +550 +450 +600 = 4075 м.

При корисній довжині приймально-відправних колій 1050 м, що визначена в п. 1.3, необхідна довжина станційної площадки для розташування станції поздовжнього типу згідно табл. 2.1 дорівнює 4000 м.

Таким чином, порівнявши фактичну довжину (4075 м) з необхідною (4000 м), приймаємо поздовжній тип станції, що відповідає вимогам щодо вибору схем дільничних станцій.

Якщо на місцевості неможливо розташувати станцію поздовжнього типу, слід застосовувати напівпоздовжній або поперечний типи, використовуючи дані табл. 2.1.

Якщо поблизу міста відсутня станційна площадка достатньої довжини, то проектується станція з послідовним розташуванням пасажирських пристроїв і парків для обслуговування вантажного руху. При цьому пасажирські пристрої розташовують у межах міста, а парки для обслуговування вантажного руху у бік від нього. Для зменшення обсягів робіт з будівництва станції ці парки необхідно розташовувати паралельно, і приймати необхідну довжину станційної площадки, як для станції поперечного типу.