Материал: 10

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

Висота загального центру ваги вагона з вантажами визначається за формулою:

 

Q1

h1

+Q2

h2

+... +Qп hп +Qв

H в

Нзцв =

в

цв

в

 

цв

в в

т

цв

; мм,

 

 

Q1

+Q2

+... +Qп +Qв

 

 

 

 

в

 

в

в

т

 

 

(рис. 10.6)

(10.15)

де Qв1 ,Qв2 ,...,Qвп – маса одиниці вантажу (вантажного місця), т; Qтв – тара вагона, т;

hцв1 ,hцв2 ,...,hцвп – висота центру ваги відповідної одиниці вантажу

(вантажного місця) над рівнем головок рейок, мм;

Hцвв – висота центру ваги порожнього вагона, мм.

Якщо загальний центр ваги вагона з вантажами знаходиться на висоті більше 2300мм від рівня головок рейок або навітряна поверхня чотиривісного вагона з вантажем більша 50м2, а на зчепі з двох вагонів – 80м2, то здійснюється перевірка поперечної стійкості вагона від перекидання за формулою:

Pц + Pв

0,5 ,

(10.16)

P

 

 

c

 

 

де Рц – вертикальне навантаження на колесо вагона від дії відцентрової сили при русі вагона кривою ділянкою колії, кгс;

Рв - вертикальне навантаження на колесо вагона від сили вітру, що діє на бокову поверхню вагона і вантажу при перевезенні, кгс;

Рс – статичне навантаження, що передається від одного колеса на рейку,

кгс.

Величини Рц, Рв, Рс визначаються за формулами, наведеними в главі 1 Технічних умов.

10.1.5 Особливості розміщення вантажів на зчепах

На зчепах, тобто на двох або більше з’єднаних платформах, перевозяться такі довгомірні вантажі, як рейки, ферми, прогони мостів, котли, резервуари, автомобілі, крани тощо. Зчепи формують із вагонів одного типу. Довгомірні вантажі перевозять на зчепах з опорою на один або два вагони. Різниця центрів автозчепних пристроїв суміжних вагонів зчепу до навантаження не повинна перевищувати 100мм.

При розміщенні довгомірного вантажу з опорою на один вагон гранична довжина вантажу в залежності від його маси та типу ресорного підвішування вантажонесучої платформи встановлюється Технічними умовами. Якщо довжина вантажу перевищує граничну, то його перевозять на зчепі з опорою на дві платформи, для чого застосовують особливі поворотні опори – турнікети, які дають можливість вантажу змінювати своє положення відносно платформ під час руху на кривих ділянках колії. Турнікети складаються з двох частин: нижня жорстко скріплена з платформою, а верхня, з’єднана шворнем із нижньою, може повертатися відносно неї в горизонтальній площині. У одного з турнікетів верхня поворотна підкладка може переміщуватися в поздовжньому напрямку.

Із метою попередження поперечного зміщення довгомірний вантаж, що опирається на два вагони закріпляють таким чином, щоби кріплення не перешкоджало повороту вагонів зчепу під вантажем при проходженні кривих ділянок колії, інакше вагони можуть зійти з рейок. Запобігаючи поздовжньому переміщенню, вантаж закріпляють тільки на одній платформі. Це пояснюється тим, що при рушанні поїзда з місця або гальмуванні, а також при співударі вагонів виникають значні поздовжні зусилля, які сприймаються поглинальними апаратами автозчепних пристроїв і відстань між вагонами змінюється. Якщо ж вантаж буде жорстко закріплений на обох платформах, то поглинання поздовжніх зусиль автозчепами може призвести до розриву кріплення або пошкодження вантажу.

Пристрої, що протидіють поперечним переміщенням і перекиданню вантажу, необхідно розміщувати на обох платформах у площині розташування опор. Секції поздовжніх бортів платформ зчепу повинні бути відкриті, якщо вони перешкоджають переміщенню вантажу при русі вагонів у кривих ділянках колії. Торцеві борти платформ у середині зчепу відкидаються на кронштейни.

Відстань між кінцями вантажів, закріплених на суміжних платформах зчепу, повинна бути не менше 270мм (рис. 10.7, а). Якщо довгомірний вантаж опирається на два вагони і звисає, то проміжок між ними і вантажами на платформах прикриття з боку вагона, на якому довгомірний вантаж закріплений від поздовжнього переміщення, повинен становити не менше 270мм, з протилежної сторони - 490мм (рис. 10.7, б), а при наявності проміжної платформи прикриття - 710мм (рис. 10.7, в).

Довжина підкладок, які застосовуються під час перевезення довгомірних вантажів, повинна дорівнювати ширині вагона. Ширину і висоту підкладки визначають розрахунком.

Щоби зчеп вагонів випадково не розчепили під час перевезення, ручки важелів автозчепних пристроїв прикріплюють до кронштейнів м’яким дротом. На бічних бортах платформ наносять напис “Зчеп не роз’єднувати”. Правильність підготовки зчепу в технічному відношенні перевіряється перед навантаженням працівниками вагонної служби.

Рис. 10.7 Відстань між кінцями вантажів на платформах зчепів: а – з двох платформ; б – з чотирьох платформ; в – з п’яти платформ

10.1.6 Матеріали і способи кріплення

Для кріплення вантажів, розміщених на відкритому рухомому складі, застосовуються металеві розтяжки та обв’язки, дерев’яні упорні та розпірні бруски, стояки, підкладки, щити та інші реквізити, а також стандартне кріплення багаторазового використання: турнікети, стропи, стяжки тощо. Дерев’яні деталі кріплення виготовляються із здорового дерева будь-яких порід, крім осики, вільхи, липи та сухостою всіх порід. Допускається виготовляти з осики і вільхи підкладки і прокладки, що працюють тільки на стискання. Замість передбачених Технічними умовами елементів кріплення відправник може застосовувати пристрої і обладнання постійного багаторазового використання, які мають не меншу міцність. Відповідальність за їх якість та міцність несе вантажовідправник.

Стояки виготовляються із здорового круглого дерева діаметром 120140мм у нижньому відрубі і не менше 90мм у верхньому. Дозволяється виготовляти стояки з пиломатеріалів не нижче другого сорту з прямими волокнами перерізом 90x120мм.

Такі вантажі як круглий ліс, труби та інші штабельні вантажі закріпляються від розвалу парними боковими стояками. У напіввагонах їх вставляють у лісові скоби (дозволяється також комлем догори). Перед установленням стояки затісують відповідно до розмірів гнізда так, щоби вони щільно прилягали всіма чотирма сторонами до скоб. Слабина стояка в скобі допускається не більше 15мм у нижній частині і тільки з одного боку. У місці слабини стояк закріплюється дерев’яним клином, що прибивається до нього цвяхом довжиною 50-60мм. Клин у литих та зварних скобах вставляється знизу, а в скобах, що складаються із нижньої і верхньої частин, – у нижню знизу або зверху. Стояк має виходити зі скоби в нижній частині на 80-100мм. Протилежні бокові стояки повинні мати верхнє або верхнє і середнє поперечне кріплення. Відстань від верхнього кріплення до вантажу має бути 25-100мм, а до вершин стояків – не менше 50мм. Середнє кріплення виконується так, щоби воно не торкалося верхнього і нижнього (відносно ув’язування) штабелів вантажу. Висота бокових стояків над підлогою платформ із внутрішніми скобами має бути не більше 3100мм, а із зовнішніми – не більше 2800мм. Висота стояків над бортами чотиривісних напіввагонів при висоті бортів 1880мм допускається не більше 900мм, при висоті 2060мм - 700мм. Довжина коротких стояків, які встановлюються у торцеві та бокові скоби платформ, повинна бути не менше висоти борта.

Підкладки, прокладки, упорні та розпірні бруски виготовляються з пиломатеріалів не нижче третього сорту, металу різних профілів, залізобетону тощо. Прокладки і підкладки застосовують для забезпечення механізованого навантаження і розвантаження, розосередження навантажень, захисту вантажу від пошкоджень тощо. Вони можуть складатися не більше ніж із двох частин (по ширині чи по висоті), обидві частини з’єднуються між собою цвяхами, болтами тощо. Висота підкладок і прокладок має бути не менше 25мм. Довжина підкладок дорівнює ширині вагона, прокладок – ширині вантажу. Прокладки укладаються, як правило, одна над одною на відстані не менше

500мм від кінців вантажу і не менше 300мм від стояків, які огороджують штабель.

Упорні бруски (рис. 10.8) застосовуються для закріплення тарно-штучних вантажів із плоскими опорними поверхнями, якщо вони не займають усієї підлоги платформи і не утримуються від зрушення боковими та торцевими бортами або стояками. Для більшої надійності кріплення упорні бруски доповнюються розпірними брусками, які вставляються між упорним бруском і торцевими стояками чи бортом. Висота упорних і розпірних брусків має бути не менше 50мм.

Рис. 10.8 Найбільш поширені схеми встановлення упорних і розпірних брусків:

1 – упорні бруски; 2 – розпірні бруски

Металеві розтяжки й обв’язки можуть бути із дроту, металевих стрижнів, ланцюгів, сталевих тросів та інших матеріалів. Розтяжки прикріпляються одним кінцем до деталей вантажу, а другим – до торцевих чи бокових скоб платформ або зв’язувальних косинок напіввагонів. Не можна кріпити розтяжки за лісові скоби напіввагонів, зв’язувальні кільця, розміщені на верхньому зв’язувальному брусі напіввагонів і бокових балках платформ, та за інші деталі вагонів. На платформах із дерев’яними бортами розтяжки пропускаються під бортом, із металевими - під бортом або через борт. У разі потреби борти можуть бути опущені. Розтяжка (обв’язка) повинна складатися не менше ніж із двох ниток.

Дріт для кріплення вантажу застосовується м’який, термічно оброблений діаметром не менше 4мм. Його зовнішня поверхня не повинна мати тріщин, перекручувань, розшарувань, заусенців тощо. Довжина окремих ниток дроту в розтяжках, обв’язках та інших елементах кріплення повинна бути однаковою. Нитки скручують ломиком (рис. 10.9).

Замість дроту одного діаметра можна використовувати дріт іншого, але загальна площа перерізу ниток у розтяжці при цьому має бути не менше тієї,

що замінюється. Наприклад, дві нитки діаметром 6 мм можна замінити на три діаметром 5мм або на п’ять діаметром 4мм. Дозволяється застосовувати не круглий дріт із поперечним перерізом не менше 20мм2 і товщиною 3-4мм, а також дріт діаметром від 1 до 4мм, якщо декілька його ниток скручені між собою фабричним способом. Так, дріт діаметром 1мм скручують у 16 ниток, 2мм – у чотири і 3мм – у дві нитки. Повторно використовувати дріт для розтяжок (обв’язок) і для зв’язування стояків не дозволяється.

Рис. 10.9 Дротяна розтяжка: 1 – скоба на рамі вагона-платформи; 2 – зв’язувальна скоба на вантажі; 3 – зона визначення кількості ниток розтяжки; 4 – місце закручування розтяжки ломом

Торцеві огороджувальні щити встановлюються для огородження штабелів вантажів із гладкою поверхнею (просочені лісоматеріали, стругані пиломатеріали, металеві труби тощо) і коли сила тертя всередині штабеля, особливо в його верхній частині, є недостатньою для того, щоби запобігти поздовжньому зміщенню. Їх закріпляють на торцевих стояках, прибиваючи дошки до стояків із боку вантажу. Щити можна встановлювати і на підлогу платформи. У цьому випадку їх закріпляють внизу упорними брусками і вгорі розтяжками (рис. 10.10). Дошки прибивають до стояків цвяхами діаметром 3- 8мм і довжиною 70-250мм.

Рис. 10.10 Установлення торцевого щита на підлозі платформи:

1 – вантаж; 2 – стояки щита; 3 – дошки щита; 4 – цвяхи; 5 – торцеві стояки; 6 – упорні бруски; 7 – розтяжка