Материал: 10. БіопотенціалиДокумент Microsoft Office Word

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

rD

,

де с – безрозмірний потенціал. Звідси випливає відношення Доннана:

c

,

ÿêù î

c;

2

i

2

2

C

c

Cl

4

2

c

2

,

ÿêù î

c.

Якщо δ < C, маємо:

C i

Cl

  • c

2

,

C i

K

  • c

2

.

Ця умова, що виникає тоді, коли всі іони, для яких мембрана про-никна, перебувають у рівновазі, називається доннанівською рівно-вагою.

Трансмембранний потенціал



RT

F

P

c

K

ln

P c

K

P

2

Cl

P

c

Cl

2

c

.

Величина доннанівського потенціалу мала і не пояснює великого значення потенціалу спокою. Пошкодження клітини призводить до зниження потенціалу спокою (підвищується проникність мембрани, різ-ниця значень коефіцієнтів проникності для К+ і Na+ зменшується) до рівня доннанівського потенціалу:

159

c

2







RT



RT

c



RT

ln

ln

ln

.

F

c

F

F

c

c

Таким чином, у розбавлених розчинах рівноважна різниця потенці-алів у доннанівській системі може бути досить великою. Концентрація вільних аніонів Са, усередині клітини в цьому випадку низька, тобто є аніони, які витісняються з цієї фази.

Під дією на клітину якого-небудь подразника її трансмембранний потенціал змінюється, виникає потенціал дії, або спайк. Причиною та-кого коливання потенціалу спокою є зміна проникності мембрани для натрію, що, у свою чергу, спричинено відкриттям натрієвих іонних ка-налів. У разі збудження проникності мембрани відношення іонів калію до натрію становить PK : PNa = 1 : 20.

    • результаті потік іонів натрію в клітину починає перевищувати потік іонів калію з клітин. Якщо раніше потенціал на мембрані був близький до рівноважного калієвого потенціалу, то тепер він прагне рівноважного на-трієвого, але не досягає його тільки через те, що провідності для іонів калію і хлору відмінні від нуля.

    • клітині відбувається деполяризація мембрани: від’ємний потенціал клітини наближається до нуля, а потім і зовсім змінює знак на протилеж-

ний. Останній процес називається реверсією мембранного потенціалу.

Максимальне значення потенціалу дії становить зазвичай 30...40 мВ. Час збільшення натрієвої провідності триває частки мілісекунди. Далі вона починає знижуватися, унаслідок чого в клітині відновлюється потенціал спокою. Цей процес називається реполяризацією клітинної мембрани.

Тривалість потенціалу дії різниться для різних клітин (коливається

  • межах 0,5…3 мс) і істотно залежить від температури. Із її зменшенням на 10 °С час існування потенціалу дії збільшується в три рази. Трива-лість реполяризації зазвичай перевищує тривалість деполяризації.

Сумарний мембранний струм I

C

dì

I

K

I

Na

I

.

dt

ì

ì

óò

160

Метод фіксації потенціалу дозволив вивчити механізм генерації по-тенціалу дії. Змінюючи іонний склад середовища, Ходжкін і Хакслі по-казали, що фаза деполяризації мембрани зумовлюється збільшенням її провідності для іонів Na+, а фаза деполяризації – зниженням натрієвого струму і збільшенням калієвого.

Після виникнення потенціалу дії певна ділянка мембрани нерво-вої клітини якийсь час перебуває в незбудливому (рефракторному) стані, тобто дія подразника не викликає генерації потенціалу дії, оскільки натрієві канали деякий час після активації перебувають у за-критому стані і не здатні відкритися у відповідь на зміну трансмемб-ранного потенціалу.

Коли в клітині виникають потенціали дії, то зменшується концент-рація іонів калію і збільшується концентрація іонів натрію. Тому в цих умовах необхідна активація мембранних насосів, що активно транспор-тують іони. Оскільки для цього потрібні молекули АТФ, то в клітині ак-тивуються процеси дихання, збільшується споживання кисню і теплоо-бмін.