Курсовая работа (т): Інноваційні процеси в господарській діяльності підприємства

Таблиця 8. Інноваційна активність [5]

Один з основних напрямів інноваційної діяльності підприємств України полягав насамперед у придбанні машин, обладнання та програмного забезпечення для виробництва нових або значно поліпшених продуктів і послуг, про що повідомили майже три чверті підприємств із технологічними інноваціями. Досить вагома частка підприємств проводила навчання та підготовку персоналу для розроблення і/або впровадження ними нових або значно вдосконалених продуктів і процесів, здійснювала ринкове запровадження інноваційних продуктів та послуг, уключаючи ринкове дослідження і проведення рекламної кампанії, здійснювала процедури та технічну підготовку до запровадження нових або значно вдосконалених продуктів і процесів, які ще не були ніде представлені, виконувала науково-дослідні роботи (НДР). При цьому укладанням договорів про придбання результатів їх виконання в інших компаній (уключаючи підприємства їхньої групи підприємств), державних або приватних науково-дослідних організацій і придбанням інших зовнішніх знань (придбання або ліцензування патентів і непатентованих винаходів, ноу-хау та інших типів знань у інших організацій) було зайнято біля 11% підприємств із технологічними інноваціями.

Рис.1. Розподіл інноваційних підприємств за видами інноваційної діяльності [7]

У 2011р. інноваційні підприємства спрямували на придбання машин, обладнання та програмного забезпечення понад третину загального обсягу витрат, що є найвищим показником серед інших видів витрат. На виконання внутрішніх НДР і для придбання інших зовнішніх знань було спрямовано по 10,1% витрат, хоча власні НДР уключають не лише заробітну плату дослідницького персоналу та пов’язані з нею витрати, а й капітальні витрати на споруди та спеціальне обладнання для їх виконання. Набагато менше, ніж на виконання внутрішніх НДР, використано коштів для придбання зовнішніх НДР, що стратегічно може бути краще для тих підприємств, які підтримують виконання власних НДР.

В Україні протягом 2008-2011рр. 22,5% підприємств із технологічними інноваціями співпрацювали з іншими підприємствами й організаціями. Оскільки завданням держави є посилення взаємозв’язків між підприємницьким сектором і двома іншими секторами (державним і сектором вищої освіти), отримані результати досить цікаві.

Рис.2. Розподіл підприємств із технологічними інноваціями, які здійснювали інноваційне співробітництво, за типами співробітництва протягом 2008-2011 років, % [7]

Найважливішими партнерами по співробітництву інноваційних підприємств є насамперед постачальники обладнання, матеріалів, компонентів або програмного забезпечення (17,1%), а також клієнти або споживачі (9,9%). Ці форми співпраці спрощені завдяки вже існуючим комерційним зв’язкам між задіяними у спільному виробництві партнерами. Те ж саме можна сказати і про партнерів, які визначаються як "підприємства в межах вашої групи підприємств", яких 3,3%. Три типи партнерів, діяльність яких насамперед спрямована на розробку нових продуктів або процесів (консультанти, комерційні лабораторії або приватні НДІ, університети та інші вищі навчальні заклади, державні НДІ), зазначили від 6,0% до 3,4% підприємств. При цьому установи державного сектору знаходяться серед тих партнерів, які найменше використовуються для співробітництва, і зв’язок підприємств із державним сектором і сектором вищої освіти видається досить слабким.

Таблиця 9. Частка підприємств із будь-яким типом співробітництва протягом 2008-2010 років у загальній кількості підприємств із технологічними інноваціями (% підприємств з технологічними інноваціями відповідного виду діяльності)

Здійснювати інновації підприємствам перешкоджали численні фактори. Було запропоновано чотири групи чинників для оцінки їх впливу. У таблиці представлено частку підприємств, які вважали, що ці фактори суттєво впливали на їхнє рішення розвивати інноваційні проекти або стримували здійснення інноваційної діяльності протягом трьох років.

Перші три з них є фінансовими: занадто високі інноваційні витрати, недостатність коштів у межах організації або групи підприємств і поза її межами. У більшості випадків інновація є дорогим заходом і підприємства, що виконують НДР, повинні вкладати кошти в технічне обладнання та заробітну плату висококваліфікованого персоналу. Ці витрати є досить високими і не гарантують швидку окупність. Наступні чотири - це фактори, які взаємопов’язані зі співробітництвом та інформацією, а також із наявністю кваліфікованого персоналу. Ще два фактори відносяться до ринкових чинників: домінування певних підприємств (сильні конкуренти), невизначений попит на інноваційні товари або послуги. На багатьох ринках дуже жорстка конкуренція і цикл виробництва скорочується.

Таблиця 10. Розподіл підприємств за найбільш суттєвими чинниками, що перешкоджали здійсненню інновацій (% від загальної кількості обстежених підприємств)

Необхідно прийняти до уваги, що ці результати оцінені в цілому по Україні та показують лише тенденції, що склалися. Ситуація може дещо відрізнятися на рівні виду діяльності й навіть на рівні підприємств, а також з огляду на те, що перелік і значущість перешкоджаючих факторів може залежати від віку, розміру, галузі та інноваційності підприємства.

2.3 Порівняльний аналіз розвитку інноваційної діяльності в Україні та світовій практиці( за даними міжнародних рейтингів)

На сьогодні фіксується значне відставання України від Європейських країн за показниками обсягів фінансування інноваційних проектів, використання інноваційного потенціалу тощо.

Міжнародна бізнес-школа INSEAD і Всесвітня організація інтелектуальної власності (World Intellectual Property Organization, WIPO) представили аналітичну доповідь «Глобальний індекс інновацій 2012» (Global Innovation Index 2012). У цьому році Україна зайняла 63 місце в списку зі 141 країни (Додаток А) [17].

Дослідження проводиться з 2007 року і на даний момент представляє найбільш повний комплекс показників інноваційного розвитку по різних країнах світу. У 2012 році дослідження охоплює 141 країну, які в сукупності виробляють 99,4% світового ВВП і в яких проживає 94,9% населення планети. Глобальний індекс інновацій складений з 80 різних змінних, які детально характеризують інноваційний розвиток країн світу, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку. Автори дослідження вважають, що успішність економіки пов'язана, як з наявністю інноваційного потенціалу, так і умов для його втілення. Тому Індекс розраховується як зважена сума оцінок двох груп показників:

·    Розташовувані ресурси та умови для проведення інновацій (Innovation Input).

·        Досягнуті практичні результати здійснення інновацій (Innovation Output).

Таким чином, підсумковий Індекс являє собою співвідношення витрат і ефекту, що дозволяє об'єктивно оцінити ефективність зусиль щодо розвитку інновацій в тій чи іншій країні. У цьому році список параметрів, за якими оцінюються країни, розширився на дві групи: творчість населення країн в Інтернеті (Online Creativity) і екологічна стійкість (Environmental Sustainability).

Список десяти світових лідерів в області інновацій практично не змінився в порівнянні з минулим роком. У рейтингу країн світу за рівнем інноваційних можливостей і результатів 2012 лідирує Швейцарія. У трійку лідерів як і раніше входять Швеція і Сінгапур. За ними слідують Фінляндія, Великобританія, Нідерланди, Данія, Гонконг, Ірландія і Сполучені Штати. Єдиною країною, яка залишила за останній рік десятки кращих, стала Канада. Це відбулося через ослаблення позицій Канади за всіма основними індикаторами Індексу. Сполучені Штати продовжують залишатися інноваційним лідером, однак демонструють відносне послаблення показників у таких областях, як освіта, підготовка кадрів і розвиток інновацій. У результаті рейтинг США в цьому році був знижений. Регіональними лідерами в області інновацій в цьому році стали наступні країни: Швейцарія в Європі, Сполучені Штати в Північній Америці, Сінгапур в Південно-Східній Азії та Океанії, Ізраїль в Північній Африці і Західній Азії, Чилі в Латинській Америці і Карибському басейні, Індія в Центральній та Південної Азії, Маврикій в Африці на південь від Сахари. Серед країн з низьким рівнем доходу лідером стала Кенія. Серед країн колишнього СРСР лідирує Естонія.