Курсовая работа (т): Інноваційні процеси в господарській діяльності підприємства

) пріоритет інновацій над традиційним виробництвом;

) економічність інноваційного виробництва (досягнення комерційного успіху);

) гнучкість (під нову ідею створюється самостійна інноваційна структура, що може бути абсолютно непридатною для вирішення інших проблем);

) комплексність (кардинальна інновація, як правило, викликає появу цілої сукупності супутніх їй більш незначних нововведень).

Прояви інноваційної діяльності підприємства можуть бути найрізноманітнішими, що обумовлено багатозначністю поняття "інновація". В залежності від цього основними типами інноваційної діяльності є:

) виробництво нового продукту або продукту з якісно новими властивостями;

) упровадження нових засобів виробництва;

) освоєння нового ринку збуту;

) залучення нових джерел сировини, комплектуючих і напівфабрикатів;

) уведення нових організаційних інституційних форм (приватизація, нова система управління й ін.);

) зміни інфраструктури.

Інноваційна діяльність залежить від різноманітних чинників, які систематично можна поділити на чинники, що стримують інноваційну діяльність та чинники, що сприяють розвитку інноваційну діяльність.

1.2 Джерела, класифікація і взаємозв’язок інноваційних процесів

Перед підприємцями стоїть завдання навчитися здійснювати інноваційні рішення на систематичній основі. Систематична інновація полягає в цілеспрямованому, організованому пошуку змін і в систематичному аналізі тих можливостей, які ці зміни можуть дати для економічних або соціальних нововведень.

Виділяють такі зміни, або джерела інновацій:

·  Несподівана подія, яким може бути несподіваний успіх, несподівана невдача;

·        Невідповідність між реальністю, такою, якою вона є, і її відображенням в думках і в оцінках людей;

·        Зміна потреб виробничого процесу;

·        Зміни в структурі галузі або ринку;

·        Демографічні зміни;

·        Зміни в сприйнятті і в ціннісних установках;

·        Нові знання, наукові і ненаукові.

Кордони між цими джерелами інноваційних ідей розмиті, більше того, ці джерела часто перекривають один одного. Разом з тим, кожен з названих джерел володіє своїми власними характеристиками, тому аналізувати їх слід окремо [16,с.96].

Несподівана подія.

Несподіваний успіх. Не було області, яка пропонувала б більш багаті можливості для успішної інновації, ніж несподіваний успіх. Не було області, в якій інноваційні можливості були б пов'язані з меншим ризиком, а здійснення інновацій було б менш трудомістким. Однак несподіваним успіхом найчастіше нехтують, навіть гірше, керівництво схильне його енергійно відштовхувати. Справа в тому, що керівництву важко примиритися з несподіваним успіхом.

Несподіваний успіх - не просто сприятлива можливість для нововведень, він сам викликає необхідність цих нововведень.

Несподівана невдача. Невдачі, на відміну від успіхів, не можуть бути відкинутими і рідко проходять непоміченими. Але як джерело інноваційних можливостей вони сприймаються ще рідше. Звичайно, більшість невдач - всього лише результат грубих помилок, жадібності, некомпетентності в плануванні або виконанні. Але якщо проект зазнає невдачі, незважаючи на ретельне планування та сумлінне виконання, - така невдача вказує на необхідність змін, тобто на приховані інноваційні можливості.

Невідповідність між реальністю і її відображенням.

Як і несподівані події, невідповідності є вірною ознакою інновацій: або тих, які вже відбулися, або тих, які можна викликати.

Невідповідності, як правило, не виявляються в цифрах і звітах, одержуваних керівниками, тобто в них більше якісного, а не кількісного аспекту.

Розрізняють такі види невідповідностей:

·  невідповідність між економічними реаліями суспільства;

·        невідповідність між реальним становищем у галузі та планами;

·        невідповідність між орієнтацією галузі та цінностями споживачів її продукції;

·        внутрішнє невідповідність у ритмі чи в логіці технологічних процесів.

Потреби виробничого процесу.

Для втілення в життя інноваційних рішень, що грунтуються на потреби виробничого процесу, потрібна наявність п'яти основних критеріїв:

· автономний процес;

· одне "слабке" або "відсутнє" ланка в ньому;

· чітке визначення мети; · конкретизація рішення;

· широке розуміння користі пропозиції.

Існує також три основних обмежують фактора, без яких здійснення такої інновації не буде можливо:

· необхідно розібратися в суті потреби. а не просто інтуїтивно відчути її;

· необхідні якісь нові знання, щоб не тільки розбиратися в процесі, а й знати, як діяти.

· рішення має відповідати звичкам і орієнтаціям потенційних споживачів.

Галузеві та ринкові структури.

При ринкових чи галузевих структурах провідні виробники залишають без належної уваги найбільш швидко зростаючі сегменти ринку. Виниклі в новій ситуації можливості зростання рідко вписуються в існуючу ринкову політику. Тому інноваційно налаштовані компанії отримують широке поле діяльності.

Можна вказати три надійних, добре помітних показника прийдешніх змін у галузевій структурі:

. Швидке зростання галузі. Якщо галузь зростає значно швидше, ніж чисельність населення або економіка в цілому, то можна з високою вірогідністю передбачити, що її структура різко зміниться - найпізніше в той момент, коли обсяг випуску в цій галузі подвоїться.

. На той час, коли зростаюча галузь подвоює свій обсяг виробництва, вона, як правило, перестає адекватно розуміти і обслуговувати свій ринок. Традиційне розподіл ринку на сегменти більше не відображає реальності, воно відображає лише історію. Однак багато хто бачить галузь такою, якою вона була завжди, без урахування часу і відбуваються. У цьому - пояснення успіху багатьох новаторів.

. Галузь готова розпочати корінні структурні зміни, якщо інтенсивно змінюється напрям діяльності в ній.

Демографічні чинники.

Під демографічними змінами розуміються зміни чисельності населення, його вікової структури, складу, зайнятості, рівня освіти і доходів. Такі зміни зазвичай однозначні і мають легко передбачувані наслідки.

Важливість демографічних чинників визнавали завжди, але і до цього дня їх рідко враховують у повсякденній діяльності. Демографічні показники вельми нестабільні, характеристики населення міняються дуже швидко і несподівано.

Таким чином, демографічні <#"721160.files/image001.gif">                                                                                           (1)

де  - коефіцієнт наукомісткості виробництва; Вн - обсяг витрат на інноваційну діяльність (науку); Вз - загальна сума витрат виробництва.

Крім цього, інноваційну діяльність підприємства можна оцінювати за коефіцієнтом використання власних розробок, який визначають за формулою

,                                                                                  (2)

де  - коефіцієнт використання власних розробок; - кількість упроваджених власних розробок, од.;  - загальна кількість власних розробок, од.

Дану формулу можна використовувати для обґрунтування ефективності власних розробок підприємства, тут її користь очевидна. Використання формули дає відповідь на запитання, наскільки високий рівень власного наукового забезпечення інноваційної діяльності [15,с.73].

Іншим показником, на основі якого можна здійснювати оцінку наукового рівня забезпеченості інноваційної діяльності підприємства, є коефіцієнт використання результатів придбаних розробок, який розраховують за формулою

,                                                                                 (3)

де- коефіцієнт використання результатів придбаних розробок;  - кількість упроваджених придбаних розробок, од.;  - загальна кількість придбаних розробок, од.

Цей показник дає змогу визначити ефективність використання придбаних науково-дослідних розробок сторонніх організацій. Суть формули у тому, що вона дає можливість побачити, яким є вклад у забезпечення ефективності інноваційної діяльності ззовні.

При оцінці рівня інноваційної діяльності підприємства важливим є забезпечення раціонального співвідношення між власними і придбаними розробками. Для аналізу тут можна використати коефіцієнт співвідношення (), котрий розраховується як співвідношення загальної кількості власних розробок до кількості придбаних

                                                                                    (4)

За даним показником можна судити про темпи здійснення прикладних досліджень на підприємстві [16,с.101]. При цьому оцінку рівня активності в інноваційній (науковій) діяльності передбачається проводити за шкалою, що відображає три рівні (див. табл. 2).

Таблиця 2. Шкала для встановлення рівня активності в інноваційній діяльності

Стосовно цього багатий досвід українські підприємці можуть почерпнути з практики господарювання зарубіжних фірм. Так, у США забезпечення наукового рівня підприємства відбувається переважно першим шляхом, тобто за рахунок активізації процесів виконання і впровадження власних науково-дослідних розробок. Це дає змогу країні контролювати 43% світового ринку інтелектуальної власності.

Іншим аспектом, котрий необхідно враховувати при комплексній оцінці інноваційної діяльності підприємства, є проведення аналізу його технічного рівня. При цьому критерієм оцінки інноваційної діяльності є відповідність існуючої організаційної структури управління і технології. До головних показників оцінки інноваційної діяльності згідно з даним критерієм, на нашу думку, належать:

коефіцієнт оновлення продукції

,                                                                                    (5)

де  - коефіцієнт оновлення продукції;  - обсяг випуску нової продукції, грн.;- обсяг випуску товарної продукції, грн.

Важливість розрахунку даного показника для оцінки інноваційної діяльності підприємства пояснюється тим, що на його основі можна зробити висновок про доцільність її фінансування, адже нова продукція, як правило, є конкурентоспроможною і проблем з її збутом немає, особливо за умов, коли високоефективно працює його маркетингова служба.

коефіцієнт оновлення технології:

                                                                                  (6)

де - коефіцієнт оновлення технології; . - кількість впроваджених нових технологічних процесів; . - загальна кількість технологічних процесів.

Формулу можна використовувати для обґрунтування спроможності підприємства випускати продукцію при використанні передової техніки і технології виробництва, що забезпечує такий важливий параметр, як якість.

частка конкурентоспроможної продукції підприємства

                                                                 (7)

де  - питома вага конкурентоспроможної продукції, %;  - обсяг продукції, що наднормово залежується на складах підприємства, грн.

Даний показник може перебувати в межах від 0 до 100%. Якщо цей показник близький до нуля, то це свідчення того, що продукція підприємства неконкурентоспроможна. Рівень конкурентоспроможності продукції зростає в міру наближення до 100 %.

Найважливішим критерієм комплексної оцінки інноваційної діяльності підприємства є визначення техніко-економічної ефективності інноваційних проектів. Необхідно вказати, що в науковій і методичній літературі проблемі визначення економічної ефективності інноваційних проектів приділяли завжди багато уваги [19,с.176].

Свідченням цього є велика кількість розроблених методик визначення економічної ефективності нової техніки. До них належать методики, розроблені ще в умовах директивної економіки. Проте більшість з них містили лише загальні положення з визначення економічної ефективності, що передбачали безпосередній зв’язок економічної ефективності нової техніки з проблемами комплексної оцінки ефективності капітальних вкладень.

Досконалішою була методика, розроблена в 1977 р. Вона передбачала розрахунок порівняльної й абсолютної ефективності нововведень (засобів і предметів праці), давала змогу враховувати при цьому чинник часу. Як критерій порівняльної економічної ефективності впровадження нової техніки в методиці використано мінімум приведених витрат. Відомо, що приведені витрати визначаються за формулою

,                                                               (8)

де  - приведені витрати на виробництво продукції, грн./ рік;  - собівартість річного випуску продукції за і-тим варіантом капіталовкладень, грн./рік;  - нормативний коефіцієнт економічної ефективності, 1/рік;  - капітальні вкладення за і-тим варіантом, грн.

Однак цю формулу можна використовувати лише тоді, коли всі порівнювані варіанти інновацій передбачають однаковий річний обсяг випуску нової техніки.

При порівнянні варіантів, що передбачають різні обсяги виробництва, доцільно здійснювати розрахунок на одиницю продукції. При цьому замість собівартості річного випуску продукції підставляють собівартість одиниці продукції, а замість капіталовкладень - питомі капітальні вкладення (), котрі визначають за формулою

,                                                                                           (9)