УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
Кафедра світового господарства та міжнародної
економічної інтеграції
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни економіка підприємства
на
тему: «Інноваційні процеси в господарській діяльності підприємства»
студентки 2 курсу 1 групи
напряму підготовки міжнародна економіка
Тимцюрак І.С.
Керівник
ст.викладач Цесаренко С.І.
м.
КИЇВ - 2013рік
Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика інноваційних процесів в господарській діяльності підприємства
1.1 Поняття інноваційних процесів та значення інноваційної діяльності для забезпечення економічного розвитку вітчизняного підприємства
.2 Джерела, класифікація і взаємозв’язок інноваційних процесів
1.3 Методи оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності в умовах ринку7
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. Оцінка інноваційної діяльності та інноваційних процесів в Україні
.1 Основні проблеми інноваційного розвитку в Україні
.2 Аналіз інноваційної діяльності вітчизняних підприємств
2.3 Порівняльний аналіз розвитку інноваційної діяльності в Україні на світовій практиці( за даними міжнародних рейтингів)
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. Перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні та напрями її активізації
3.1 Основні загальносвітові тенденції розвитку інноваційної діяльності
3.2 Напрями подальшої активізації інноваційної діяльності промислових підприємств
3.3 Шляхи вдосконалення оцінки ефективності інноваційної діяльності
Висновки до розділу 3
Висновки
Список джерел посилань
Додаток А
ВСТУП
Розвиток економіки України багато в чому залежить від рівня ефективності інноваційних процесів. Інновації необхідні, вони дають можливість збільшити, одержуваний прибуток, шляхом зниження витрат, підвищують конкурентоспроможність підприємства, що життєво необхідно для виживання в умовах ринку.
У сучасних умовах можливість фінансування інноваційних процесів суттєво обмежені. Пов'язано це із застарілою галузевою інфраструктурою, нестабільною законодавчою базою, з жорсткими умовами надання позикових фінансових ресурсів, високим рівнем невизначеності і ризику. Всі ці чинники обумовлюють низьку мотивацію щодо фінансування і подальшого впровадження інновацій. З іншого боку, науково-господарський комплекс володіє достатніми для розвитку ресурсами: науковими і технічними. Тим більше, що важливість набуває питання удосконалення стратегічного управління інноваціями. Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, що відбувається на світовому ринку, має свій особливий вплив на сутність усіх економічних процесів на підприємстві. Перехід української економіки до ринкових умов функціонування супроводжується зростаючим науково-технічним і технологічним відставанням від індустріально розвинених країн, але вітчизняний народно-господарчий комплекс має для розвитку достатній науковий і технічний потенціал. Один із основних недоліків у розвитку інноваційної сфери підприємств полягає у відсутності ефективної методики управління зазначеними процесами, що відповідала б національним особливостям та забезпечувала ефективний розвиток інноваційного потенціалу підприємства. Ефективна дієва система управління інноваційною діяльністю необхідна не тільки для суб'єктів господарської діяльності, що тільки створюються, але, перш за все, для вже діючих.
Метою є дослідження та аналіз інноваційних процесів та інноваційної діяльності в господарській діяльності підприємства.
Відповідно з поставленою метою були сформовані наступні завдання:
охарактеризувати інноваційні процеси в господарській діяльності;
з’ясувати значення інноваційної діяльності для забезпечення економічного розвитку вітчизняного підприємства;
розробити методику оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності в умовах ринку та шляхи її вдосконалення;
визначити основні проблеми інноваційного розвитку в Україні;
проаналізувати інноваційну діяльность вітчизняних підприємств та порівняти її на світовій практиці;
розробити основні загальносвітові тенденції розвитку інноваційної діяльності;
визначити напрями подальшої активізації інноваційної діяльності промислових підприємств та
Об’єкт дослідження - інноваційна діяльність промислових підприємств.
Предмет дослідження - процеси
управління інноваційною діяльністю на підприємствах.
Важливість
інноваційного розвитку для сучасної економіки України переоцінити неможливо.
Адже саме завдяки інноваціям повинно бути досягнуто економічне зростання вже в
найближчій перспективі. Сприйняття інноваційного розвитку як основоположного
чинника економічного підйому знайшло своє відображення у фундаментальних
дослідженнях зарубіжних учених: Р. Акоффа, П. Друкера, Ф. Портера, Б. Санто, Б.
Твісса, Я. Ван Дайну, І. Мілендорфу, С. Дорогунцову, А. Ка-занцеві.
Активно
розвивається українська школа стратегічного менеджменту інновацій, до складу
якої входять провідні економісти-теоретики та практики: А.В.Гриньов,
Б.М.Данилишин, В.Я.Заруба, Ю.Б.Іванов, С.М.Ілляшенко, Є.В.Крикавський,
В.І.Ландик, П.А.Орлов, П.Г.Перерва, А.А.Садєков, А.І.Яковлєв, А. Гальчинський,
В. Геєць, В. Онищенко, М. Чумаченко, Л. Яременко та інші.
РОЗДІЛ
1.Загальна характеристика інноваційних процесів в господарській діяльності
підприємства
1.1 Поняття
інноваційних процесів та значення інноваційної діяльності для забезпечення
економічного розвитку вітчизняного підприємства
Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи традиційні і інноваційні. Традиційні процеси і явища характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні - розвиток останніх на якісно новому рівні. Впродовж тривалого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів - персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні процеси і явища. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або їх дія стала економічно невигідною, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційних процесів.
В звичайному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у господарську практику визнається нововведенням. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, спричинюючи у ній прогресивні зміни [2,с.34].
Поняття "інноваційний процес" еволюціонувало протягом півстоліття. У 50-60-ті роки переважали моделі інноваційного процесу, в яких основним фактором їх розвитку вважались наукові дослідження, а ринок - вторинним елементом. Це так звані моделі "технологічного поштовху" та "рушійної сили ринку". При цьому у другій моделі збуту продукції приділялося більше уваги. З розвитком нових технологій було розроблено модель, яка збалансовувала відносини наукових досліджень і ринку, - так звана поєднальна модель. В її рамках передбачалося, що технічні інновації повинні супроводжуватись інноваціями в галузі маркетингу, менеджменту, виробництва. Останніми десятиріччями переважаючою стала "інтегрована модель" з мінімально можливим часом виконання науково-дослідних робіт, організації виробництва продукції та просування її на ринок.
Інноваційна діяльність в умовах переходу економіки України на інноваційний шлях розвитку набуває особливого значення. Охопивши різні аспекти ринкових відносин інноваційний процес сприяє зростанню промислового виробництва, дає змогу підвищувати продуктивність праці, залучати до виробничої сфери нові резерви.
В економічній літературі, присвяченій аналізу інноваційного процесу, інноваційна діяльність розглядається, як правило, у тісному взаємозв'язку з інноваціями. Унаслідок цього, дослідження економічної сутності інноваційної діяльності підприємства доцільно почати з визначення терміна "інновація". Слід зазначити, що як вітчизняними, так і зарубіжними авторами досить широко представлені визначення даного терміна, запропонована різнохарактерна типологія процесів, пов'язаних з цим явищем [2,с.36].
Аналіз різних визначень терміна "інновація" дозволяє зробити висновок, що цей термін трактується в залежності від мети, об'єкта і предмета конкретного дослідження. Наприклад, Б. Твісс визначає інновацію як процес, у якому винахід або ідея набувають економічного змісту. Ф. Ніксон вважає, що інновація - це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, що спричинюють появу на ринку нових товарів, поліпшених промислових процесів та устаткування.
Відповідно до міжнародних стандартів, інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, який дістав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку нового або удосконаленого технологічного процесу, що знайшов використання у практичній діяльності.
Угорський економіст Б. Санто визначив інновацію як суспільно-технологічний та економічний процес, який завдяки практичному використанню ідей та винаходів сприяє створенню кращих за своїми характеристиками виробів і технологій [1,с.227].
Найбільш універсальною вважається дефініція, відповідно до якої під інновацією (англ. innovation - нововведення, новаторство) розуміється "інвестиція в новацію" як результат практичного освоєння нового процесу, продукту або послуги. При цьому новація (лат. novation - зміна, відновлення) розглядається як нововведення, якого не було раніше: нове явище, відкриття, винахід, новий метод задоволення суспільних потреб .
У Законі України «Про інноваційну діяльність» наведене наступне визначення терміну «інновація» - це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентспроможності технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [10].
Наразі в розумінні інноваційної діяльності відсутня єдність поглядів. У результаті аналізу літератури з проблем інноватики можна виділити декілька підходів щодо теоретичних поглядів на поняття "інноваційна діяльність".
Перший підхід - під інноваційною діяльністю вважається діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення і відновлення номенклатури і поліпшення якості продукції, що випускається (товарів, послуг), удосконалення технології виготовлення з подальшим впровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому і зарубіжному ринках. Схоже визначення подається у Законі України «Про інноваційну діяльність».
Другий підхід - під інноваційною діяльністю розуміється процес, спрямований на розробку і реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новий або удосконалений продукт, реалізований на ринку; у новий або удосконалений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, а також пов'язаніз цим додаткові наукові дослідження і розробки.
У статті 3 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інноваційна діяльність визначається як «одна з форм інвестиційної діяльності», що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу [9]. Ця діяльність охоплює:
) випуск і поширення принципово нових видів техніки і технології;
) прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;
) реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;
) фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;
) розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища.
Інноваційна діяльність передбачає створення цілого комплексу наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів, які у своїй сукупності ведуть створення інновації «під ключ», тобто повністю готової до реалізації на ринку.
Серцевиною інноваційної діяльності на підприємстві є освоєння (комерціалізація) нових видів продукції або методів її виробництва, доставки і реалізації. Визначаючи напрями інноваційної діяльності, керівництво фірми вирішує, на чому зосереджувати увагу: на продуктових чи технологічних інноваціях.
Інноваційна діяльність у повному обсязі має комплексний, системний характер і охоплює такі види роботи, як пошук ідей, ліцензій, патентів, кадрів, організацію дослідницької роботи, інженерно-технічну діяльність, яка об'єднує винахідництво, раціоналізацію, конструювання, створення інженерно-технічних об'єктів, інформаційну та маркетингову діяльність. Усе це створює прогресивні умови для інноваційного розвитку та активізації інноваційних процесів.
Особливість інноваційної діяльності як одного з різновидів підприємницької діяльності полягає в тому, що вона є діяльністю підвищеного ризику порівняно зі звичайним підприємництвом. Такий ризик обумовлений новизною, творчим характером науково-технічної роботи, можливістю отримання як позитивного, так і негативного результату.
Як самостійний вид діяльності інноваційна діяльність має такі особливості:
) у ході реалізації інновацій відбувається зміна об'єкта управління: змінюється специфіка продукту, предмети праці, технологія;
) управління інноваційною діяльністю, на відміну від традиційного управління підприємством, характеризується високою нестабільністю і мінливістю всіх елементів системи управління і високим ризиком;
) управління інноваціями нерідко мотивується зовнішніми економічними факторами. При цьому досить часто інноваційні проекти мають іміджеву або соціальну спрямованість. Традиційні фінансові підходи обґрунтування економічної ефективності інноваційних рішень не завжди адекватно враховують вплив інновацій на внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства, недооцінюється позитивний ефект інновацій;
) управління інноваціями припускає не тільки організаційно-технічні аспекти, але і координацію діяльності [12,с.359].
До інноваційної діяльності відноситься вся діяльність підприємства у рамках інноваційного процесу, а також маркетингові дослідження ринків збуту і пошук нових споживачів, інформаційне забезпечення можливого конкурентного середовища і споживчих властивостей товарів конкуруючих фірм, пошуки новаторських ідей і рішень; партнерів із впровадження і фінансування інноваційного проекту.
Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і юридичні особи України та іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.
Головне завдання інноваційної діяльності - це реструктуризація виробництва, спрямована на досягнення конкурентних переваг вітчизняних виробів на світовому ринку на основі наукових досягнень і передового досвіду. Це важливо не тільки з позиції розвитку експортного потенціалу, але особливо необхідно і для утримання внутрішнього ринку. Вихід на такий рівень конкурентоспроможності означає активізацію інноваційної діяльності.
Інноваційна діяльність підприємства базується на таких принципах: