ü застосування спрощених процедур закупівлі (на підставах, передбачених законом про державні закупівлі) для фінансування за рахунок державних коштів НДДКР, виконавці яких визначаються на конкурсній основі у встановленому законодавством порядку;
ü підвищення рівня фінансової автономії наукових установ і ВНЗ у розпорядженні коштами, отриманими від замовників різних форм власності за виконання НДДКР.
3. Спрямування вітчизняного науково-технічного потенціалу на забезпечення потреб інноваційного розвитку економіки України й організацію виробництва високотехнологічної продукції шляхом:
ü запровадження державно-приватного партнерства в науково-технічній та інноваційній сферах;
ü розробки та впровадження інструментів державної підтримки інноваційної діяльності.
4. Підвищення ефективності національної інноваційної системи через:
ü розвиток інноваційної інфраструктури (бізнес-інкубатори, центри трансферу технологій тощо);
ü приведення законодавства України у сфері інтелектуальної власності у відповідність до законодавства Європейського Союзу;
ü удосконалення
державного регулювання й економічного стимулювання суб'єктів господарювання у
сфері трансферу технологій.
3.3 Шляхи
вдосконалення оцінки ефективності інноваційної діяльності
Дуже важливим є етап обґрунтування управлінського рішення про доцільність інновацій, який має дати відповідь про міру їх ефективності з урахуванням особливостей як підприємства, так і зовнішнього середовища. На цьому шляху можуть виникати серйозні проблеми, основні з яких спробуємо розв’язати на прикладі роботи поліграфічного підприємства.
Для визначення переваг впровадження нововведень проводиться їх техніко-економічне обґрунтування, а кількісна оцінка ефективності нової техніки та технології знаходить своє відображення в системі показників об’єму, праці, фінансових показників, а також ефективності капіталовкладень[11,с.106].
Техніко-економічне обґрунтування впровадження нової техніки та технології проводять за методом варіантів, сутність якого складається в проведенні порівняльного аналізу декількох варіантів та виборі найкращого з них.
При порівнянні варіантів необхідно забезпечувати зі ставність результатів шляхом приведення їх до однакових одиниць виміру продукції, а також враховувати вплив нововведення на суміжні стадії виробництва.
Основними вихідними даними для проведення ТЕО ефективності впровадження нової техніки та технології є:
річний обсяг випуску продукції чи річна продуктивність обладнання за порівнюваними варіантами;
планові ціни на продукцію чи послуги;
годинні тарифні ставки, які прийняті на підприємстві;
встановлені законодавством норми відрахувань на соціальні заходи;
норми витрачання матеріалів на виробничі потреби;
планові простої обладнання на ремонтах, оглядах та технологічних зупинках;
встановлена потужність струмоприймачів;
ціни на поліграфічні матеріали, обладнання, електроенергію, послуги підрядників;
обсяг стартових інвестицій та вимоги до їх дохідності.
Ефективність інноваційних заходів знаходить вияв в економії витрат на виробництво продукції. Економія на витратах може бути забезпечена шляхом скорочення матеріальних витрат, яке досягається за рахунок зміни номенклатури та видів матеріалів, зміни норм витрачання матеріалів, зміни цін на матеріали, скорочення норм технологічних відходів, багатократного використання матеріалів (формних пластин, хімічних реактивів, тощо), застосування принципово нових видів енергії, а також енергозберігаючих технологій[15,с.114].
Порівняння витрат дозволяє визначити абсолютну, а не відносну вигідність інвестицій, внаслідок чого даний метод може застосовуватися лише для порівняння подібних альтернатив. Окрім того, має бути гарантовано, що сума виручки не залежить від вибору альтернатив.
На відміну від минулих часів, зараз єдині нормативні коефіцієнти ефективності не обґрунтовуються та не затверджуються. В ринкових умовах підприємство самостійно визначає коефіцієнт ефективності витрат, з урахуванням його фінансово-економічного стану, мети, підприємницьких ризиків. Наприклад, якщо рівень рентабельності виробничих фондів діючого підприємства задовольняє власників та керівників підприємства, то на такому ж рівні можна прийняти нормативний коефіцієнт ефективності. Він може бути нижче рівня рентабельності виробничих фондів, якщо при цьому інвестиційний проект забезпечує зростання маси прибутку підприємства. В інших випадках його величина може бути вище рівня рентабельності виробничих фондів, якщо остання достатньо низька.
Необхідно зауважити, що показники поточних витрат обліковуються до оподаткування, а прибуток - після оподаткування, тобто нормативний прибуток збільшує базу оподаткування, а поточні витрати - ні. Окрім того, капіталовкладення мають життєвий цикл протягом строку експлуатації обладнання, і їх величина поступово повертається шляхом амортизації.
Критерій рентабельності має розраховуватися за всім капіталом. Оскільки виконується умова досконалого ринку, рентабельність розглядається за всім капіталом, при цьому відсоток на зв’язаний капітал, на відміну від методу порівняння за прибутком, не вираховується з прибутку. Рентабельність визначається як відношення середнього прибутку за період до зв’язаного капіталу[15,с.117].
Вище наведені традиційні підходи оцінки інновацій мають такі серйозні недоліки.
По-перше, в оцінках ефективності інколи зустрічаються не порівнювані параметри виручка та витрат як «до та після оподаткування». По-друге, ці методики не враховують вплив довгострокових, знакових факторів зовнішнього середовища і не наводять способи його врахування.
Загальний підхід до розроблення комплексних показників порівняльної ефективності інновацій: цифрової та фотоскладальної техніки базується на таких принципах.
По-перше, техніка виведення інформації має довготривалий характер і є ремонтопридатною, частина її техніко-експлуатаційних параметрів має імовірнісний характер.
По-друге, результатний показник порівняльної комплексної ефективності інновацій визначається математичним очікуванням результатного показника - кількості виведеної інформації, що приходиться на одиницю часу експлуатації до сумарних витрат.
Такий критерій оцінки інновацій відноситься до статичних і має як переваги так і недоліки. До переваг відноситься простота, зручність, зрозумілість та чітка формалізація критерію, який враховує технічні та економічні параметри.
Водночас, запропонований підхід має суттєві обмеження у використанні, бо дає інформацію лише про порівняльну, а не загальну ефективність, не враховує ринкові вимоги, тенденції та фінансові можливості друкарні.
Слід взяти до уваги, що, по-перше, висока порівняльна ефективність інвестицій у техніку ще не гарантує ефективність її використання в конкретних умовах.
По-друге, не продумане врахування одночасних первісних витрат та поточних, пов’язаних з експлуатацією техніки; ігнорується фактор часу, зміна цінності грошей у часі.
Насамкінець, результатний показник базується на технічних параметрах, ігнорує вимоги та тенденції ринку поліграфічної продукції. Кількість виведення біт/с - суто технічний параметр, він опосередковано свідчить про результат для споживача. Споживача цікавить можливість отримати якісне, дешеве та швидке зображення, оцінка якого бітами не вимірюється.
Розв’язати проблему врахування довгострокових факторів та тенденцій в оцінці інновацій можна за допомогою економіко-математичного моделювання з використанням теорії ігор. Для цього залучають матриці з можливими станами природи та стратегіями інвестицій (інновацій). Якщо ймовірнісний розподіл, який відповідає станам природи, невизначений або не може бути визначеним, цю нестачу інформації враховують критерії прийняття рішень Лапласа, мінімаксного, Севіджа, Гурвіца[19,с.103].
Теорія ігор має справу з «поведінковою невизначеністю» коли є два чи більше «розумних супротивники» - гравці, кожен з яких прагне оптимізувати власні рішення за рахунок інших.
Якщо імовірнісний стан «природи» визначений та не змінюється у часі (стаціонарний), обирають інвестиційне рішення, яке дає найбільше математичне очікування виграшу.
Якщо розподіл ймовірностей майбутніх станів «природи» не визначений, вся інформація про «природу» зводиться до переліку її можливих станів.
Згідно з критерієм Гурвіца, треба врахувати можливість як найгіршого так і найкращого розвитку подій шляхом ступеня оптимізму і фактично звести до ймовірнісного сценарію подій.
За критерієм Севіджа, поряд з матрицею виграшів будується матриця ризиків, які визначаються втратами гравця в результаті обрання неоптимального варіанту рішення.
Врахувати в оцінці інновацій основні фактори зовнішнього середовища зручно за допомогою теорії прийняття рішень в умовах невизначеності, коли інформація подається у вигляді матриці, яка поєднує альтернативи здійснення інвестицій у технічний розвиток друкарні та «стани природи».
Приклад використання теорії ігор для
аналізу впливу зовнішнього середовища на інвестиційний проект наводить В.П.
Попков, який як стан природи розглядає ситуацію відсутності попиту, середній
попит та високий попит і дві стратегії: оснащення лінією малої та великої
потужності. В комірках матриці фіксують значення результатного показника
ефективності інвестицій (NPV) в залежності від стану природи та обраної
стратегії.
Висновки до
розділу 3
Модернізація української економіки на засадах інноваційного розвитку має забезпечуватися комплексним застосуванням усіх доступних важелів економічної політики та запобіганням конфлікту між їхніми впливами та між вирішенням стратегічних та поточних завдань. За цих умов інноваційна стратегія як така, що за визначенням веде до підвищення рівня прибутковості національних підприємств, може стати реальним полем для багатогранної співпраці держави і бізнесу.
В Україні, практично не створені умови для ефективного здійснення інноваційної діяльності. Аналіз стану розвитку інноваційної діяльності в Україні дає змогу відзначити, що останніми роками понад 80 % промислових підприємств не займаються інноваційною діяльністю.
Можна виділити такі основні шляхи активізації інноваційної діяльності в Україні на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки:
ü розробку і запровадження механізму надання пільг промисловим підприємствам, які впроваджують і реалізують інноваційну продукцію;
ü поширення практики надання інноваційним підприємств середньострокових кредитів зі знижкою кредитної ставки.
Реалізація запропонованих напрямків активізації інноваційної діяльності в Україні дасть змогу значно підвищити рівень інноваційної активності промислових підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні і залученні зовнішні інвестиції на інноваційну діяльність.
Впровадження ефективних інноваційних
технологій дозволяє, з одного боку, підприємству отримати суттєві переваги:
покращити конкурентну позицію, фінансовий стан, підвищити виробничий та
кадровий потенціал тощо, а з іншого - вимагає значного витрачання часу та
ресурсів щоб забезпечити необхідну ефективність інноваційних заходів. Специфіка
інновацій - високий ступінь ризику та невизначеності майбутніх параметрів
господарської системи - має знайти відображення в методах оцінки їх
ефективності.
Висновки
У цей складний для України період відродження ринкових відносин, коли вкрай важливими завданнями є збереження промислового комплексу, його структурна перебудова і забезпечення подальшого науково-технічного розвитку, проблема підвищення ефективності інноваційної діяльності вітчизняних підприємств набуває принципового значення, оскільки її вирішення дасть змогу перейти до створення і використання технологій більш високого рівня, а отже, прискорити економічне зростання національної економіки.
Економіка України й далі залишається несприйнятливою до науково-технічних нововведень через низький рівень виробничої бази промисловості та слабке фінансування державою науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Ось чому формування ефективної державної науково-технічної та інвестиційної політики, спрямованої на досягнення більш високих технологічних укладів, повинно здійснюватися на основі перетворення власних наукових і дослідно-конструкторських розробок у базовий елемент виробництва. Саме активізація інноваційної діяльності наукової і виробничої сфер є важливим завданням та умовою становлення економічної незалежності України.
Очевидним і зрозумілим є те, що вирішення проблем активізації інноваційної діяльності підприємств - головна запорука здійснення успішних ринкових реформ. Крім того, досвід розвинутих країн свідчить, що вихід з економічної кризи неможливий без активізації інноваційної діяльності.
Вплив інноваційного чинника на виробництво сьогодні є радикальним і комплексним. Надзвичайно велика вигода провідних фірм від інноваційної діяльності обумовлена тим, що вони під гаслом експорту новітніх технологій насправді передають тільки не дуже ефективні та застарілі технології. Справді, інновації, а значить і наука, що їх продукує, сьогодні набагато менш доступні, ніж найцінніші природні ресурси. Причиною є те, що ними володіють лише високорозвинуті країни, що дає змогу їм, по суті, утримувати монопольне становище і, таким чином, привласнювати надприбуток. Варто наголосити, що саме володіння інноваціями, котрі є стимуляторами розвитку підприємства, забезпечує перемогу у конкурентній боротьбі.
Методологічні та практичні засади інноваційної діяльності промислових підприємств в умовах перехідного періоду потребують детального опрацювання, оскільки зарубіжний досвід у цій сфері не може бути адаптований в Україні без урахування особливостей розвитку вітчизняної економіки.
Сьогодні інновації стають ключовим чинником розвитку для більшості підприємств. Характерною є зростаюча кількість наукових праць, де досліджується інноваційна діяльність. У більшості з них акцент робиться не на ціновому механізмі конкуренції, а на інноваційних процесах, пов'язаних з поліпшенням всього виробничо-господарського потенціалу підприємства. Ось чому вітчизняні вчені намагаються обґрунтувати національні інноваційні пріоритети, знайти дійові механізми залучення й ефективного використання інновацій. Однак масштаби та рівень наукової розробки зазначених проблем залишаються недостатніми.
Так недостатньо опрацьовані вітчизняними вченими питання економічної оцінки інноваційних процесів, що може призвести до впровадження у виробництво заздалегідь неефективних інноваційних проектів.
Процес економічної глобалізації, а також ринкова орієнтація економіки України вимагають приведення в дію взаємозалежних техніко-технологічних, організаційно-економічних та управлінських чинників ефективного освоєння у виробництві науково-технічним досягнень. Інноваційний фактор стає вирішальним для виходу національної економіки з депресивного стану, забезпечення її сталого розвитку, зниження залежності держави від критичного імпорту, підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції і активізації експортної діяльності. Принцип поєднання інвестицій з інноваціями має бути головним принципом реструктуризації економіки України та й регіонів, управління нововведеннями у виробничих структурах тощо.