Курсовая работа (т): Інноваційні процеси в господарській діяльності підприємства

РОЗДІЛ 2.Оцінка інноваційної діяльності та інноваційних процесів в Україні

2.1 Основні проблеми інноваційного розвитку в Україні

Сучасна економічна ситуація в українській економіці склалася під впливом світової економічної кризи, яка потребує прийняття своєчасних та радикальних рішень щодо її приборкання та подолання негативних наслідків у виробничій та соціальній сферах. Основою швидкого виходу із скрутної економічної сфери може стати перехід від застарілої технологічної бази до новітніх інноваційних технологій, заснованих на різноманітних передових ідеях [16,с.131].

Якщо раніше інноваційна діяльність розглядалась як наслідок науково-технічного прогресу, то в сучасних умовах інновації - найважливіший фактор ефективного функціонування організаційної, виробничої, фінансової, наукової сфер, бо саме в комплексі вони приносять бажаний ефективний результат. Досвід більшості країн світу доводить, що активна інноваційна діяльність визначає темпи економічного розвитку, структуру сучасного виробництва, життєвий рівень в країні та головне - визначає напрямок подальшого економічного розвитку країни.

У розвинутих країнах інноваційна діяльність є одним з найважливіших засобів збагачення країни. Кількість інноваційно активних промислових підприємств у цих країнах досягає 70 - 80%, в Україні цей показник постійно зменшується. На світовому ринку високих технологій частка продукції США становить 32%, Німеччини - 18%, вітчизняна продукція займає менше одного відсотка [5].

За межами Європи також є чимало потужних регіональних комплексів: Силіконова Долина в США, провінція Онтаріо в Канаді. Міжнародна практика свідчить, якщо у ВВП країни частка інноваційної продукції складає менше 20%, то національна продукція втрачає конкурентоспроможність. Потрібно зауважити, що середньоєвропейський показник складає 25 - 35%, а в Китаї сягнув 40%. В Україні зростання ВВП на основі нових технологій сягає лише 0,7% [6].

Таблиця 3. Обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт [6]

Стримування інноваційної діяльності промислових підприємств України пояснюється, насамперед, обмеженістю джерел її фінансування, що пов’язано з фінансово-економічною нестабільністю в державі та кризовим станом більшості підприємств, які змушені реалізовувати інноваційні процеси за рахунок власних коштів. Відсутність власних коштів у підприємств для фінансування інновацій доповнюється іншими чинниками - високими кредитними ставками та неспроможністю отримання довготермінових кредитів, теперішнім масовим банкрутством банків.

Таблиця 4. Джерела фінансування інноваційної діяльності [4]

Недостатньо використовуються в Україні непрямі заходи стимулювання впровадження інновацій.

Таблиця 5. Впровадження інновацій на промислових підприємствах [3]

Величезною перешкодою на шляху розвитку інноваційної діяльності в Україні є безпосередньо законодавча база. Вагомим недоліком законодавства України є нескоординованість законодавчих актів між собою та їх невідповідність економічній ситуації в країні [3]. Шляхом до створення конкурентоспроможної економіки є активне використання наявної науково - технологічної бази у промисловості, тобто тісний зв’язок між науковими досягненнями та впровадженням створених нових технологій у виробництві.

Ще одне найгостріше питання - формування інженерно-технічних і робочих кадрів. Підготувати кваліфікованого фахівця без тісного контакту з виробництвом неможливо. У більшості діючих підприємств немає бажання й можливостей займатися адаптацією студентів до виробничих умов, усі хочуть мати готових фахівців.

Впровадження інновацій на підприємствах характеризується нерівномірністю та великими перервами. Більшість з них усвідомлює необхідність інноваційної політики, але успішному її здійсненню заважають різного роду перешкоди, зокрема фінансові.

У більшості випадків інновації зазнають краху через помилки у розрахунках, плануванні та через некомпетентність осіб, які займаються впровадженням наукових розробок, але все одно інноваційний потенціал підприємства залишатиметься високим за умови правильної реалізації інноваційних можливостей.

Основними пріоритетами розвитку інноваційного потенціалу вітчизняних підприємств на рівні держави на майбутнє мають стати:

cтворення ринку інноваційної продукції, на якому буде забезпечений належний рівень захисту інтелектуальної власності;

держзамовлення на інноваційну продукцію;

створення мережі малих інноваційних впроваджувальних підприємств;

цілеспрямована підготовка кадрів, менеджерів інноваційної діяльності;

ставлення до науки як першочергової умови цілеспрямованої і послідовної роботи з формування національної інноваційної системи;

використання в першу чергу наукових розробок вітчизняних науковців;

активне співробітництво органів влади як між собою, так і з підприємницькими, науковими і бізнес - освітніми секторами економіки;

активне використання ринку в якості ефективного інструменту координації діяльності учасників інноваційного циклу „наукові дослідження, розробки- виробництво - збут - обслуговування”;

створення умов для розвитку різноманітних форм підприємництва у сфері науки, виробництва і обороту [3].

2.2 Аналіз інноваційної діяльності вітчизняних підприємств

Держава до сьогодні ще не сформувала чіткого ставлення до наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності. Одним із основних напрямків покращання науково-технічної та інноваційної діяльності в Україні є удосконалення законодавства та вирішення державою наступних проблемних питань:

·    спростити закони та нормативно-правові акти щодо науково-технічної та інноваційної діяльності та гарантувати їх виконання;

·              забезпечити соціальний захист дослідників і вчених;

·              покращити законодавство щодо інтелектуальної власності та цільових державних програм;

·              поліпшити систему оподаткування для підприємців, особливо інноваційних (як потенційних клієнтів та користувачів результатів наукових досліджень);

·              забезпечити фінансування пріоритетних напрямків науки та техніки;

·              передбачити законодавче стимулювання інноваційної діяльності підприємств;

·              забезпечити виконання та дотримання законів, гармонізувати законодавство з метою створення єдиного цілеспрямованого механізму стимулювання та забезпечення інноваційного розвитку.

Протягом 2008-2011рр. частка інноваційно активних підприємств порівняно з попереднім періодом зросла на 3,0 в.п. в основному за рахунок збільшення частки підприємств, які займалися організаційними та маркетинговими інноваціями.

Таблиця 6. Розподіл підприємств України за типами інноваційної діяльності (% до загальної кількості підприємств)

Із загальної кількості обстежених підприємств 4,5% займалися лише технологічними інноваціями, 11,2% - лише організаційними та маркетинговими інноваціями (нетехнологічними інноваціями), 5,3% - технологічними й нетехнологічними інноваціями. Разом з тим частка підприємств із технологічними інноваціями зменшилася на 1,8 в.п.

Таблиця 7. Розподіл підприємств і організацій за типами інновацій (у % до загальної кількості підприємств)

Згідно з даними обстеження 2008-2011рр. рівень інноваційної активності підприємств усіх видів економічної діяльності, зокрема, впровадження технологічних інновацій, помітно зріс: частка інноваційних підприємств у сфері інформатизації зросла з 21,7% до 31,8%, у фінансовій діяльності - з 19,7% до 25,6%, інших послугах - з 16,0% до 19,9%.