Діяти потрібно було швидко та рішуче. На засіданні Ради ЄС було вирішено рятувати Грецію в співробітництві Єврокомісії та Міжнародного валютного фонду.
На даний момент дефолт Греції та її вихід з єврозони сприймається в ЄС як неприйнятний і тому пошук рішення ведеться через реструктуризацію грецьких боргів та реалізацію Афінами відповідних реформ. Головними домовленостями є наступні:
· списано більше 53 % суми боргу (майже 100 млрд євро) Греції перед приватними кредиторами;
· до 2020 р. рівень зовнішнього боргу Греції має бути зниженим зі 160 % ВВП до 120,5 %;
· в рамках програми фінансової допомоги Греція отримала від ЄС кредит у розмірі близько 130 млрд євро,;
· бюджетні витрати Афін додатково скорочуються на 325 млн євро. Планується, що економія має бути досягнута за рахунок скорочення бюджетів оборонного відомства, міністерства охорони здоров’я та місцевих органів влади;
· Греція має лібералізувати свій ринок праці та приймає план скорочення держвидатків, що передбачає скорочення на 15 тис. робочих місць в державному секторі та зниження мінімальної зарплати з 751 до 600 євро.
Серед позитивних наслідків утворення ЄВС можна виокремити:
· ліквідацію витрат на обмін валют, великі заощадження,
· усунення курсового ризику в діяльності підприємств та банків,
· покращення планування виробництва, розвиток виробництва в масштабах цілого європейського ринку,
· прозорість цін, зростання конкуренції,
· поглиблення спеціалізації економік окремих держав-членів,
· злиття національних ринків капіталів у єдиний європейський ринок.
Створення ЄВС дає його членам шанси швидкого розвитку, але несе із собою і загрози, пов'язані із:
· втратою можливості державами-членами ЄВС користуватись політикою валютного курсу, відсотковими ставками, а також значною мірою, фіскальною політикою з метою протидії сповільненню економічного зростання,
· труднощами у виробленні економічної та монетарної політики, що відповідала б потребам усіх держав-членів (через відмінності у рівнях економічного розвитку),
· браком можливостей підтримки ресурсами з бюджету ЄС проблемних регіонів, що могло б компенсувати втрату традиційних інструментів.
Незважаючи на те, що інтеграція України в ЄС, принаймні, у найближчі 10 років не уявляється можливою, інтеграційні процеси, що відбуваються в ЄС, безпосередньо вплинуть і на Україну. Цей вплив може бути двоїстим. З одного боку, валютна інтеграція країн ЄС спростить торгівлю і фінансові операції з зоною євро, а надлишок доларів може бути спрямований на підтримку України. З іншого боку, вступ у ЄС країн, що є торговими партнерами України, вплине на торгівлю України з цими країнами. Єдиний зовнішній тариф ЄС, що буде використовуватися в країнах, які вступили до ЄС, зробить українські товари, що імпортуються в ЄС, дорожчими, а отже, і менш конкурентоздатними. Таким чином, інтеграція України в ЄС є необхідною умовою збереження і розширення ринків збуту, подолання технологічної й економічної відсталості, підвищення інвестиційної привабливості економіки. Якнайшвидше одержання Україною статусу асоційованого члена ЄС надасть їй можливість одержання додаткового фінансування з боку ЄС. Однак, для цього Україна повинна продемонструвати своє прагнення до ЄС і здатність швидкого збільшення свого економічного потенціалу.
Введення євро в 18 країнах Європейського валютного союзу свідчить про позитивні результати економічних та техніко-організаційних процедур та механізмів, розроблених та запроваджених інституціями ЄВС. Одночасно це визнання також і високого політичного, економічного та адміністративного рівня тих інститутів ЄВС, що зароджуються, зокрема, ЄЦБ та ЄСЦБ, реалізація актуальності та обґрунтованості економічної теорії, яка лежить в основі впровадження євро. В цілому задовільне функціонування системи євро в безготівковій сфері та національних валютних одиниць в готівковій є результатом високого рівня проекту впровадження євро. Це є також доказом того, що ЄВС створила необхідні і достатні передумови для становлення ЄВС.
У 2014 році торговий дефіцит Італії, Іспанії, Греції та Португалії досяг $42.96 мільярадів, $75.31млрд, $35.97 млрд та $25.6 млрд відповідно, в той час як німецький торговий плюс був $188.6млрд (Додаток В).
Будучи обмеженими у здатності проводити девальвацію та коригування відсоткових ставок, країнам-членам ЄС залишається лише стимулювати зростання заощаджень та скорочення придбань імпортних товарів та послуг. Це може допомогти у скороченні торгівельного дефіциту. Тому то і пропонується таким країнам як Греція скорочувати споживання та стимулювати діяльність експортно-орієнтованих сегментів економіки. З іншої сторони, крїни із позитивним торговим балансом (Німеччина, Австрія та Нідерланди) повинні спонукати до зростання доходів населення та розширення споживання як домогосподарствами так і корпоративним сектором.
Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що введення євро не є нейтральною подією в економічному та фінансово-валютному відношенні, що являє собою тільки номінальну заміну валют. Виникнення ЄВС призводить до появи євро як світової валюти, до об’єднання національних валютно-фінансових ринків на єдиній основі. Валютно-фінансова інтеграція приведе до координації макро- і мікрополітики в різних країнах, створення зони валютної та економічної стабільності [11, c. 40-43].
До антикризових заходів вдаються також і окремі країни ЄС.
Так, на рівні Європейського Союзу є домовленість про скорочення бюджетних видатків в країнах-членах ЄС, що знизить їх державний борг, а також про створення фінансових фондів (резервів) для надання допомоги країнам з найбільш важким фінансово-економічним станом. Цей процес контролюватиме Європейська комісія з правом застосовувати санкції проти порушників фінансової дисципліни в рамках ЄС. При цьому одним із основних донорів резервних фондів ЄС є ФРН, у якої досить міцні фінансово-економічні позиції.
Щодо власних антикризових заходів країн-членів ЄС, то вони включають: економію коштів (насамперед, за рахунок зниження рівнів фінансування оборонних та соціальних програм); підвищення податків; залучення іноземних кредитів та інвестицій з країн, які у відносно стабільнішому економічному положенні, зокрема КНР; розширення торгівельно-економічного співробітництва за межами Європейського Союзу, в т. ч. з КНР, Індією, країнами Південної Америки.
За оцінкою європейських експертів, такі заходи вже дали змогу створити передумови для виходу Європейського Союзу з фінансово-економічної кризи. Щоправда, виникає низка інших проблем як ситуативного, так і довготривалого характеру.
Наприклад, примусове скорочення соціальних видатків в країнах ЄС (в т. ч. скорочення зарплат, пенсій і пільг) та підвищення податків викликало спротив у населення, поширило антивладні настрої та масові акції протесту.
Соціально-політична обстановки в ряді європейських країн загострилась, висуваються вимоги про відставку урядів.
Водночас поглиблення соціальних проблем в країнах ЄС поширює серед населення радикальні, націоналістичні та сепаратистські настрої, а також зростає недовіра громадян до Європейського Союзу.
Зростають сепаратистські настрої також і серед населення «старих» членів Європейського Союзу. Так, прояви сепаратизму демонструють Каталонія в Іспанії, Шотландія у Великобританії та Фландрія у Бельгії.
Ускладнюються стосунки між відносно стабільними країнами-членами ЄС та їх партнерами по організації, у яких більш складний фінансово-економічний стан.
У політичних колах ФРН, Франції та Великобританії, наприклад, вже навіть посилюється невдоволення необхідністю виділяти кошти для «порятунку» деяких кризових європейських економік. Так, під час ухвалення нового фінансового плану ЄС на 2014-2020 роки в ході саміту Європейського Союзу 22-23 листопада 2014 року нові члени організації отримали значно менше коштів на програми «вирівнювання ЄС», ніж у попередні роки.
Ускладнюються відносини і між провідними країнами-членами ЄС. В основному через розбіжності у підходах щодо вирішення фінансово-економічних проблем Європейського Союзу (зокрема, випуск євробондів).
Крім того, Франція і Великобританія занепокоєні посиленням позицій ФРН, як основного донора європейських стабілізаційних фондів. Адже таким чином Берлін дістає значно більші можливості для свого впливу на загальну політику ЄС.
Такі дії так чи інакше призводять до зростання відцентрових процесів в Європейському Союзі. І ось вже певні політико-економічні сили Великобританії порушують питання щодо виходу країни з ЄС.
Водночас, через внутрішньополітичні причини уряди деяких країн ЄС намагаються спочатку вирішити питання соціального забезпечення власного населення, а вже потім виконувати вимоги Європейської комісії скорочувати свої бюджетні видатки, що, зрозуміло, не може не поглиблювати внутрішньо-організаційні суперечності. Тут варто згадати відмову Польщі та Румунії приєднуватися до єврозони до того часу, поки фінансово-економічна ситуація в Європейському Союзі не стабілізується. Крім того, країни Європи є учасниками багатьох міжнародних угод та об´єднань (Додаток Г).
Загострення фінансово-економічних проблем ЄС знижує і оборонний потенціал Європейського Союзу, а також можливості реалізації спільної європейської безпекової політики. Так, скорочення оборонних видатків країнами ЄС вже ускладнило роботу Європейського оборонного агентства та проведення миротворчих і антипіратських операцій Європейського Союзу, а також пригальмовує заходи зі створення та набуття оперативної готовності європейськими батальйонними тактичними групами.
Такі проблеми ЄС активно використовуються іншими країнами у своїх власних цілях. Насамперед це стосується Китаю та Росії, що мають свої принципово важливі інтереси в Європі.
КНР, до речі, сьогодні є основним інвестором країн ЄС і вже вклав у їх економіку понад 120 млрд. дол. США, отримуючи стійкий доступ до європейських ринків та технологій, в тому числі у військовій сфері.
Незважаючи на загострення власних фінансово-економічних проблем, пов´язаних із введенням санкцій, активну інвестиційну політику в Європі проводить також і Росія. Вона прагне розширити свою присутність в основних галузях європейської економіки, насамперед в енергетиці, транспорті та зв’язку, сподіваючись посилити свій вплив на політику Європейського Союзу та НАТО, в тому числі на пострадянський простір.
В контексті останнього питання Росія використовує тези «послаблення» та «можливого розпаду ЄС» для дискредитації процесів європейської інтеграції країн колишнього СРСР. А на противагу подаються пропозиції приєднатися до Євразійського союзу під егідою Російської Федерації. При цьому застерігається, що це - «безальтернативна перспектива» подальшого державного розвитку колишніх радянських республік, і доводиться про «марність вступу до ЄС» країн колишнього соціалістичного блоку, бо вони «лише втратять від цього».
Одночасно робляться спроби повернути під свій російський вплив країни Балтії, Центрально-Східної та Південно-Східної Європи (як максимум), внести вірус розколу між «новими» та «старими» членами Європейського Союзу (як мінімум).
Реально ж ситуація в Європейському Союзі зовсім не фатально катастрофічна. Як вже зазначалося, всупереч всім негараздам заходи керівництва ЄС з подолання фінансово-економічної кризи дають свої результати.
Так, згідно з прогнозами Європейської комісії, після нинішнього падіння, у 2013 році очікується відновлення позитивних темпів розвитку єврозони на 0,2 % та в цілому ЄС - на 0,4 % (в т. ч. ФРН - на 0,8 % та Франції - на 0,4 %). Ознаки наведених тенденцій вже спостерігаються. Зокрема, у 2012 році дефіцит зовнішньої торгівлі ЄС скоротився до 7 млрд. євро (з близько 40 млрд. євро у 2011 році). Це стало наслідком зростання експорту послуг, який має значний профіцит на рівні близько 38 млрд. дол. США (у 2011 році цей показник становив близько 30 млрд. дол. США). Крім того, спостерігається збільшення обсягів прямих інвестицій в економіки країн Європейського Союзу.
Євростат опублікував дані за третій квартал 2013р.
Так, в порівнянні з показниками другого кварталу, обсяг боргу зменшився до 86.8% в ЄС і до 92.7% в зоні єдиної валюти.
Державний борг єврозони знизився вперше з 2007р. і склав 8,842 трлн. євро (92,7% від ВВП). Майже 86% від загальної заборгованості припадає на облігації і казначейські векселі, позикові кошти, депозити, а також міжурядові кредити, необхідні для виходу з фінансової кризи.
Найбільші економіки Європи зафіксували падіння державного боргу. У Німеччині цей показник впав до 78,4% від ВВП, у Франції до 92,7%. Італія, третя за обсягом заборгованості країна в ЄС, скоротила свій борг з 133,3% до 132,9%.
Навпаки, борг Греції, яка знаходиться на межі банкрутства, зріс з 186,8% до 171,8%. Борг Іспанії зріс до 93,4%, порівняно з 92,2% у другому кварталі минулого року.
Незважаючи на зниження державного боргу у більшості країн єврозони, показник як і раніше значно перевищує встановлену межу 60% від обсягу виробництва.
Європейська комісія знизила прогнози щодо темпів економічного зростання країн Єврозони, які залишаться млявими до 2016 року.
Про це йдеться в осінньому економічному прогнозі Єврокомісії.
Реальне економічне зростання в 2014 році становитиме 1,3% в Євросоюзі та 0,8% - в країнах, які входять до Єврозони. Повільне зростання завдяки збільшенню попиту на зовнішньому та внутрішньому ринках буде спостерігатися у 2015 році, коли показники будуть на рівні 1,5% та 1,1% відповідно.
Пожвавлення економічної активності очікується у 2016 році - до 2% та 1,7% завдяки укріпленню фінансового сектора.
Інфляція в регіоні залишиться на вкрай низькому рівні.
Цього року очікується, що припинить зростати найбільша економіка ЄС - Німеччина, в 2015 її зростання очікується на рівні 1,1%. В стагнації перебуває економіка Франції, прогнози на наступний рік - зростання на 0,7%.
Серед найбільших економік ЄС пожвавлення зростання спостерігається у Великій Британії, яке виявилося більшим, ніж очікувалось.
Навесні аналітики прогнозували зростання у 2014 році на рівні 1,6% в Євросоюзі та 1,2% в єврозоні. Зниження темпів пояснюється геополітичними ризиками та недостатньо сприятливою ситуацією в світовій економіці.
Певна позитивна динаміка відновилася також в деяких економічних галузях ЄС, в тому числі капітальному та житловому будівництві Іспанії, Португалії та Італії, які до цього часу вважалися найбільш проблемними європейськими країнами. Це сприяє зростанню внутрішнього споживчого попиту, який, за прогнозами Європейської комісії, може збільшитись на 1,4 % у 2013 році.
Позитивні тенденції спостерігаються і у банківській сфері Європейського Союзу. Так, провідні європейські банки оголосили про свою готовність розпочати повернення запозичень, які були отримані ними у Європейського центрального банку для відновлення свого фінансового стану на загальну суму 1 трлн. євро. Зокрема, до 200 млрд. євро (20 % від загальної боргової суми) можуть бути виплачені вже на початку 2013 року. Крім того, більшості країн ЄС (в т. ч. найбільш проблемній Греції) вдалося скоротити свої бюджетні видатки, що, зокрема, дозволило Італії та Іспанії взагалі відмовитись від додаткових кредитів європейських фінансових інституцій.
Виходячи з зазначеного, Європейська комісія прогнозує зниження середнього бюджетного дефіциту країн-членів ЄС з 3,6 % від ВВП у 2013 році, до 3,2 % від ВВП у 2014 році, а для країн-членів єврозони - з 3,3 % до близько 2,9 %. Зрозуміло, що це зменшить і державні борги європейських країн.
Наведені позитивні тенденції демонструють, що є реальні передумови для
подолання кризових процесів в ЄС та відновлення динамічного розвитку
Європейського Союзу, як однієї з найбільш потужних та найбільш ефективних
політико-економічних організацій у світі. Отож обраний курс європейської
інтеграції України має всі підстави вважатися вірним.