Державний вищий навчальний заклад
«Українська академія банківської справи
Національного банку України»
Кафедра
міжнародної економіки
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Міжнародні фінанси»
на
тему: «Європейська валютна інтеграція та її сучасні проблеми»
Студентки IV курсу групи МЕ-02
напряму підготовки
.030503 “Міжнародна економіка
Ковалінської А.С.
Керівник: ас.
Афанасьєва О.Б.
Суми
- 2013
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВАЛЮТНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ТА ЇЇ ОПТИМАЛЬНОСТІ
1.1 Сутність поняття «валютна інтеграція» та її форми
1.2 Критерії оптимальності валютних зон і передумови валютної інтеграції
1.3 Можливі переваги і недоліки валютної інтеграції
РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ОПТИМАЛЬНОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
2.1 Історичний процес європейської валютної інтеграції
2.2 Аналіз виконання членами Європейського валютного союзу критеріїв конвергенції
2.3 Оцінка відповідності Європейського валютного союзу критеріям оптимальних валютних зон
РОЗДІЛ 3 СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
3.1 Сучасні проблеми Європейської валютної інтеграції
3.2 Шляхи вирішення проблем європейської валютної інтеграції і перспективи участі в ній України
ВИСНОВКИ
АНОТАЦІЯ
СПИСОК
ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
європейська валютна інтеграція
Глобалізація світогосподарських відносин тягне за собою посилення економічних зв'язків держав і породжує необхідність уніфікації та зближення норм валютного регулювання та контролю для приведення структурних принципів організації валютного механізму до умов виробництва , світової торгівлі і співвідношенню сил у світі. Змінюються елементи валютних систем, зокрема, види грошей, що виконують функції міжнародного платіжного і резервного засобу, режими валютних паритетів і валютних курсів, валютні обмеження, умови конвертованості валют і т.д. Тому на перший план висуваються процеси інтеграції у валютній сфері.
Утворення Європейської валютної системи та її подальша трансформація в Європейський валютний союз є одним з найголовніших досягнень європейських країн на шляху економічної і, зокрема, валютної інтеграції. При цьому в даний час основна увага громадськості приділяється питанням оптимальності і ефективності створення даного об’єднання і впровадження єдиної валюти.
Мета даної роботи полягає в оцінці відповідності Європейського валютного союзу даним критеріям, дослідженні наслідків і виявленні основних проблем європейської валютної інтеграції.
Досягнення цієї мети полягає у вирішенні наступних задач:
дослідження сутності поняття «валютна інтеграція» та її форм;
виділення основних критеріїв, за якими можна оцінити оптимальність єдиного валютного простору;
висвітлення основних етапів європейської валютної інтеграції та виявлення їх відповідності з сутністю поняття «валютна інтеграція»;
аналіз виконання вимог вступу та членства в Європейському валютному союзі;
оцінка відповідності Європейського валютного союзу критеріям оптимальної валютної зони;
виявлення основних проблем європейської валютної інтеграції і шляхів їх вирішення;
обґрунтування перспектив валютної інтеграції України з ЄС.
Об’єктом дослідження є комплекс відносин, що визначають валютно-економічну інтеграцію в ЄС в умовах глобалізації світової економіки.
Предмет дослідження - функціонування Європейського валютного союзу, його переваги і втрати для країн-учасниць і основні проблеми сучасного етапу та перспективи його розвитку.
В процесі роботи були використані такі методи дослідження, як статистичний, аналітичний, ретроспективний та метод порівняння.
Актуальність теми. Оскільки Україна офіційно затвердила європейський як пріоритетний напрям інтеграції, то рано чи пізно перед ними постане питання про майбутнє включенні і в процес європейської валютної інтеграції. Таким чином, незважаючи на довгостроковий характер даної проблеми, стає актуальним вивчення доцільності і оптимальності європейської валютної інтеграції і можливих наслідків введення спільної з об’єднанням валюти.
Методологічною і теоретичною основою даного дослідження послужили роботи російських вчених в області регіональної економічної інтеграції, а також зарубіжних економістів, які займаються проблемами валютної інтеграції і єдиних валютних зон, таких, як Чугаєв, О.А., Чаплигін В. Г., Бабуріна Н.А., Булатова Е. В.,а також Р. Манделл, Дж. Флемінг, В. Корден, Р. Маккінон, П. Кенен та ін.
Для оцінки статистичних даних були використані
документи Unctadstat, Eurostat, The World Bank.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ
АСПЕКТИ ВАЛЮТНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ТА ЇЇ ОПТИМАЛЬНОСТІ
.1 Сутність поняття «валютна інтеграція» та її
форми
Однією з основних світових тенденцій є безперервне вдосконалення форм і методів реалізації світової економічної інтеграції, що говорить про глибокі якісні зміни, що відбуваються в цьому процесі. Валютна інтеграція є одним із ключових напрямків фінансової складової економічної інтеграції. При цьому в розумінні сутності валютної інтеграції існує певна термінологічна неузгодженість.
Так, В.Г. Чаплигін визначає термін «валютна інтеграція» як «процес зрощення грошових систем (а також уніфікацію принципів їх функціонування), що припускає надалі перехід до єдиної валюти» [12]
Н.А. Бабуріна в своєму дослідженні зосереджує сферу застосування терміну лише у валютній системі, а не в грошовій, а також наголошує на необхідності валютного регулювання. Автор розуміє валютну інтеграцію як «процес поглиблення валютних відносин групи країн, заснований на уніфікації валютного механізму та створення наднаціональної системи органів валютного регулювання і валютного контролю» [2].
Юрій С.І., Федосов В.М. у визначенні терміну «валютна інтеграція» передбачають «створення регіональних зон, у межах яких забезпечується відносно стійке співвідношення курсів національних валют або поступова заміна їх регіональною валютою, а також спільне регулювання валютних відносин та єдина валютна політика щодо інших країн» [14].
Як бачимо, наведені визначення характеризують валютну інтеграцію з точки зору регіонального зближення і поглиблення відносин у грошовій або валютній сфері.
Петрукович Н.Г. розширює поняття і вводить до нього стадії організації валютних відносин: «валютна інтеграція - складно організована модель глибоких і стійких міждержавних взаємин, заснована на координації, гармонізації та уніфікації грошово-кредитної та валютно-фінансової політики, яка веде до формування єдиного валютно-фінансового простору, а у своїй вищій стадії - валютного союзу з єдиною грошовою одиницею та наднаціональним механізмом регулювання міждержавними валютно-фінансовими організаціями (центрами) [10].
Таким чином, сутність поняття «валютна інтеграція» можна визначити як процес посилення міждержавних зв’язків у сфері валютних відносин через гармонізацію валютних механізмів і, як результат, утворення міжнародного простору, на теренах якого діє уніфікована валютно-фінансова політика і єдина грошова одиниця.
Отже, міжнародний валютний простір є формою валютної інтеграції, яка може бути виражена у вигляді валютних блоків або валютних зон [8].
Валютний блок - угруповання країн, залежних в економічному, валютному і фінансовому відносинах від держави, що очолює його, яка диктує їм єдину політику в галузі міжнародних економічних відносин і використовує їх як привілейований ринок збуту, джерело дешевої сировини, вигідну сферу застосування капіталу. Для валютного блоку характерні такі риси:
курс залежних валют прикріплений до валюти країни, що очолює угруповання;
міжнародні розрахунки країн, що входять до блоку здійснюються у валюті країни-гегемона;
їх валютні резерви зберігаються в країні-гегемоні;
забезпеченням залежних валют служать казначейські векселі та облігації державних позик країни-гегемона [8].
Основними валютними блоками вважаються стерлінговий (1931 р.), доларовий (1933 р.) і золотий (1933 р.), тому дану форму валютної інтеграції можна вважати історичною і, з огляду на основні характеристики, неприйнятною для сучасної валютної системи.
За іншим твердженням, валютна інтеграція може виступати у вигляді валютних домовленостей і угод, валютної зони або валютного союзу [9].
Валютні угоди - двосторонні або багатосторонні міждержавні угоди, що встановлюють взаємні права та обов'язки, умови і норми валютних відносин, найчастіше - міжнародних розрахунків і кредитування. Валютне співробітництво на основі угод може розвиватися не тільки в межах існуючих регіональних інтеграційних угрупувань, а й на глобальному рівні. Прикладом валютних угод служить домовленість про стабілізацію валютних курсів, яка може здійснюватись різними способами: збільшенням спільного пулу золотовалютних резервів, розширенням меж допустимих коливань валют, введенням двосторонніх інтервенцій і сигнальних курсів і ряд інших заходів [6].
Зосередимось на визначенні характерних рис валютної зони та валютного союзу.
Валютна зона являє собою «об'єднання держав, які здійснюють свої міжнародні розрахунки у валюті основної країни зони, концентрують валютні резерви в цій країні, підтримують стійкий курс своїх валют по відношенню до валюти основної країни. Між державами, що входять до складу зони, як правило, немає валютних обмежень»[2]. У даному визначенні пріоритет отримує географічний принцип виділення валютної зони.
Американський дослідник Дж. Франкель визначає валютну зону таким чином: «Сукупність країн, які високо інтегровані в сфері торгівлі, капіталів, ринків робочої сили та ін. може являти собою оптимальну валютну зону. Оптимальна валютна зона може бути визначена як область, яка не є ні настільки малою, ні настільки відкритою, щоб вона виграла матеріально від прив'язки її валюти до третьої валюти, ні настільки великою, щоб вона виграла матеріально, розпавшись на підобласті з різними валютами .. .»[19].
Е.В. Булатова підкреслює, що значення терміну «валютна зона» охоплює різні типи регіональних валютних об’єднань, які можуть диференціюватись від вільних асоціацій з окремими національними механізмами грошового регулювання до об’єднань із спільною валютою [4].
Ф. Монгеллі розглядає валютну зону як географічний регіон, географічну область з єдиною валютою або спектром валют, чиї курси безповоротно зафіксовані один до одного і змінюються синхронно щодо валют інших країн [23].
Валютний союз є вищою формою валютної інтеграції, оскільки передбачає активізацію практично всіх форм валютного співробітництва. У деякому наближенні валютний союз можна розглядати як зону з відносно стійким валютним режимом, що одночасно поширюється на території декількох держав, причому які не обов'язково є сусідами географічно.
На відміну від валютної зони, валютний союз передбачає введення в обіг єдиної валюти або встановлення фіксованих валютних курсів, створення міждержавного центрального банку для регулювання грошового обігу та міжнародних розрахунків; спільного фонду іноземних валют шляхом об’єднання частини офіційних валютних резервів країн-учасниць з метою підтримки курсу національних валют за взаємними розрахунками [9].
В економічних словниках поширеним є підхід до трактування валютного союзу як об'єднання двох або більше країн, що мають єдину валюту. Валютний союз передбачає, що країни, які раніше мали незалежні грошові системи, об'єднуються для прийняття єдиної валюти або зберігають окремі валюти, але укладають тривалу і міцну угоду про підтримання постійного обмінного курсу між своїми валютами. Валютний союз вимагає або наявності єдиного центрального банку, або ефективної координації політики між центральними банками країн-членів [3].
Таким чином, систематизуючи існуючі підходи зарубіжних і вітчизняних дослідників до пояснення сутності економічного змісту валютної інтеграції, можна зробити висновок, що в історичному аспекті валютна інтеграція може виступати у формах валютного блоку або валютної зони; за стадіальним підходом, формами валютної інтеграції є валютні домовленості, валютна зона і валютний союз.
При цьому валютний союз слід розглядати як
завершальний етап валютно-фінансової інтеграції, що припускає створення
юридично оформленого міждержавного об'єднання, в межах якого в розрахунках
використовується єдина валюта (або розрахункова одиниця), проводиться узгоджена
грошово-кредитна і валютна політика, а важелі валютно-фінансового управління
знаходяться під контролем наддержавних інститутів.
.2 Критерії оптимальності валютних зон і
передумови валютної інтеграції
Валютна інтеграція призводить до позитивних наслідків, якщо для цього є достатні передумови. Передумови, необхідні для проведення ефективної монетарної (валютної) інтеграції розглядаються у рамках теорії оптимального валютного простору. Оптимальний валютний простір передбачає існування фіксованих курсів між валютами обмеженого кола країн і плаваючих курсів цих валют по відношенню до валют інших країн [13]. Проблема вибору оптимального валютного курсу та інших умов успішної валютної інтеграції і зумовила розвиток теорії оптимальних валютних зон. Як частковий випадок оптимального валютного простору можна розглядати валютний союз, у рамках якого існує спільна для країн валюта (замість декількох валют, курс між якими зафіксовано). Учасники інтеграційного об’єднання, що утворює оптимальний валютний простір, не можуть використовувати валютну політику для регулювання економічних зв’язків між країнами-членами об’єднання або можливості для цього суттєво обмежені. Проблема вибору оптимального валютного курсу та інших умов успішної валютної інтеграції і зумовила розвиток теорії оптимальних валютних зон, зокрема розробку різних критеріїв і передумов, що характеризують оптимальну валютну зону.
В рамках традиційного підходу вченими виділялись наступні критерії оптимальності валютних зон:
Мобільність факторів виробництва. Р. Манделл у своїх дослідженнях [24] визначив, що оптимальною є валютна зона, на території якої висока мобільність факторів виробництва грає роль коригуючого механізму замість плаваючого обмінного курсу. При цьому роль такого механізму, за думкою автора, може грати мобільність праці: перетік трудових ресурсів з дефіцитного у профіцитний регіон дозволив би усунути вплив асиметричного шоку на рівень інфляції і зайнятість.
Проте даний критерій не може бути об’єктивним, оскільки існують істотні відмінності між мобільністю праці і капіталу, і необхідно враховувати характер виникаючих нерівноважностей, чутливість інвестицій до рівня економічної активності та тривалості аналізованого періоду (ці фактори визначають стабілізуючий чи дестабілізуючий вплив матиме мобільність капіталу на економіки країн-учасниць валютного союзу). Також В. Корден в своїй роботі підкреслив, що міграція робочої сили не може розглядатися в якості коригуючого механізму не тільки через значні матеріальні, а й цілий ряд нематеріальних витрат (культурних, релігійних та мовних відмінностей) [17].
Відкритість економіки. Р. Маккінон продемонстрував, що із зростанням відкритості економіки буде спостерігатися зниження ефективності плаваючого обмінного курсу з точки зору стабілізації зовнішньоторговельного балансу і рівня внутрішніх цін. Проте припущення моделі Маккінона базувалися на стабільності світових цін на товари, а в реальності часто має місце нестабільність світових цін, яка за допомогою фіксованого обмінного курсу буде передаватися країнам-учасницям союзу [22].