ІІ. Творчість письменника.
Григорій Косинка — майстер імпресіоністичної новели, своїми літературними учителями вважав В. Стефаника, В. Винниченка, С. Васильченка, К. Гамсуна.
Однією з центральних проблем прози цього періоду залишалася споконвічна для української літератури проблема людини і землі. У нових умовах вона поліфонічно звучала насамперед у новелах Григорія Косинки (1899-1934). Герой оповідання «Політика» — голова комнезаму Мусій Швачка, натура діяльна, непідкупна, рішуча. Свідомий свого обов'язку комуніста, Мусій Швачка у вирішальний момент сам дає бій цілому роду багатіїв. Він твердо переконаний у правоті ленінської політики і за неї віддає життя. Болісний роздум автора над причинами руйнування ілюзій щодо наслідків недавніх революційних битв — ось головний нерв оповідання. Складна дійсність відтворена митцем з позицій істини і глибоким розумінням психології тих, хто жив нею. Саме оця відданість істині, правді життя і стала чи не першою причиною трагічної загибелі Г. Косинки.
Творчість письменника — це естетична система, пов'язана з філософією, історією, релігією, традиціями, літературними методами та стилями.
Аналіз новели Г. Косинки «За земельку».
У чому ви вбачаєте оригінальність композиції новели?
Які художні деталі сприяють розкриттю ідейного змісту твору?
Як трактується в новелі «історія гріха»?
У невеликому за обсягом творі письменник зумів показати психологію різних людей: молодого, його батька, Палазі, Гальки, матері молодої, гостей. Яким чином це робить Г. Косинка?
ІІІ. Біографічні відомості Валер’яна Підмогильного 2 лютого 1901 р. — народився Валер'ян Петрович Підмогильний у с. Чаплі на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область).
р. — закінчив Катеринославське реальне училище; у журналі «Січ» надрукував оповідання «Гайдамака» та «Ваня».
р. — з'явилася друком перша збірка новел.
1921—1922 рр. — навчався в Катеринославському університеті на математичному та правничому факультетах, але змушений був залишити навчання, працював учителем, редактором у кількох видавництвах. .
У 20-ті роки були опубліковані такі твори Підмогильного: повість «Остап Шаптала» (1921), збірки новел «Син» (1923), «Військовий літун» (1924), «Третя революція» (1925), «Проблема хліба» (1927), романи «Місто» (1928), «Невеличка драма» (1930).
1934 р. —- «Повість без назви».
8 грудня 1934 р. — В. Підмогильний був заарештований, звинувачений (як багато інших українських митців) у причетності до вбивства С. Кірова, засуджений на десять років каторжних робіт та вивезений на Соловки.
3 листопада 1937 р. — був розстріляний в урочищі Сандормох Медвежегорського району Карелії.
ІV. Творчість письменника.
Романи «Місто», «Невеличка драма»; «Повість без назви»; оповідання «Син»; новели «Історія пані Ївги», «Військовий літун».
В. Підмогильний — блискучий перекладач. Його переклади творчості французьких класиків: Дідро, Доде, Бальзака, Берна, Гюго, Мопассана, Меріме, Флобера та інших — збагатили українського читача.
Підмогильний — творець інтелектуально-психологічної орнаментальної прози із романтично-імпресіоністичним забарвленням.
Чому В. Стефаник назвав Г. Косинку «сином із Дівич-гори»?
Якою мірою життєвий досвід митця відобразився у його творах?
Що таке імпресіонізм як мистецька течія і стиль? Які основні риси новели як жанру епосу?
М. Рильський назвав новелу «Мати» однією з найглибших речей Г. Косинки. У чому ця глибина? Охарактеризуйте образ матері.
На основі аналізу творів Г. Косинки визначте риси індивідуального стилю цього письменника.
Традиції яких українських письменників продовжив у своїй творчості Г.Косинка?
Література:
1. Гроно нездоланих співців: Літ. Портрети. – К., 1997.
2. Косинка Григорій. Гармонія: Оповідання. Публіцистика. Спогади про Григорія Косинку. – К., 1998.
Тема: Життєвий і творчий шлях романіста Павла Архиповича Загребельного. Роман П.Загребельного "Диво"
План
ІІ. Біографічні відомості
25 серпня 1924 року – народився в придніпрянському селі Солошине Кобеляцького району на Полтавщині.
1941 рік - закінчив десятирічку, 23 червня був у Кишеньківському райвійськкоматі, у неповних 17 років майбутній письменник записався добровольцем на фронт, але його відправили у Друге київське артучилище.
Серпень 1941 року - його було поранено. Після шпиталю продовжив навчання у Харківському училищі протитанкової артилерії, а потім знову фронт, брянські ліси, кривава м'ясорубка війни.
Серпень 1942 року - від вибуху снаряда Павло тимчасово втратив зір. Контужений і сліпий, юнак потрапив у полон, а потім і в концтабір, де перебував два з половиною роки аж до 1945.
Вересень 1946 року став студентом філологічного факультету Дніпропетровського університету.
1949 рік - починає друкуватися
1951 рік - закінчив університет. Спочатку вирішив спробувати себе в журналістській праці. Так опинився в обласній дніпропетровській газеті, потім у журналі "Вітчизна". 1957 рік - вийшла збірка оповідань П.Загребельного "Учитель", а через рік - "Новели морського узбережжя". Та найбільшу популярність молодому талановитому прозаїку принесли великі епічні полотна - романи "Дума про невмирущого" (1957), "Європа-45" (1959), "Європа-Захід" (1960), "Спека" (1960). Талановитий прозаїк написав сценарії до двох кінофільмів: "Ракети не повинні злетіти" (1965), "Перевірено - мін немає" (1966). Найвищим досягненням романіста став роман "Диво", виданий у 1968 році.
1961 - 1963 П.Загребельному доручили редагувати "Літературну газету" ("Літературну Україну").
1974 рік - створив сценарій "Лаври".
1982 - "Ярослав Мудрий".
1974 рік - за романи "Смерть у Києві" і "Первоміст" став лауреатом Державної премії імені Т.Шевченка.
1975 рік - вийшла друком "Євпраксія".
1980 - "Роксолана".
За "Розгін" П.Загребельний отримав Державну премію СРСР.
1983 рік - роман "Я, Богдан".
1984 - "Південний комфорт
1993 рік - "Ангельська плоть", через рік - "Тисячолітній Миколай.
3 лютого 2009 року помер П.Загребельний.
ІІ. Аналіз творчості.
Павло Загребельний написав близько тридцяти романів, з них - цілий цикл про Русь: "Диво", "Первоміст", "Смерть у Києві", "Євпраксія". Крім епічних творів, переважно романного жанру, і кіносценаріїв, створив кілька п'єс, опублікував чимало публіцистичних та літературно-критичних праць.
ІІІ. Роман «Диво»
Задум створити роман про Київську Русь виник спонтанно, коли П.Загребельний працював над романом "День для прийдешнього". Письменник задумав написати кілька вставних розділів про старовинний Київ, почав нагромаджувати історичні матеріали й раптом осягнув, що назбиралося занадто багато цікавих фактів як для вставок, і тому можна починати окремий твір.
Роман "Диво" має цілий ряд особливостей. По-перше, його стрижнем є собор Софії Київської. Навколо цього храму і в самому храмі вирує життя, відбуваються головні події. Вертикалі Софії Київської підпорядковані всі сюжетні вузли, всі колізії. Горизонтальних площин у романі три: кожна з них триває в іншому часовому вимірі, кожна має дві сюжетні лінії. Для епохи XI століття письменник вибудовує сюжетну лінію Ярослава Мудрого, яка на певному етапі поступається і навіть витісняється на задній план лінією митця Сивоока, за версією письменника, архітектора Софії Київської. Друга часова площина охоплює вузький проміжок передвоєнного і воєнного часу, коли фашисти зайняли Київ. Тут теж прослідковуються дві сюжетні лінії: київського професора Отави й німецького професора до війни, а під час війни - офіцера-нищителя Шнурре. У першій сюжетній лінії П.Загребельному вдалося натякнути на довоєнні репресії, на причини тієї немилості, через яку видатний науковець Отава мав багато неприємностей і навіть не був евакуйований зі столиці. Німецький офіцер-професор поданий майже схематично. Третя часова площина триває в теперішній для часу написання проміжок й охоплює кінець 60-х - початок 70-х років. Головною її сюжетною лінією є лінія Бориса Отави, другорядною - лінія московської художниці Таї Зикової.
ІV. Контрольні запитання.
Що ви довідалися про дитинство княжича Ярослава з "Дива" Павла Загребельного?
2. Що ви можете сказати про "новгородський" період життя дорослого Ярослава? 3. Як Загребельний вирішує проблему вбивства княжичів Бориса і Гліба?
4. Як вирішується питання любові державного діяча?
5. Чи довідався князь про свою дочку від Шуйці - Ярославу?
6. Як ви вважаєте, хто об'єктивніше вивів Ярослава Мудрого - Іван Кочерга чи Павло Загребельний?
Література
Дончик В. І тричі праця // Вітчизна. - 1984. - № 8. - С. 147 - 154.
Дончик В. Покликання письменника - писати // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. — К., 1995. - Т. 4. - С. 481 - 483.
Дончик В. Пристрасна позиція, невтомний пошук: До 60-річчя з дня народження П. Загребельного // Українська мова і література в школі. - 1994. - № 8. - С. З - 11.
Тема. Р. Іваничук. «Мальви»
План
І. Теорія літератури
Роман — це великий і складний за будовою прозовий твір, в якому широко охоплено події і докладно розкрито життєві долі кількох, а іноді багатьох людей у зв'язку з їхніми суспільними відносинами та побутовими обставинами.
Історичний жанр — це твори, в яких зображено важливі для долі народу події минулого на документальній основі, а їхніми персонажами (принаймні, головними) виступають справжні, а не вигадані авторами, історичні особи, які прославили себе помітними звершеннями.
ІІ. Історія написання роману «Мальви».
Усі історичні твори Іваничука, а їх на сьогодні десять, мають одну мету — вони "покликані повертати народові історичну пам'ять".
На час, коли Роман Іваничук задумав написання "Мальв", а це були 60—70-і роки минулого століття, інтерес до української історії не заохочувався. Суспільство опинилося на дні бездуховності. Праці М. Грушевського, М. Костомарова, І.Крип'якевича, Д. Яворницького знаходились у спецфондах, доступ до них був обмеженим.
Поява і поширення серед читачів роману "Мальви" — непрості. У 1968 році твір, як і "Собор" О. Гончара, побачив світ, але був підданий гострій критиці.
"Мені заборонили друкуватися. Протягом одного місяця 1973 року у видавництві "Дніпро" знімають з плану видання "Край битого шляху", "Мальви" вилучаються з бібліотек і подекуди, як це було в Миколаєві (обласному), їх спалюють. З дня на день я чекав арешту: мене попередили в обкомі, що як тільки "Журавлиний крик", який розійшовся у передруках "самвидаву", буде опубліковано за кордоном (а "Мальви вже вийшли у Канаді"), волі мені ніхто гарантувати не зможе. Я почав подумувати про самогубство..."
Роман Іваничук обрав собі форму "мислячого історичного роману", який примушував думати, порівнювати з сучасністю. Історичний роман був своєрідною великою алегорією, яка давала можливість порушити ряд гострих проблем, і, найголовніше,— національну.
"Час вимагав не відпочинкової, а державотворчої літератури: народ повинен був міцніти в жорстокій правді, а його заколисували лірикою, народ треба було розбуджувати, а його присипляли шароварною бравадою. Я взявся за найболючішу сучасну проблему — яничарство."
Саме тому спочатку роман отримав назву "Яничари". У це поняття автор вкладав забуття свого національного коріння. Він говорив про яничарів сучасних, які за ласий шматок пирога ладні матір забути, мову під ноги кинути, від народу свого відмежуватися.
Р. Іваничук поставив собі за мету на прикладі розпаду Османської імперії показати розпад імперії більшовицької; так ВІН став пророком, який передбачив хід історії.
Ми знаємо роман як "Мальви". Чому Р. Іваничук не зміг видати його під назвою "Яничари"?
Пригадайте мальви. Як вони виглядають?
Шлях до яничарства не простий. Що стало для героїв роману сходинками, які вели до яничарства?
Як Марія з Мальвою потрапили у неволю?
Чи стали вони вільними після того, як їх відпустив турок?
Чому Марія вирішує змінити віру?
Чому Мальва потоптала хрест?
Чи розуміла мати наслідки?
9. Як потрапили у неволю Андрій та Семен?
Як вів себе Андрій?
Що він зрадив? Це була усвідомлена зрада?
Що ним керувало? Страх за життя?
Якщо говоримо про зраду Аліма, то вчинок Марії — теж зрада?
Чи розумів Селім свою неволю?
У романі Марія, маючи на увазі Селіма і Мальву, каже: "Обоє яничари... Діти, діти, мальви зів'ялі..." Чому?
Чи стала Мальва яничаркою?
Що спричинило переродження Мальви?
Які почуття і думки пробудила у ній пісня?
Чому проблема національної свідомості та національної гідності є найболючішою.
Чому Мальва не повертається на Україну?
Поставте себе на місце Мальви. Чи можна її зрозуміти?
А хто у романі дійсно яничар? Чому?
Мальва прозріла. А чи прозрів Алім? Коли саме?
Яка доля чекала Селіма? Як його усі називали?
Чому він, вірний капи-кулу Іслам-Гірея, перейшов на бік козаків?
Сеймен — яничар?
27. Аліма (Андрія) убито, Сеймен (Семен) загинув, захищаючи рідну землю, Мальва (Соломія) отруїла зрадника-хана. А на розпутті стоїть Марія, мати яничарська, з болем у душі і розпукою у грудях. Чому нема конкретних героїв? До кого повертається Марія?
Маріїні мальви не стали високими, гожими. У чому їхня трагедія?
Образ Марії — це образ матері тільки трьох дітей?
У романі автор постійно використовує таку стилістичну фігуру, як повтор:
"Якщо сини забувають про матір, то вмирає вона, жебраючи під сусідськими порогами". Про кого він говорить: про Марію чи про нас?
Який найважливіший урок дав нам своїм твором письменник?
Література
1. Нові твори та імена в програмі з української літератури: Посібник для вчителя/ Упор. Орищин Р.Ф. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – С. 57-60.
Тема. Література української діаспори.
План