Тема. «Розстріляне відродження». М.Зеров. Є.Плужник
План
«Розстріляне відродження».
Життєвий і творчий шлях Миколи Зерова.
Життєвий і творчий шлях Євгена Плужника.
Контрольні запитання.
І. «Розстріляне відродження».
Після революції, громадянської війни і знищення в 1918 р. Української Народної Республіки набуває сили ідея відродження "единой и неделимой" Росії у сталінській інтерпретації. Однак, аби не викликати нових рецидивів громадянської війни, Москвою були даровані Україні деякі пільги: дозвіл на добір керівних кадрів, які більш-менш володіли українською мовою, заохочення до розвитку національної культури. Така політика дістала назву - "українізація". За всієї непослідовності й суперечливості вона викликала могутнє національне піднесення в усіх сферах життя. У літературі, зокрема, виникли різноманітні течії, школи, угруповання письменників: "Гарт", "Плуг", ВАПЛІТЕ, "Марс", футуристи, неокласики. Представники одних угруповань вважали, що треба створювати зовсім нове мистецтво, інших - продовжувати традиції класики - від античних взірців до досягнень європейської поезії XX ст. Цих митців називали неокласиками. До них належали Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Юрій Клен, Павло Филипович, Максим Рильський. Лідер неокласиків М. Зеров так визначив шлях розвитку української поезії:
Проте зовсім скоро українське культурно-національне піднесення стало дратувати самого Сталіна. Почалися пошуки класового ворога, фабрикації різних політичних справ, репресії щодо цілої плеяди талановитих письменників, учених, державних діячів. Сталінська гільйотина запрацювала в Україні на повну потужність. Під неї потрапили й неокласики. Загалом із 259 письменників, які в 1930 р. працювали в Україні, в 1938 р. залишилося тільки 36.
ІІ. Життєвий і творчий шлях Миколи Зерова.
Микола Костьович Зеров народився 26 квітня 1890 року в Зінькові Полтавської губернії в сім'ї вчителя місцевої двокласної школи.
З 1903 до 1908 року Зеров здобував освіту в Першій київській гімназії, де на нього особливий вплив мав талановитий учитель-латинолог. Учився М.Зеров виключно на "відмінно", але медалі не отримав через те, що прямо висловлював опозиційні думки до подій у державі. У 1908 році юнак склав конкурсний екзамен у Петербурзький університет, але через матеріальні нестатки і особисту апатію до цього міста вирішив за краще вчитися в Києві на історико-філологічному факультеті університету імені святого Володимира. Тут під керівництвом приват-доцента В.Данилевича Микола Зеров написав свою першу наукову працю - курсову роботу "Літопис Граб'янки як історичне джерело і літературна пам'ятка", яку у травні 1914 року блискуче захистив уже як дипломну. 3 1912 року Микола Зеров починає публікувати свої перші наукові розвідки у педагогічному журналі "Світло", а наступного року досить часто друкує й рецензії і в газеті "Рада". Одночасно Микола - активний член студентської громади, один з кращих студентів вузу.
Миколі Зерову пророчили велике майбутнє, обіцяли залишити при університеті. Але через надто різкі публічні виступи й конфлікт з деканом шовіністом професором Т.Флорінським наукова кар'єра почала пробуксовувати, а тому Зеров поїхав учителювати до Златопільсько гімназії. Тут він викладав латинську мову й історію, але деколи приходилося підміняти колег, які читали зовсім інші предметиВирватися з цієї глухої провінції вдалося аж у 1917 році, коли Зеров уже був делегатом двох українських учительських з'їздів і заявив про себе як чудовий оратор й здібний науковець. З вересня 1917 року Зеров очолював секретаріат педагогічної ради Другої київської української гімназії імені Кирило-Мефодіївського товариства, а також викладав тут латинь. Як постійний рецензент, Микола Костевич починає співробітництво із журналом "Книгар", пізніше стає його редактором.
Голод у двадцятих роках був настільки страшним, що Зеров з сім'єю вирішує покинути столицю. Він влаштовується на роботу в Баришівську соціально-економічну школу, де працює біля трьох років, не пориваючи при цьому зв'язків з Києвом. "Баришівський період" життя був дуже плідним. Тут народилися усі вірші, які Зеров пізніше помістив у збірку "Камена", багато сонетів, сатир, перекладів і навіть кілька маленьких оповідань. Та провінція Зерова пригнічувала, і тому як тільки в 1923 році вченому запропонували посаду професора Київського інституту народної освіти, він переїхав у центр.
У 1924 році вийшла книжка М.Зерова «Камена», яка принесла авторові велику славу. У 1929 році виходить книга М.Зерова «Від Куліша до Винниченка».
Микола Зеров брав активну участь у літературній дискусії 1925 -1928 рр., підтримував погляди на літературу Миколи Хвильового, разом з іншими «неокласиками» проводив кілька літературних вечорів.
1 вересня 1934 року Зерова усунули від викладацької роботи в Київському університеті.
І раптом тюремна камера. Звинувачення - тероризм й те, що «входив до складу керівництва контрреволюційної організації, яка ставила перед собою завдання скинення радянської влади на Україні й створення буржуазної незалежної Української республіки..
1936 року Миколу Зерова висилають на Соловки.
На початку червня 1936 року етап прибув на місце, вказане у вирок
У жовтні через перенаселеність концтаборів каральні органи вирішили переглянути деякі справи й зробити «відстріл». «Особливою трійкою по Ленінградській області 9.10.1937 року багатьом соловецьким в'язням, у тому числі М.Зерову. П.Филиповичу, М.Вороному попередній вирок був замінений розстрілом. Знищили їх 3 листопада 1937 року, приурочивши виконання вироку до 20-ї річниці жовтневого перевороту.
ІІІ. Життєвий і творчий шлях Євгена Плужника.
Євген Павлович Плужник народився 14 грудня 1898 р. на Слобідській Україні у слободі Кантемирівці Богучарського повіту Воронезької губернії (нині Росія) у родині торгівця-гуртовика. Хлопчик навчався поперемінно в гімназіях кількох міст, бо не був зразковим учнем: палко захоплювався літературою та історією.
22-річний юнак приїхав у Київ, де мешкала сестра. До Київського інституту народної освіти (нині КНУ ім. Тараса Шевченка), де можна було здобути фах літератора або історика, Євген вступити не міг через непролетарське походження, тож навчався спочатку в Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті, а згодом - у Київському музично-драматичному інституті ім. Миколи Лисенка.
Вийшли друком його поетичні збірки ("Дні", "Рання осінь"), роман "Недуга", театральні колективи приймали до постановки його п'єси.
1 грудня в Ленінграді вбили радянського діяча Кірова (як твердять історики, злочин скоїли самі ж сталінські поплічники), і у відповідь почалися масові арешти "недобитків класового ворога".
Євген Павлович після повідомлення про вбивство Кірова склав вузлик для в'язниці. 4 грудня, коли о пів на другу ночі у дворі зупинилося авто, він сказав: "Це за мною". Обшук, прощання, останні хвилини в кімнаті, де були щасливими... Б.Антоненко-Давидович скаже, що Євген Плужник ніби був присутнім на виносі власного тіла, адже знав, що не повернеться.
Соловецький в'язень писав у таборі вірші, проте вони потрапляли не до читача, а до НКВД. Поетове серце хотіло вірити в повернення, а розум холодно казав: "Ні". У табірному лазареті Євген Плужник помирав від загостреного в умовах півночі туберкульозу. 2 лютого 1936 р. він помер.
ІV. Контрольні запитання.
1. Розповісти про добу «Розстріляне відродження».
2. Розповісти про різноманітні течії, школи, угруповання письменників.
3. Участь М.Зерова в літературній дискусії 1925 -1928 рр.
4. Творчість Євгена Павловича Плужника.
Література
Аврахов Т. «Там, між пожовклих книг; найкращий мій клейнод...»// Українська мова та література в школі. - 1990. - №4. - С. 31 - 34.
Брюховецький В. Микола Зеров: Літературно-критичний нарис. -К., 1990.
Гальчук О. Горацій і Зеров: діалог через тисячоліття // Дивослово. - 2000. - № 4. — С. 7- 11.
Тема. Дорога в нікуди.... й у безсмертя (Життя і творчість М.Хвильового). «Я (Романтика)». «Мати»
План
1. Біографічні відомості.
2. Огляд творчості.
3. Аналіз новели «Я (Романтика)».
4. Аналіз новели «Мати».
І. Біографічні відомості.
• 13 грудня 1893 р. - народився Микола Григорович Фітільов (Хвильовий) у с.Тростянець на Харківщині (нині Сумська область).
• 1904 р. - батько залишив дружину і п'ятьох дітей, мати вчителювала по селах.
• Микола навчався в богодухівській гімназії, яку кинув, не одержавши атестата (пізніше довелося складати екзамени екстерном).
• Роки блукань: працює в економії, на заводах, вантажником в порту.
• Миколу Фітільова мобілізовано в царську армію.
• 1917 р. - госпіталь у Кишиневі, повернення додому.
• М. Фітільов - організатор повстанського загону, вступає до КП(б)У.
• 1921 р. - демобілізація, переїзд до Харкова, де він активно друкується, здійснює велику організаційну роботу, очолюючи ВАПЛІТЕ.
• 1925 - 1928 рр. - М. Хвильовий - у центрі літературної дискусії.
• Події 1932 - 1933 рр. (голод, репресії проти інтелігенції, арешт Михайла Ялового) призвели до трагічного фіналу.
• 13 травня 1933 р. - М. Хвильовий застрелився, кинувши виклик подіям розстрілу цілої генерації.
ІІ.Огляд творчості .
Публіцистичні твори М. Хвильового:
1925 р. - «Про "сатану в бочці", або графоманів, спекулянтів та інших "просвітян"», «Про Коперника з Фрауенбургу, або Абетка азіатського ренесансу в мистецтві».
У розпалі дискусії 1925 - 1928 рр; з'являються цикли памфлетів «Камо грядеши?», «Думки проти течії», «Апологети писаризму», полемічний трактат «Україна чи Малоросія?».
Апологет - захисник чого-небудь.
М. Хвильовий висунув концепцію повноцінної національної літератури.
У 1921 р. з'явилися збірка поезій «Молодість», поема «В електричний вік», у 1922 р.-«Досвітні симфонії».
Перші збірки оповідань «Сині етюди» (1923), «Осінь» (1924).
Центральні твори: новели «Синій листопад», «Арабески», «Дорога й ластівка», «Кіт у чоботях», «Солонський Яр», «Легенда», «Я (Романтика)» та ін.
1924 р. - «Санаторійна зона», 1926 р. - роман «Вальдшнепи», 1927 р. - оповідання «Мати», 1928 р. - «Сентиментальна історія», 1929 р. - повість «Іван Іванович» та ін.
ІІІ. Аналіз новели «Я (Романтика)».
Жанр: новела.
Присвята: «Цвітові яблуні»
Ідейно-художній зміст
Твір надруковано в 1924 р. У новелі «Я (Романтика)» постає проблема гуманності й фанатичної відданості революції, розкривається суперечність між одвічним ідеалом любові й беззастережним служінням абстрактній ідеї, розвінчується романтика більшовицької революції. Твір торкається теми роздвоєності людської особистості («Я - чекіст, але і людина»).
Новела сповнена неоромантичної атмосфери. У творі герої зображені в екстремальних ситуаціях. Автор демонструє різні уявлення людей про світ (головний герой - чекіст-фанат, теософи - шукачі нового Месії і т.п.). Увага звернена на те, що жителі міста, у якому відбуваються події, для чекістів - просто хлам, непотріб, а самі чекісти в очах людей постають утіленням інквізиції:
Особливості композиції
- пролог (лірико-романтичний зачин), що вводить читача у складний психологічний світ (показана розмова матері з сином напередодні грози);
- три частини - життя у фронті соціальної грози; три частини - три різні фронтові ситуації, три різні душевні стани героя.
Ідея твору: вимріяне майбутнє не може наблизити людина з роздвоєним «я», ціною злочину його не побудувати.
ІV. Аналіз новели «Мати».
Новела "Мати", на відміну від ранніх новел Хвильового, має традиційно побудовані сюжет і композицію:
експозиція — розповідь про бідного кравця - батька двох синів;
зав'язка — старшого сина Остапа віддають до гімназії, а молодшого — "до простенької ремесної школи";
розвиток дії — навчання братів, початок першої світової війни (Остап іде добровольцем на фронт, Андрій ухиляється від служби), революція, громадянська війна (брати воюють в різних арміях: Остап — білогвардієць, Андрій — червоноармієць), полювання братів один на одного;
кульмінація — мати, намагаючись врятувати синів від братовбивства, свідомо йде на смерть — Андрій убиває її, думаючи, що на ліжку спить ненависний йому Остап;
розв'язка — вбивши матір, Андрій тікає.
У творі відчуваємо багато ремінісценцій. Імена героїв, протиставлення образів братів нагадують нам "Тараса Бульбу" М.Гоголя. Протистояння братів, що виростали в різних умовах, також подібне до сюжету народних казок про бідного й багатого брата.
Нарешті, братовбивство в новелі викликає асоціації з відомим біблійним сюжетом про Каїна та Авеля.
Два брати виховувалися в різних умовах, тому й виросли різними, а в подальшому житті стали ідейними ворогами. Характер людини залежить від соціальних умов, в яких вона жила, - так стверджує автор.
Ця логіка одразу здається непереконливою, занадто примітивною. Хвильовий і сам частково визнає це.
Основна мисль оповідання "Мати" така: поділення людей капіталістичного суспільства на класові табори є така ж неминучість, як неминуча загибель світогляду старосвітських людей..
Останні абзаци твору символічні: Андрій, вбивши матір, біжить "по порожніх улицях середньовічного містечка. І тоді ж у страшній завірюсі помчались галопом будинки, крамниці і, нарешті, сама земля". Він біжить, не тямлячи себе, в нікуди, у безвість. Пусто в нього на душі, холодно й страшно у світі, який братовбивство чи вбивство матері розцінює як "громадський обов'язок". Суспільство, в якому "матері вже не було", в якому знищене добро, безтямно несеться в "страшній завірюсі".
Отже, Хвильовий зобразив антилюдяність і антигуманність революції та породженої нею громадянської війни, які зруйнували одвічну ієрархію життєвих цінностей, поставивши на її вершину політичні переконання, класові погляди, а не любов, добро, сім'ю, основу життя -матір.
Які події вплинули на розвиток літературної діяльності М. Хвильового?
Що призвело до морального занепаду Хвильового? 3. Трагічний кінець Хвильового як митця і людини - випадковість чи закономірність?
4. Які риси вдачі й характеру спонукали письменника до різких вчинків і дій?
5. Чому письменник вживає однакові фрази, синтаксичні конструкції, описуючи дії та вчинки братів — ідеологічних ворогів? Чи схожі вони (внутрішньо) між собою? Як ставляться до матері?
6. Як, за новелою Хвильового, впливають соціальні умови на формування характеру людини, в даному разі, синів матері? Чи переконливою видається вам логіка описаних автором подій?
Література:
1. Бурляй Ю. Правда про смерть Хвильового // Київ, 1995. - №6. -С. 140-142.
Жулинський М. Г. Микола Хвильовий. -К., 1991.
Шемер В. Микола Хвильовий. Життя та творчість. «Я (романтика)» // Укр. мова та літ., 2000 - №34. - С. 1-5.
Тема. Ідейно - естетичні шукання в українській літературі 20-х — початку
80-х рр. XX ст. Творчість Григорія Косинки. «За земельку», «Політика». В.Підмогильний. «Собака», «Проблема хліба»
План
Біографічні відомості Григорія Косинки.
Творчість письменника.
Біографічні відомості Валер’яна Підмогильного.
Творчість письменника.
І. Біографічні відомості Григорія Косинки.
Справжнє ім'я — Стрілець Григорій Михайлович
29 листопада 1899р. — народився в селі Щербанівка Обухівського району Київської області в селянській родині.
р. — після закінчення двокласної школи в селі Красному працював писарчуком у волості.
р. — вирушив до Києва на заробітки. Працював чистильником чобіт, канцеляристом і закінчив вечірні гімназіальні курси.
1919 р. — у газеті «Боротьба» під псевдонімом Косинка було надруковано автобіографічне оповідання «На буряки».
р. — став студентом історико-філологічного факультету КІНО (Київського інституту народної освіти). У цей же час входив до творчої групи «Гроно», представники якої серед мистецьких течій вирізняли імпресіонізм і футуризм.
р. — опублікував першу збірку новел «На золотих богів». Цього ж року через матеріальну скруту був змушений залишити навчання в інституті. Працював редактором у різних журналах, у сценарному відділі Київської кінофабрики, актором на радіо.
р. — з'явилася друком збірка новел «Заквітчаний сон».
р. — намагався опублікувати другу книгу «Новели дезертира», але отримав відмову.
1924—1926 рр. — був членом літературного угруповання Ланка» (у 1926 воно було перейменовано на «Марс» (Майстерню революційного слова). 1925—1929 рр. — поява збірок новел «Мати», «В житах», «Політика», «Вибрані оповідання».
5 листопада 1934 р. — арештований і звинувачений «в організації підготовки терористичних актів проти працівників радянської влади».
грудня 1934 р. — розстріляний після вироку військової колегії Найвищого суду Союзу РСР
жовтня 1957 р. — посмертно реабілітований.
ТВОРИ, НА ЯКІ ВАРТО ЗВЕРНУТИ УВАГУ «На золотих богів», «В житах», «Мати», «Змовини», «Серце», «Фавст», «Постріл», «Політика», «Місячний сміх», «Гармонія».