ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНІСТІ, ЯК ЗАСОБУ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ СТАРШОГО ВІКУ В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
.1 Передумови становлення інноваційної діяльності та основні поняття інноватики, як стимулюючого чинника розвитку дитячого садка
.2 Закономірності протікання інноваційних процесів в дошкільному закладі
.3 Поняття «обдарованості». Проблеми реалізації здібностей талановитих дітей за допомогою інноваційних засобів
РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ІННОВАЦІЙНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ.
.1 Діагностика обдарованості дітей старшого дошкільного віку
.2 Система інноваційного підходу до навчання и виховання обдарованих дошкільників старшого віку
.3 Перевірка ефективності експериментальної методики
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
У період глибоких соціально-економічних змін в країні, коли відбувається переоцінка всієї системи суспільних відносин, істотні зміни зазнає і система освіти. Характерною особливістю нашого часу є активізація інноваційних процесів в освіті. Відбувається зміна освітньої парадигми: пропонується інший зміст, інші підходи, право, ставлення, поведінка, інший педагогічний менталітет. Все це свідчить про розгортання інноваційних процесів у системі освіти.
Як суттєвий елемент розвитку освіти інновації виражаються в тенденціях накопичення і впровадження нововведень в освітній процес, що в сукупності призводить до якісних змін його змістовних і технологічних аспектів.
Сучасне суспільство характеризується швидкими змінами в усіх сферах життя, що особливо впливає на розвиток освітнього простору. Освітня сфера, яка є основоположницею формування світогляду, духовного становлення особистості, зазнає значних трансформаційних процесів. Гуманізація освіти, й орієнтація на розкриття особистісного потенціалу зумовили виникнення й удосконалення нових освітніх технологій. Тому вимогою сьогодення стає атрибуція й упровадження інноваційних освітніх технологій у навально-виховний процес.
Дослідження нововведень у галузі освіти представлені в роботах К. Ангеловської, Л.Г.Богославець, В.В.Горшкової, Е.С. Заїр-Бек, В.І.Загвязінського, М.В. Кларіної, Е.Г.Ільїної, В.Т.Кудрявцевої, А.А.Майер, М.М. Поташника, С.Л. Полякооїа, В.А. Сластеніної, Л.С. Подимової,, Т.І. Шамової, Н.Р. Юсуфбекова та ін.
Об'єкт дослідження - впровадження освітніх технологій у навчально-виховний процес дошкільного закладу;
Предмет дослідження - інноваційна діяльність, як засіб вдосконалення системи роботи з обдарованими дітьми;
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити ефективність застосування інноваційних засобів у роботі з обдарованими дітьми;
Гіпотеза дослідження. У своєму дослідженні ми виходимо з припущення про те, що використання інноваційних засобів навчання сприяють більш ефективному навчанню і вихованню обдарованих дітей у дошкільному закладі.
Завдання дослідження:
. Розглянути передумови становлення інноваційної діяльності.
. Дослідити закономірності протікання інноваційних процесів у дошкільній освіті.
. Теоретично обґрунтувати необхідність використання інноваційних технологій у роботі з обдарованими дітьми старшого дошкільного віку.
. Експериментально перевірити вплив інноваційної діяльності на дітей, що мають обдарованість.
Методи дослідження: теоретичний
аналіз наукової роботи з теми дослідження шляхом вивчення літературних джерел;
методи теоретичного аналізу, емпіричні методи, що включали моделювання,
спостереження і бесіду, і експериментальний метод; проведення
дослідно-теоретичної роботи із запровадження інноваційних технологій в систему
роботи ДНЗ; систематизація та узагальнення передового наукового досвіду; аналіз
і узагальнення практичного досвіду працівників дитячих навчальних закладів.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНІСТІ, ЯК ЗАСОБУ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ СТАРШОГО ВІКУ В
ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
1.1
Передумови становлення інноваційної діяльності та основні поняття інноватики,
як стимулюючого чинника розвитку дитячого садка
Передумови і джерела становлення інноватики в дошкільній освіті обумовлені ходом суспільного розвитку та освітньої політики в цілому: інноваційними процесами в економіці, виробництві та інших сферах життя (XIX-XX ст.), Демократизацією суспільного життя, гуманізацією відносин учасників освітнього процесу, творчістю суб'єктів взаємодії в освіті, пошуковою, інноваційною, експериментальною діяльністю освітніх установ.
Термін «інновація» з'явився в дослідженнях культурологів XIX ст. і спочатку позначав введення деяких елементів однієї культури в іншу і вивчення їхніх стосунків [5].
На початку XX в інноватика формується як наука про нововведення, що вивчає закономірності технічних нововведень в матеріальному виробництві.
Розвивається вона як відображення потреб у діяльності з розробки, впровадження нових послуг, ідей в основні сфери людської активності.
В.А.Сластенин, Л.С.Подимова У науці виділяють три типи досліджень інновацій:
вивчення фактів, що сприяють / перешкоджають нововведеням;
дослідження інноваційного процесу;
управлінням інноваційним процесом;
аналіз інноваційних ситуацій / оцінка ступеня ризику, ефективності.
Інноватика складалася як міждисциплінарна область (на стику філософії, психології, соціології, економіки, культурологи) [1].
Педагогічна інноватика розвивається з кінця п'ятидесятих років XX ст. на Заході. Слід зазначити, що ступінь інноваційності освіти обумовлений рівнем розвитку суспільства і продиктований рівнем «нерозвиненості» освіти. Іншими словами, інновації виникають там і тоді, де і коли є потреба в змінах і можливість їх реалізації. Просторово-часовий континуум інноваційного процесу охоплює накопичений потенціал у розвитку освіти і деякі перешкоди (або загрози) його стабільному функціонуванню. Отже, інновації вирішують певне протиріччя в освіті між функціонуванням як стабільним і еволюційним процесом, і розвитком як динамічним і революційним процесом. Існує і проміжний стан, коли стабілізаційні результати починають диференціюватися або ж коли накопичені зміни стабілізуються (уніфікуються). Індикатором виникнення ситуації стають тенденції в освіті, що визначають імовірну лінію розвитку або функціонування.
Основними поняттями інноватики є нововведення, інновація, інноваційний процес, нововведення.
Нововведення:
ідея, що є для конкретної особи новою;
засіб (новий метод).
Р.Н.іЮсуфбекова охарактеризувала педагогічне нововведення як зміст можливих змін, що ведуть до раніше не відомого стану, результатам в галузі педагогічної дійсності, що розвивають теорію і практику навчання і виховання [4].
Інновація:
оновлення, зміна;
введення чого-небудь нового;
процес освоєння нововведення.
В.І.Сластенін і Л.С.Подимова відзначили, що інноватика як наука вивчає закономірності створення, освоєння і розповсюдження нововведень; зокрема вивчає феномен опори нововведень.
Інноваційний процес - інновації, нововведення і умови, що забезпечують успішність переведення системи в новий якісний стан.
Інновація - змістовна сторона інноваційного процесу (наукові ідеї і технології їх реалізації).
А.И.Пригожин дав визначення поняттю нововведення: цілеспрямована зміна, яка вносить в певну соціальну одиницю (організацію, суспільство, групу) нові, відносно стабільні елементи [17].
В.І.Сластьонін, Л.С.Подимова охарактеризували це поняття як комплексний, цілеспрямований процес створення, розповсюдження та використання нововведення, мета якого - задоволення потреб та інтересів людей новими засобами, що ведуть до певних якісних змін (способів забезпечення ефективності, стабільності і життєздатності).
Показниками інновації є:
А) націленість на вирішення актуальних проблем (педагогічна інновація містить нове рішення цієї проблеми);
Б) можливість використання в широкій педагогічній практиці. Використання педагогічних інновацій повинно призводити до оновлення педагогічного процесу, отриманню якісно нових (стійких) результатів. Ефективність - вплив реалізованого потенціалу на різні параметри системи, в яких реалізується інновація;
В) адаптованість (незалежно від умов);
Г) наявність наукової ідеї;
Д) завершеність (ступінь реалізації інноваційного потенціалу): в ідеалі перехід від простого відтворення до розширеного [3].
В.І.Сластенін, Л.С.Подимова, А.И.Пригожин та ін. дослідники виділяють специфіку нововведень:
педагогічні нововведення зберігають всі родові риси інновації;
об'єкт впливу і предмет діяльності - особистість, що розвивається;
на виникнення та існування нововведення впливає соціальне замовлення;
необхідна психологічна готовність педагогічного співтовариства до сприйняття, прийняття та реалізації нововведень;
існують як ідеальні продукти діяльності новаторів;
спостерігається відносна розтягнутість інноваційних процесів часу;
цілісний характер цілей інновації;
існуюча залежність інноваційних процесів від соціально-педагогічних умов;
складність визначення результатів інновації [18].
Поява інноваційних процесів
зумовлюється рядом суперечностей, які мають різне джерело, предметне походження
і різну складність. Головна суперечність розвитку системи освіти -
невідповідність старих методів навчання, виховання та розвитку дітей новим
умовам життя; друга - суперечність між масою нових відомостей і рамками
навчально-виховного процесу; третя - суперечність старого і нового (мається на
увазі становлення альтернативної освіти, нових типів навчальних закладів).
Потреба вихователя в оновленні психолого-педагогічних знань, інтерес до
передового педагогічного досвіду, з одного боку, й усталені стандарти змісту,
форм і методів освітньо-виховного процесу, з іншого, викликаючи суперечність
між можливостями особистості й реальною дійсністю, також живлять педагогічні
інновації.
1.2
Закономірності протікання інноваційних процесів в дошкільному закладі
Інноваційний процес, як будь-який інший, підпорядковується певним законам. На них вказує в своїй роботі В.Е. Гмурман.
. Закон незворотної дестабілізації педагогічного інноваційного середовища. Інновація обумовлює незворотні деструктивні зміни в інноваційному соціально-педагогічному середовищі: починаючи з руйнування цілісних уявлень, образів і конкретної свідомості, поглядів окремих суб'єктів.
. Закон фінальної реалізації інноваційного процесу. Інноваційний процес рано чи пізно повинен реалізуватися.
. Закон стереотипізації педагогічних інновацій. Інновація застаріває, відбувається стереотипізація, виникають штампи мислення, діяльності, отже рутинізація - криза.
. Закон циклічної повторюваності, поверненні нововведення. Відродження нововведення в нових умовах [21].
М.М. Поташник і О.Б. Хомерікі детально досліджували структуру інноваційного процесу в освітньому закладі. У своїй роботі вони виділяють кілька видів структур.
Діяльнісна структура: мотив - мета - завдання - зміст - форми - методи - результати.
Суб'єктна структура: діяльність суб'єктів розвитку (органи управління освітою, особи, залучені в процес поновлення), функціональне і рольове співвідношення всіх учасників інноваційного процесу на кожному етапі.
Рівнева структура: діяльність суб'єктів на різних рівнях (міжнародному, федеральному, регіональному, міському, сільському, всередині ДНЗ).
Змістовна структура: народження, розробка, освоєння. Характеризує інноваційні процеси з точки зору їх проникнення в різні галузі педагогічної дійсності: у зміст освіти, технології, форми, структуру ДНЗ (систему управління).
Структура життєвого циклу включає наступні етапи: виникнення (ідея, її оформлення) - зростання (деталізація, конкретизація) - зрілість - освоєння (дифузія, проникнення) - насиченість - рутинізація (для основної частини суб'єктів інновація перестає бути новою) - криза - фінал: нововведення стає повсякденним або замінюється [1].
Управлінська структура: програма розвитку.
Організаційна структура: діагностика - прогнозування - організація - практика - узагальнення - впровадження.
Життєвий цикл нововведень.
. Етап відкриття: зародження, виникнення концепції нововведення.
. Розробка: винахід, створення нововведення, втіленого в об'єкті (матеріальному або духовному).
. Реалізація нововведення: практичне застосування, доробка, стійкий результат, самостійне існування нововведення за умови сприйнятливості.
. Поширення, тиражування: широке впровадження, дифузія або панування нововведення в конкретній області, нововведення перестає бути таким, втрачає свою новизну.
. Ефективна альтернатива, або його заміна, або скорочення масштабів застосування нововведення [24].
Лінійність етапів може порушуватися: всередині одного етапу допустимі інші, можливі розриви, випадання фаз і т.д. з четвертого етапу йде безперервне удосконалення.
З точки зору взаємодії з середовищем життєвий цикл включає в себе:
• старт;
• швидкий ріст;
• зрілість;
• насичення;
• криза.
Етапи сприйняття нововведення за Еріком Роджерсом:
. Ознайомлення: людина вперше чує про інновації, ще не готова до отримання додаткової інформації.
. Поява інтересу: інтерес + пошук додаткової інформації. Поки неможлива внутрішня потреба у прийнятті нововведення (суб'єкт не приміряє його на себе).
. Оцінка: суб'єкт приміряє нововведення і вирішує, чи застосовувати його, шукає уточнюючу інформацію, критично оцінює її.
. Апробація: порційне застосування в практиці, залежно від результату - прийняття або відмова.
. Остаточне сприйняття: рішення про
прийняття нововведення, широке використання в практиці (через оцінку
результатів четвертого етапу) [13].
1.3 Поняття «обдарованості». Проблеми реалізації здібностей талановитих дітей за допомогою інноваційних засобів
інноваційний талановитий дошкільний заклад
Обдарованість - поняття загальної психології; високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда [7].
Обдарованість виявляється в перші 10-15 років життя - обдарованість можна визначити лише за реальними результатами життєдіяльності особистості. Обдарованість є результатом внутрішнього саморозвитку особистості і реалізується незалежно від впливу оточення - обдарованість це лише потенційна можливість, її реалізація прямо залежить від суспільної стимуляції.
Оскільки для підтвердження правильності кожного із вищезазначених поглядів наводиться безліч достатньо вагомих аргументів, слід розглянути можливість існування двох внутрішньо різних явищ - обдарованості-потенції та обдарованості-реалізації. Якщо з другою обдарованістю все більш-менш ясно (обдарована людина пройшла своє життя, правильно використавши надані їй інтелектуальні можливості, та досягла високих результатів у тій діяльності, яка нею була обрана), то перша обдарованість - обдарованість-потенція ставить перед дослідниками низку суттєвих запитань, і в першу чергу - як визначати обдарованих дітей, і що з ними робити. І тут на перший план виступає взагалі кардинальне для розуміння обдарованості питання, що вважати її ранніми ознаками. Назвемо ті з них, які виокремлюються більшістю дослідників.
. Підвищена пізнавальна активність (О. М. Матюшкін, Н. С. Лейтес, Р. О. Семенова-Пономарьова, Г. Уолберг, С. Рашер, Дж. Пакерсон).
. Здатність тривалий час концентрувати увагу на проблемі та пошуках її розв'язання (Л. І. Туктаева, Ю. З. Гільбух, О. М. Матюшкін, Р. О. Семенова-Пономарьова).
. Підвищений рівень розумового розвитку (Ю. З. Гільбух, Р. О. Семенова-Пономарьова).
. Підвищена потреба в розумових навантаженнях, здатність отримувати задоволення від процесу пошуку розв’язання завдань (Л. І. Туктаева, Ю. З. Гільбух, Н. С. Лейтес).
. Раннє усвідомлення мети і цілей своєї діяльності ( Ю. З. Гільбух, Г. Уолберг, С. Рашер, Дж. Пакерсон, Р. Екберт).