Материал: Вплив складових частин транспортних комплексів на навколишнє середовище в Україні

Розділ 2. Інфраструктура сервісного обслуговування автомобілів як чинник забруднення довкілля

.1 Забруднення довкілля відходами від автозаправних станцій

Автозаправні станції (АЗС) - являються кінцевою ланкою системи нафтопродуктозабезпечення. Від правильності їх експлуатації залежить діяльність багатьох підприємств, організацій та установ різних форм власності. Вдосконалення експлуатації автозаправних станцій дозволить підвищити ефективність роботи автомобільного транспорту, його пожежну та екологічну безпечність. Стрімке зростання автотранспортних засобів призводить до збільшення кількості автозаправних станцій. Існуюча мережа АЗС в Україні складає понад 6000 станцій [17]. Загалом, автозаправні станції (АЗС) розміщуються за містом, поблизу автомобільних доріг, але стрімкий розвиток автомобільного транспорту призвів до розташування АЗС в житлових кварталах, поблизу торгово-розважальних центрів.

В процесі збереження нафтопродуктів в наземних та, в меншій мірі, заземлених металічних резервуарах відбувається випаровування парів нафтопродуктів. Випари відносять до основних регламентуючих джерел забруднення в процесі прийому, збереження та чистки резервуарів. До нерегульованих потенційних джерел відносять: витоки нафтопродуктів через ущільнювальні вузли запірної арматури, насосів для перекачування, трубопроводів та наливних пристроїв; стічні води, що вміщують в своєму складі нафтопродукти; перелив в резервуари та цистерни; аварійні ситуації, пов’язані з корозійним руйнуванням резервуарів і комунікацій, що їх обслуговують, особливо при підземному зберіганні. Ступінь забруднення нафтопродуктами в кожному конкретному випадку залежить від вдосконалення та організації технологічних процесів збереження, властивостей і кількості продукції, що зберігається, способів та умов збереження, наявності контролюючої і регулюючої апаратури [2]. Найбільшу екологічну проблему представляють викиди на АЗС летючих фракцій палива від роздавальних колонок і паливних резервуарів, в'їзду і виїзду автотранспорту. Викиди утворюються та поширюються на невеликий висоті над землею і створюють підвищені приземні концентрації забруднюючих речовин у прилеглій зоні, що згубно впливають на здоров’я людини, на флору та фауну прилеглих територій. У процесі експлуатації обладнання АЗС утворюється ряд відходів, що негативно впливають на різні компоненти екосистем. При зачистці резервуарів зберігання бензину і дизельного пального на автозаправній станції утворюється відхід - шлам очищення трубопроводів і ємностей від нафти. При заправці автотранспорту на АЗС відбуваються випадкові протоки палива, які засипаються піском, в результаті чого утворюється відхід - забруднений бензином пісок. Під час заміни сорбціонного фільтра також утворюється відхід - відпрацьовані мінеральні фільтри.

Не менш важливою є проблема забруднених зливових стоків з території АЗС: разом зі стічною водою до водойм можуть потрапити шкідливі відходи. При очищенні зливових стоків від нафтопродуктів і зважених речовин утворюються нафтошлаки з маслоуловлювачів очисних зливових стоків і осад з очисних споруд зливових вод. Територія АЗС повинна бути освітленою, тобто виникає потреба в значній кількості джерел світла - люмінесцентних ламп. По закінченню їх працездатності утворюється сміття у вигляді відпрацьованих люмінесцентних ламп, які потребують особливої утилізації. На майданчиках автозаправних станцій повинна підтримуватися чистота, при прибиранні території яких утворюється відхід - вуличне сміття. Також утворюється сміття від побутових приміщень організації. Загалом, відходи АЗС нечисленні і поділяються за видами в місцях тимчасового накопичення, а далі передаються спеціалізованим організаціям на утилізацію і захоронення [13].

Виходячи з вище сказаного, можна зробити висновок, що вплив на навколишнє середовище при роботі АЗС незначний. Зважаючи на невелику кількість відходів, які утворюються, та їх якісного складу застосовувати на території АЗС додаткові технологічні операції по утилізації відходів недоцільно. Достатньо правильно організувати місця тимчасового накопичення та передачу відходів спеціалізованим організаціям по утилізації.

.2 Автостоянки та гаражі як чинники забруднення екосистем

Однією із важливих складових в проектуванні забудованості міста є проектування розташування мережі автостоянок та системи розміщення гаражів. Недостатня кількість автостоянок погіршує транспортне обслуговування жителів. В містах переважна частина автомобілів розміщується у дворах житлових будинків, іноді на зелених газонах і майданчиках відпочинку. Ця обставина, насамперед, погіршує умови проживання населення. Паркування автомобілів в неналежних місцях призводить до зниження пропускної здатності та безпечності доріг, збільшується кількість дорожньо-транспортних пригод. Подібні "стоянки" займають величезні площі міської території, псують зовнішній вигляд міста. Розміри земельних ділянок, що відводяться під майданчики для стоянки і зберігання легкових автомобілів, приймають 25 м² на одне місце (у зазначені розміри не входить площа земельних ділянок для влаштування під'їздів та зелених насаджень).

Прогресивною тенденцією у вирішенні проблеми зберігання індивідуального автотранспорту є спорудження багатоповерхових кооперативних гаражів і гаражів-готелів. Якщо при одноярусному способі зберігання (в одноповерхових гаражах, боксах, на відкритих стоянках) на один автомобіль в середньому потрібно 25-30 м² земельної ділянки, то при зберіганні в багатоярусних гаражах - не більше 15 м² (разом з проїздами, під'їздами, накопичувальними майданчиками і захисними зеленими насадженнями). Найбільш прийнятним типом споруди для зберігання автомобілів є багатоярусний гараж-стоянка на 500-1000 машино-місць. Підземні гаражі та автостоянки призначаються для зберігання, технічного обслуговування і ремонту легкових, вантажних і спеціальних автомобілів та інших транспортних засобів. Існують різні типи підземних автостоянок, що відрізняються призначенням, місцем розташування, глибиною залягання, місткістю, планувальними схемами, числом ярусів, конструктивними особливостями тощо. Вибір конкретного типу визначається містобудівними, транспортними і економічними умовами.

Підземні автостоянки, призначені для постійного зберігання автотранспорту, допускається розташовувати під житловими і громадськими будівлями, ділянками зелених насаджень, спортивними спорудами, під господарськими та ігровими майданчиками (крім дитячих), під проїздами, наземними автостоянками, шкільними ділянками (при розміщенні в'їздів-виїздів та вентиляційних кіосків за межами шкільних ділянок), в місцях житлової забудови, а також у вигляді окремо розташованих споруд. Поряд з підземними можливе будівництво напівпідземних автостоянок, верх яких розташовується на 0,5-0,6 м вище поверхні землі [16]. Говорячи про підземні гаражі, не можна не сказати про підземні пішохідні переходи. Як відомо, автомобілі "газують", в основному, біля світлофорів, працюючи на холостому ході. Створення підземних переходів дозволяє розвантажити багато перехресть, де затримується автотранспорт. Розгалужена мережа підземних тунелів для пішоходів під вулицями і площами зменшує шкідливий вплив автотранспорту на міське середовище [5].

.3 Станції технічного обслуговування автомобілів та їх вплив на навколишнє середовище

У процесі експлуатації автомобіля його функціональні властивості поступово погіршуються внаслідок спрацьовування, корозії, пошкодження деталей, утомленості матеріалу, з якого їх виготовлено тощо. В автомобілі виникають різні несправності (дефекти), що знижують ефективність його експлуатації. Для запобігання появі дефектів і своєчасного усунення їх автомобіль піддають технічному обслуговуванню та ремонту.

Технічне обслуговування (ТО) - це комплекс операцій (операція) для підтримання автомобіля в працездатному чи справному стані під час використання його за призначенням, стоянки, зберігання або транспортування. Технічне обслуговування автотранспортних засобів проводиться на станціях технічного обслуговування автомобілів (СТО). ТО як профілактичний захід здійснюється в плановому порядку через точно встановлені періоди використання автомобіля.

За періодичністю, переліком і трудомісткістю виконуваних робіт розрізняють такі види ТО автомобілів:

• щоденне;

• перше;

• друге;

• сезонне.

Технічне обслуговування призначено для підтримки автомобілів в працездатному стані й належному зовнішньому вигляді, зменшення інтенсивності зношування деталей, попередження та виявлення несправностей з метою своєчасного їх усунення [14]. Технічний стан легкових автомобілів повинен відповідати вимогам таких нормативних документів: Закону України "Про дорожній рух"; Правилам дорожнього руху України; ДСТУ 2322-93 "Автомобілі легкові відремонтовані. Загальні технічні умови". Обладнання та технічний стан легкових автомобілів повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Технічне обслуговування включає контрольні (діагностичні), кріпильні, мастильні, заправні, регулювальні, електротехнічні та інші види технічної діяльності.

СТО проводить роботи по діагностуванню, технічному обслуговуванні і ремонту автомобілів [3].

Станції технічного обслуговування (СТО) - це підприємства, продукція яких складається із послуг для клієнтів і послуг з технічного обслуговування та ремонту легкових, вантажних автомобілів або автобусів. СТО характеризуються наявністю: стоянки для автомобілів клієнтів, гостей та стоянки для автомобілів співробітників, складу нових і бувших у використанні автомобілів, зони для демонстрації цих автомобілів; автосалону або зони для продажу автомобілів; приміщень для продажу запчастин і аксесуарів; приміщень для роботи із клієнтами; виробничих зон і приміщень для технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Потужність СТО визначається кількістю робочих постів з технічного обслуговування автомобілів. Під робочим постом розуміється робоче місце з обладнанням, технологічним реманентом і автомобілем, на якому виробничий персонал виконує основні роботи по ТО [11].

В результаті роботи станцій технічного обслуговування автомобілів утворюються відходи, викиди та скиди різного виду та хімічної природи, що негативно впливають на здоров’я обслуговуючого персоналу, що працюють безпосередньо в приміщеннях СТО. Також значного впливу зазнають прилеглі території СТО.

При попаданні спрацьованих мастил у ґрунт, винищується вся рослинність, що росла на цій ділянці. При ремонтних роботах викидається вдвічі більша концентрація пилу та продуктів неповного згоряння палива, ніж при звичайному пересуванні автомобіля.

Для зменшення впливу на природне середовище доцільно правильно організовувати систему утилізації відходів з технологічних відділів, в приміщеннях СТО встановлювати спеціальні пиловловлювачі та фільтри для очищення повітря.

2.4 Вплив стоків автомобільних мийок на якість поверхневих вод

Для підтримки автотранспорту в ошатному вигляді автовласники звертаються до послуг автомобільних мийок. На жаль, достовірних статистичних даних про кількість автомийок в Україні не існує. Підрахунок утруднює та обставина, що вони часто не є самостійними підприємствами, а входять до складу численних АЗС, СТО, АТП. Зараз розрізняють три типи мийок: апарат високого тиску (за оцінками практикуючих "мийників" - 80-90% українського ринку), портальні (10-20%) і тунельні мийки (розпочате перше будівництво).

Апарати високого тиску (АВТ), що отримали найширше розповсюдження в Україні бувають пересувними і стаціонарними (у вигляді блок-пунктів). Відрізняються вони між собою наявністю або відсутністю підігріву води. Мийка високого тиску включає систему очищення води, мийний апарат, пилосос, апарат для хімчистки, систему очищення води, додаткові аксесуари, автохімію.

Мийка портального типу має П-подібну конструкцію, на якій змонтовано мийне устаткування, пару вертикальних щіток і вентилятори для сушки. В портальній мийці автомобіль заїжджає на платформу, а мийка сама переміщається до авто. "Порталка" також може мити колісні диски, днище машини, наносити піну. Залежно від обраної програми портальна мийка здійснює уздовж автомобіля два або більше проходів вперед-назад за повний цикл. Є також безщіткові портальні мийки, у яких машина миється просто під сильним тиском води.

Мийки тунельного типу призначені тільки для легкових автомобілів. В них можна відмити від 24 до 100 автомобілів за годину. Вони є цілим комплексом пристроїв, через які автомобіль послідовно провозиться на транспортері. Обов’язковий мінімум - дві пари вертикальних щіток, що обертаються в протилежні сторони, одна поперечна горизонтальна щітка, устаткування для нанесення миючого засобу, устаткування для нанесення рідкого воску-поліролі, сушильний пристрій. До цього можна додати щітки для колісних дисків, горизонтальні повздовжні щітки для нижньої частини бічних поверхонь автомобіля (на рівні порогів), пристрій для мийки днища, устаткування для попереднього обмивання і нанесення активного миючого засобу. Довжина "тунелю" залежить від складу мийного комплексу і досягає 10-45 м. Через кожний "тунель" автомобіль проходить тільки один раз.

До витратних матеріалів на автомийках відноситься набір автокосметики: шампуні, засоби для чистки, піноутворювачі, що полегшують і прискорюють видалення бруду, засоби для швидкого очищення від прилиплих комах, віск, що захищає від капризів погоди, очищувачі бітумних, смоляних і олійних плям, нейтралізатори запаху, поліролі для блиску тощо.

До складу синтетичних миючих засобів входять поверхнево-активні речовини (алкілсульфати, алкілсульфонати, алкіларилсульфонати та ін.), різні хімічні сполуки-додатки, які надають їм специфічних властивостей: покращувачі піноутворення (алкілоамід), речовини, які знімають з тканин статичні заряди (четвертинна сіль заміщеного амонію), попереджувачі осаду на тканинах знятих забруднень (карбоксиметилцелюлоза), підсилювачі миючої здатності (триполіфосфат натрію та інші фосфати), пом’якшувачі води (кальцинована сода, триполіфосфат, тринатрійфосфат, сода двовуглекисла та ін.), які надають миючому розчину приємного запаху, відбілюючі речовини (перборат натрію або оптичні відбілювачі). При митті деталей і агрегатів застосовують різні миючі засоби (лабоміди, МС-6, 8, 101, 102 та ін.), основу яких складає кальцинована сода [10].

В наслідок використання вище перерахованих засобів для догляду за автомобілем відбувається інтенсивне забруднення водних ресурсів (стічних вод) зваженими речовинами і нафтопродуктами, що утворюються в результаті очистки і знежирення поверхонь деталей і вузлів транспортних засобів за допомогою лужних і кислотних розчинів, синтетичних миючих засобів (СМЗ), скипидару, жирів, формальдегіду. Найбільша кількість забруднень водних ресурсів пов'язана з мийкою автотранспортних засобів, що входять до регламенту щоденного технічного обслуговування, а також агрегатів і деталей при здійсненні ремонту. Відпрацьовані розчини миючих засобів містять значну кількість нафтопродуктів і суспензій - до 5 г/л, поверхнево-активних речовин (ПАР) - до 0,1 г/л і лужних електролітів до 20 г/л, тобто концентрація шкідливих домішок у цих розчинах в 40-90 тис. разів перевищує санітарні норми [7].

Проведення заходів по відстоюванню, а потім очищенню забрудненої води від відпрацьованих розчинів автомийок досить складні і потребують значного капіталовкладення. Для зменшення витрат власники автомийок скидають стічні води до міської каналізації або водойм, що знаходяться неподалік, порушуючи тим самим цілу низку законів.

Виходячи з вище сказанного, можна зробити висновок, що скиди від автомийок до водойм, згубно впливають на екологічний стан водних об’єктів змінюючи хімічний склад води та знищуючи всю біорізноманітність водних екосистем. Як результат, водойми стають непридатними для подальшого використання людиною для побутових потреб. Очисним спорудам комунального господарства не під силу очистити воду від відпрацьованих розчинів з автомийок, так як їх устаткування не розраховане на очищення води від такої кількості специфічних забруднювальних речовин. Одним із варіантів регулювання скидів стічних вод з автомийок до водойм та до міської каналізації є введення жорстких норм по відповідності до норм проектування та використання відстойників автомийок. Необхідно проводити регулярну перевірку екологічного стану водних об’єктів поблизу автомийок, при перевищеннні ГДК забруднюючої речовини ввести систему начислення штрафів.