Материал: Вплив екологічних чинників на поширення вірусів простого герпесу серед населення

.5 Загальна характеристика родини Herpesviridae

Герпес-віруси представлені групою відносно великих ДНК-вмісних вірусів діаметром 150-200 нм (додаток 1). Нуклеокапсид герпесвірусів організований по типу кубічної симетрії; геном представлений дволанцюговою молекулою ДНК, що містить короткий (18%) і довгий (82%) компоненти [1]. Суперкапсид пронизують глікопротеїнові шипи, утворені білками внутрішньої ядерної мембрани уражених клітин. Герпес-віруси викликають гострі і латентні інфекції, а також володіють деякими онкогенним потенціалом. Рецидиви інфекцій, викликаних вірусом простого герпесу, нерідко спостерігаються на тлі стресів, неспецифічних ендокринних порушень, зміни географічної зони мешкання, підвищеного сонячного опромінювання та інше. Безсимптомні рецидиви цитомегаловірусної інфекції найчастіше спостерігаються у вагітних і хворих, одержуючи імуносупресивну і гормональну терапію [3]. Клініка у типових випадках - висипка з напівсферичними згрупованими везикулами розміром 1.5-2 мм на тлі еритеми та набряку шкіри. Продромальні явища характеризуються печією, поколюванням, свербінням та іншими суб’єктивними розладами. Вони виникають за один-два дні до клінічних проявів. Виникає поодинокими «вогнищами», з 3-6 згрупованих везикул. Вміст прозорий чи геморагічний. Через 3-6 днів везикули розриваються, виникають ерозії з фестончастими контурами, дно їх м’яке, гладке, поверхня волога. На місці ерозій утворюються буро-жовті кірки, які поступово відходять, залишаючи еритему, що повільно зникає. У середньому, процес триває 10-14 днів обмежуючись утворенням одного «вогнища». Іноді, через 2-3 дні формується новий везикулярний висип [10].

Зсуви в різних ланках імунітету зберігаються не тільки в періоди рецидиву, але й під час ремісії. Повинно бути етапне лікування хворих на РПГ із врахуванням стадії хвороби. Імунна відповідь макроорганізму обумовлена гуморальними та клітинними факторами. Велике захисне значення має синтез антитіл проти оболонкових антигенів вірусу та мембранних антигенів інфікованих клітин. Як при первинному, так і при рецидивуючому герпесі послідовно синтезуються IgM, IgG та IgA [7]. Велике значення мають реакції клітинного імунітету, що здійснюються Т-кіллерами, Т-ефекторами, макрофагами, поліморфоядерними лейкоцитами без участі специфічних протигерпетичних антитіл [3].

Вірус герпесу як засіб лікування: вчені Школи ветеринарної медицини університету штату Луїзіана використовують вірус герпесу для боротьби з раком грудей. Модифікований особливим чином він самостійно репродукує свої клітини в раковій пухлині, не надаючи при цьому негативної дії на здоров’я.

мікрофлора повітря герпес вірус

1.6 Будова і властивості герпес-вірусів

Віріон. Віріон вірусу герпесу складається з: непрозорої для електронів серцевини, що оточує серцевину ікосаедричного капсиду; асиметрично розподіленого навколо капсиду електроннощільного матеріалу і зовнішньої мембрани, або оболонки, що оточує капсид (додаток 2). Тегумент (Ройзман і Ферлонг) [16] знаходиться між капсидом і оболонкою, не видимий на тонких зрізах, але при негативному фарбуванні виглядає як волокнистий матеріал [11]. Електронно-мікроскопічне вивчення тонких зрізів показало, що зовнішня оболонка вірусу має типово тришаровий вигляд [12]. Для HSV збірка порожніх капсидів, що не містять ДНК - явище рідкісне [16].

ДНК з віріонів вірусу герпесу - лінійна дволанцюгова молекула, містить рибонуклеотиди, але це не повністю пояснює ступінь фрагментації. ДНК різних герпес-вірусів розрізняється по молекулярній масі і складу основ (додаток 2).

.7 Реплікація герпес-вірусів

Зараження починається з адгезії (прикріплення вірусу до клітинних рецепторів). Услід за цим відбувається злиття оболонки вірусу з плазматичною або ендосомною мембраною, і позбавлений оболонки капсид переноситься до пор в ядерній мембрані, через яку ДНК вірусу потрапляє в ядро (додаток 3). Герпесвіруси прикріплюються до специфічних рецепторів на клітинній поверхні, які ще не ідентифіковані [13]. Проникнення капсиду в заражену клітину активує білок, що є на поверхні вірусу і викликає злиття оболонки вірусу з плазматичною мембраною [14]. Після проникнення в клітину капсид транспортується до пор в ядерній мембрані, потім, вірусна ДНК виходить в нуклеоплазму. Заражені клітини, піддаючись сильним структурним, біохімічним змінам, не виживають.

.8 Групи крові та інфекційні захворювання

«Тиск» інфекційних захворювань став одним із факторів (можливо, основним) природного добору, що визначив частоту зустрічаємості різних груп крові в різних популяціях. Наприклад, з’ясувалося, що у різних рас переважають певні групи крові: у європейців - найчастіше друга, у жителів Сходу - третя, у представників негроїдної раси - перша. В Україні найпоширеніша - друга група крові, потім йде перша, третя і найрідкісніша - четверта. Від інфекційних хвороб щорічно помирає приблизно 13 млн. чоловік, можливо, вони слугують засобом природного добору. Якщо це так, то в значному ступені цей відбір заснований на групах крові - програмі, що визначає взаємини організму й навколишнього середовища.

Люди з різною групою крові схильні і до різних захворювань. З І-ю, часто зустрічаються шлунково-кишкові захворювання (виразка шлунку, виразка дванадцятипалої кишки, гастрити, важкі форми хвороб шлунково-кишкового тракту і т.п.). З ІІ-ю, можуть страждати частіше за інших ревматичними захворюваннями, діабетом, ішемічною хворобою серця, бронхіальною астмою, алергією, лейкозом. З ІІІ-ю, схильні до пневмоній та вірусних захворювань. Власники ІV-ї групи частіше за інших застуджуються, а також ризикують підчепити грип та інші інфекції [7].

.9 Нова вакцина проти вірусу герпесу

Результати нового дослідження показали, що противогерпесна вакцина, розроблена ученими з Harvard Medical School (HMS), можливо, скоро буде випробувана на людині.

Вакцина dl5-29 є живою, такою, що містить віруси мутантів простого герпесу 2-го типу, у якого відсутні два гени, необхідні для реплікації і персистування усередині клітин «господаря». Віруси мутантів проникають всередину клітин, де відбувається експресія протеїнів, що не тільки викликає вироблення широкого спектру антитіл, але і стимулює Т-лімфоцити, які безпосередньо атакують інфіковані клітини і вивільняють цитокіни, що підсилюють імунну відповідь. Та все ж поки не можна гарантувати успіх клінічних випробувань препарату, оскільки попередні версії вакцин демонстрували більш виражений ефект при застосуванні у тварин, але не у людей [17].

РОЗДІЛ 2. ГЕРПЕТИЧНІ ІНФЕКЦІЇ

Герпес відносять до групи найнебезпечніших та найпідступніших вірусів, з якими не здатні впоратись ні імунна система нашого організму, ні найсучасніші ліки. Більшість інфікованих - діти підліткового віку, тому герпесні інфекції називають «інфекціями кохання», а їх хвороби - «хворобами поцілунків - тінейджерів». Розглянемо природу простого герпесу та цитомегаловірусу [9].

Вірус простого герпесу (надалі ВПГ) - родина герпес вірусів, поділяється на два типи: ВПГ-1, який зазвичай вражає порожнину рота, та ВПГ-2, що вражає переважно статеві органи. Більшість людей контактує з ВПГ-1 з раннього дитинства, в той час як «знайомство» з ВПГ-2 може відбуватись лише після початку статевих відносин. Однак, на сьогодні поділ «тип 1 - вище поясу», «тип 2 - нижче поясу», не відповідає дійсності, оскільки лібералізація статевих відносин призвела до того, що ВПГ-1 виявляється більш ніж у 25% осіб з герпетичним ураженням статевих органів. Нерідко діагностуються віруси обох типів. Тому сучасні тест-системи для виявлення ВПГ реагують на обидва віруси, не диференціюючи їх. Джерела зараження: люди-носії ВПГ, як з проявами інфекції так і без них. У інфікованих ВПГ міститься у носоглотковому слизі, сльозах, крові, лімфі, нервових клітинах, сечі, вагінальному секреті, спермі, менструальній крові та навколоплідних водах. Зараження відбувається контактним, повітряно-краплинним, статевим шляхами, від матері до плоду. Найбільш заразними є люди з шкірними проявами хвороби. Процес розвитку хвороби - проникає в організм через слизові оболонки чи ушкоджену шкіру, в яких розмножується і потрапляє у кров. Так розноситься по всьому організму, потрапляє в нервові клітини, в яких зберігається в неактивному стані протягом усього життя зараженого. На фоні зниження імунітету, переохолодження, грипу, нервового перенапруження, втоми відбувається активація ВПГ. Він розмножується, виходить з оболонки нервових клітин і по чутливим нервам розповсюджується у шкіру, слизові оболонки, які і вражає. Після цього ВПГ знов локалізується в нервових клітинах і переходить в неактивний стан. Ознаки хвороби. Інкубаційний період від 1 до 26 діб. Прояви захворювання та його перебіг залежать від місця інфікування і захисних сил організму. Враження ротової порожнини спостерігається у дітей та молодих осіб. Починається захворювання гостро, з підвищення температури до 39-40° С, слабкості, болю у м’язах, на піднебінні, яснах, язику, слизових оболонках щік з’являються групи дрібних пухирців. Непокоїть печія в місцях вражень. Вміст пухирців спочатку прозорий потім мутніє. Через 2-3 дні на місці пухирців з’являються поверхневі виразки (біль в місцях вражень, підвищене слиновиділення). Через 1-3 тижні приходить одужання. Враження обличчя - «лихоманка», як правило, викликана активацією ВПГ, що відбувається у 40% інфікованих. Порушення загального стану хворого незначне або відсутнє. В області губ відчуваються жар та напруження, потім, з’являються групи дрібних, близько розташованих пухирців, або один великий. Вміст пухирців прозорий, з часом мутніє. Через 2-3 дні місце пухирців займають поверхневі виразки, через 1-2 тижні приходить одужання. При рецидивах, як правило, вражаються ті самі ділянки шкіри. Первинне враження статевих органів характеризується підвищенням температури, болем у м’язах, болем при сечовиділенні, з’являється почервоніння, набряки, потім пухирцеві висипання, які швидко лопаються утворюючи виразки (супроводжується почуттям печії, болю, судомами та набряками). У жінок запалення розповсюджується на сечовивідний канал, сечовий міхур, піхву, у 80% випадках на матку з загрозою раку шийки матки (при вагітності призводить до викиднів). У чоловіків: на сечовивідний канал, сечовий міхур, сім’яники, може вражати очі, нервову систему, внутрішні органи. Розпізнавання хвороби. При необхідності підтвердження діагнозу виділяється вірус з враженої ділянки, або визначають наявність та кількість антитіл ВПГ в крові.

Немало проблем доставляє й оперізувальний лишай (вірус герпесу 3 типу). Він зумовлений вірусом Зостер; присутні висипи на нервових закінченнях міжреберних і інших нервах. Страждають не тільки шкіра, слизисті, лімфатичні вузли, але і печінка, селезінка. При первинній інфекції викликає вітряну віспу (хворіє 80% дітей у віці від 2 до 5 років). Але вірус нікуди не зникає, а залишається в організмі людини, і при активації латентної інфекції виникає оперізуючий лишай. Розпізнавання хвороби. Інкубаційний період продовжується 7-14 днів, а при персистуючій формі - багато років. За декілька днів до появи висипки відзначається швидка втомлюваність, головний біль, свербіння на місці майбутніх «вогнищ», підвищується температура тіла, з’являється еритема, на якій виникає група папул, що перетворюються в пухирці і зливаються між собою. Висипання, як правило, однобічне. При важкому перебігу, пухирці наповнюються геморагічним вмістом, розвивається некроз шкіри, утворюються рубці. Може без висипань, але з болем.

Вірус Епштейн-Барра (надалі ВЕБ) - представлений загальною втомою, підвищенням температури, висипами на слизовій оболонці носоглотки, мигдалинах. При первинному зараженні призводить до інфекційного мононуклеозу, В-лімфопро-ліферативних захворювань. При активації латентної стадії призводить до Лімфоми Беркита (утворення злоякісних пухлин, що розповсюджуються по різним тканинам організму). ВЕБ передається повітряно-краплинним шляхом через інфіковану слину, часто навіть через поцілунок матері (називають «хворобою поцілунків»).

Цитомегаловірус (надалі ЦМВ) - ця інфекція важче піддається лікуванню і дає менш виражену картину хвороби. Може бути присутній в організмі людини в слині, сечі, спермі, секретах уретри, піхви, грудному молоці, крові, спинномозковій рідині. Зараження із зовнішнього середовища з слиною співрозмовника,спермою партнера або молоком матері (в кров). Там вірус або нейтралізується повністю, або частково. Не пошкоджені антитілами вірусні агенти занурюються в слинні залози, тканину нирок, та переходить в неактивний стан. Імунна система не може його розпізнати. Періодично, при послаблені імунних реакцій, вірусні частки вражають слинні залози, шийку матки у жінок, тканину яєчок у чоловіків. Вірус руйнує структуру клітини, провокує утворення грудок із ядер, мітохондрій, ендоплазматичної сітки, апарату Гольджі. Клітина наповнюється рідиною, набрякає, набуває специфічного вигляду - «совиного ока» (додаток 4). Цитомегалія, грецькою «велика клітина» (cyto - клітина, mega - велика). Вірус має високу здатність проникати від вагітної жінки до плоду, частота інфікування плоду складає 1-2%. ЦМВ як і токсоплазмоз, краснуха, герпес звичайний, віднесено до групи хвороб, на які вагітні жінки повинні обов’язково перевірятись (інфікованість жінок дітородного віку - 80%). Якщо ЦМВ проникає у плід, то може: розвинутись внутрішньоутробна безсимптомна інфекція без наслідків для здоров’я дитини; розвинутись важка інфекція з загибеллю плоду; народиться дитина з цитомегаловірусом, яка у безсимптомному стані перебуваючи від 2 до 5 років, потім викликає сліпоту, глухоту, інші вади розвитку; народиться дитина з цитомегаловірусом, з наступними проявами: гідроцефалія, вади розвитку; народиться дитина з низькою вагою тіла. Ризик передачі ЦМВ залежить від його концентрації в крові матері. При первинній інфекції ризик передачі ЦМВ дитині вищий, ніж при активації латентної форми. Для уникнення вродженої ЦМВ-інфекції у дітей, обстежуються жінки до зачаття та (переводиться в неактивну форму).

Саркома Капоши - захворювання, що викликається при активації латентної інфекції вірусом герпеса людини, 8 типу (ГЛ-8 типу). Це захворювання не дуже розповсюджене. Воно викликає злоякісні пухлини шкіри, які найчастіше мають червоний колір. Досить просто діагностувати саркому і навіть без біопсії - пухлина червоного кольору частіше на ногах, але може бути і на інших ділянках шкіри.

Синдром хронічної втоми (далі СХВ) - (ГЛ 7-го типу), характеризується функціонуванням імунної системи в режимі тривалого перенапруження («імунна дисфункція»). У здорових, на перший погляд, людей спостерігається постійна втома і зниження працездатності (не менше ніж на 50%). Типові ознаки: хронічна втома, виражена фізична слабкість, швидке виснаження фізичних сил, тривала низько-температурна лихоманка, біль при ковтанні, ураження лімфатичних вузлів, емоційні зриви, роздратованість, порушення сну, депресія, схуднення, біль в м’язах, суглобах. Можуть бути і висипи на слизових оболонках рота, глотки, мигдалин, шкіри. Спо-стерігаються клінічні прояви урогенітальних інфекцій (свербіння, печія, і т.п.), у жінок - запалення органів малого тазу, безпліддя, вики-дні, передчасні пологи.

Вірус герпесу 6 типу або висип новонароджених. При зараженні дає висип на тілі в будь-якому місці, чи повністю всієї поверхні шкіри. Передається від матері до дитини при народженні, або через плаценту (у випадках, коли матір хворіє на ВПГ-2, ЦМВ). При пересадці органів активується латентна стадія інфекції, що призводить до системних захворювань (наприклад, ревматизм).

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

Дослідницькою частиною даної роботи є: визначення екологічної зони (за офіційними даними); оцінка рівня забрудненості повітря вихлопними газами; порівняння кількості населення в заданих місцевостях; виявлення частоти носійства молоддю герпес-вірусів, встановлення найвразливішої серед них групи крові. Саме ця тематика, була обрана, адже питання розповсюдження герпес-вірусів у світі займає II місце за важливістю серед найактуальніших проблем медицини ( I місце - проблема ВІЛ/СНІД ). Отже, потребує якомога скорішого вирішення питань лікування, профілактики, інформування населення та, відповідно, постійного оновлення статистичних, експериментальних даних.

Дослідження та обробка результатів тривали майже 4-ри місяці. За цей час були сформовані референтні групи, з представників 2-х населених пунктів (м. Києва та с. Ярославки). Визначено до яких екологічних зон відносяться ці місцевості(за офіційними даними); оцінено рівень забрудненості повітря вихлопними газами; порівняно кількість населення. Зібрано, розглянуто та вивчено 75 зразків біоматеріалу, проаналізовано результати. Це дозволило зробити достатньо обґрунтовані, та послідовні висновки. В обстежуваних група крові була відома заздалегідь (за паспортними даними та мед. картами). З 75-ти учасників (26 школярів 10 - 11 кл. і 24 студенти І-ІV курсів, проживаючих у м. Києві та 10 учнів 10 кл. і 15 осіб від 18-23 років у с. Ярославка) придатними для дослідів виявилися лише 67, у 8-ми зразках було зібрано недостатньо матеріалу.