Материал: Управління розвитком регіону

Управління розвитком регіону

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

Кафедра менеджменту

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему: "Управління розвитком регіону"

Львів - 2014

Вступ

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується зростанням ролі регіонів як економічних агентів міжнародного рівня, безпосередніх учасників міжнародного поділу праці. На сьогодні регіональний розвиток також суттєво вливає і визначає темпи національного розвитку. І тому питання управління соціально-економічним розвитком на регіональному рівні є найбільш актуальними у більшості країн світу. На сучасному етапі перед Україною постає необхідність побудови принципово нової моделі взаємовідносин між центром та регіонами, удосконалення інструментарію регіональної політики, правового закріплення статусу регіону, формування принципів розмежування повноважень різних рівнів управління тощо.

Необхідність запровадження у практичну діяльність стратегічного управління та планування обумовлюється поступовим наближенням процесу управління в Україні до світового досвіду.

Ставлення до розробки регіональної стратегії розвитку як до найважливішого заходу регіонального управління, який за самою своєю суттю має поєднувати перспективну та поточну діяльність, погоджувати дії між різними суб’єктами державного регулювання в інтересах зростання добробуту суспільства та підвищення показників регіонального розвитку, є безперечно домінуючим у сучасній державній регіональній політиці. На такому розумінні базується зміст тих заходів, що розробляються у межах стратегій розвитку країни, регіонів, окремих галузей, населених пунктів та інше. Регіональна стратегія розвитку є визначальним та направляючим для всіх суб’єктів документом, відтак формування та реалізація стратегії стає пріоритетним завданням у діяльності органів регіональної влади.

На сьогодні стратегічний підхід до державного управління регіональним розвитком в Україні лише починає застосовуватися на практиці, тому існує чимало невирішених теоретико-методологічних, правових та організаційних питань, практичних проблем запровадження напрацьованих технологій та методик, розробки нових, які були б адекватні реаліям сьогодення. Назріла необхідність розробки таких управлінських та організаційно-економічних підойм, які забезпечували б раціональне використання природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу регіону, дали б змогу в повній мірі залучати до процесу відтворення наявні резерви. В цьому напрямку вже напрацьовано чимало розробок, які виступали дієвими засобами реалізації регіональної політики в різні періоди функціонування національної економіки. Дана проблематика знайшла своє відображення в наукових дослідженнях С.М.Злупка, М.І.Долішнього, Б.М.Данилишина, М.Г.Чумаченка, В.К.Мамутова, В.М.Вакуленко, С.І.Пирожкова, Ф.Д.Заставного, О.І.Шаблія, П.Ю.Бєлєнького, І.Р.Михасюка, Є.І.Бойка, С.М.Писаренко, А.Ф.Мельник, Б.М.Андрушківа, В.С.Кравціва та інших.

Тому дана робота є спробою дослідження й узагальнення певного кола питань, а саме: осмислення теоретичних і практичних аспектів процесу розробки й реалізації стратегічного плану як основи регіональних стратегій розвитку в умовах децентралізації та деконцентрації управлінських функцій; визначення інституційних та ресурсно-технологічних особливостей формування та реалізації регіональних стратегій розвитку; вивчення закордонного досвіду регіонального управління і можливостей його впровадження в Україні. Така постановка актуальності наукового завдання та його вирішення надасть можливість чітко визначити особливості процесу стратегічного планування регіонального розвитку та обґрунтувати механізми практичної реалізації регіональних стратегій розвитку.

Метою даної магістерської роботи є систематизація, розширення і закріплення теоретичних знань із регіонального управління, застосування їх при вивченні конкретних економічних проблем, розвиток навичок самостійної роботи та опанування методикою стратегічного планування регіонального розвитку при вирішенні визначених у даній роботі питань.

Завданнями даної магістерської роботи є:

-        визначення сутності регіонального розвитку;

-        охарактеризувати організаційно-правове забезпечення управління регіональним розвитком;

-        визначити особливості управління розвитком регіону;

-        загальна характеристика соціально-економічного стану Золочівського району;

-        провести стратегічний аналіз можливостей розвитку Золочівського району;

-        проаналізувати організаційно-економічного механізму реалізації стратегії розвитку Золочівського району;

-        охарактеризувати регіональну політику в країнах Європейського Союзу і особливості регіональної політики в Україні;

-        запропонувати шляхи вдосконалення державного управління регіональним розвитком;

-        визначити основні перешкоди при реалізації стратегії розвитку Золочівського району і запропонувати шляхи їх подолання.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні проблеми управління регіональним розвитком.

Об’єктом дослідження є Золочівський район. Мета дослідження - розробка стратегії соціально-економічного розвитку району і вдосконалення управління регіональним розвитком.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань та досягнення мети використовувалися як теоретичні (аналіз і узагальнення наукових даних з проблем дослідження), так і практичні (методи із застосуванням математичного апарату).

Елементом наукової новизни є те, що у магістерській роботі вперше здійснено для Золочівського району стратегічний аналіз можливостей розвитку і розроблено оптимальну стратегію соціально-економічного розвитку згідно з „Методичними рекомендаціями щодо формування регіональних стратегій розвитку", розроблених міністерством економіки від 29.07.2002 року.

Магістерська робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг - 130 сторінки, який включає 10 таблиць, 7 рисунків, 2 додаток та список використаних джерел із 101 найменування.

У першому розділі визначено теоретичні основи стратегічного планування розвитку регіону. У даній роботі, а саме у другому розділі, охарактеризовано соціально-економічний стан Золочівського району, за допомогою SWOT-аналізу визначено його сильні і слабкі сторони, потенційні можливості і загрози, розроблено оптимальну стратегію розвитку і проаналізовано механізм її реалізації. У третьому розділі, здійснено характеристику регіональної політики в країнах Європейського Союзу, особливостей регіональної політики в Україні і представлені основні напрямки вдосконалення управління регіональним розвитком Золочівського району. У четвертому розділі розроблено заходи щодо ергономіки, забезпечення охорони праці та техніки безпеки у Золочівській міській раді. Було розглянуто питання з технічної та пожежної безпеки, запропоновані заходи щодо поліпшення умов праці.

регіональний економічний стратегічний політика

Розділ 1. Теоретичні основи управління розвиткому регіону

1.1 Визначення сутності регіонального розвитку

Інтерес до проблем регіонального розвитку сьогодні є закономірним, тому що регіон виступає як повноправний учасник політичних процесів, заявляючи про свою самобутність в умовах глобалізації. Підвищення актуальності розвитку регіонів впливає на необхідність встановлення термінологічної однозначності щодо визначення регіону як категорії.

Існує багато поглядів на визначення сутності регіону. Сутність регіону як економічної категорії або категорії взагалі - це територіальна одиниця на мапі, суб’єктивне поняття, виражене словом, і абстрактне поняття, що знаходиться в голові людини.

Поняття „регіон" виникло в науці для виділення окремих територій за певною ознакою: історичною, географічною, етнічною, геологічною, адміністративно-територіальною, функціональною, економічною.

Спочатку регіон розглядали як зосередження природних ресурсів та населення, виробництва та споживання товарів, сфери обслуговування, а не як суб’єкт економічних відносин, особливих економічних інтересів.

В економічному аспекті найбільше значення має виділення регіонів з позицій: адміністративного і економічного управління; місця в територіальному розподілі праці; функціонування ринків праці, товарів і послуг; типовості соціально-економічних проблем.

А. Б. Алаєв визначив регіон як територію, „що володіє єдністю, взаємозв’язком складових елементів, цілісністю, причому ця цілісність - об’єктивна умова і закономірний результат розвитку даної території" [25, с. 49].

А. І. Добринін сутність регіону визначає як територіально спеціалізовану частину народного господарства країни, що характеризується єдністю і цілісністю відтворювального процесу [25, с. 49].

Л. М. Зайцева дає визначення регіону в оганізаційно-управлінському аспекті - „регіон - це частина території держави, виділена за сукупністю різних ознак в адміністративну одиницю, діяльність якої свідомо направляється державними органами управління, а управлінські функції координуються ними для досягнення цілей суспільного розвитку і запобіганню дії руйнівних внутрішніх і зовнішніх сил" [85, с. 25].

Л. Смирнягін під регіоном розуміє певну територію з притаманними їй специфічними природно-кліматичними, економіко-географічними, демографічними, історичними, етнічними, соціально-побутовими та іншими особливостями. При цьому далеко не завжди об'єктивно кордони регіону збігаються з кордонами офіційних територіальних утворень, а інколи взагалі є розмитими, „примарними".

Інше розуміння сутності регіону висловлює С. В. Мочерний. Він визначає регіон як комплекс підсистем, елементів та компонентів і їх характерних властивостей, взаємодія між якими та середовищем зумовлює якісно або сутнісно нову інтегративну цілісність [37, с. 361].

З економічної точки зору, під регіоном розуміють територіально спеціалізовану частину господарства країни, що характеризується єдністю і цілісністю відтворювального процесу. При цьому регіональна система розглядається як сукупність взаємопов’язаних елементів, де кожному елементу належить чітко визначене місце та функції. Таким чином, регіон може розглядатись як функціональна система, що володіє певною стійкістю, і одночасно як система, яка розвивається та змінюється [46, с. 16].

В. О. Аніщенко під регіоном розуміє складну природно-соціально-техногенну систему, що передбачає специфічний спосіб організації енергетичних, комунікаційних, ціннісних, інформаційних і цільових структурних компонентів, описується за допомогою внутрішніх і зовнішніх зв’язків [25, с. 50].

Сучасні теорії розглядають регіон як систему, зокрема як локальну соціально-економічну систему, агломеровану систему, політичну систему, а також як регіон-квазідержава, регіон-квазікорпорація, регіон-ринок.

Перехід до ринкової економіки супроводжується тим, що кожен регіон стає економічною підсистемою з особливо сильними взаємозв’язками своїх основних елементів. Значно зростає вплив доходів і платоспроможного попиту на регіональне виробництво, споживання та інвестиції, розвиток соціальної сфери, а також вплив виробництва на зайнятість і доходи. Міжрегіональний обмін здійснюється тепер на ринковій основі, і тому регіон, як ринок, випробовує вплив зовнішніх ринків товарів, праці і капіталу, що конкурують і доповнюють один одного.

Український вчений В. А. Поповкін вважає, що регіон слід розглядати як територіальну частину народного господарства, якій органічно притаманні географічна цілісність і економічна спільність [74, с. 74].

Французький вчений С. Буасьє ототожнює регіон з квазікомпанією, до управління яким необхідно застосовувати корпоративні методи управління. Іншу концепцію сутності регіону висловлює А. Лєвінтов, стверджуючи, що регіон - це арена діяльності та взаємодії різних груп інтересів, між якими є відносини політики [25, с. 51].

Узагальнюючи вищенаведене, під регіоном слід розуміти відтворювальну, самодостатню підсистему природного соціально-економічного простору держави з її природними і людськими ресурсами, структурою і спеціалізацією господарства та місцем у національному і міжнародному поділі праці.

Усі наведені вище форми прояву сутності регіону можна згрупувати у таблицю, для кращого їх розуміння (Додаток А).

Отже, сутність регіону вивчається різними дисциплінами і вченими, кожен з яких розглядає дану категорію з своєї точки зору. І тому протиріч залишається так багато, що єдиного підходу до регіонального розвитку так і не знайдено.

М. І. Долішній у своїй статті „Ринкові механізми регіонального управління", визначає регіональний розвиток як структурно виражена модифікація виробничої та соціальної функції регіону в процесах територіального поділу праці на ринкових принципах з метою покращення якості життя населення з обов’язковим врахуванням та поєднанням геополітичних, макроекономічних, загальнонаціональних, галузево-функціональних та регіональних інтересів [34, с. 7]. Регіональний розвиток спричинюється інтегральною дією цілої низки факторів, провідними серед яких є: врахування та обов’язкове використання переваг та можливостей геополітичного становища регіону; раціональне використання природно-ресурсного та виробничо-економічного потенціалу регіону на основі інтенсифікації складників та чинників зростання, а також переваг процесів ринкового реформування відносин власності; покращення умов та середовища життєдіяльності населення, особливо щодо розв’язання проблеми зайнятості, подолання негативних демографічних тенденцій, збереження екологічно безпечного стану навколишнього природного середовища.

Розвиток регіону означає такий режим функціонування регіональної системи, який забезпечує позитивну динаміку параметрів рівня та якості життя населення, що проживає на даній території. Такий розвиток не повинен і не може вичерпуватися виключно механічним зростанням елементів його структури, в тому числі економічних. Сучасна парадигма розвитку регіону полягає в тому, що він повинен базуватися на внутрішньому потенціалі регіону.

О. Федунін, І. Рєпіна, О. Олеснюк виділяють три підходи до розуміння сутності потенціалу:

)        потенціал як сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів;

)        потенціал як система матеріальних і трудових факторів, що забезпечують досягнення мети виробництва;

)        потенціал як здатність комплексу ресурсів економічної системи виконувати поставлені перед ними завдання [103, с. 214].

Потенціал регіону, порівняно з потенціалом підприємства, значно розширює свої можливості за рахунок комплексної, системної взаємодії всіх його структурних елементів: природних ресурсів, видів економічної діяльності, інституціональних ресурсів, інтелектуалізація трудової діяльності та поліпшення умов праці, зростання творчого потенціалу працівників і менеджменту та інше. Потенціал регіону не тільки інтегрує можливості окремих підприємств та створює синергетичний ефект завдяки їх взаємодії, але й набуває ознак емерджентності, тобто нових властивостей.