Материал: Управління дебіторською заборгованістю в умовах антикризового регулювання фінансового стану підприємства

Дебіторську заборгованість, не пов'язану з реалізацією продукції, робіт, послуг, складають:

дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;

- дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами;

дебіторська заборгованість з нарахованих доходів;

дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків;

інша поточна дебіторська заборгованість [7].

Зазначені види поточної дебіторської заборгованості (в тому числі поточної частини довгострокової заборгованості), що не пов'язані з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, відображуються у балансі як окремі статті [8].

Залежно від своєчасності оплати дебіторську заборгованість поділяють на:

дебіторську заборгованість, термін оплати якої не настав (нормальна);

дебіторську заборгованість, не оплачену в термін (прострочена);

- дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності (безнадійна).

За характером утворення і строками виникнення дебіторська заборгованість ділиться на допустиму (виправдану, нормальну) та недопустиму (невиправдану, ненормальну) [9].

Допустима дебіторська заборгованість - це заборгованість, що утворилася згідно діючих форм розрахунків і строк оплати якої ще не наступив.

Недопустима дебіторська заборгованість - це заборгованість конкретних осіб при нестачах, розтратах і розкраданні, втратах від псування товарно-матеріальних цінностей, не списаних з балансу у встановленому порядку , прострочена заборгованість та інше. Недопустима дебіторська заборгованість групується за строками утворення [10]:

до 1 місяця;

до 3 місяців;

до 1 року;

більше 1 року;

безнадійна.

.2 Особливості управління дебіторською заборгованістю

Управління дебіторською заборгованістю - це, насамперед, контроль за обігом грошових коштів у розрахунках. Зростання дебіторської заборгованості означає сповільнення обігу, зниження платоспроможності підприємства, зростання потреби в позикових коштах. Все це призводить до зниження економічної рентабельності активів підприємства.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги займає приблизно 80-90% у загальній сумі дебіторської заборгованості і відображається в активі балансу підприємства одночасно із визнанням доходу, що в свою чергу, може суттєво вплинути на визначення фінансових результатів діяльності суб’єкта господарювання. Якщо обсяги дебіторської заборгованості становлять більше 40% від вартості оборотних активів, то говорити про ефективну роботу підприємства неможливо, адже це означає, що майже половина оборотних активів підприємства тимчасово вилучена із обігу.

За цих умов особливо нагальним стає питання ефективного управління дебіторською заборгованістю, яке включає такі складові:

формування заборгованості; контроль за своєчасністю її повернення;

розробка заходів щодо повернення боргу у випадку прострочення платежів;

попередження виникнення безнадійних боргів, що дасть змогу зменшити не тільки саму заборгованість, але й витрати, пов’язані з її утриманням (відсотки за кредити на поповнення нестачі оборотного капіталу і т. п.).

Управління дебіторською заборгованістю може бути порівняним з будь-яким іншим видом управління як процес реалізації специфічних управлінських функцій: планування, організації, мотивації і контролю.

Планування - це попередні фінансові рішення. Щоб воно було ефективним, необхідно: визначити довгострокову мету організації, сформулювати стратегію організації, визначити політику дій, вибрати раціональні процедури дій.

Організація управління означає координацію дій в такій послідовності: вся область дій повинна бути згрупована за обраними функцій; особам, які відповідальні за свою діяльність, повинні бути надані адекватні права.

Під мотивацією розуміється сукупність психологічних моментів, якими визначається поведінка людини в цілому.

Дії з контролю - це: підготовка стандартів дій, порівняння фактичних результатів із стандартними.

Таким чином, управління дебіторською заборгованістю представляє собою частину загального управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції та полягає в оптимізації загального розміру цієї заборгованості, забезпечення своєчасної її інкасації.

В основі кваліфікованого управління дебіторською заборгованістю фірми лежить прийняття фінансових рішень з наступних фундаментальних питань:

-       обліку дебіторської заборгованості на кожну звітну дату;

-       діагностичний аналіз стану та причин, в силу яких у фірми склалося негативне становище з ліквідністю дебіторської заборгованості;

-       розробка адекватної політики та впровадження в практику фірми сучасних методів управління дебіторською заборгованістю;

-       контроль за поточним станом дебіторської заборгованості.

Завданнями управління дебіторською заборгованістю є:

-       обмеження прийнятного рівня дебіторської заборгованості;

-       вибір умов продажу, що забезпечують гарантоване надходження грошових коштів;

-       визначення знижок або надбавок для різних груп покупців з точки зору дотримання ними платіжної дисципліни;

-       прискорення запитання боргу;

-       зменшення бюджетних боргів;

-       оцінка можливих витрат, пов'язаних з дебіторською заборгованістю, тобто упущеної вигоди від невикористання коштів, заморожених в дебіторській заборгованості.

Якість дебіторської заборгованості оцінюється також питомою вагою в ній вексельної форми розрахунків, оскільки вексель виступає високоліквідним активом, який може бути реалізований третій особі до настання строку його погашення. Вексельне зобов'язання має значно більшу силу, ніж звичайна дебіторська заборгованість. Збільшення питомої ваги отриманих векселів в загальній сумі дебіторської заборгованості свідчить про підвищення її надійності та ліквідності.

Особливу актуальність проблема дебіторської заборгованості набуває в умовах інфляції, коли відбувається знецінення грошей. Щоб підрахувати збитки підприємства від невчасної оплати рахунків дебіторами, необхідно від простроченої дебіторської заборгованості відняти її суму, скориговану на індекс інфляції за цей термін.

Проблема ліквідності (здатність активу конвертуватися в грошові кошти без значної втрати в ціні) дебіторської заборгованості - стає ключовою проблемою майже кожної організації. Вона, у свою чергу, розподіляється на кілька проблем: оптимальний обсяг, оборотність, якість дебіторської заборгованості.

Вирішення цих проблем вимагає кваліфікованого управління дебіторською заборгованістю, що є одним з видів зміцнення фінансового становища фірми. Досвід реформування підприємств показує, що заходи з повернення дебіторської заборгованості входять до групи найбільш дієвих заходів підвищення ефективності за рахунок внутрішніх резервів підприємства і можуть швидко принести позитивний результат. Повернення заборгованості в стислі терміни - реальна можливість поповнення дефіцитних оборотних коштів.

Ефективна політика управління дебіторами дозволяє розширювати ринки збуту товарів, залучати нових реалізаторів продукції, але прорахунки в роботі з дебіторами можуть призвести до непередбачуваних наслідків, у тому числі і до банкрутства підприємства. Для нормального функціонування підприємство повинно бути забезпечене необхідним розміром оборотного капіталу. Нестача оборотного капіталу викликає необхідність додаткового фінансування, відповідно і додаткових витрат на його забезпечення. Зміна величини оборотного капіталу викликається зміною наступних складових: величини запасів, дебіторської або кредиторської заборгованості. Управління кожною із складових вимагає формування ефективної політики. Підприємства надають перевагу попередній оплаті або оплаті по факту доставки, адже в цьому разі не виникає ризику неповернення грошових коштів за реалізовану продукцію.

.3 Сучасні методики аналізу дебіторської заборгованості

Велике значення для підприємства відіграє правильність здійснення аналізу заборгованості, в тому числі дебіторської та кредиторської . Дана тема є досить актуальною в сучасних ринкових умовах, тому розглянемо методики декількох авторів, які досліджували дані питання [11].

Завданням аналізу дебіторської заборгованості є вивчення та оцінка [12-15]:

складу та структури дебіторської заборгованості;

питомої ваги дебіторської заборгованості в сумі поточних активів;

її реальності (правдивості);

правильності оформлення дебіторської заборгованості;

впливу дебіторської заборгованості на фінансові результати підприємства;

пошуку шляхів прискорення оборотності дебіторської заборгованості.

Для аналізу використовують дані бухгалтерського балансу та аналітичного обліку.

Так, розглянемо методику проведення аналізу, запропоновану Івахненко В.М. Він пропонує розпочинати аналіз дебіторської заборгованості з вивчення даних балансу, за якими визначають ступінь збільшення або зменшення їх протягом звітного періоду. Далі визначається невиправдана заборгованість і з'ясовуються причини її виникнення. Важливим завданням аналізу є визначення за даними відомостей дати виникнення кожної суми заборгованості, що дає змогу встановити строки застарілості позову [6].

Потрібно також аналізувати заборгованість за окремими покупцями та строками виникнення заборгованості. Постійний облік та аналіз дебіторської заборгованості дає можливість вживати заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Інформація, одержана від такого аналізу, необхідна як для внутрішнього управління, так і для зовнішніх користувачів, оскільки вони хочуть бути обізнаними щодо стану дебіторської заборгованості підприємств-партнерів. Збільшення дебіторської заборгованості призводить до нестійкості фінансового стану [6].

Івахненко В. М. аналіз дебіторської заборгованості пропонує починати з вивчення складу і структури дебіторської заборгованості за даними балансу.

Автор визначає декілька показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості, а саме:

-         Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості [16]:

Коб.дз = , (1.1)

де Вреал - виручка від реалізації продукції,

Дз - середня дебіторська заборгованість.

Цей коефіцієнт вказує на збільшення або зменшення комерційного кредиту, яке підприємство надає. Збільшення коефіцієнта вказує на скорочення продажу в кредит. Зменшення коефіцієнта означає збільшення обсягів кредитів. Регулятором даного коефіцієнта є виручка від реалізації.

Строк погашення дебіторської заборгованості [16]:

Спог.дз = ,(1.2)

де Спог.дз - строк погашення дебіторської заборгованості,

Коб.дз - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Цей показник характеризує середній строк погашення дебіторської заборгованості. Збільшення цього показника оцінюється позитивно. І навпаки, його зниження оцінюється негативно.

Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості [16]:

Кдз.кз = ,(1.3)

де Кз - дебіторська заборгованість,

Дз - кредиторська заборгованість.

Тарасенко Н.В. вважає, що якість оборотного капіталу, фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від стану розрахункової дисципліни від розміру і якості дебіторської заборгованості [8]. Автор пропонує вивчити зміни, які відбулися в складі та структурі дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду порівняно з початком, а також у питомій вазі дебіторської заборгованості щодо загальної суми поточних активів.

Потім доцільно буде визначити темпи зростання дебіторської заборгованості і порівняти її з попередніми періодами. Більш високі темпи зростання порівняно з минулими періодами, пов’язані із неплатежами, свідчать про погіршення платоспроможності підприємства.

Після загального ознайомлення зі структурою дебіторської заборгованості необхідно дати оцінку щодо реальної її вартості, вірогідності повернення, оскільки не вся заборгованість може бути стягнута з дебіторів. Вірогідність повернення дебіторської заборгованості визначається за досвідом минулих років та реальних умов. Розрахунок неповернення боргів проводиться за середніми даними кількох минулих років.

Важливо дати оцінку показникам якості та ліквідності дебіторської заборгованості. Під якістю розуміють вірогідність одержання цієї заборгованості в повному обсязі. Показником цієї вірогідності є термін утворення заборгованості., а також питома вага простроченої заборгованості в загальній сумі. Практика свідчить, що чим більший строк дебіторської заборгованості, тим менша вірогідність її одержання [1]. Тому в ході аналізу доцільно згрупувати дебіторську заборгованість за термінами її виникнення.

Слав’юк Р.А. пропонує проводити аналіз дебіторської заборгованості у шість етапів:

- вивчення рівня загальної суми дебіторської заборгованості, її динаміки;

визначення періоду інкасації дебіторської заборгованості, коефіцієнта оборотності;

вивчення складу дебіторської заборгованості за її видами та аналіз динаміки її складових;

вивчення складу дебіторської заборгованості за термінами її погашення;

аналіз складу простроченої заборгованості, причин її виникнення;

оцінка безнадійних боргів підприємства [7].

Рівень дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами:

- видом продукції;

місткістю ринку;

ступенем насичення ринку; - загальноприйнятою системою розрахунків.

Управління дебіторською заборгованістю передбачає, перш за все, контроль за оборотністю коштів у розрахунках.

Контролювати дебіторську заборгованість доцільно, попередньо здійснивши аналіз стану дебіторської заборгованості за термінами утворення. Він дасть можливість чітко уявити стан розрахунків зі споживачами і виявити прострочену заборгованість. Крім того, він полегшує проведення інвентаризації стану розрахунків з дебіторами.

Фактично дебіторську заборгованість можна розглядати як безвідсоткову позику покупцям чи замовникам, в яку підприємство здійснює інвестування оборотного капіталу.

Аналіз дебіторської заборгованості передбачає перш за все контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Крім того, оцінка реального стану розрахунків з дебіторами на підприємстві передбачає використання табличного та графічного способів оцінки дебіторської заборгованості, а також з допомогою абсолютних та відносних показників, що розглядаються у динаміці (так званий R- аналіз).

Висновок до розділу 1

У межах даного розділу ми розглянули поняття "дебіторська заборгованість". Отже, дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Заборгованість підприємства виникає внаслідок безготівкових розрахунків з покупцями, підрядчиками, фінансовими органами, робітниками, службовцями, органами соціального страхування, депонентами, підзвітними особами тощо.

Обов'язок здійснювати контроль за повнотою та своєчасністю розрахунків, станом дебіторської заборгованості лежить у першу чергу на самому підприємстві. Для цих цілей у структурі управлінського персоналу передбачається спеціальний підрозділ фінансової служби.