Дипломна робота
на тему: «Удосконалення контролю за навчальним процесом старших дошкільників в ДНЗ, як складової управлінської діяльності керівника»
РЕФЕРАТ
Обсяг роботи - 121 сторінок.
Кількість малюнків - 5.
Кількість таблиць - 3.
Кількість додатків - 2.
Кількість використаних джерел - 57.
Перелік ключових слів: контроль, контролінг, інновації, управлінська діяльність.
Об’єктом дослідження виступає контроль за навчальним процесом в управлінській діяльності керівника ДНЗ.
Мета дослідження - вивчити
особливості, умови організації обов’язкового навчального процесу в ДНЗ для
дітей старшого дошкільного віку.
ВСТУП
Сучасна ситуація характеризується кардинальними змінами в політичній, економічній, соціальній та культурній сферах діяльності, що зумовлює необхідність пошуку нових підходів і методів до організації навчально-виховного процесу, перетворення жорсткого управління на мобільне, гнучке
Національною доктриною розвиту освіти України визначено, що «...сучасна система управління сферою освіти має розвиватись як державно-громадська, має враховувати регіональні особливості, тенденції до зростання автономії навчальних закладів, конкурентоспроможності освітніх послуг. Діяльність освітян має спрямовуватись на пошук нових, демократичних, відкритих моделей управління освітою, що орієнтує освітні процеси не на відтворення, а на розвиток.
Нова модель системи управління сферою освіти має бути демократичною та відкритою. У ній передбачається забезпечення державного управління з урахуванням громадської думки, унаслідок чого змінюються навантаження, функції, структура та стиль центрального й регіонального управління освітою».
Наші садки, так само як і молода держава, перебувають у перехідному періоді, який неминучий під час зміни державного устрою. Змінюється ідеологія країни, і це природно тягне за собою зміни в інших царинах життя нашого суспільства, і дитячий садок в цьому сенсі не виняток.
Дитячий садок як Палац Дитинства - проблема дорослих, яким він повинен бути, щоб виросли наші діти по-справжньому успішними, щасливими відбулися Людьми?
На наш погляд, зараз дитячі садки проживають дуже тяжкий період свого становлення в нових умовах. По-старому вони вже жити не можуть, бо змінився устрій суспільства. Ми живемо в незалежній державі, а от яким стати дитячому садку в новій молодій країні - ми це не знаємо.
Ще не настав час вирішити важливе питання: кому і навіщо потрібні дитячі садки в нашій державі? Це проблема не рівня місцевого самоуправління і не конкретно кожного завідувача в індивідуальному порядку. Це проблема державного рівня, і її ніхто не зможе розв’язати крім МОН, яке має завершитися з ініціативою затвердження нового закону про дошкільну освіту. Той закон, що діє зараз - це закон перехідного періоду. Країна розвивається і неминучі зміни в ній і в системах, що розвиваються. Дошкільна освіті саме такою системою.
Дошкільна освіта зародилася в середині ХІХ ст. Прийшла до нас з Європи. Ідея організації дитячих садків належить сподвижникам ентузіастам (Аделаїді Симонович, Луїзі Шлегер, Єлизаветі Водовозовій, Софії Русовій та ін.). Відкривали їх на власні кошти. Власне це були приватні садки, які часто доводилося закривати через брак тих самих коштів. Старші садки розв’язували дві найважливіші проблеми:
давали можливість жінці брати участь в громадському житті держави;
працювати і вирішувати завдання розвитку і виховання дитини. Правильніше, щоб держава піклувалася про своїх громадян - це її пряма і найголовніша функція.
Актуальність теми визначено умовами часу адже згідно статистики тільки 56% дітей відповідного віку охоплено дошкільною освітою в порівнянні з іншими країнами Заходу - це майже 100%, 106 тисяч дітей стоять в чергу в ДНЗ , 93,5% - охоплено дошкільною освітою діти 5-річного віку. Тому для поліпшення роботи з даного питання Верховною Радою був прийнятий Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу», яким передбачено обов`язковість здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти, що відповідає вимогам часу і дає можливість дітям включитися в систему навчання в більш ранньому віці що є можливим і потрібним в час посиленої інформативності та їх аксклеративним психофізичним станом.
Пунктом 1 ст. 4 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено, що дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою частиною системи неперервної освіти в Україні. Саме це і визначає актуальність даної теми.
Технологізація всіх аспектів розвитку соціальних систем (в тому числі й освітніх) є характерною ознакою нашого часу (В.М.Іванов, В.І.Подшивалкіна, А.А. Шиян). Спочатку це проявилося в розробці технологій навчання (В.П.Беспалько, Л.В.Буркова, Ю.В.Васьков, В.В.Гузєєв, М.П.Капустін, О.М.Пєхота, Г.К.Селевко та ін.), але згодом стало очевидним і для систем управління (В.В.Гуменюк, Г.В.Єльникова, А.М.Єрмола, Г.Ю.Капто, В.С.Лазарєв, О.М.Мойсєєв, В.П.Сімонов).
Новий етап розвитку управління соціально-педагогічними системами почався із запровадженням інформаційно-комп’ютерних технологій (В.Ю.Биков, А.М.Мартинов, Р.А.Осіпа, А.І.Підласий, П.І.Підласий), що набуває особливої ваги в удосконаленні систем управління ДНЗ (Л.А.Качанова, О.М.Ключко, В.І.Коробов, В.І.Кудінова, В.І.Ліпейко, А.Ю.Нужин, В.Б.Попов, Л.А.Чашников та ін.). Ці технології дозволяють значно ефективніше обробляти великі масиви інформації, більш оперативно приймати управлінські рішення, використовувати послуги глобальної мережі Інтернет та ін.
Теоретичною основою дослідження є: загальні положення теорії управління (М. Альберт, С.О’Доннел, В.Кінг, Д. Кліланд , Г. Кунц, А. Маслоу, М.Х. Мескон, Ф. Тейлор, С.Л. Оптнер, У. Оучи, А. Файоль, М.П. Фоллет, Ф. Хедоурі та ін.); сучасні дослідження з питань філософії освіти (Л.С. Горбунова, С.Ф. Клепко, Л.А. Лавринович, В.С. Лутай, С.І. Подмазін, В.М. Шепель, Л.П. Сніцар); теоретичні наробки з питань управління ДНЗ (В.І. Бондар, Ю.В. Васильєв, Л.І.Даниленко, Г.В.Єльникова, Г.Ю.Капто, В.І.Маслов, О.М.Мойсєєв, Н.М. Островерхова, В.С. Пікельна, М.М. Поташник, В.П. Сімонов, П.І. Третьяков, Т.І. Шамова та ін.); теоретичні основи використання інформаційно-комп’ютерних технологій в управлінні закладами освіти (В.Ю. Биков, Р.А. Осіпа, Л.А. Качанова, В.І. Коробов, В.І. Ліпейко, В.В.Олійник, І.П. Підласий, Л.А.Чашников та ін.); теорія і методика моделювання управлінської діяльності (О.М.Мойсєєв, В.С.Пікельна, О.Г.Хомерики та ін.); кваліметричний підхід до визначення результативності управління ДНЗ (О.Л.Ануфрієва, Г.А.Дмитренко, Г.В.Єльникова та ін.).
Отже, соціальна значущість проблеми зумовили вибір такої теми дипломної роботи: «Удосконалення контролю за навчальним процесом старших дошкільників в ДНЗ, як складової управлінської діяльності керівника».
Мета дослідження - вивчити особливості, умови організації обов’язкового навчального процесу в ДНЗ для дітей старшого дошкільного віку.
Об’єктом дослідження виступає контроль за навчальним процесом в управлінській діяльності керівника ДНЗ.
Предмет дослідження - особливості організації контролю за навчальним процесом в ДНЗ.
Завдання дослідження:
Дослідити теоретичні засади управлінської діяльності керівника ДНЗ
Розкрити особливості управлінської діяльності керівника ДНЗ
Здійснити аналіз контролю за навчальним процесом в ДНЗ №1 та визначити шляхи його удосконалення
Для вирішення поставлених задач використано такі провідні теоретичні та емпіричні методи дослідження: програмно-цільовий, системно-структурний,
порівняльно-зіставний, з позицій яких було: проаналізовано наукову літературу та матеріали, що розташовані в мережі Інтернет, з метою з’ясування науково-практичних наробок, необхідних для успішного розв’язання обраної проблеми;
розглянуто нормативні, інструктивно-методичні матеріали, визначено шляхи їх
застосування при створенні алгоритмів управління підсистемами ДНЗ; проведено аналіз документації ДНЗ для з’ясування типових помилок, які допускаються керівниками закладів освіти.
Використовувалися діагностичні методи: усні опитування (бесіда, інтерв’ю); письмові опитування (анкетування) для визначення ступеня володіння керівниками основами теорії управління ДНЗ та вивчення сучасного стану використання в практиці управління комп’ютерних технологій та ін.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ДНЗ
.1 Управлінська діяльність керівника
ДНЗ: базові положення
Управлінська діяльність сьогодні дуже тісно пов’язана з теорією та практикою менеджменту педагогічних організацій і, звичайно, дошкільних навчальних закладів. Робота дошкільних освітніх закладів повністю базується на людському факторі, тому питання управління ними у цьому аспекті стали особливо актуальними. Управління освітнім дошкільним закладом являє собою цілеспрямовану діяльність, спрямовану на упорядкування навчально-виховного процесу і його вдосконалення.
Якщо говорити про сучасне тлумачення понять "управління" і "менеджмент", то вони в окремих посібниках трактуються по-різному. По-перше, названі поняття ототожнюються, що пояснюється тим, що в словнику англійської сучасної мови поняття "менеджмент" перекладається як "управління", "завідування", "вміння володіти", "керівництво", "дирекція", "адміністрація" тощо. По-друге, ряд дослідників вважає, що поняття "менеджмент " вужче за поняття "управління ; воно є одним Із видів управління, менеджмент в основному стосується різних аспектів діяльності керівника, в той час як поняття управління охоплює всю галузь людських взаємовідносин в системі "керівники - виконавці", включаючи колективних суб'єктів управління. По-третє, поняття "менеджмент" трактується як "зовсім інше управління, якому треба ретельно і довго вчитися", це "антонім нашого традиційного уявлення про управління". Таке тлумачення менеджменту передбачає керівництво не складною машиною-організацією, а колективом людей; це ефективні взаємовідносини між особистостями, які обіймають певні посади. Загалом, згідно з цим підходом, менеджмент являє собою цілеспрямований вплив на діяльність усіх працівників організації для успішного досягнення встановлених ними ринкових цілей у змінному середовищі шляхом продуктивного використання наявних ресурсів [8, c. 32-33].
Доцільно підтримати тих дослідників, які звертають увагу на докорінні зміни системи управління в сучасних умовах державотворення, ринкової економіки. Управління (а саме ця дефініція використовується у посібнику) варто розглядати в широкому розумінні цього поняття, яке охоплює всю специфіку людських ділових взаємовідносин на різних рівнях, враховуючи економічні, соціальні, психологічні, моральні, правові та інші чинники ефективності цих зв'язків, і визначає роль кожної особистості (чи то суб'єкт, чи об'єкт управління) в системі управління, в здійсненні запланованих завдань. При цьому зміни в управлінні відбудуться за умови опанування позитивним світовим досвідом управлінської діяльності та збереження водночас національної специфіки культури управління, своїх традицій, своєї ментальності. Отже, управління передбачає керівництво людьми і взаємостосунками між ними в системі ділового спілкування та взаємодії, координацію і організацію їх діяльності, ефективне використання всіх наявних засобів, спрямованих на виконання накреслених цілей і запланованих завдань раціональним, гуманним, економічним і правовим шляхом.
В літературі з психології управління паралельно використовуються поняття "керівник" і "менеджер". В перекладі з англійської мови "менеджер" означає "керуючий", "директор", "уповноважений вести переговори" тощо. Менеджер - це суб'єкт, що здійснює управлінські функції; спеціаліст, який здійснює управлінську діяльність в економічних і виробничих структурах; людина, котра організує конкретну роботу певного числа працівників, керуючись сучасними методами. Керівник - це особа, на яку офіційно покладені функції управління установою (підприємством) та організації її діяльності. Керівник (менеджер) несе юридичну відповідальність за функціювання групи, роботу персоналу перед інстанцією, що його призначила, і наділений певними санкціями (заохочення, покарання тощо) з метою впливу на взаємостосунки в групі та на активність підлеглих [6, c. 54].
Важливим поняттям в психології управління є дефініція "організація ". Цей термін може вживатися в різних значеннях. Серед найпоширеніших слід відзначити таке: організація - це певна структура, в межах якої і може бути досягнута спільна для всіх мета. Друге значення характеризує назване поняття як процес, як функцію управління. Вся організаторська діяльність керівника відбувається всередині конкретних підрозділів організації.
В психології управління часто вживається поняття "людський чинник". Людський чинник - це все те, що залежить від людини, її можливостей, бажань, здібностей тощо. Важливість його визначається тим, що зростає роль людини та її можливостей в процесі управління різними об'єктами, починаючи від малої організації, яка часто складається з невеликої кількості людей, і закінчуючи концерном або корпорацією. Чим складніше управління, тим більше зростають вимоги до інтелектуальних функцій людини та інших психічних процесів, починаючи від сприймання та уваги і закінчуючи відповідальністю за людське життя. Людський чинник є важливим і там, де в практику втілюються методи з урахуванням психологічних та психофізіологічних властивостей людини.
На ІІ Всеукраїнському з’їзді працівників освіти цілком закономірно актуалізувалася проблема особистісно-орієнтованої освіти, метою якої є не формування, а знаходження, підтримка, розвиток людини в людині й розвиток у неї механізмів самовиховання, саморозвитку, адаптації, саморегуляції тощо. Відповідно мета особистісно-орієнтованого управління полягає у створенні оптимальних умов для розвитку та становлення особистості як суб’єкта діяльності й суспільних відносин. А це спонукає до пошуків нових підходів у підготовці майбутніх керівників.
Сьогодні незаперечним є твердження, що управлінець нової генерації має суттєво відрізнятися від традиційного керівника. Це зумовлено новими концептуальними та технологічними підходами до діяльності, а саме: гуманізацією та демократизацією, людино-центристським поглядом, управлінням за результатами, програмно-цільовим і особистісно-орієнтованим підходами до управління та іншими інноваціями в менеджменті.
Особистісний підхід до управління навчальним закладом передбачає певну переорієнтацію свідомості керівника, вчителя, їх поглядів на учня та на себе як цінність та самоцінність.
Головною метою управлінської діяльності керівника ДНЗ в нових умовах розвитку освіти має стати створення умов, за яких спостерігається зростання особистості вихователя, коли в нього з’являються мотиви до самовизначення, самоактуалізації, захищеності та такі, за яких згуртованість навколо стратегічної мети діяльності ДНЗ та єдність педагогічного колективу мають для нього найвищу цінність.
Потреба людини в захищеності - це не якась примха, а одна з найважливіших умов її повноцінного розвитку. Створити атмосферу захищеності може лише той педагог, який сам шанується, захищає й сам відчуває себе захищеним. Таку захищеність створює розумне керівництво, яке здійснює контроль за навчально-виховним процесом. Контроль спрямовується не на пошук недоліків, а на пошук цікавих методів та оригінальних прийомів роботи вихователя; контроль має бути гнучким, моніторинговим. Отже, прагнення до досконалості й вимогливість до самого себе мають стати найвищим сенсом діяльності керівника та всіх учасників педагогічного процесу.
На думку Ю.Конаржевського, через педагогічний аналіз можна постійно всебічно здійснювати вивчення процесу навчання та виховання, визначати його результативність та ефективність. Л.Поздняк зазначає, що під час керівництва дошкільним закладом керівникові важливо постійно аналізувати сучасні умови, це дозволить орієнтувати педагогів на активне сприйняття досягнень суспільства в галузі дошкільної освіти, розвитку самосвідомості. Тому побудова управління на основі педагогічного аналізу дозволяє керівнику бачити й оцінювати зміни, які відбуваються в навчально-виховному процесі й, прогнозуючи шляхи його розвитку, усувати причини виявлених недоліків.
Завдяки педагогічному аналізу в кожній конкретній ситуації можуть своєчасно розв’язуватися найбільш ефективні завдання, які постають перед педагогічним колективом у його повсякденному житті. У цьому й полягає смисл управління.