Материал: теоретичні питання

До кінця 1-го - початку 2-го місяця у психічному і соціальному житті дитини настає переломний момент, що проявляється в її специфічній реакції на людський голос. Суттю реакції є усмішки у відповідь на розмову дорослої людини. Наприкінці 1-го місяця крик однієї дитини може зумовити відповідний крик іншої. Така реакція є верхньою межею періоду новонародженості, який знаменує початок нового вікового етапу розвитку дитини.

Сутність ситуації розвитку у період новонародженості характеризується фізичним відокремленням від організму матері, інтелектуальними формами поведінки, які переходять у соціальні, зародженням психічного життя.

19. Немовлячий вік та його особливості

Періодом найінтенсивніших змін у психіці дитини є немовлячий вік (1-й рік життя). У неї розвивається потреба в спілкуванні, немовля оволодіває різноманітними рухами і діями з предметами, з'являються здатність до розуміння людського мовлення і перші самостійні слова. Формуються сприймання, уявлення про предмети навколишньої дій­сності. Закладаються передумови формування особистості. Найважливіші новоутворення у психіці немовляти формуються в процесі ситуативно-ділового і емоційно-особистісного спілкування.

Перші 10 днів

Цей віковий період характеризується швидкими темпами сенсомоторного розвитку дитини: розвивається мозок (щомісячно його маса збільшується на 30 г) та його пластичність. Після народження впродовж місяця у дитини наявні кілька безумовних рефлексів: харчовий (ссальні рухи), зоровий (зіницевий), рефлекс

Бабинського (на подразнення підошви реагують пальці ноги), хапальний рефлекс. На основі цих рефлексів досить рано утворюються нові умовні рефлекси. Відбувається розвиток аналізаторів,що сприяє розвитку орієнтування дитини в довколишньому середовищі.

Розвиток дитини від 3 до 6 місяців

¾¾Вікові особливості

У цьому віці дитина продовжує процес засвоєння первинного кола реакцій – повторення будь-якої дії заради самої дії. Дитина спостерігає за рухом своїх рук, отримуючи задоволення від власної активності. До п’яти місяців стає помітним формування координації зору і хапання, а з шести місяців розвиваються вторинні

кругові реакції – повторення дій задля деяких вражень. Дитина починає помічати світ, що її оточує.

Розвиток дитини від 6 до 9 місяців

Продовжується розвиток мозку дитини (до 9 місяців його маса досягає 660 г) та нервової системи. Дитина оволодіває рухами руки як знаряддям діяльності та основним органом пізнання дійсності: засвоює рухи утримання предмета рукою, його обмацування і всебічного пізнання. Формуються перші прості резуль

тативні дії з предметами, активізується пізнавальна діяльність дитини.

від 9 місяців до 1 року

Цей період характеризується надзвичайною активізацією предметної діяльності дитини. Збільшується кількість і якість предметних дій. Одні й ті самі рухи повторюються багаторазово. Дія стає основним способом пізнання довкілля. Дитина оволодіває прямоходінням. Мовлення стає основним засобом спілкування.

Психолого-педагогічні умови розвитку пам’яті.

Вроджену здатність дитини до запам’ятовування необхідно розвивати у процесі безпосередньо-емоційного спілкування дорослого і малюка. Приблизно з 6-ти місяців спілкування повинно

будуватись на основі маніпулювання дитини з предметами, яке ство-

рює сприятливі умови для збагачення чуттєвого досвіду дитини. Спи-

раючись на зацікавленість малюка оточуючими предметами, діями дорослого із ними у ході побутових процесів по догляду за дитиною, необхідно знайомити малюка зі всіма використовуваними предметами шляхом чіткого проговорювання їх назв, показу способу їх застосування. Дорослий коментує свої дії з предметами, їх послідовність: «Що нам потрібно для купання? Візьмемо наш рушничок. Він такий пухнастий! А де наше мило? Перевіримо температуру води. Ось градусник». При цьому дорослий висловлює виражає своє позитивнеставлення до виконуваних дій, до предметів. Мовлення його чітке, тон лагідний, не голосний, будується у формі діалогу. Дорослий демонструє відкритість, готовність прийняти допомогу дитини, підтримати її прагнення до співдії. Діючи з предметами, дорослий кожен раз називає їх і показує дитині. Багаторазове повторення побутових процесів по догляду за дитиною, а також організація сприймання дитиною свого оточення сприяє запам’ятовуванню дитиною вигляду предмету, а згодом і його назви. Так, дитина ще не вміє називати предмет словом, а вже показує його дорослому, коли той запитує «Де ...?» Таким чином, важливою умовою, що забезпечує мимовільне запам’ятовування і відтворення, накопичення досвіду життєдіяльності, спілкування, пізнання, виступає режим дня.

Розвиток пасивного мовлення

Немовлячий вік названий так з огляду відсутності активного мовлення у спілкуванні дитини з оточуючими у перший рік життя. Тому цей період вважається підготовчим для засвоєння активного мовлення. Мовний апарат дитини становить частину її організму, отримувану від народження. Водночас дитині необхідно навчитись володіти своїм мовним апаратом.

20. Загальна характеристика психічного розвитку немовлят

Нове ставлення дитини до дійсності символізує поча­ток немовлячого періоду. Перед тим у дитини виникає певний інтерес до зовнішнього світу, з'являється змога вийти зі своєю активністю за межі безпосередніх потягів та ін­тенсивних тенденцій. Перед нею постає зовнішній світ. Так починається перша стадія немовлячого періоду. На другій стадії також відбувається різка зміна ставлення дитини до зовнішнього світу. Це стається між 5-м і 6-м місяцями жит­тя. До того в поведінці дитини спостерігаються перші впев­нені оборонні рухи, хапання, пожвавлені пориви радості, навіть бажання, експериментальні вчинки, соціальні реак­ції на однолітків, пошуки загублених іграшок. Усе це є ак­тивним інтересом до навколишнього світу. Найсуттєвіша ознака цього вікового періоду - наслідування.

На 10-му місяці життя дитини зникають безладні рухи і виникають зачатки складніших форм поведінки: перше застосування знаряддя і вживання слів, які виражають ба­жання. Так починається новий період - криза 1-го року життя.

Соціальна ситуація розвитку у немовлячому віці

Соціальна ситуація розвитку немовляти полягає в тому, що вся поведінка і діяльність дитини реалізується нею або безпосередньо через дорослого, або у співробітництві з ним.

Нерозривний зв'язок дитини і дорослого зберігається впродовж усього 1-го року життя, тому соціальну ситуацію розвитку в немовлячому віці JI. Виготський назвав «Ми». За його словами, немовля подібне до дорослого паралітика, який каже: «Ми поїли», «Ми погуляли» тощо. Воно нічого не може без дорослого: його життя і діяльність ніби вплете­ні в життя і діяльність дорослого, який піклується про ньо­го. Особливістю цієї ситуації є потреба в комфорті, а цен­тральним елементом цього комфорту - дорослий.

За словами Д. Ельконіна, пустушка і погойдування - своєрідні замінники присутності дорослого, що подають немовляті сигнал: «Усе спокійно!», «Усе гаразд», «Я - тут!». Звичайно, дитина зовсім не може існувати без дорос­лого, який забезпечує все її існування, виживання і спря­мування активності. Вона не здатна самостійно пересува­тися, підтримувати своє існування. Не має вона засобів впливу на дорослого, крім експресивно-мімічних (плач, крик). Суперечність цієї ситуації розвитку полягає в тому, що дитина максимально потребує дорослого, але не має за­собів впливу на нього. А він поводиться з нею так, ніби спо­дівається на відповідні дії, ніби вона розуміє звернені до неї слова,жести, емоційні реакції. Дорослий ніби припи­сує немовляті розуміння своїх дій. У результаті такої пове­дінки дорослого в дитини з'являється перша соціальна потреба - потреба у спілкуванні з дорослим. Вона знаме­нує собоювиникнення першої діяльності дитини - діяльності спілкування, предметом якої є інша людина (М. Jliciна) Відтоді активність у встановленні контактів перехо­дитьвід дорослого до дитини. Вона починає впливати на дорослого,щоб вступити з ним у спілкування, спонукати йогодо контакту.

Роль спілкування з дорослими у психічному розвитку немовляти

Життя немовляти цілком залежить від дорослого. До­рослий задовольняє органічні потреби дитини - годує, купає, перевертає з одного боку на інший. Задовольняє він і потребу у враженнях: немовля помітно пожвавлюється, коли його беруть на руки. Рухаючись у просторі за допомо­гою дорослого, воно має змогу бачити більше предметів, доторкатися до них, схоплювати їх. З ініціативи дорослого виникають основні слухові і дотикові враження.

Позитивне емоційне ставлення дитини до дорослого, очевидне задоволення від спілкування з ним виявляються уже в комплексі пожвавлення. Таке ставлення посилюється впродовж усього немовлячого періоду. Емоційне спіл­кування з дорослим відчутно впливає на настрій дитини. Своєю появою він піднімає настрій дитини, спонукає до дій, до яких перед тим вона ставилася байдуже. До кінця 4-5-місячного віку спілкування з дорослим набуває ви­біркового характеру. Малюк починає відрізняти своїх від чужих: знайомому дорослому радіє, незнайомий може викликати в нього переляк.

Потреба в емоційному спілкуванні, яка має важливе значення для розвитку дитини, може спричинити і нега­тивні прояви. Якщо дорослий постійно перебуває з дити­ною,вона звикає безперервно вимагати уваги, не цікавить­ся іграшками, плаче, якщо її хоча б на хвилину залиша­ють саму.

За правильного застосування методів виховання харак­терне для початку немовлячого періоду безпосереднє спілкування (спілкування заради спілкування) поступається місцем спілкуванню з приводу предметів, іграшок, а потім переростає у спільну діяльність дорослого і дитини. Дорослий ніби вводить дитину у предметний світ, привертає ува­гу до предметів, демонструє можливі способи дії з ними, часто безпосередньо допомагає дитині виконати дію, спря­мовуючи її рухи.

Спільна діяльність дорослого і дитини полягає як у ке­рівництві з боку дорослого діями дитини, так і в тому, що немовля, не маючи змоги виконати якусь дію, звертається за допомогою та сприянням дорослого. Велике значення у їх спільній діяльності має здатність наслідувати дії дорос­лого, яка відкриває широкі можливості для навчання. У 7-10 місяців дитина уважно стежить за рухами і мовлен­ням дорослого. Найчастіше вона відтворює показану їй дію не відразу, а через деякий час, навіть через декілька годин. Іноді наслідування виникає після багаторазового показу. До кінця немовлячого віку діти виявляють велику здат­ність до наслідування, повторюючи за дорослим різнома­нітні дії.

Дії, якими дитина оволодіває під керівництвом дорос­лого, створюють основу для її психічного розвитку. Уже в немовлячому віці яскраво проявляється загальна законо­мірність її психічного розвитку - психічні процеси і якос­ті формуються у неї під вирішальним впливом умов життя, виховання і навчання. У зв'язку із залежністю від дорос­лих ставлення немовляти до дійсності і до себе завжди пере­ломлюється через призму стосунків з іншою людиною. Тоб­то ставлення дитини до дійсності є соціальним ставленням.

Відразу після народження немовля ще не має потреби у спілкуванні з оточуючими людьми, вона виникає під впли­вом таких умов:

1) об'єктивна потреба немовляти в догляді та піклуван­ні дорослих. Тільки завдяки постійній допомозі близьких людей дитина може вижити в цей період, оскільки ще не здатна самостійно задовольняти свої органічні потреби. Зацікавленість у дорослому зовсім не є потребою в спілку­ванні. У перші дні після народження дитина навчається використовувати дорослих для подолання дискомфорту й отримання того, що їй необхідно, за допомогою різнома­нітних криків, хникання, гримас. Немовля в цей період не адресує своїх сигналів конкретній особі, воно ще не спілку­ється;

2) звернена до дитини поведінка дорослого. З перших днів появи дитини на світ дорослий поводиться з нею так, ніби вона може включатися в спілкування: розмовляє з нею, шукає знаків, за якими можна вважати, що дитина включилася у спілкування.

Спочатку дитину залучає до спілкування дорослий, пізніше в неї самої виникає потреба у цьому. Найважливі­шим засобом спілкування в немовлячому віці є експресив­ні дії (усмішки, вокалізація, активні рухові реакції).

Дорослий не тільки задовольняє потреби дитини і вчить її діяти з предметами. Він оцінює її поведінку, заохо­чує усмішкою, хмурить брови і погрожує пальцем, якщо інша поводиться не так, як потрібно. Завдяки цьому дити­на поступово засвоює позитивні звички, вчиться правиль­но себе поводити.

Отже, роль дорослого у спілкуванні з немовлям є однією і головних передумов успішного розвитку дитини і соціа­лізації її у людському середовищі.

Формування комплексу пожвавлення

На 1-му місяці життя немовля є асоціальною істотою, яка живе в замкненому світі, ніби відірваному від дійснос­ті, а внутрішній світ його обмежений вродженою здатніс­тю задовольняти свої органічні потреби. Умови, в яких живе дитина в немовлячому віці, максимально соціальні. І х особливість полягає в тому, що дитина, на відміну від дитинчат тварин, не здатна сама, на основі вроджених ме­ханізмів підтримувати своє існування і пристосовуватися до навколишнього середовища. Пристосування немовля­ти відбувається або безпосередньо через дорослого, або у співробітництві з ним. Унаслідок безпомічності новона­роджений міцно пов'язаний у своїй поведінці з іншою лю­диною.

Перші прояви позитивної емоції спостерігаються на­прикінці 1-го - на початку 2-го місяця життя. Вона вини­кає при зоровому зосередженні на предметі, у відповідь на ласкаві слова і усмішку дорослого. Найінтенсивніші та най­яскравіші позитивні емоції викликає мовлення дорослого. Найчастіше в немовляти у процесі спілкування виникає комплекс пожвавлення: дитина зосереджує погляд на обличчі дорослого, який нахиляється над нею, вона усмі­хається, пожвавлено рухає ручками і ніжками, видає тихі щуки. Комплекс пожвавлення знаменує закінчення періо­ду новонародженості і початок нової стадії розвитку немо­вляти. Таким є вираження її першої соціальної потреби - по греби у спілкуванні.