Методологічна позиція Маршала відрізнялася занадто спрощеним підходом до розгляду «економічної людини», її особистого інтересу, абстрагованого від усіх інших інтересів. Відправляючи всі фактори, що заважали йому в аналізі в особливий запасник «за інших незмінних умов», силою уявлення він намагався побудувати ідеалізоване відображення дійсності, яке, на його думку, здатне відобразити реальні проблеми. Світ економіки, на думку Маршала, розвивається під впливом одного регулятора; всі сили і стимули впливають на попит-пропозицію, тяжіють до однієї складової. Єдиним центром тяжіння є ціна, яка виступає своєрідним магнітом. Для примирення двох альтернативних концепцій Маршал вводить у теорію ціноутворення фактор часу і підкреслює, що корисність і попит відіграють вирішальну роль у короткостроковому періоді. А реальні витрати мають переважне значення для довгострокового періоду. Якщо виробник не відшкодовує витрати, це буде обумовлювати скорочення виробництва до того моменту, доки не встановиться рівновага. Таким чином, підхід А. Маршала до трактування ціни і проблем ціноутворення спирається як на теорію виробничих витрат, так і на положення австрійської школи щодо граничної корисності блага. Він враховує як об’єктивну сторону (витрати виробництва), так і суб’єктивну оцінку (корисність благ), які вважає складовими частинами одного всезагального закону попиту і пропозиції.
Незважаючи на свого зовнішню привабливість, теоретичний аналіз Маршала для складних умов сьогодення значною мірою виявляється обмеженим. Занадто уніфіковані схеми і логічні поняття часто не мають прямого виходу на вирішення практичних задач і занадто спрощують реальність. І це не дивно, адже кожний крок аналізу здійснювався автором на підставі абстрактних вихідних умов. До речі, це розумів сам Маршал, але не завжди враховують сучасні автори [9, с. 58-60]. Стрункість і наочність системи продовжують приваблювати вчених, а кількість прихильників неокласичної теорії не зменшується.
Більш того, поступово теорії вартості, як вихідні теоретико-методологічні положення, втрачають в сучасній економічній літературі свою привабливість.
На перший план висуваються теорії ціни, які комплексно вивчають вплив різноманітних чинників на рівень цін у системі попиту і пропозиції на ринках [12, с. 135], що, думається, значною мірою пов’язано загалом зі змінами в економічних умовах, системі господарських відносин. У контексті останнього не зайвим буде систематизувати аргументи на користь такого цінового підходу, не дивлячись на їх визначеність, замість теорій вартості.
По-перше, витрати праці все менш піддаються співставленню, визначальну роль у виробництві сучасних товарів відіграє кваліфікована праця, яку важко звести до простої. Переважного значення набувають не фізичні зусилля, а кваліфікація, організація, здатність швидко реагувати на зміни у технологічному режимі, набувати нові навички.
По-друге, швидко змінюється структура попиту. Частка нових товарів на споживчому ринку збільшується. Найбільш важливими факторами для споживача стають новизна, мода, якість. Споживна вартість товарів здійснює зростаючий вплив на ціну, все частіше набуває першочергового значення серед ціноутворюючих факторів.
По-третє, зростає виробництво послуг, що ускладнює розподіл виробництва товарів і послуг. Частка товарів невиробничої сфери у створенні суспільного продукту стає все більшою.
По-четверте, ціна товару і ціна послуги визначаються не стільки витраченим часом, скільки досягнутим результатом. Наприклад, очевидно, що послуга фінансового консультанта визначається не кількістю сторінок у підготовленому ним аналітичному документі [9, с. 76].
Зрозуміло, що цей перелік можна продовжувати, із врахуванням змін, які відбуваються у розвитку продуктивних сил суспільства, характері конкуренції, рівні диверсифікації виробництва тощо.
Безперечно, зміни в самій економіці і практичні потреби вимагають перегляду звичних, традиційних поглядів, що постійно й відбувається в науці.
Свого часу це підштовхнуло видатного українського економіста С. Туган-Барановського до пошуку шляхів поєднання трудової теорії вартості з теорією граничної корисності. У проголошеній ним теорії цінності вчений виходив з того, що оцінка людиною певного товару базується на його корисності. В той же час, ціна товару визначається витратами на його виробництво, які дають змогу виробляти товару стільки, скільки його потребує ринок. Самі витрати обумовлюються кількістю праці, яка потрібна для виробництва певного товару.
Головний висновок Туган-Барановського щодо засад цінності, як зазначає К. Кривенко, полягає в тому, що гранична корисність товарів повинна бути обернена трудовій вартості тих самих товарів [11, с. 72-73].
Прийняття методології неокласичного аналізу та ідея синтезу витратної і результуючої сторін теорії економічної цінності, висувається сьогодні вітчизняними економістами (Л. Кириленко та В. Кириленко [10, с. 56-62], А. Шевченко, В. Жученко, С. Ніколенко [22, с. 55-61]). Останні наголошують, що окремо взяті і марксистська теорія вартості, і теорія граничної корисності є однобічними і недостатніми для побудови наукової теорії ціни.
Дійсно, треба визнати, що аргументи, які використовують сучасні неокласики є досить реальними і обґрунтованими. А питання, які вони ставлять прихильникам трудової теорії вартості, насправді можуть викликати певне розгублення. Але виходячи з позиції, що висновки справедливі лише за певних умов, що вони не в змозі і не повинні претендувати на універсальність, можна зазначити, що основна відмінність у підходах до розуміння вартості обумовлюється, на нашу думку, прагненням розглянути дану проблему в одному випадку в теоретичному плані, а в другому - з позицій відповідності висновків і положень теорій реальній економічній дійсності. А оскільки ціна відіграє виключно важливу роль у ринковій економіці, то пошуки нових підходів, які найбільш повно поєднують логічну стрункість аргументів і міркувань з практичною ефективністю оцінок і рекомендацій, будуть продовжені і далі. На сьогодні, можна стверджувати наступне:
) Трудова теорія вартості пов’язана з підходом до предмету економічної науки як відносин між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання благ. Цей підхід заснований на визнанні того, що сутність будь-якого економічного явища утворюють відносини між людьми. А головним питанням є питання «що це таке?». Звідси трудова теорія вартості з’ясовує глибинні економічні взаємозв’язки, що не відображаються безпосередньо у свідомості економічних суб’єктів і розкриваються тільки під час наукового аналізу. У цьому розумінні, для конкретного суб’єкта, як вірно зазначає російський економіст Ю. Осіпов, вартість - це «категорія, яка має свою таємницю, що не піддається розгадуванню. Вона схожа на такі поняття, як матерія, дух, енергія» [16, с. 731]. Саме через це, думається, можна пояснити певні бар’єри на шляху до сприйняття конкретним суб’єктом вартості товару. Адже прозаїчна одиниця її виміру - суспільно-необхідний робочий час, яка також є певною абстракцією, у його свідомості неминуче зводиться до звичайних і зрозумілих понять (робочий час, робочий день) і дисонує з абстрактною сутністю вартості.
На відміну, ринкова теорія вартості пов’язана із підходом до предмету економічної теорії як механізму вирішення суспільством питань «що, як і для кого виробляти?» в умовах обмеженості ресурсів. А головним питанням такого підходу є питання «як це функціонує?».
Таким чином, у визначенні предмету економічної науки відбувається стрибок від з’ясування глибинних основ економічних явищ до вивчення функціональних зв’язків між різними елементами економічної системи суспільства. Звідси, ринкова теорія вартості і ціни спрямована на інший, більш поверхневий рівень господарського життя, де яскраво проявляються, в основному, суб’єктивні фактори, які для конкретного суб’єкта виглядають більш правдоподібними, ніж складна і непрактична трудова субстанція вартості. Саме в цій площині, вважаємо, потрібно шукати причину довголіття моделі попиту і пропозиції Маршала, яка просто і переконливо приводить до ясних і однозначних висновків, що можуть застосовуватися для аналіз ряду економічних проблем функціонального розвитку.
З іншого боку, трудова теорія вартості, узагальнена Марксом, з практичної точки зору виглядає як теоретична гіпотеза, що не підходить для прикладних досліджень. Однак, справа як раз і полягає в тому, що геній розуму Маркса - філософа дозволив Марксові - економісту проникнути у саму глибину економічного явища ціни. Тому, за яскравим висловом відомого вітчизняного політ економа, активного захисника теорії вартості в інтерпретації Маркса О. Гоша, «спростувати трудову теорію вартості здатна лише та теорія, яка запропонує і вагомішу за абстрактну працю і точніше пов’язану з ціною спільну для всіх товарів субстанцію ціни. Цього, однак, не дано» [4, с. 53].
Так само, як свого часу людство припустило, що ядро нашої планети складається із двох шарів (внутрішнього твердого і зовнішнього рідкого), і це сприймається як дане, хоча ніхто його не бачив, не торкався, так і вартість є внутрішнім, глибинним ядром ціни, про яке ми маємо судження, отримане виключно в результаті наукового аналізу. А пошуки відповідей на різноманітні практичні питання через глибинну сутність не завжди можуть дати прямий результат, так як не можна пояснити абсолютно всі явища природи через двоєдиний стан ядра земної кулі. Оскільки є причини більш явні, більш видимі, більш помітні, що знаходяться близько до поверхні. Однак, разом із тим, це не означає, що вплив стану земного ядра абсолютно безслідно зникає в цьому явищі.
Тоді, на наше переконання, цілком вірною є думка А. Гриценка про те, що в кожному конкретному випадку найрізноманітнішої економічної дійсності, трудова детермінанта залишається деяким базисним обмежувачем, який завжди дається взнаки, коли люди починають ігнорувати ці обмеження [6, с. 75]. А тому важко погодитися із позицією В. Кириленка та Л. Кириленко, які вважають, що сьогодні категорії «зовнішній бік явища» та їх «глибинна суть» у багатьох відношеннях помінялися місцями [10, с. 58].
). Прийняття усього попереднього неминуче тягне за собою необхідність чіткого акцентування на співвідношенні вартості і ціни товару.
Субстанцією ціни є вартість (або абстрактна праця). Вартість - це категорія глибинна, але не універсальна. Як тлумачить словник, «універсальний» - це придатний для багатьох цілей, з різноманітним призначенням, виконуючий різні функції [7, с. 601]. Таким чином, швидше ціна є категорією універсальнішою, ніж вартість. І тому, намагання надати вартості характеру універсальної категорії приводить лише до послаблення позицій прихильників трудової теорії вартості, роззброює їх.
Отже, основою ціни є вартість. Ціна
- це найвища і кінцева форма прояву вартості товару, в якій втілюються ті
товарні відносини, які фактично складаються на ринку в момент купівлі-продажу
товару. А значить, до утворення ціни має відношення цілий комплекс факторів як
об’єктивного, так і суб’єктивного порядку (тому для пояснення самого
ціноутворення потрібні також положення, закладені в основу теорій попиту і
пропозиції, граничної корисності). А кількісний незбіг вартості товару і ціни
свідчить, що остання 12 ілюструє відхилення фактично існуючих у суспільстві
товарних відносин від теоретично допустимих.
5. Теорії вартості
Визначення цінності товару у матеріально-речовій формі, у формі послуги чи інформації - одне з головних завдань економічної теорії, яке намагаються розв'язати економісти різних шкіл і напрямів протягом усієї свідомої історії людського буття. Підходів до визначення цінності товару існує багато, кожен з них ґрунтується на певній теорії, серед яких найбільш поширеними є теорії трудової вартості, граничної корисності, попиту й пропозиції, факторів виробництва,інформативна. Трудова теорія вартості. Підхід, згідно з яким за основу цінності товару беруть кількість витраченої праці, дістав назву вартісного, а теорія, на якій він заснований - вартісної. Основи вчення трудової теорії вартості заклали англійські економісти У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. Але найбільш повно її розробив К. Маркс. Розкриваючи еволюцію форми вартості, він довів, що форма вартості, хоча вона реально й існує, безпосередньо не сприймається, а виявляється лише у мінових відносинах. Товар набуває форми вартості лише при зіставленні з іншими товарами. Світовій економічній науці відомі й інші теорії вартості: ті, що в центр уваги ставили витрати, і ті, що перемістили його на кінцеві результати виробництва.
Крім трудової вартості, до "витратних" концепцій належать також теорія витрат виробництва і теорія трьох факторів виробництва. Представники теорії витрат виробництва (Р. Торренс, Н. Сеніор, Дж. Мілль) розглядають витрати виробництва як основу мінової вартості і цін, вважаючи, що нова вартість створюється не лише живою, а й минулою, уречевленою працею.
Французькі економісти першої половини ХІХ ст. Ж.Б. Сей і Ф. Бастіа трактували формування вартості в процесі виробництва як результат витрат трьох його основних факторів: праці, капіталу, землі. Всі вони беруть рівноправну участь у створенні вартості. Кожний з цих факторів "створює" відповідну частину вартості: праця - заробітну плату, капітал - відсоток, а земля - ренту.
Теорія граничної корисності. Основою цінності товару теорія граничної корисності вважає ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу. Цей напрям економічної теорії виник у останній третині минулого століття. Найбільш відомими його представниками були У. Джевонс, А. Маршал, К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, Д. Кларк. Головна ідея даного підходу полягає в тому, що зведення вартості до витрат (самої праці чи праці, землі, капіталу) є неприйнятною, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість на їхню думку, визначається суб'єктивною граничною корисністю останньої реальної одиниці певного блага.
Наприклад, у наявності є певний обсяг матеріальних благ. Перша одиниця цього блага задовольнятиме найбільш постійну потребу, друга - вже задовольняє менш настійну потребу, третя - ще меншу потребу і т.д., аж поки потреба не буде задоволена повністю. Остання одиниця блага, яка задовольнила найменшу потребу людини, становитиме граничну корисність. Наприклад, людину мучить спрага. Перша склянка води задовольняє її найсильнішу потребу, друга - меншу, а третя - повністю задовольняє потребу у воді. Третя склянка води становить граничну корисність, бо більше потреби у воді людина вже не має.
Корисність блага полягає у здатності задовольняти потреби і в міру її задоволення корисність блага знижується. Кожна наступна одиниця блага, яка задовольняє найменш суттєву потребу, становить граничну корисність. Саме вона і визначає цінність товарів і в кінцевому підсумку їх ринкову ціну. На основі поняття граничної корисності обґрунтовуються такі поняття, як граничні витрати, граничний дохід тощо. Ці терміни широко застосовуються у граничному аналізі. Останній ґрунтується на тому, що в основі будь-якого економічного рішення лежить вибір. У цьому виборі той, хто приймає рішення, зіставляє додаткові витрати і одержаний дохід. Додаткові витрати здійснюються у межах граничного доходу.
Теорія попиту і пропозиції. Представники цього напряму в економічній науці вважають, що реальна цінність товару дорівнює фактичній ціні, яка встановлюється на ринку відповідно до попиту і пропозиції товарів (послуг). Попит і пропозиція є реальним відображенням стану ринкової економіки, в якому протистоять інтереси господарюючих суб'єктів - покупців і продавців. Способом розв'язання цієї суперечності є формування ринкових цін, що веде до встановлення рівноваги між попитом і пропозицією, а отже, і до відтворення стимулів економічних суб'єктів виробляти і купувати товари. Ця ситуація можлива і досягається при таких цінах і обсягах товарів, коли обсяг попиту відповідає обсягу пропозиції. Саме за таких умов утворюється ціна рівноваги. Розвиток сучасної технологічної революції, соціалізація виробничих процесів, перетворення інформації в домінуючий об'єкт власності, основний ресурс виробництва, що втілює в собі переважно витрати інтелектуальної робочої сили, привів до появи і поширення серед західних дослідників інформаційної теорії вартості.