Материал: Теорія вартості

Теорія вартості

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

Кафедра вищої математики

Реферат на тему: «Теорія вартості»

Виконала

Студентка 31 МФІ групи

Токар Ірина

Київ 2012

Зміст

Вступ

. Товар і його властивості

. Концепції вартості товару

. Закон вартості

. Сучасні підходи до теорії вартості

. Теорії вартості

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Визначення вартості (цінності) товару - одне з головних завдань політичної економії. Існують різні теорії вартості, серед яких найбільш поширеними є теорії трудової вартості, граничної корисності, попиту і пропозиції, витрат виробництва, чинників виробництва, інформативна та ін.

Основи теорії трудової вартості заклали англійські економісти У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо та ін. Але найбільш повно її розробив К. Маркс. Він довів, що двоїста природа товару зумовлена двоїстим характером праці, втіленої в товарі. Споживна вартість створюється конкретною працею; вартість створюється працею взагалі, незалежно від її конкретної форми, тобто абстрактною працею. Прихильники теорії трудової вартості вважають, що величина вартості товару визначається не індивідуальним, а суспільно необхідним робочим часом. Ця теорія має найбільше прихильників серед представників вітчизняної і російської економічної науки.

Приблизно водночас з теорією трудової вартості виникла теорія витрат виробництва і теорія чинників виробництва. Представники теорії витрат виробництва (Ф. Кене, Р. Торренс, Дж. Мілль) розглядають витрати виробництва як основу мінової вартості і цін. Вони вважають, що нова вартість створюється не лише живою працею, а й минулою працею, уречевленою в засобах виробництва.

вартість праця попит

1. Товар і його властивості

Товар - це результат виробництва, здатний задовольняти певну потребу і призначений для обміну.

Але товаром також можуть бути ресурси, які не є результатом праці (земля).

Властивості товару:

.        Споживна вартість - це здатність товару задовольняти певну потребу людини, тобто товар повинен мати певну корисність;

.        Вартість товару - це втілена в товарі суспільна вартість виробника.

Спільним при виробництві є те, що в цьому процесі використовується головний фактор - праця.

Вартість має якісну і кількісну сторону.

В першому випадку вартість виражає відносини між виробником та якість продукції.

В другому - величину втіленої в товарі суспільно-необхідної праці виробника.

Середній робочий час, потрібний на виготовлення певного товару з урахуванням всіх виробників цього товару за середніх умов виробництва, середньої кваліфікації працівників та середньої інтенсивності роботи називається суспільно-необхідними витратами праці.

Мінова вартість є кількісним співвідношенням в якій один товар обмінюється на інший.

Продукт праці стає товаром лише за наявності двох його властивостей - споживчої вартості та вартості.

Причина цієї двоїстності зумовлюється двоїстим характером вільної в товарі праці. Праця виробника проявляється в двох формах:

.        Конкретній-це праця окремих, чітко визначених робітників, які виконують певні операції, використовують знаряддя та матеріали, в результаті чого створюється споживна вартість товару.

.        Абстрактній - це витрати людської праці незалежно від того, хто її здійснює для певного товару.

Суспільний характер абстрактної праці виявляється лише на час обміну коли у певній пропорції обмінюються товари.

Теорія вартості:

.        Трудова ( за Карлом Марксом);

.        Граничної корисності (з боку споживача);

.        Попиту і пропорції (Альфред Маршал);

.        Факторів виробництва;

.        Інформативна.

. Концепції вартості товару

. Марксистська, відповідно до якої вартість є упредметнена у товарі праця, що робить усі товари порівнянними в процесі обміну. Формою прояву вартості є мінова вартість - пропорція, у якій обмінюються товари. Усі товари як споживчі вартості відмінні один від одного, а як вартості - ті самі. Це протиріччя - між споживчою вартістю і вартістю - К.Маркс назвав внутрішнім протиріччям, укладеним у товарі. Подвійність властивостей товару обумовлена двоїстим характером праці, втіленого в товарі. Праця є одночасно конкретною працею й абстрактною працею.

Конкретною працею називається форма праці, що характеризується своєю метою, характером операцій, предметом, коштами і результатами праці. Конкретною працею товаровиробника створюється споживча вартість.

Разом з тим, усім видам праці характерна витрата фізіологічної енергії людини. І це саме те, що робить усі види конкретної праці однаковими. У товарному господарстві для забезпечення еквівалентного обміну виникає необхідність порівнювати різні види конкретної праці шляхом прирівнювання різних товарів.

Абстрактна праця є працею взагалі, що розуміється як витрата енергії чи робочої сили людини для виробництва продукту на продаж. Абстрактна праця створює вартість товару.

У товарному господарстві, заснованому на приватній власності, конкретна праця являє собою форму частки праці. Приватний характер праці означає, що кожен товаровиробник, працюючи на себе і привласнюючи ресурси і продукти праці, сам вирішує, яку продукцію і у якій кількості він буде виготовляти. Одночасно абстрактна праця являє собою форму суспільної праці в товарному господарстві, що означає, що виробник працює на суспільство, створюючи продукт не для себе, а для продажу, тобто, для інших людей. Між приватним і суспільним характером праці існує протиріччя: як приватний власник виробник точно знає, скільки і якої продукції він буде виготовляти; але в той же час, виготовляючи продукт для продажу, він не може точно знати суспільних потреб у ньому, а також того, скільки таких товарів зроблять конкуренти. Це внутрішнє протиріччя товару періодично виявляється в економічних кризах.

Схематично подвійність властивостей товару і характеру праці, що створює товар, можна представити в такий спосіб (рис. 1):

Рисунок 1. - Ілюстрація двоїстого характеру праці, втіленого в товарі

Причина роздвоєння праці в товарному господарстві - приватна власність на засоби виробництва, що робить товаровиробників економічно відособленими і викликає необхідність порівняння результатів праці в ході еквівалентного обміну.

. Маржиналістська (від французького - marginal - граничний). Маржиналізм - школа економічної думки, що використовує граничні величини для дослідження економічних законів і категорій (К. Менгер, У. Джевонс, Л. Вальрас). Маржиналісти вважали, що вартість визначається граничною корисністю блага, тобто, найменшою користю, заради одержання якої ця річ ще може раціональним шляхом уживатися (користь від тієї останньої партії блага, на яку є попит). Кожна наступна партія блага задовольняє усе менш насущну потребу людей, тому її оцінка усе менше.

Є два способи оцінки корисності. Одні вводять умовну одиницю ютіль. Інші економісти думають, що гранична корисність є суб'єктивної, її неможливо вимірити кількісно і вводять порядкову корисність, за допомогою якої можна з'ясувати, зменшити чи збільшити ступінь задоволення споживача, хоча не можна визначити сам цей ступінь задоволення. Роблячи купівлю, споживач порівнює даний варіант з альтернативними варіантами витрати своїх грошей, поки не переконається, що цей варіант принесе не менше корисності, чим інші.

Якби споживач використовував тільки два блага: А та Б, то граничну корисність одиниці блага А треба було оцінювати кількістю одиниць блага Б, від яких він готовий відмовитися заради придбання цієї одиниці блага А. Але тому, що ринок пропонує різноманіття товарів, необхідно визначити, від скількох одиниць інших благ покупець готовий відмовитися заради придбання однієї додаткової одиниці блага А.

. Неокласична (представники: А. Маршалл, Дж. Хикс, М. Фридмен). Сутність цієї концепції зводиться до того, що в умовах ринку ціни встановлюються на такому рівні, коли з однієї сторони вони виражають існуючі переваги споживачів і відносну корисність товарів, з іншого боку є відображенням мінімальних витрат на виробництво продукції. Ця теорія вважає, що потреби і витрати доповнюють один одного, і аналізує фактори, що впливають на формування ціни. У короткочасний період ціна (читай - вартість) залежить від попиту, в основі якого лежить, ціна знижується по мірі насичення потреб, тоді як при подовженні періоду зростає вплив витрат виробництва, а ціна знижується до деякого мінімального рівня.

А. Маршалл процес формування вартості порівнює із з’єднанням двох лез ножиць. Одне лезо - витрати виробництва, друге - корисність (споживну вартість). З’єднання витрат і корисності й породжує вартість товару. Таким чином, вартість згідно з цією концепцією є проявом відносин між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем). Виробник (продавець) зацікавлений у відшкодуванні витрат та одержанні прибутку, споживач (покупець) - у придбанні необхідної йому споживної вартості - корисності. Він висловив це таким чином: "Ми могли б на рівні й підстави сперечатися про те, чи корисність, чи витрати виробництва регулюють вартість, як і про те чи верхнє, чи нижнє лезо ножиць розрізає шмат паперу".

. Закон вартості

Закон вартості: виробництво і обмін товарів визначаються на основі їхньої вартості(суспільно-необхідних витрат праці).

Ціна - грошове вираження вартості товару.

Закон вартості є законом функціонування і розвитку товарного виробництва, він регулює звязки між виробниками, а також розподіляє і стимулює працю в умовах товарного виробництва.

Функції закону вартості:

.        Стимулює розвиток продуктивних сил спонукаючи виробників використовувати нову техніку і вдосконалювати методи організації виробництва;

.        Обумовлює диференціацію виробників, тобто збагачення одних і банкрутство інших;

.        Регулює пропорції суспільного виробництва, оскільки на його основі відбувається розподіл капіталів, робочої сили та інших ресурсів між окремими галузями виробництва.

У класичному вигляді цей закон діяв лише в умовах товарного виробництва, однак основні його риси притаманні і в сучасній ринковій економіці у якій суттєво зросла роль держави у регулюванні економічних процесів. Саме у доповненні та взаємодії ринок і держава створюють оптимальний господарський механізм регулювання сучасної змішаної економіки.

. Сучасні підходи до теорії вартості

Як відомо, А. Сміт, розглядаючи проблему вартості й ціни, висунув два положення. Перше, що ціна товару визначається витраченою на його виробництво середньою необхідною для даного рівня розвитку продуктивних сил працею (правда, це положення він застосував лише для «примітивних» суспільств). І друге, що вартість і ціна складаються зі затрат праці, прибутку, проценту на капітал, земельної ренти, тобто визначаються витратами виробництва, що характерно, за Смітом, для капіталістичного товарного виробництва. Відсутність остаточного вибору вченого між цими двома підходами призвело, в подальшому, до можливостей пошуку аргументів у самого «батька економічної науки» і послідовниками трудової теорії вартості, і прихильниками протилежних теорій («граничної корисності», «трьох факторів виробництва»), і синтезаторами цих альтернативних концепцій. Завершувач першої класичної системи Д. Рікардо залишив не менш значний науковий здобуток, ніж А. Сміт, намагаючись здолати непослідовність його окремих позицій, визначивши вартість витратами праці не тільки для примітивного, а й для сучасного суспільства; чіткіше обґрунтувати певні положення, наприклад, розмежувавши споживну вартість і вартість товару; уточнити позиції Сміта, підкресливши, що у вартості товарів слід враховувати не тільки працю, витрачену безпосередньо на їх виробництво, а й працю уречевлену, тобто витрачену на виробництво засобів праці, потрібних для того виду праці, при якій вони застосовані. Д. Рікардо чітко обґрунтував, що вартість товарів визначається «кількістю праці, втіленій в них», а не тим, яку кількість продукту можна купити на ринку.

На протилежність трудовій теорії вартості у розвиток ринкового напряму, виникали концепції, які зосереджували свою увагу не на поясненні сутності явища, а на поясненні механізму його прояву на поверхні реальної дійсності.

Так, ще за часів Рікардо виникла теорія, згідно якої в основі вартості лежить не один, а декілька факторів (земля, праця, капітал), через яку її автор Ж.-Б. Сей, яка намагався пояснити утворення доходів. Майже одночасно з дослідженнями Маркса виникла теорія «граничної корисності» У. С. Джевонса, К. Менгера, Ф. Візера, Є. Бем-Баверка. У пошуках відповідей на практичні питання, а саме: як формується попит, від чого залежить поведінка покупця, для якого суть неважливо, яку кількість праці витрачено виробником на виготовлення товарів, ці економісти висунули в центр аналізу потреби людей, пошук критерію корисності благ. Потрібно віддати належне, що, безперечно, Маркс включав в предмет економічного аналізу споживну вартість як властивість товару і визнавав, що пропонований продукт корисний не сам по собі, його корисність визначається споживачем, але докладно проблемами особистого споживання, поведінки, переваг споживачів класики не займалися, вважаючи, що уподобання і пристрасті споживачів не передбачувані. Тому австрійські вчені почали пов’язувати мотиви поведінки покупців, від яких, в свою чергу, залежить, що саме необхідно виробляти, саме з корисністю - важливою, але важко вловимою категорією. Як відомо, для прихильників цієї школи цінність товарів визначається незалежно від витрат праці. Для них вартості як об’єктивної категорії не існує. Цінність - чисто суб’єктивна і виступає як ступінь корисності, як засіб задоволення бажань. Припустившись такої однобічності, вони «відкинули» раціональне зерно, об’єктивний критерій (витрати праці), повернувши аналіз від виробництва до споживання, за що й стали об’єктом гострої критики представників різних економічних шкіл. У зв’язку з цим, заслуговує на згадку влучна і вичерпна характеристика теорії граничної корисності Л. Юровського, видатного радянського економіста 30-х років ХХ століття. Вчений зазначав, що суб’єктивні оцінки, психологічні реакції самі залежать від цін, а не виступають в якості визначальних факторів.

Вони не можуть бути виміряні й перевірені. Із цінами зв’язані не бажання покупців, а їхні рішення і дії [23, с. 121-123].

Сьогодні полеміка, що розгорнулася навколо трактування споживної вартості, практично втратила свою актуальність, а теорії Менгера і Бем-Баверка не «працюють» у чистому вигляді. Підходи авторів сучасних робіт, як правило, не настільки абстрактні, а «робінзонади», які широко використовувалися цією школою, перестали слугувати засобом доказу. Тому до спадщини Менгера та інших представників австрійської школи можна звертатися лише тому, що їх ідеї лягли в основу розробки інших, практично значущих теоретичних конструкцій, які увійшли в арсенал економічної науки. Мова йде про один із математичних напрямів економічної науки - маржиналізм і галузь знань, що отримала назву економічна психологія.

Прихильником підходу М. Туган-Барновського у вітчизняній науці можна вважати і Н. Тищенка [20, с. 63-66], М. Павлишенка [17, с. 48-58], С. Злупко.

На початку ХХ століття видатний систематик, засновник кембриджської школи А. Маршал здійснив спробу знайти компроміс між різними теоріями вартості, навмисне переключивши зусилля з теоретичних дискусій навколо вартості на вивчення проблеми взаємодії попиту і пропозиції як сил, які визначають процеси, що відбуваються на ринку, тобто сутнісний аналіз замінив на функціональний.