Материал: Теорія економічного аналізу

Теорія економічного аналізу

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту

Національний технічний університет

"Харківський політехнічний інститут"

Кафедра " Економічного аналізу та обліку "

Контрольна робота з дисципліни

"Теорія економічного аналізу"

Студентки гр. ЕКЗ-49

Юрченко В.А.

Харків 2013

ЗМІСТ

1. АНАЛІЗ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

. АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ОДИНИЦІ ПРОДУКЦІЇ - ЗАГАЛЬНИЙ ТА ЗА ЧИННИКАМИ

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АНАЛІЗ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

В умовах ринкової економіки запорукою досягнення фінансового успіху підприємства є випуск високоякісної продукції. Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють здатність продукції задовольняти потреби відповідно до її призначення.

Забезпечення і підтримка необхідного рівня якості в процесі виготовлення і споживання продукції неможливі без управління якістю. Важливим елементом цієї системи є аналіз якості продукції.

Якість продукції залежить від ряду факторів, передусім від організаційно-технічного рівня виробництва, кваліфікації робітників, сировини.

Джерелами аналізу є: акти, повідомлення про брак, звіти відділу технічного контролю якості, звіти майстерень по гарантійному ремонту виробі в, рекламації споживачів.

Схему аналітичного дослідження якості продукції можна представити у вигляді наступних етапів:

І етап - Оцінка рівня якості за допомогою системи показників.

Показники, які використовуються для оцінки якості, поділяють на одиничні, узагальнюючі і комплексні.

Одиничні - характеризують одну властивість продукції певного виду і призначення. Сюди належать показники:

·        корисність (технічний ефект - параметри функціонального призначення - жирність молока, вміст заліза в руді, електропровідність, вантажопідйомність і т.п);

·        надійність (довговічність, безвідмовність і т.п.);

·        технологічність (матеріаломісткість, трудомісткість і т.п.);

·        ергономічність (гігієнічні, антропометричні і ін.);

·        естетичність (інформаційна виразність, раціональність форми, оригінальність, відповідність середовищу і стилю, дизайн і ін.);

·        екологічність (вміст шкідливих речовин, що викидають технічні об’єкти при їх експлуатації, технічному обслуговуванні і ремонті);

·        безпечність (час спрацювання захисних пристроїв і т.п.).

Узагальнюючі показники характеризують якість всієї продукції незалежно від її виду і призначення. До них належать :

·        сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисловості );

·        марочність (харчова, промисловість будматеріалів);

·        призначення одного з одиничних показників якості як єдиного провідного ( калорійність харчових продуктів, теплотворність палива, тощо);

·        середньо зважена ціна продукції ;

·        частка сертифікованої продукції ;

·        наявність і обсяги браку ;

·        наявність рекламацій, їх кількість та вартість ;

·        сума штрафів, сплачених за поставку неякісної продукції .

Коефіцієнт сортності - це відношення вартості всієї продукції до вартості тієї ж продукції за умови, що вся вона випускається за ціною вищого сорту.

, де

_і - кількість продукції кожного сорту;і - оптова ціна продукції кожного сорту;_о - оптова ціна продукції вищого сорту.

Середньозважена ціна, як показник, якості продукції розраховується так:

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

Для оцінки якості продукції потрібно вивчити витрати та втрати від браку, їх рівень у витратах підприємства, виявити частку забракованої продукції ( внутрішнього і зовнішнього браку, остаточного і виправного ) в обсязі виготовленої продукції, оцінити дотримання рівня браку, який обумовлений технологічним процесом.

Об’єктом вивчення повинні стати цехи, дільниці, окремі види виробництв, технологічні операції, окремі види продукції .

Витрати на брак включають собівартість остаточного браку і витрати на його виправлення.

Втрати від браку розраховуються як різниця витрат на брак і сум, що відносяться на зменшення витрат на брак (вартість браку по ціні можливого використання, сума стягнень з осіб винуватців браку).

Аналіз рекламацій споживачів дозволяє узагальнити претензії, встановити загальну кількість і питому вагу продукції по якій отримано рекламації в загальному обсязі реалізованої продукції, виявити динаміку, оцінити втрати у зв’язку із зниженням якості (витрати на ліквідацію дефектів по виробах прийнятих на гарантійний ремонт, оплата штрафів за поставку неякісної продукції і т.п.), вивчити частоту і повторюваність дефектів, намітити заходи по скороченню браку.

Комплексний показник дає порівняльну характеристику товару за всією сукупністю параметрів стосовно вимог ринку чи властивостей товару - еталону. Сюди належить показник - конкурентоспроможність продукції.

В основі оцінки конкурентоспроможності продукції лежить ефективність її споживання, яка вираховується як відношення сумарного корисного ефекту (Р) до повних витрат на придбання і використання товару (С-ціни споживання, що включає ціну виробу, витрати на транспортування, установку, експлуатацію, ремонт, технічне обслуговування і ін.). Значить умова конкурентоздатності має вигляд :

Для оцінки конкурентоспроможності товару виробнику необхідно визначити внутрішню структуру Р і С, розрахувати величини кожного їх елемента і вибравши певну стратегію, впливати на них максимізуючи конкурентоспроможність

Корисний ефект описується набором якісних і кількісних параметрів, які називають споживчими.

Для технічних і регламентованих параметрів кількісна оцінка не викликає труднощів, адже кожен з них має певну величину, виражену в тих чи інших одиницях (наприклад, потужність, розмір, точність і ін.). Складність викликають естетичні параметри, що не мають фізичних одиниць виміру.

Оцінку таких параметрів здійснюють експерти за допомогою органолептичних методів побудованих на суб’єктивному сприйнятті людиною тої чи іншої властивості об¢єкта і відображення результату в цифровій бальній оцінці.

Методику аналізу конкурентоздатності можна узагальнити в наступних етапах:

1 етап. Визначення набору споживчих параметрів і їх оцінка

етап. Вибір бази порівняння. Це може бути якийсь неіснуючий еталонний виріб, або ж виріб, що отримав на ринку найбільше число споживчих симпатій.

етап. Розрахунок параметричних індексів по споживчих параметрах.

Співвідношення параметрів виробу з еталоном дозволяє отримати параметричні індекси (j_i)

, де

Р_і1 - значення і-го споживчого параметру товару;

Р_і0 - значення і -го споживчого параметру товару-зразку.

4 етап. Ранжування споживчих параметрів на основі застосування коефіцієнтів вагомості (ваг), що лежать в інтервалі [0-1].

етап. Розрахунок зведеного параметричного індексу по споживчих параметрах, який характеризує величину корисного ефекту.

, де

І_р - зведений параметричний індекс;

а_і - вага і-го параметру, виявлена групою експертів;_i - параметричний індекс і -го параметру.

етап. Визначення набору економічних параметрів і ваг кожного економічного параметру.

, де

_j - значення параметричного індексу і -го економічного параметру;

с_j1 - значення j -го економічного параметру товару;_j0 - значення j -го економічного параметру товару-зразку;- число економічних параметрів;

І_с - зведений параметричний індекс по економічних параметрах.

етап. Розрахунок загального показника конкурентоздатності.

етап. Оцінка прийнятності рівня конкурентоздатності і розробка заходів по його підвищенню.

ІІ етап - Оцінка виконання плану за якістю та вивчення динаміки показників якості.

На цьому етапі шляхом зіставлення фактичних показників якості (коефіцієнт сортності, середньозважена ціна, середньо зважений бал продукції і т. д. ) з плановими, з фактичними за попередній рік, ряд років визначають рівень виконання плану та динаміку якості продукції. Якщо спостерігається зниження якості і така тенденція є стійкою, необхідно вивчити причини, які стримують ріст якості. Основними причинами можуть бути: низька якість сировини, низький рівень технології і організації виробництва, кваліфікації робітників ,технічна несправність або низький рівень устаткування і т. д.

Зіставленням фактичних витрат на брак і втрат від браку (де вони плануються ), з фактичними за минулий рік, ряд років в абсолютній сумі і в процентах до витрат на виробництво продукції і окремих її видів виявляють виконання плану по якості і динаміку якості продукції, встановлюють причини браку і розробляють заходи по його скороченні.

ІІІ етап - Вивчення впливу якості на зміну показників ефективності господарювання.

Високий рівень якості сприяє підвищенню попиту на продукцію і збільшенню прибутку не тільки за рахунок обсягу продажу, але і за рахунок більш високих цін. У процесі аналізу розраховується вплив зміни якості на наступні показники діяльності підприємства: випуск товарної продукції (ТП_я), виручку від реалізації (В_я) і прибуток (П_я). Розрахунок здійснюється наступним чином:

 ТП_я = (Р₁ - Р₀ ) х g₁ ;

 В_я = ( Р₁ - Р₀ ) х РП ₁ ;

 П_я = [( Р₁ - Р₀ ) х РП₁ ] - [(С ₁ - Со) х РП₁ ] ,

де Р₁ , Р₀ - ціна продукції до і після підвищення якості;

С₀ , С₁ - відповідно собівартість продукції до і після підвищення якості;₁ - кількість виробленої продукції підвищеної якості;

РП₁ - обсяг реалізації продукції підвищеної якості.

Якщо підприємство випускає продукцію по сортах і відбулися зміни сортового складу, то, насамперед, необхідно розрахувати середньозважену собівартість одиниці продукції та середньозважену ціну одиниці продукції, а потім, за наведеними вище алгоритмами, визначити вплив якості на випуск продукції, виручку і прибуток від її реалізації.

Вплив браку на обсяг продукції вираховують шляхом множення питомої ваги втрат від браку у виробничій собівартості на фактичний обсяг продукції.

ІV етап - Оцінка витрат на забезпечення якості.

Існує цілий ряд визначень і трактувань терміну "витрати на забезпечення якості". Одне визначення пов’язане з втратами зумовленими недосягненням 100% рівня якості продукції. Інше визначення охоплює тільки втрати , що є різницею між рівнем витрат , які необхідні для досягнення відмінних характеристик якості і поточними фактичними витратами. За оцінками спеціалістів витрати на забезпечення якості становлять 15-20% від обсягу продажу і включають такі статті як витрати на виправлення браку, вартість відходів виробництва, повторне обслуговування, проведення перевірок якості, тестів, забезпечення гарантій і т. д.

Витрати на забезпечення якості, як правило, класифікують таким чином:

1. Витрати на тестування - витрати на перевірку якості матеріалів, тестування і виконання інших завдань, які повинні забезпечити придатність продукції чи процесу.

. Витрати на попередження браку: сума всіх витрат, пов’язаних з попередженням браку, наприклад, витрати на виявлення причин дефектів, проведення заходів по усуненню цих причин, на підвищення кваліфікації персоналу, перепроектування продукції чи системи, на придбання нового обладнання чи модернізацію діючого.

. Витрати , зумовлені внутрішніми причинами: витрати, які виникають всередині підприємства через надмірні виробничі відходи, простої, на виправлення браку, на ремонт.

. Витрати , зумовлені зовнішніми причинами. Сюди відносять витрати на виконання гарантійних зобов’язань, врегулювання скарг, втрата репутації і ремонт продукції.

Цілком логічно, що найбільшу важливість повинні мати заходи по попередженню браку. Досвід показує, що кожна гривня, витрачена на такі заходи, здатна зекономити 10 гривень.

V етап - Пошук можливостей підвищення якості продукції.

Підвищення якості продукції повинно стати для кожного підприємства безперервним процесом, який пов’язаний з постійним вдосконаленням як продукції, так і технологічного процесу . Методи , які використовуються для підвищення якості, коливаються в діапазоні від чітко структуризованих, складних програм, в яких застосовуються елементи статистичного контролю, до простих рекомендацій, які витікають з детального аналізу чи застосування "мозкового штурму". Зосередимо увагу на інструментах статистичного контролю, який включає:

а) контроль прийомки;

б) статистичний контроль процесу;

в) аналіз можливостей виробничого процесу.

Контроль прийомки передбачає тестування довільної вибірки продукції з партії продукції і обґрунтування рішення: чи варто прийняти всю партію, ґрунтуючись на якості даної довільної вибірки. Такий контроль досить часто застосовується при закупках чи отриманні продукції від постачальників. Він повинен здійснюватися у відповідності з певним планом вибірки, який включає визначення кількості одиниць у вибірці і розрахунок допустимого числа бракованих одиниць у вибірці. На величину цих показників впливають наступні фактори: прийнятний рівень якості, ризик виробника, допустимий рівень дефектів в партії, ризик споживача , вибір і обґрунтування яких і є завданням аналізу.

Статистичний контроль процесу полягає в тестуванні довільної вибірки із загального виходу продукції технологічного процесу з тим, щоб підтвердити, що вироби випускаються у відповідності з технічними нормами в межах завчасно встановлених допусків. Якщо характеристики продукції, яка пройшла тестування, виходять за межі допуску, то це є сигналом для коректування виробничого процесу. Контроль процесу передбачає складання карт, які ґрунтуються на статистичних даних з встановленням верхніх і нижніх меж. Ці контрольні межі відмічаються на карті, а потім відмічаються частки браку кожної протестованої вибірки. Вважають, що виробничий процес протікає правильно, якщо вибірки , які здійснюють протягом дня , не виходять за верхню і нижню контрольні межі. При складанні контрольних карт необхідно враховувати такі фактори, як розмір вибірки, кількість вибірок, частота вибірок і контрольні межі.