Материал: Тема V.Глобальні еколог.проблеми

11

криза, яка охопила всю планету й цілком зумовлена не природними процесами, а

технолого-виробничими причинами. Темпи зміни параметрів біосфери,

спричинені нею, виявилися в сотні й тисячі разів більшими, ніж темпи природної еволюції. Почалася загальна глобальна деградація природного середовища.

Елементами тиску цивілізації на природне середовище виступають високовідходні та високовитратні технології, що застосовуються в промисловості та сільському господарстві, автомобільний транспорт та урбанізація. Значну роль у розвитку екологічної кризи відіграє гонка озброєнь. Майже неконтрольовані громадськістю військово-промислові комплекси розвинених країн світу є найбільшими споживачами ресурсів та енергії.

Техногенний тип розвитку цивілізації в умовах швидкого росту населення вимагає залучення до виробничих процесів усе більшої кількості природних ресурсів. У результаті порушуються геологічні структури масивів гірських порід, виникають кар’єрно-відвальні комплекси, хвостота шламосховища, рови. Змінюється ландшафт величезних територій.

У світі зареєстровано більш ніж 9 млн. видів штучно отриманих хімічних речовин. Близько 300 тисяч видів їх надходить у продаж. Багато з них є токсичними для живих організмів, але гранично допустимі концентрації (ГДК) розроблені тільки для 4,5 тис. з них. ГДК для речовин, токсичних для рослин та тварин, не розроблюються взагалі. Для більшості забруднюючих речовин відсутні методи реєстрації наявності їх у природному середовищі.

Широкомасштабне споживання ресурсів і матеріалів веде до зростання кількості відходів. У середньому в промисловості тільки 1-1,5% споживаних ресурсів включається в кінцевий корисний продукт. Решта – це відходи, що забруднюють природне середовище. Загальний їх обсяг у світі оцінюється в 600 млн. тонн на рік. Високовідходними є сільське господарство та промисловість.

Важливим джерелом глобальної екологічної кризи є темп зміни демографічних і виробничих показників.

За останні сто п'ятдесят років населення Землі росло дуже швидкими темпами. З древніх історичних епох до початку минулого століття чисельність населення світу досягла близько декількох сотень мільйонів осіб.

Тільки у 1830 р. популяція людини досягла 1 млрд осіб, вже через сто років її чисельність сягнула 2 млрд, а в 1960 р., всього через 30 років, — 3 млрд осіб, через 15 років (1975 р.) — 4 млрд.

В 1999 р. чисельність населення планети сягнула 6 млрд осіб. На сьогодні населення планети складає – 7,7 млрд осіб.

За підрахунками наукової спільноти населення світу до 2050 року складе – 9,7 млрд. осіб, а до кінця століття – збільшиться до 11 млрд.

Щодо України: на 1 грудня 2018 року загальна кількість населення становила 42177579 людини. Цей показник на 208 тисяч нижчий, ніж за рік до цього. Кількість померлих перевищує кількість народжених.

Той факт, що смертність в Україні перевищує народжуваність, — це сумне і вельми тривожне явище для нашого народу, це — національне лихо. Саме тому зараз всі соціально-економічні проблеми в нашій самостійній державі повинні

12

вирішуватися лише через призму збереження нації, збереження генофонду України.

Отже, щорічно чисельність людей на Землі зростає, а природні ресурси, за допомогою яких можна забезпечити життя цього населення, підвищити його якість" катастрофічно зменшуються.

Основними антропогенними джерелами розростання екологічної кризи є перш за все великі промислові комплекси — споживачі багатьох природних ресурсів й водночас отруювачі довкілля практично всіма видами забруднень (механічних, хімічних, фізичних, біохімічних). Серед цих об'єктів найбільшими забруднювачами довкілля є металургійні, хімічні, нафтопереробні та машинобудівні заводи, кар'єри та збагачувальні фабрики, деякі військові підприємства.

Була й залишається найнебезпечнішим джерелом шкоди навколишньому середовищу військова діяльність: за обсягами використання палива для техніки й забруднень від його спалювання в двигунах літаків, танків, автомобілів тощо; за обсягами використання мінеральної сировини, необхідної для виробництва військової техніки; обсягами споживання енергії; витратами на утримання армії і військових підприємств; обсягами забруднень довкілля від цих підприємств і, звичайно, за розмірами збитків, пов'язаних з випробуванням різних видів зброї, у тому числі й атомної, а також проведенням маневрів, навчань і воєн.

Найбільше забруднюють довкілля об'єкти енергетики, перш за все ТЕЦ, і ГЕС. Поглинаючи величезну кількість нафтопродуктів, газу та вугілля, вони викидають в атмосферу мільйони кубічних метрів шкідливих газів, аерозолів і сажі, займають сотні гектар землі шлаками й золою.

Іншим джерелом забруднення природи є транспорт — автомобільний, повітряний, водний, залізничний. В усіх великих містах частка забруднень повітря від автотранспорту останнім часом становить 70—90 % загального рівня забруднень.

Для сільськогосподарських районів найбільш характерним джерелом забруднень природних вод і ґрунтів є надлишок мінеральних добрив і пестицидів, які десятками років у величезних кількостях використовувалися на полях. Лише 5— 10 % їх йшло на користь (поглиналося рослинами), а 90 % змивалося дощовими й сніговими водами, здувалося вітрами й осідало в річках, озерах, ґрунтах і ґрунтових водах, стаючи шкідливими компонентами екосистем.

Небезпечними забруднювачами довкілля є також об'єкти, що генерують потужні фізичні поля — електромагнітні, радіаційні, шумові, ультразвукові й інфразвукові, теплові, вібраційні (великі радіостанції, теплоцентралі, РЛС, трансформаторні підстанції, ЛЕП, ретрансляційні станції, спеціальні фізичні лабораторії та установки, кібернетичні центри, АЕС тощо).

Уже в наш час перед людством постали екологічні проблеми, що вимагають термінових заходів:

- забруднення природного середовища відходами промислового та сільського виробництва;

- потепління клімату та викликане цим підняття рівня Світового океану;

13

-кислотні опади;

-Запустелювання великих територій;

-Швидкі темпи зниження біологічного різноманіття, вирубка лісів і втрата цілих екосистем.

1.2.2. Найбільші екологічні катастрофи світу та України

1921 р. – вибух на хімзаводі в Оппа (Німеччина) – загинуло 600 людей, поранено 2 000. 12 тонн суміші сульфату і нітрату амонію вибухнули з силою 5 кілотонн тротилу, стерши містечко з лиця землі.

1945 рік – ядерне бомбардування Хіросіми і Нагасакі (Японія) – одразу загинуло 130 000 людей, а протягом декількох наступних місяців біля 500 000 людей померло від ран та радіаційного ураження.

1957 рік – Киштимська аварія, СРСР – ядерний вибух на хімкомбінаті у м. Челябінськ-40. Це перша в СРСР радіаційна надзвичайна ситуація. Ніхто не загинув, але у повітрі опинилась доза радіоактивних речовин, у 19 разів менша від дози радіації на Чорнобильській АЕС.

1984 рік – м. Бхопал (Індія) – на заводі Union Garbide, який виробляє пестициди, сталася техногенна аварія, в результаті якої одразу загинуло 3 000 людей (третина з них – діти) і ще 15 000 – протягом найближчих років. Аварія завдала шкоди до 600 000 осіб, 20 000 з яких втратили зір.

1986 рік – вибух 4-го реактора Чорнобільскої АЕС. Вже загинуло більш як 50 тис. чоловік із 100 тис, які брали участь у ліквідації наслідків аварії в перший рік. Підірвано здоров´я сотень тисяч людей. Забруднені мільйони гектарів ґрунтів. У водосховищах осіли десятки мільйонів тонн радіоактивного мулу. І це тільки відомі на сьогодні наслідки. Суттєво більше постраждало від ураження радіоактивними речовинами, які вітер розвіяв на частину СРСР, Європи, США.

2011 рік – аварія на АЕС Фукусіма-1 (Японія). Постраждало 60000 людей. Причини аварії - землетрус і цунамі, а також людський фактор – при проектуванні станції погано продумали систему охолодження реакторів. АЕС витримала землетрус, 3 діючих реактора одразу ж заглушила система аварійного захисту. Але 6-метрова хвиля цунамі, яка накрила Фукусіму-1, вивела з ладу системи охолодження, і в результаті перегріву активних зон ставс вибух на 1-му енергоблоці. Радіаційне забруднення атмосфери було порівняно неістотним, а морська вода, яку використовували для охолодження, завдала суттєво більших збитків навколишньому середовищу. Після використання вона знову опинилась в океані, несучи туди радіоактивні речовини. На відстані 330 м від Фукусіми-1

14

радіація перевищувала норму у 4385 разів. Доза радіації досягла 9,5 грей чи 950 рад.

В Україні:

2007 рік – фосфорна аварія у Львові – потяг зійшов з рейок, перекинулося 15 вагонів з жовтим фосфором, 6 з них загорілись. Утворилась отруйна хмара з продуктів горіння із зоною ураження 90 кв км.Госпіталізовано 152 особи. Евакуйовано 800 осіб. Ситуація ускладнювалась тим, що фосфор не можна гасити водою, тому що вона руйнує пінну подушку і сприяє повторному загоранню. Гасити треба піноутворювачем.

2013 – викид аміаку (Горлівка, Донецька обл.) – 5 осіб загинуло, 5 постраждало. Вибух стався через незадовільний технічний стан аміакопроводу, обумовленого корозією навколишнього середовища та ерозією робочого середовища.

15

2. Глобальні екологічні проблеми біосфери.

2 .1. Парниковий ефект.

Ще в 1827 р. французький фізик Жозеф Фур'є припустив, що атмосфера Землі виконує функцію скла в теплиці: повітря пропускає сонячне тепло, не даючи йому при цьому випаровуватися назад у космос.

Сутність парникового ефекту: Земля отримує енергію Сонця в основному у видимій частині спектру, а сама, оскільки є набагато холоднішим тілом, випромінює у космічний простір інфрачервоні промені; але багато газів атмосфери - водяна пара,

вуглекислий газ, метан, окисли азоту та інші - хоч і є прозорими для видимих променів, але активно поглинають інфрачервоні промені, утримуючи тим самим в атмосфері частину тепла, яка повинна була потрапити у Космос. Таким чином на поверхні Землі утримується температура на рівні, придатному для життя. Затримуючи тепло в атмосфері Землі, ці гази створюють ефект, який називається парниковим, а гази - парниковими.

Рис. 1. Явище парникового ефекту в атмосфері Землі

Виникають ще дві не менш небезпечні проблеми: потепління в Арктиці і Антарктиці призведе до швидкого танення льодовиків. Якщо їхній об'єм зменшиться на 50 %, то рівень Світового океану підніметься на 25—35 м. Багато прибережних міст буде затоплено водою. Зміна клімату супроводитиметься зміною погодних умов, які навіть важко передбачити. Справжнім екологічним катаклізмом на планеті є посуха в Африці, де пустеля наступає на савану зі швидкістю 50 км на рік замість 1 км на рік в минулому.

Глобальне потепління клімату, яке є наслідком посилення парникового ефекту в атмосфері, може призвести до підвищення рівня Світового океану насамперед внаслідок танення льодовиків, а також збільшення об'єму води у верхньому шарі океану в результаті так званого термічного розширення.

Збільшення концентрації вуглекислого газу в атмосфері в 2 рази, наприклад, до 2050 року, може призвести до потепління поверхні на 50 0С.