6
Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя, створюють небезпеку при добуванні корисних копалин, викликають ушкодження комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.
Найбільш дієвим захистом від зсувів є їх запобігання – відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення навантаження на схили), фіксація схилу за допомогою підпорів.
Снігові лавини також належать до зсувів і виникають так само, як і інші зсувні зміщення. Сили зчеплення снігу переходять певну межу і гравітація викликає зміщення снігових мас по схилу. Великі лавини виникають на схилах у 25–60 градусів через перевантаження схилу після великого випадання снігу, найчастіше під час відлиги, внаслідок формування в нижніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення.
На території України снігові лавини поширені в гірських районах Карпат та Криму.
Для захисту від снігових лавин будують лавинорізи, галереї, вітрові щитки, на схилах гір висаджують дерева, проводять попереджувальний обстріл схилів із спеціальних гармат.
При захопленні людини сніговою лавиною необхідно зробити все, щоб опинитись на її поверхні (звільнитись від вантажу, намагатись рухатись вверх, рухи як при плаванні); якщо ні, то потрібно намагатися закрити обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку (сніговий пил потрапляє в ніс та рот і людина задихається). Направляючись у гори, необхідно мати при собі лавинні мотузки яскравого кольору (мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки їй людину, яка потрапила у снігову лавину, могли знайти).
Селі – це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних часток, каміння, уламків гірських порід (від 10–15 до 75 % об’єму потоку). Виникають вони в басейнах невеликих гірських річок внаслідок злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів, землетрусів.
В Україні селеві потоки зустрічаються в Карпатах та Криму.
Небезпека селів – не тільки в руйнівній силі, але й у раптовості їх появи. Засобів прогнозування селей на сьогодні не існує, оскільки наука точно не знає, що саме провокує початок сходу потоку.
У Закарпатті відмічено декілька десятків селевих осередків.
Засоби боротьби з селевими потоками досить різноманітні: будівництво гребель, каскаду запруд для руйнації селевого потоку, стінок для закріплення обкосів тощо.
Рекомендації щодо правил поведінки при зсувах, снігових лавинах та селях наступні.
1.У випадку попередження про селевий потік або зсув, які насуваються, якомога швидше залишити приміщення і вийти в небезпечне місце.
2.Надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи дошки, палки, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю.
7
1.1.3. Метеорологічні стихійні лиха
Вітри – це так звані “сумішні прилади” Землі, вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяють хмари і приносять дощові хмари на поля, на яких без них нічого б не росло.
Таким чином, вітер – це один з найважливіших компонентів життя. Але він може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій.
Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це – ураган. Також ураганами називають тропічні циклони, які виникають у Тихому океані поблизу узбережжя Центральної Америки. На Далекому Сході і в районах Індійського океану урагани (циклони) носять назву тайфуни. Суть усіх явищ однакова.
Подібно до землетрусів, тайфуни і урагани особливо небезпечні, коли відбуваються над водою. Коли ураган наближається до узбережжя, він жене поперед себе величезні маси води.
Штормовий вал, який супроводжується зазвичай зливами і смерчами, шалено накатує на узбережжя і знищує все живе.
На сьогодні існують сучасні методи прогнозу ураганів.
Кожне підозріле скупчення хмар, де б воно не виникало, фотографується метеорологічними супутниками з космосу, літаки метеослужби летять до “ока тайфуну”, щоб отримати точні дані. Ця інформація закладається в комп’ютери, щоб розрахувати шлях і тривалість урагану та заздалегідь сповістити населення про небезпеку.
Досить небезпечне явище – смерчі, вони зустрічаються частіше, ніж урагани й тайфуни. Щорічно в Америці відбувається близько 900 смерчів. Зазвичай смерчі починаються так: на горизонті з’являється зловісна грозова хмара, яка заливає всю навколишню місцевість незвичайним зеленуватим світлом, зростає задушлива волога спека, стає важко дихати. Піднімається спочатку несильний вітер, починає накрапати дощ. Раптом температура різко падає на 15 градусів, з хмар до землі спускається гігантський “хобот”, який обертається з шаленою швидкістю, на зустріч йому з поверхні, яка схожа на перевернуту вирву, тягнеться інший вихор. Коли вони стикаються, то утворюється величезний стовп, який обертається проти часової стрілки зі швидкістю біля 400 км/год. З ревом котиться цей стовп між небом та землею, всмоктуючи в себе все, що трапляється йому на шляху: вирвані з корінням дерева, пісок, автомобілі, будинки, людей.
Смерч спричиняє знищення будівель, пожежі, руйнування різноманітної техніки; вихрові рухи повітряних потоків смерчу здатні піднімати машини, потяги, мости тощо.
Трапляються смерчі і в Україні, південні смерчі спостерігаються на Чорному та Азовському морях.
Рекомендації щодо правил поведінки при ураганах та смерчах наступні.
1.Після отримання повідомлення про ураган необхідно щільно зачинити двері, вікна.
2.З дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину.
8
3.У будівлях необхідно знаходитись подалі від вікон, щоб не отримати травми від осколків розбитого скла.
4.Найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків.
5.Коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти укриття
взападині (ямі, яру, канаві).
6.Ураган може супроводжуватись грозою, тому необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.
Розглянемо приклади найбільших катастроф.
•1902 році - за декілька миттєвостей було знищено місто Сен-П’єр під час виверження вулкану Монтань-Пеле на острові Мартиніка. Загинуло 36 000 чоловік. Одне з найбільших за кількістю жертв та матеріальних збитків виверження вулкану відбулося у 1985 році в Колумбії. Активізувався вулкан Румс, який найбільше вплинув на місто Армеро, що знаходилось за 40 км від кратера. Місто постраждало не від викидів вулкана, а від грязекам’яних потоків та повені, які виникли внаслідок розплавлення снігу та льоду розпеченими газами та лавою на вершині вулкана. Селевий потік повністю зруйнував місто Армеро. Загалом загинуло 25 тисяч чоловік.
•Найбільша в історії повінь була у 1931 році в Китаї, коли загинуло біля 4 млн. людей.
•1970 році землетрус біля узбережжя Перу дестабілізував схил гори Уаскаран. Лавина з льоду і скель посунулась вниз зі швидкістю 280 км за годину, на місто Юнгау насунулось 80 млн куб.м бруду, льоду, снігу. З 25000 жителів селица не вижив ніхто.
•1970 рік – штормовий приплив, що обрушився на острови дельти Гангу, забрав життя 500 000 чоловік за одну добу.
•1972 рік – сніговий шторм тривав тиждень в Ірані, триметровим шаром снігу була вкрита поверхня землі, загинуло 4000 осіб.
•1976 році в китайському місці Таньшані на глибині 22 км стався сильний землетрус, в результаті якого місто з жителями в 655000 людей загинуло повністю.
•1989 рік – на Бангладеш обрушився смерч, радіусом 1,5 км. Загинуло
1500 осіб, 12000 – в лікарні.
•2003 рік – Європейська спека забрала життя 70000 чоловік. Синоптики стверджують повторення подібної ьплової атаки кожні 13 років.
•2004 рік – узбережжя Індонезії, Шрі-Ланки, Тахланду - підводний землетрус викликав цунамі неймовірної сили, висота хвиль перевищувала 15 м. Загинуло 250000 людей.
•2005 рік ураган «Катріна» - найруйнівніший ураган в історії США. Найважчої шкоди було завдано Новому Орлано, де під воою опинилося 80% площі. Загинуло 1836 людей.
9
•2008 рік – землетрус у Сичуані (Китай) – загинуло 69000 осіб, 1,5млн будинків зруйновано.
•2011 рік – Японія, 9-бальний землетрус спровокував цунамі до 30 м. 20000 осіб загинуло і пропало безвісті. Збитки – 300 млрд.дол.
•2015 рік:
–пожежі у Сибірі (Росія), постраждала площа до 700 га. Зруйнована частково екосистема Байкалу.
-Землетрус у Непалі, мігнутудою 7,9 балів. Загинуло 8000 людей, травмовано 18 000.
-Циклон Комен (Пд Азія – Індія, Бірма, Бангладеш, Пакистан, Непал, Вєтнам) – спричинив повені і зсуви. Загинуло біля 600 осіб. Більше млн. осіб залишились без житла.
-Повінь у Індії – забрала життя 379 людей.
За 1995 – 2018 роки кількість смертей від природних катастроф: Землетрус – 55,6 % Шторм – 17,8%
Екстремальна температура – 12,3% Повінь – 11,1 % Засуха – 1,7% Зсув – 1,3 %
Лісові пожежі – 0,1 % Вулканічна активність – 0,1%
1.2. Антропогенні екологічні катастрофи
– це негативні природно-техногенні зміни природного середовища, довкілля – біосфери, викликані дією чинників якісного та кількісного характеру, породжених господарською діяльністю людини.
Аварії – це небезпечна техногенна подія, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу, завдає шкоди довкіллю. Аварії можуть бути: з викидом хімічних речовин, радіоактивних речовин, пожежота вибухонебезпечних речовин; з поширенням небезпечних біотичних речовин, що створює загрозу життю і здоров’ю людей, тварин, рослин.
1.2.1. Головні причини й джерела розвитку антропогенних екологічних криз
1. Екстенсивне використання всіх видів природних ресурсів, що тривало протягом десятиліть, без врахування можливостей природних регіонів до самовідтворення й самоочищення.
2. Довготривале адміністративно-командне концентрування на невеликих площах великої кількості надпотужних хімічних, металургійних,
10
нафтопереробних і військових промислових комплексів та інших «гігантів індустрії», прискорена реалізація планів втручання в природне середовище.
3.Повне нехтування традиціями господарювання, можливостями природи регіонів і інтересами корінного населення.
4.Перехімізація сільського господарства й хибні засади його організації (типу величезних колгоспно-радгоспних господарств).
5.Розгортання меліораційних робіт і їх проведення у величезних обсягах без належних наукових обґрунтувань і ефективних технологій.
6.Повна відсутність об'єктивних довгострокових екологічних експертиз усіх планів і проектів розвитку промислового господарства, енергетики, транспорту протягом повоєнного періоду.
7.Використання на переважній більшості виробництв старих і дуже старих технологій і обладнання, які вже давно потребують заміни.
8.Відсутність ефективно діючих законів щодо охорони природного середовища й підзаконних актів для їх ефективної реалізації.
9.Відсутність постійної об'єктивної інформації широких мас населення про екологічний стан довкілля, причини його погіршення, винуватців забруднень і заходи для поліпшення ситуації.
10.Надзвичайно низький рівень екологічної освіти не лише широких мас населення, а й керівників підприємств, урядових організацій, загальна низька екологічна свідомість і культура.
11.Різке прискорення негативних економічних, соціально-політичних і екологічних процесів в Україні в зв'язку з найбільшою техногенною катастрофою XX ст. — аварією на Чорнобильській АЕС.
12.Відсутність дійових економічних стимулів ресурсо- й енергозбереження.
13.Відсутність дійового державного контролю за виконання виконанням законів про охорону природи й системи ефективного покарання за шкоду довкіллю.
Кризи, катаклізми та інші порушення, як можна бачити з палеографічних даних, не були рідкістю впродовж історії цивілізації. Одна з перших екологічних криз розігралася наприкінці плейстоцену, коли в результаті інтенсивного полювання були виснажені запаси основної дичини – мамонтів, шерстистого носорога, гігантського оленя, степового зубра. Ця криза спонукала людину перейти від полювання як основного способу добування їжі до землеробства та скотарства.
Інша криза спостерігалася в деяких районах північно-західної Індії та Передньої Азії, де швидка деградація ґрунтів та запустелювання, що розвилися внаслідок інтенсивного ведення господарства та неправильної системи зрошування, зробили ці родючі райони мало придатними для життя людини. Але в минулі століття вихід із таких криз був порівняно простим: центр економічного розвитку зміщувався в інший район або людина змінювала спосіб господарювання.
Наприкінці XX століття людство відчуло наближення ще однієї екологічної кризи, яка має якісно іншу природу порівняно з усіма попередніми. Це перша