Материал: Технологія виробництва холодної прокатки труб

Рисунок 4.2 - Схема горизонтального відстійника: 1 - трубопровід, що підводить; 2 - корпус відстійника; 3 - перегородка 4 - осад; 5 - трубопровід, що відводить

Рисунок 4.3 - Схема радіального відстійника: 1 - вхідний патрубок; 2 - переливний лоток; 3 - трубопровід, що відводить; 4 - отсос шламові пульпи

Мелкодисперсная окалина, що осіла в горизонтальних відстійниках, вивантажується мостовим грейферним краном на дренажні площадки для зневоднювання, підсушується й автотранспортом вивозиться в ТВЦ для подальшого відправлення залізничними вагонами.

Витрата проясненої води в системі оборотного водопостачання брудного циклу становить 1750 м3/ч.

По даним служб заводу у відстійниках ділянки цеху ГВС, що обслуговує ТВЦ, у добу осаджується до 8 тонн мелкодисперсной окалини (сухий). У результаті очищення й зневоднювання на дренажних площадках суміш, що утвориться, має наступний состав: 63-70% окалини, 15% вологи, 9% масел і 6% інших домішок.

Таким чином, у ТВЦ діють системи оборотного водопостачання. Це раціонально й дуже важливо з погляду захисту навколишнього середовища. Добавки свіжої води із природних джерел у таку систему (для компенсації випару) становить 3,5% від загального споживаного обсягу.

Накопичення твердого побутового сміття на підприємстві визначено згідно з КТМ 204 України 012-95 Державного комітету України по житлово-комунальному господарству "Рекомендовані норми накопичення твердого побутового сміття для населених пунктів України". Сучасний стан збирання, вивезення та захоронення побутових і будівельних відходів не повністю задовольняє потреби підприємства: недостатня площа полігонів захоронення відходів, недостатня потужність сміттєспалювального заводу, немає в місті сміттє-переробного заводу. Потребує вирішення питання збереження та утилізації промислових відходів, у т.ч. і токсичних, які на сьогоднішній день накопичуються у великій кількості на полігонах. Є необхідність організації підприємства по збиранню та утилізації старих автомобілів, автошин, акумуляторів, тощо. Концепцією розвитку підприємства та міста передбачені заходи, виконання яких дасть можливість покращити санітарний стан у місті:

будівництво полігону для знешкодження токсичних промислових відходів І та II класів небезпеки;

впровадження технології роздільного збирання твердих побутових відходів з вилученням цінних компонентів для їх використання як вторинної сировини;

організація системи збирання та впровадження технології спалювання лікарняних відходів без контакту з людиною в процесі виконання робіт;

впровадження технології отримання біогумусу або компосту з відходів зеленого господарства (гілок, листя, деревини) з подальшим їх використанням при організації парків, скверів, зон відпочинку;

організація підприємства по збиранню та утилізації акумуляторів, автошин, тощо.

Підприємство користується базовими нормативами плати за забруднення навколишнього природного середовища України. Відповідно до Закону України від 25.06.91 р. "Про охорону навколишнього природного середовища" і постанов Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. №303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" із змінами і доповненнями та від 25.03.99 р. №465 "Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами" для проведення єдиної екологічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища, упорядкування укладення договорів з підприємствами на послуги каналізації та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів на підприємстві затверджено Інструкцію про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України. Згідно проекту нормативів гранично - допустимих викидів нормативна санітарна захисна зона ПрАТ складає 500 м зі сторони селитебної території. Озеленення території в 2000-2007 р. не проводилось.

5. ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.[33]

Завданнями цивільної оборони є:

Запобігання надзвичайних ситуацій техногенного характеру та проведення заходів щодо зниження збитку і втрат від надзвичайних ситуацій, які запобігти неможливо;

Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій, постійне інформування про обстановку та правила дії;

Захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій;

Організація життєзабезпечення населення на час надзвичайних ситуацій;

Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;

Створення систем, аналізу та прогнозування, управління, оповіщення і зв'язку, контролю над обстановкою;

Підготовка і перепідготовка кадрів, керівництво складу, населення.

У даному розділі дипломного проекту розглядається питання: «Евакуація населення у надзвичайних ситуаціях».

Актуальнiсть теми вiдображається в кiлькостi надзвичайних ситуацiй, що сталися на території України з початку 2014 року: всього - 103 (техногенного характеру - 60, природного - 37, соціального - 6). В цих НС загинуло 235 особи, постраждало - 466 осiб. [34]

Евакуацією називається організоване вивезення робітників та службовців підприємств, організацій і установ, які припиняють чи переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного і незайнятого у виробництві населення із зон можливих руйнувань категорійованих міст і об’єктів, розташованих поза цими містами. Екстрена евакуація населення здійснюється за рішенням начальника ЦО відповідного рівня з зон радіоактивного і хімічного зараження, із зон масових пожеж, а також з районів можливого затоплення. Заміською зоною називається територія за межами зон можливих руйнувань, встановлених для категорійованих міст і категорійованих об'єктів, розташованих поза цими містами. Межі зон можливих руйнувань встановлюються в залежності від значення міста і чисельності його населення.

У будь-яких надзвичайних ситуаціях першорядне значення приділяється термінам евакуації людей з небезпечних зон. У максимально короткий термін евакуацію здійснюють комбінованим способом, який полягає в тому, що масове виведення населення з міст пішки поєднується з вивозом певних категорій населення усіма видами наявного транспорту.

Транспортом вивозяться робочі зміни (на час відпочинку) під-приємств, що продовжують виробничу діяльність у містах, 0. с. формувань ЦО (щоб підтримувати їх у готовності до негайного ведення РІНР в осередках ураження), населення, якому дуже важко пересуватися пішки на великі відстані (старі, інваліди, хворі, вагітні, жінки з дітьми до 10-річного віку).

Пішки виводяться робітники та службовці некатегорійованих підприємств, організацій і установ відповідно до розроблених на цих об'єктах планів евакуації і населення, незайняте у сфері виробництва (непрацюючі члени родин робітників та службовців, учні вищих і середніх навчальних закладів, професійно-технічних училищ та ін.). При недостачі транспортних засобів частина робочих змін також може виводитися пішки разом із членами їхніх родин.

Евакуація населення комбінованим способом здійснюється за територіально-виробничим принципом. Це значить, що виведення у заміську зону більшої частини населення організовується через підприємства, установи і навчальні заклади. Інші евакуюються, як правило, через ЖЕКи і домоуправління за місцем проживання. Перевага комбінованого способу полягає в тому, що він забезпечує досягнення основною частиною населення безпечної зони в порівняно короткий термін.

Евакуйовані, які не зв'язані з виробничою діяльністю і не є членами родин робітників, що розосереджуються, і службовців, розміщуються в більш віддалених районах заміської зони.

По завершенні розосередження й евакуації в місті повинні перебувати тільки працюючі зміни категорійованих об’єктів, черговий і лінійний персонал, що забезпечує життєдіяльність міста (чергові бригади служб міськгазу, водоканалу, енергопостачання, охорони громадського порядку), нетранспортабельні хворі та персонал, що їх обслуговує.

Планування евакуації - одне з найважливіших завдань штабів ЦО всіх ступенів. У масштабі міста проведення евакозаходів планується штабом ЦО міста. Основний документ, який визначає обсяг, зміст, терміни проведення заходів щодо розосередження й евакуації населення і порядок з виконання, це план ЦО (розділ про захист населення).

У містах, районах і на об'єктах народного господарства (підприємствах, організаціях і навчальних закладах) створюються евакуаційні комісії, а в сільській місцевості - евакоприймальні комісії.

ЗЕП розгортаються в громадських будовах (школах, клубах і т.п.) поблизу залізничних станцій, платформ, пристаней, тобто поблизу місць посадки на відповідний транспорт, а також на підприємствах, що мають під'їзні колії або річкові (морські) причали, і на тих, на яких розосередження робітників та службовців і евакуація членів їх родин передбачені автомобільним транспортом.

Евакоприймальна комісія веде підготовку до прийому і розміщення евакуйованого населення, підприємств і установ, організовує постачання продовольством, предметами першої необхідності, медичне й інше обслуговування та забезпечення.

Для забезпечення безперебійного руху на шляхах розосередження й евакуації на кожен маршрут призначається начальник маршруту з групою управління, до складу якої включаються представники підприємств та організацій.

Групи керування забезпечуються необхідними засобами зв'язку й оповіщення, їм підпорядковуються сили і засоби для ведення радіаційної, хімічної і медичної розвідки.

Евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України і здійснюється органами виконавчої влади. Рішення на проведення екстреної евакуації можуть прийняти начальники ЦО об'єкта, району, міста.

Про початок евакуації населення оповіщається через підприємства, навчальні заклади, домоуправління й органи міліції.

Ідучи на ЗЕП, кожен повинен узяти із собою паспорт, військовий квиток, документи про освіту, трудову книжку чи пенсійне посвідчення, свідоцтво про народження дітей, необхідний запас продуктів (на 2-3 дні), білизну, постіль та інші необхідні речі з урахуванням тривалого перебування в заміській зоні.

Дітям дошкільного віку необхідно покласти в кишені чи пришити до одягу записки із зазначенням прізвища, імені, по батькові і місця проживання чи роботи батьків. Перед виходом з квартири необхідно відключити електроживлення, закрити вікна і кватирки, перекрити вентилі в системі опалення і водопостачання, відключити газ, зачинити квартиру, здати ключі представнику домоуправління.

На ЗЕП ті, кого евакуюють, проходять реєстрацію, групуються по вагонах залізничного ешелону або по автомашинах автоколони і у призначений час виводяться до пунктів посадки на транспорт.

Транспортне забезпечення розосередження й евакуації включає: вивезення населення, установ і організацій у райони евакуації, вивезення матеріальних цінностей; перевезення робочих змін з районів евакуації в місто на підприємства і назад.

Штаб ЦО об’єкта одержує від вищестоящого штабу виписку із плану евакуаційних заходів, в котрій зазначено, які транспортні засоби виділяються об’єкту, їх місткість, час подачі, місце посадки, час відправлення, місце і час висадки.

Матеріальне забезпечення включає, головним чином, постачання евакуйованого населення продовольством і предметами першої необхідності. Організація його покладається на заступника начальника об’єкта з матеріально-технічного забезпечення, що спільно зі службами ЦО міського та сільського районів підготовляє необхідні умови для постачання матеріальними засобами робітників та службовців об'єкта і членів їх родин у заміській зоні, а також організовує харчування працюючої зміни на об’єкті.

Харчування працюючих змін підприємств, які продовжують виробничу діяльність у місті, організовується в наявних на об'єктах їдальнях. Постачання їдалень продуктами здійснюється службою торгівлі і харчування міста (міського району), яка створює необхідні для цього запаси продовольства в межах установлених норм.

На пішохідних маршрутах для забезпечення евакуйованих слід передбачати організацію рухомих пунктів харчування і водопостачання, а в зимовий час - і пунктів обігріву.

Постачання питною водою у заміській зоні здійснюється в основному з артезіанських колодязів, шахтних, трубчастих та інших закритих джерел.

Медичне обслуговування евакуйованого населення здійснюється через існуючу мережу лікарень, поліклінік і медпунктів сільської місцевості.

Інженерне забезпечення розосередження й евакуації включає: забезпечення утримання і ремонту доріг, бруківки дорожніх споруд, устаткування пунктів посадки і висадки, колонних шляхів на пішохідних маршрутах, побудову пішохідних переходів на водних перешкодах, обладнання укриттів для населення на шляхах евакуації й у районах розміщення.

Таким чином, при організації захисних заходів, необхідно розумно застосовувати всі засоби захисту населення, віддаючи перевагу у кожному конкретному випадку тому з них, який більше відповідає даній ситуації. [35]

ВИСНОВКИ

Проаналізовано технологію виробництва холодної прокатки труб на ділянці ХПТ. Розглянуто й описані технологічні операції при виробництві труби розміром 25х3.5 мм. Розраховано маршрут прокатки на станах ХПТ-75, ХПТ-55 Визначена годинна продуктивність стана ХПТ-55, які складає  173,56 м/годину.

Проведений розрахунок на міцність валка стану ХПТ-55, всі деталі задовольняють умові міцності. Проаналізовано калькуляцію собівартості однієї тонни труб яка склала 56402 грн .

Проаналізовано основні шкідливості й небезпеці на ділянці ХПТ у ТВЦ, проаналізовані вимоги проти пожежної безпеки.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. О.А. Семенов, Ю.М. Бєліков, Н.Н. Король БНТИ Чорна металургія. - Вип. 22. - М.: Черметінформація, 1977.-С.49-51. [1]

2. А. Г. Виноградов. Трубне виробництво. М.: Металургія, 1981 - 343 с.

. Н. В. Розов. Производство труб. М.: Металургія, 1974 - 600 с. [3]

4. Шевакин Ю.Ф. Глейберг А.З. Виробництво труб - М.: Металургія, 1968 р.

5. Технологічні інструкція виробництва холоднодеформованных  труб в ТВЦ  (ТИ НЗНТ ТВЦ-2-00).

. ГОСТ 9941-81 «Труби безшовні холодно и теплодеформовані із корозійностійкої сталі»

. ГОСТ 12.1.005-88. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони. - М.: Стандартіздат, 1988

. ГОСТ 12.1.003-83. Система стандартів безпеки праці. Шум. Загальні вимоги безпеки. - М.: Стандартіздат, 1983.

. СНиП 2.03.02-85. Протипожежні норми проектування будинків і споруд. - М.: Стройиздат, 198

. ТУ 14-3р-55-2001[10] «Котельні труби, призначені для парових котлів і трубопроводів»

. ТУ 14-3-796-80 [11] «Котельні труби, призначені для парових котлів і трубопроводів»