Материал: Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства

Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства

ВСТУП

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. У процесі управління підприємством дуже важливо правильно визначити потребу в оборотних коштах. Величина їх повинна бути мінімальною, але достатньою, тобто такою, що забезпечує безперебійне фінансування планових витрат на виробництво і реалізацію продукції, а також здійснення розрахунків у встановлений термін. Завищення оборотних коштів веде до зайвого їх відволікання в запаси, до заморожування фінансових ресурсів. Заниження оборотних коштів може призвести до перебоїв у виробництві і реалізації продукції, до несвоєчасного виконання підприємством своїх зобов'язань.

Розмір оборотних коштів залежить від обсягу виробництва, умов постачання і збуту, асортименту виробленої продукції, сезонності роботи, тривалості виробничого циклу, порядку розрахунків та інших факторів.

Потреба в оборотних коштах визначається шляхом їх нормування, що являє собою встановлення оптимальної величини оборотних коштів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. А це, значно підвищує ефективність управління оборотними активами.

Елементи оборотних коштів формують речовинну субстанцію виготовлюваної продукції (сировина, конструкційні матеріали), створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія), збереження і транспортування сировини та готових виробів (різні матеріали - мастила, фарби тощо; тара).

Раціональне і економне витрачання окремих елементів оборотних коштів підприємства має непересічне економічне значення. Це зумовлюється всезростаючими масштабами абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції у різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної і питомої витрати їх окремих видів, дозволяє з однієї і тієї ж кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві[3].

Об'єктом дослідження обрано підприємство, що створено для виробництва с/г продукції та її продажу для забезпечення споживачів.

Актуальність теми пов’язана з тим, що залишається проблема підвищення ефективності використання оборотних коштів на підприємствах. За останнє десятиліття цій проблемі приділялося недостатньо уваги, незважаючи на те, що місце оборотних коштів у структурі підприємства в ринкових умовах істотно змінилося, з’явилися якісно нові вимоги. Це зумовило її актуальність та визначило мету і завдання курсової роботи.

Предметом дослідження є оборотні кошти, що перебувають у розпорядженні підприємства.

Мета даної курсової роботи - проаналізувати забезпеченість та ефективність використання оборотних коштів на підприємстві, визначити шляхи підвищення ефективності їх використання в сучасних умовах господарювання.

Основними джерелами інформації послужили фінансова звітність підприєсмтва, періодична та наукова література.

Основними завданнями даної курсової роботи є:

.        Визначити рівень забезпеченості підприємства оборотними коштами;

. Визначити ефективність використання оборотних коштів на с/г виробництвах та проаналізувати одержані показники;

. Проаналізувати шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства та зробити відповідні висновки.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

.1 Економічна сутність оборотних засобів і оборотних коштів

Діяльність суб'єктів господарювання зі створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних виробничих фондів, фондів обігу і праці. Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи та їх розширене відтворення.

Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва і їх основне призначення полягає у забезпеченні безперервного і ритмічного процесу виробництва. Вони включають в себе предмети праці: сировину, основні і допоміжні матеріали, тару, паливо, напівфабрикати; знаряддя праці: МШП, інструменти, спеціальні пристрої, інвентар, запасні частини для поточного ремонту, робочий одяг. В оборотні виробничі активи також входять: затрати на незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів. Фонди обігу забезпечують процес виробництва і реалізації продукції. До них відносяться: готова продукція, відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги, грошові кошти в касі підприємства і на його рахунках, кошти в розрахунках у вигляді дебіторської заборгованості.

Вивченню оборотних коштів та оборотних засобів присвячено значну кількість наукових праць, проте в економічній літературі немає однакового підходу до їх визначення. Науковці неоднозначно підходять до трактування цих економічних категорій. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що перебувають в обігу».

Економіст Біла О.Г. у своєму посібнику «Фінанси підприємств» визначає, що оборотні засоби - це оборотні активи підприємств та організацій. У торгівлі до них відносяться товари, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів, грошові кошти в касі, у дорозі, на рахунках у банку, кошти в розрахунках із покупцями, дебіторами, інші оборотні активи [13, с. 168].

Економіст Гончаров В.М. визначає оборотні активи, як активи, які за звичайних умов діяльності використовуються підприємством протягом одного операційного циклу або 12 місяців [42, с. 135].

Отже, оборотні активи є однією із складових частин майна підприємств і знаходяться в постійному русі, здійснюючи відповідний кругообіг, переходячи з грошових засобів у виробничі запаси, з виробничих запасів у незавершене виробництво, з незавершеного виробництва у готову продукцію. Закінчивши один оборот вони вступають в новий. Тим самим здійснюється, змінюючи форми руху, їх безперервний оборот. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: з грошової вона переходить в товарну, потім у виробничу і знову у товарну і грошову, а безперервний їх кругооборот вимагає одночасного перебування оборотних коштів на всіх стадіях кругообороту оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Для кращого розуміння значення оборотних засобів їх необхідно класифікувати. Широкого практичного застосування набула класифікація оборотних активів за окремими їх видами. Її було засновано на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку і Положенні про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні. У найбільш узагальненому вигляді оборотні активи поділяються на такі види:

Запаси товарно-матеріальних цінностей;

Дебіторська заборгованість;

Грошові кошти;

Інші види оборотних активів.

В балансі форми №1 оборотні активи поділяються за складовими елементами, які наведені в табл. 1.1.

Таблиця1.1

За формами функціонування у конкретний період часу оборотні активи поділяються на матеріальні та фінансові. До матеріальних оборотних активів належать готова продукція, відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги; грошові кошти в касі підприємства і на його рахунках; кошти в розрахунках у вигляді дебіторської заборгованості. До фінансових зараховують оборотні активи у формі грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості.

Особливо важливе значення при визначенні потреби в оборотних активах має їх класифікація за ступенем планування. За цією ознакою оборотні активи класифікуються на нормовані і ненормовані. До ненормованих оборотних активів належать такі, на які нормативи не обчислюються. Вони безпосередньо не впливають на процес виробництва. Наприклад, при відсутності грошових коштів на рахунках в банку чи в касі підприємства процес виробництва і реалізації продукції забезпечується за рахунок залучених і позичених коштів.

Капітал, авансований на формування оборотних засобів, складає оборотні кошти підприємства.

Отже, оборотні кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку. Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Для забезпечення безперервності процесу виробництва й реалізації продукції треба досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок удосконалення системи постачання, виробництва, реалізації та раціональніших форм розрахунків. В умовах товарно-грошових відносин кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення та змінює лише форми свого руху.

.2 Принципи організації оборотних коштів і джерела їх формування

Оборотні активи, є основним елементом матеріальної основи процесу виробництва. Якщо виробництво забезпечене в достатній кількості необхідними елементами оборотних активів - воно працює, як правило, ритмічно і ефективно, якщо ж оборотних активів недостатньо підприємство не зможе функціонувати в повному обсязі, а отже і виконати свої зобов'язання, якщо ж існує надлишок-то це призведе до появи наднормових запасів, які також негативно впливатимуть на роботу підприємства.

Вчені визначають ряд принципів організації оборотних активів, виконання і дотримання яких забезпечить підприємству ефективне функціонування і відповідно отримання необхідного обсягу прибутку.

Економіст Азаренкова Г.М. подає у своєму посібнику такі принципи організації оборотних коштів:

формування оборотних активів у розмірах, необхідних для забезпечення безперервного виробничого процесу;

раціональне розміщення наявних оборотних активів на підприємстві;

самостійність підприємства щодо управління оборотними активами;

контроль за ефективністю використання оборотних активів.

Економісти Філімоненко О.С. та Лайко П.А. вважають, що організація оборотних коштів повинна будуватися на таких принципах:

створення мінімальних запасів оборотних активів, що забезпечує безперервність процесу виробництва й обігу, а також їх ефективне використання;

раціональне розміщення оборотних коштів, які є в наявності, за сферами відтворюючого процесу в середині підприємства;

формування та поповнення оборотних коштів за рахунок власних та позикових джерел у залежності від обсягів виробництва;

створення фінансових резервів;

контроль за зберіганням та ефективним використанням оборотних коштів [35, с. 278], [50, с. 181].

Одним із основних принципів організації оборотних коштів є принцип створення мінімальних запасів оборотних активів, який передбачає встановлення їх нормативів.

Принцип раціонального розміщення має на меті забезпечити ефективне використання оборотних засобів. В одній сфері можливий надлишок, а в іншій навпаки недостатність, тому є необхідним їх збалансування. Він передбачає споживання оборотних коштів у тих сферах відтворюючого процесу у яких вони змогли б забезпечити отримання найвищого прибутку.

Формування та поповнення оборотних коштів за рахунок власних та позикових джерел у залежності від характеру виробництва є ще одним принципом. Встановлення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами є важливим завданням системи управління. Достатній мінімум власних і позикових засобів повинен забезпечити безперервність руху оборотних активів на всіх стадіях кругообороту.

Принцип створення фінансових резервів є дуже важливим для діяльності підприємства. Він передбачає захист підприємства у разі створення певних непередбачуваних обставин та забезпечення його стабільності. Проте, чим більший резерв має підприємство, тим воно фінансово стабільніше і тим менш прибуткове, і навпаки.

Принцип контролю за збереженням та ефективним використанням власних оборотних коштів дозволяє керівництву підприємства безпосередньо контролювати платоспроможність підприємства, вчасне прийняття рішень щодо її зміни. Оборотні активи є важливою складовою матеріальної основи процесу виробництва. Від ступеня їх використання залежать кінцеві результати виробництва, фінансовий стан усіх підприємств.

Джерела формування оборотних активів значною мірою визначають ефективність їх використання. Достатній мінімум власних і позикових засобів повинен забезпечити безперервність руху оборотних активів на всіх стадіях кругообігу, що задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, а також забезпечує своєчасні і повні розрахунки з постачальниками, бюджетом, банками та іншими ланками. Недостатність таких джерел призводить до недостатнього фінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Натомість надлишок оборотних коштів на підприємстві спричинює створення наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволікання оборотних коштів з господарського обороту, зниження відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Економіст Біла О.Г. у своєму посібнику «Фінанси підприємств» визначає, що оборотні кошти підприємств формуються за рахунок власних, позичених і залучених коштів.

Власні оборотні кошти - це власний і прирівняний до нього капітал, авансований на формування оборотних виробничих фондів і фондів обігу. До власних оборотних коштів відноситься статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал і нерозподілений прибуток. До власних оборотних коштів умовно прирівнюються тимчасово вільні кошти спеціальних фондів, резерви майбутніх витрат і платежів, доходи майбутніх періодів.    

Залучені кошти - це кошти, які не належать підприємству, але знаходяться якийсь час в їх обороті. До залучених коштів відносяться кошти кредиторів, залучені в оборот в порядку розрахунків за товари, роботи і послуги, за виданими векселями, платежами бюджету і позабюджетними фондам, зі страхування, з оплати праці та іншими розрахунками і платежами. Інакше кажучи, залучені кошти - це боргові зобов'язання, строк сплати яких не настав і прострочені.