Лізингові відносини в Україні набули свого легального статусу в 1997р. із прийняттям Закону України «Про лізинг», який у редакції Закону України №1381-IV від 11 грудня 2003 р. отримав назву «Про фінансовий лізинг» [3]. Саме з 2004р. розпочинається стрімкий розвиток лізингового бізнесу в Україні.
Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору оренди (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України [1].
Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.
Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше. Місце укладення угоди визначається законами України.
Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження.
Суб’єктами оренди (сторонами в договорі оренди) є орендодавці та орендарі [3].
Орендодавцями (тобто органами та організаціями, що передають майно в оренду) є:
Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю;
органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить до Автономної Республіки Крим або перебуває у комунальній власності; v підприємства - щодо окремого індивідуально-визначеного майна, а з дозволу зазначених вище орендодавців - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна [3].
Орендарями (тобто юридичними або фізичними особами, яким майно передається в оренду) згідно із Законом України «Про оренду державного та комунального майна» можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародної організації та особи без громадянства. При цьому фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна, до його укладення зобов’язана зареєструватись як суб’єкт підприємницької діяльності [3].
Таким чином, на сьогоднішній день для багатьох підприємств,
які вирішують проблему вибору джерела фінансування, саме оренда та лізинг є
найбільш ефективним механізмом залучення капіталу. Він дозволяє погоджувати
інтереси виробників і споживачів, банків і лізингових компаній. Розвиток ринку
лізингових операцій відіграє вирішальну роль у модернізації обладнання
підприємств, розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, особливо
враховуючи той факт, що більшість малих підприємств не може скористатись
кредитами у зв’язку з відсутністю потрібного обсягу заставного майна.
2. Сучасний стан розвитку орендних та лізингових міжнародних
операцій в Україні
На сьогодні загальний річний обсяг лізингових угод у світі становить приблизно 512 млрд дол. США. Лізинг посідає важливе місце в економіці багатьох країн і є ознакою їхнього прогресивного розвитку. На багатьох розвинених ринках, таких як Сполучені Штати, лізинг є найбільшим джерелом зовнішнього фінансування, за допомогою якого придбаваються близько 50 % техніки. У країнах Чехії, Естонії, Угорщини оновлення основних фондів підприємства на 30-40 % відбувається за рахунок лізингу [23, с30].
Широке розповсюдження в світовій практиці лізинг отримав завдяки перевагам, які надаються суб'єктам угоди, а саме:
можливе використання нової, дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат, оскільки при лізингу виробниче обладнання передається в користування без попереднього викупу, тобто є можливість налагодити виробництво при обмежених витратах фінансових (а при міжнародному лізингу - валютних) засобів;
лізинг припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів; при використанні звичайного кредиту підприємство повинно було б частину вартості покупки оплатити за рахунок власних коштів;
лізинг дозволяє підприємству запобігти витратам, пов'язаним із моральним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших об'єктів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізингоодержувача;
майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс лізингоодержвача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податку на майно;
порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розрахувати надходження своїх доходів і разом із лізингодавцем розробити зручну схему платежів; платежі можуть бути щомісячними, щоквартальними і т.п.; сума платежів може бути постійною або ковзкою; при її визначенні може бути врахована сезонність використання предмета лізингу; платежі можуть здійснюватися із виручки від реалізації продукції, що вироблена на отриманому в лізинг обладнанні);
підвищується ліквідність підприємств-лізингоодержувачів, тобто покращується такий важливий для ринкової економіки показник, як здатність своєчасно сплатити майбутні борги;
перевагою лізингу є також можливість придбання лізингоодержувачем устаткування за залишковою вартістю після завершення лізингової угоди [20, с.48-50].
Аналізуючи ринок лізингових послуг в Україні, на сьогодні він перебуває на стадії становлення, і очевидним є необхідність збільшення обсягів лізингових операцій, оскільки багато вітчизняних підприємств характеризуються несприятливим станом матеріально-технічної бази. Проте темп росту лізингового ринку в Україні не відповідає потребам промисловості та економіки в цілому.
Кредитні платежі прив'язані до інфляції. Лізингові платежі не прив'язані до інфляції.
За результатами дослідження, визначено ряд тенденцій, які характеризують розвиток ринку лізингових послуг.
При здійсненні аналізу ринку лізингу в Україні за підсумками 2014‑2015рр. було виявлено тенденцію скорочення лізингових угод. Дане явище було пов'язано зі світовою фінансовою кризою, нестабільністю політичної ситуації, погіршенням доступу до кредитних ресурсів, які є основним джерелом фінансування лізингових операцій, падінням платоспроможності підприємств, а також припиненням інвестиційних проектів. Однак у структурі капітальних інвестицій частка лізингу зростала за рахунок обмеження обсягів банківських позик [17, с.112].
Аналізуючи розвиток лізингу в Україні, варто відмітити ряд позитивних зрушень. Так, кількість укладених договорів фінансового лізингу за 2015 року збільшився на 56% порівняно з минулим роком знизився відсоток договорів фінансового лізингу зі строком дії, що менший або дорівнює 2 роки та зі строком дії більше двох років або дорівнює 5 років. Це зумовлено тим, що під час дії короткострокових договорів не все майно може амортизуватись. Договори зі строком дії більше 5 років або ті, які дорівнюють 10 рокам та договори зі строком дії більше 10 років збільшили свій відсоток в поточному періоді, це спричинив той же факт амортизації.
Основною тенденцією на вітчизняному ринку лізингу у 2014-2015рр. було збільшення середнього терміну договорів з лізингу: питома вага договорів на термін 5‑10 років у 2015р. становила близько 39 % проти 4,3 % у 2014р, це пов'язано з реструктуризацією договорів через проблемну заборгованість лізингоодержувачів. Проте лізинг продовжує користуватися попитом через те, що він дає змогу ефективно погоджувати інтереси виробників і споживачів, банків і лізингових компаній, він є найбільш доцільним методом подолання кризових явищ в економіці України та вітчизняному виробництві [17, с.113].
Дане явище пояснюється тим, що міжнародна оренда для українських суб’єктів господарювання є перспективним методом інвестування. Розвиток лізингової діяльності в України полягає у необхідності технічного переоснащення та оновлення основних фондів існуючих підприємств, запровадження нових результатів в межах НДДКР у процес виробництва, а також у потребі розширення матеріально-технічної бази малих та середніх підприємств у рамках програм розвитку малого та середнього бізнесу.
Найбільшим попитом серед предметів міжнародного лізингу в Україні користується транспорт (50,1%), а також сільськогосподарська техніка (14,7%) та комп’ютерна техніка (5,7%).
Основними джерелами фінансування лізингових операцій в 2015році були позичкові кошти, в тому числі банківських кредитів (85,2%), при цьому їх питома вага збільшилась більше ніж на 52% у порівнянні з минулим роком; відповідно, питома вага власних коштів лізингових компаній у порівнянні з минулим роком зменшилась більш ніж на 52% і становить 14,61% [13, с.60].
Найпоширенішим нині є лізинг вантажних автомобілів, морських та повітряних суден, комп’ютерної техніки. Постачання автотехніки та обладнання на лізинговій основі пропонують «RENAULT», «DAF», «SCANIA», «IBM», «HP» та ін. Цілий ряд закордонних компаній висловили готовність розвивати співробітництво з вітчизняними лізинговими компаніями щодо поставки в Україну на лізинговій основі сільськогосподарської та тракторної техніки й обладнання - «John Dear», «Bizon», «NEUERO», «URSUS», «PROKOP»; будівельної техніки - «Caterpillar», «ZEPPELIN», «TATRA», «Condor»; автотехніки - «МАН», «Mercedes», «Mitsubishi», «Volvo», «Shčoda». Українські міжнародні перевізники за допомогою лізингу поновили свій автомобільний парк на суму понад 380млн дол. США.
Однією із провідних компаній, які здійснюють операції з міжнародного лізингу є ALD Automotive (ТОВ «Перша лізингова компанія») - член ради Асоціації «Українське об'єднання лізингодавців» ,провідна лізингова компанія в Україні в сегменті лізингу легкового автотранспорту та Avis Україна (підприємство з іноземними інвестиціями ВІП-Рент) - представництво найбільшої у світі корпорації з лізингу і прокату автомобілів. На даний час компанія адмініструє автопарк близько 1 600 автомобілів. Лідер на ринку з комплексних лізингових послуг (лізинг з повним сервісом) [13, с.62].
Лізинг як інвестиційний механізм вигідний не тільки безпосереднім суб’єктам даних відносин, а й національній економіці в цілому: активізується розвиток промисловості; пришвидшується НТП; збільшуються податкові надходження у бюджет; підвищується конкурентоспроможність країни на міжнародному фінансовому ринку. Не зважаючи на переваги лізингу, в Україні існує ряд проблем, які гальмують процес його розвитку: недосконала законодавча база; висока вартість та недовго строковість кредитів; складний податковий клімат; нерозвиненість інфраструктури ринку; високі страхові тарифи; високі ризики несплати лізингових платежів в умовах фінансової кризи; девальвація національної грошової одиниці - значна курсова різниця із іноземними валютами; припинення кредитування підприємств банками [19, с.59].
Отже, можна зробити висновок, що міжнародний лізинг є одним
із перспективних методів покращення економіки в Україні, зокрема малого та
середнього бізнесу. Але в нашій державі існують певні перешкоди для подальшого
розвитку даного виду міжнародних економічних відносин. Тому для забезпечення
розвитку міжнародного лізингу в Україні потрібно по - перше, удосконалити
законодавчу базу, тобто привести її у відповідність до міжнародних норм
лізингу. По - друге, запровадити інвестиційні податкові пільги при імпорті
високотехнологічного обладнання в Україну. І по - третє, створення лізингових
фондів для сприяння лізингу у пріоритетних галузях промисловості.
3. Шляхи підвищення ефективності міжнародних орендних та
лізингових операцій в Україні
.1 Розробка рекомендацій по розвитку та вдосконаленню
регулювання міжнародного лізингу в Україні
Міжнародний лізинг використовується як джерело фінансування та приваблює багато фірм та компаній із різних держав. Для України міжнародний лізинг має великі переваги, що зумовлює необхідність його розвитку, стимулювання та регулювання з боку держави. Для цього доцільно приймати до уваги такі рекомендації:
По-перше, законодавчі акти, що регулюють лізингову діяльність мають бути зрозумілими, чіткими, без двозначностей та посилань на інші нормативні акти. Наприклад, Закон України «Про фінансовий лізинг» [3] при регулюванні питань амортизаційних відрахувань, оподаткування, митного регулювання лізингових операцій відсилає на діюче законодавство України, що ускладнює роботу з ним. Одним з основних видів державного регулювання міжнародного лізингу є законодавче регулювання, тому розробка та формування пакета нормативних актів, які регулюють лізингову діяльність в Україні, значно сприятиме його розвиткові.
По-друге, надавати іноземним інвесторам інформацію про Україну, її потенціал в галузі лізингу, її підприємства, існуючі лізингові проекти та їх реалізацію, законодавство. Таку інформацію необхідно зробити широко доступною: опублікувати в мережі Internet, перекласти іноземними мовами (обов'язково англійською, німецькою, російською, голландською та швейцарською), надрукувати бюлетені та розіслати по всіх асоціаціях лізингових компаній світу, а також перспективним потенційним партнерам. Все це сприятиме розповсюдженню позитивної інформації про український лізинговий ринок, його потенціал. Існування широко доступної інформації зменшить невизначеність та невідомість українського лізингового ринку, яка стримує інвестиційну активність іноземних інвесторів [19, с.61].
По-третє, активно співпрацювати з національними лізинговими асоціаціями. Оскільки до наших підприємств тільки придивляються, необхідно виступати з ініціативою по укладанню міжнародних лізингових угод та реалізації проектів.
По-четверте, важливо чітко законодавче визначити та спростити процедуру повернення лізингованого майна лізингодавцю в разі неплатоспроможності лізингоодержувача. Матеріальне забезпечення лізингової угоди - важливий момент для розвитку лізингової індустрії, який приваблює іноземних інвесторів. Але ризик експропріації цього майна в нашій країні все ще залишається актуальним для них [12, с.109].
По-п'яте, необхідно централізувати систему реєстрації лізингових контрактів та створити центральний контролюючий орган за лізинговою діяльністю. Зараз лізингові контракти реєструються в місцевих нотаріальних конторах і є прецеденти, коли відсутність централізованого реєстру лізингових контрактів стає причиною правопорушень. В іноземних країнах, як правило, лізингові асоціації займаються реєстрацією таких контрактів, а в Україні такими установами можуть стати Укрлізинг, комерційні банки, Національний банк України.