Материал: Шляхи підвищення ефективності міжнародних орендних та лізингових операцій

Шляхи підвищення ефективності міжнародних орендних та лізингових операцій

Шляхи підвищення ефективності міжнародних орендних та лізингових операцій

Зміст

Вступ

.Теоретичні основи орендних та лізингових операцій в зовнішньоекономічній діяльності

.1 Види зовнішньоекономічних орендних операцій

.2 Сутність лізингових операцій в зовнішньоекономічній діяльності

.3 Правове регулювання зовнішньоекономічних орендних операцій

. Сучасний стан розвитку орендних та лізингових міжнародних операцій в Україні

. Шляхи підвищення ефективності міжнародних орендних та лізингових операцій в Україні

.1 Розробка рекомендацій по розвитку та вдосконаленню регулювання міжнародного лізингу в Україні

3.2 Можливості розвитку фінансового лізингу у банківській системі України

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

міжнародний орендний фінансовий лізинг

У міжнародній практиці комерційної діяльності оренда і фінансова оренда (лізинг) є досить перспективними видами підприємництва, оскільки становлять серйозну конкуренцію комерційним операціям купівлі-продажу в кредит. Оренда передбачає передачу орендодавцем у тимчасове користування орендарю майна за узгоджену орендну плату на певний строк з метою отримання комерційної вигоди.

Із здобуттям незалежності Україна стала на шлях глибоких перетворень, у яких головне місце посідають фінансово-кредитні відносини. Стає можливим застосування якісно нових методів оновлення матеріальної бази і модернізації основних засобів підприємств різних форм власності. Серед них найбільш перспективним є лізинг, під яким у загальному сенсі розуміється передача господарського майна в тимчасове користування на умовах певного терміну, зворотності та платності.

Розвиток лізингу є особливо актуальним для України з огляду на такі обставини. По-перше, українська економіка характеризується високим ступенем зношеності основних засобів. При цьому підприємства змушені фінансувати інвестиції переважно із власних коштів, оскільки кредити банків, кошти інститутів спільного інвестування та інші джерела зовнішнього фінансування складають порівняно невеликий відсоток від загального обсягу капітальних вкладень в економіці. По-друге, в країні є недостатньо розвинутим сектор малих та середніх підприємств, насамперед через ускладнений доступ до фінансування.

Світова практика доводить, що в умовах економічної кризи, подібної до тієї, що склалася в Україні, коли практично зупинилося фінансування оновлення основних засобів через недостатність прибутку підприємств і значне зменшення виробництва, фінансовий лізинг є найбільш доцільним і мобільним, а, отже, може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України.

Метою даної роботи є відстеження ефективності здійснення міжнародних орендних та лізингових операцій та їх ролі для розвитку підприємства.

Основні завдання курсовою роботи полягають:

в розкритті теоретичних основ орендних та лізингових операцій в зовнішньоекономічній діяльності;

в аналізі сучасного стану розвитку орендних та лізингових міжнародних операцій в Україні;

в вивченні лізингу в зовнішньоекономічній діяльності підприємства;

в розкритті переваг оренди та лізингу в зовнішньоекономічній діяльності підприємства;

в розробці заходів щодо поліпшення лізингових операцій у зовнішньоекономічній діяльності підприємства.

Дослідженням доцільності використання орендних та лізингових операцій у підприємництві займаються багато вітчизняних науковців, зокрема Н. М. Внукова, Н. А. Безклубна, В. А. Череватенко, Г. І. Купалова, В. Н. Лучко, О.С.Бадзим, О. В. Ткачук та ін.

Методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення економічної теорії, загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень. Теоретичною основою роботи стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів у галузі міжнародної економіки. Законодавчі та нормативні акти з питань регламентування зовнішньоекономічної діяльності в Україні забезпечили правове поле курсової роботи.

У роботі використано методи логічного аналізу, методи фінансового аналізу, пакети сучасних прикладних програм, що дозволяють формувати та надавати користувачам необхідну інформацію на запит.

1. Орендні та лізингові операції як вид зовнішньоекономічної діяльності

.1 Види зовнішньоекономічних орендних операцій

Міжнародні орендні операції одержали широке розповсюдження на початку 60-х років і являються порівняно новим видом зовнішньоекономічної діяльності. Суть орендної операції полягає в наданні одною стороною (орендодавцем) іншій стороні (орендатору) об'єкта оренди у виняткове користування на встановлений період за відповідну винагороду.

Орендна операція здійснюється на основі орендного договору. На відміну від договору купівлі-продажу; при якому право власності на товар переходить від продавця до покупця, договір оренди зберігає за орендодавцем право власності на майно, здане в оренду, надаючи орендатору лише право на тимчасове користування цим майном [10, с.84].

Міжнародні орендні операції поділяються на експортні й імпортні. Орендна операція, в якій орендодавець купляє об'єкт оренди в національної фірми і віддає в оренду іноземному орендатору, вважається експортною орендною операцією.

Орендна операція, під час якої орендодавець купляє об'єкт оренди в іноземної фірми і здає в оренду національному орендатору, називається імпортною орендною операцією [11, с.59].

Таким чином, характерною рисою міжнародної орендної операції являється участь в ній іноземного контрагента (чи орендодавця, чи орендатора, чи виробника-поставщика об'єкта оренди). Інакше кажучи, міжнародною орендною операцією являється така операція, сторони якої знаходяться в різних країнах.

Що може бути об'єктом міжнародної оренди? Це:

обладнання загального промислового призначення (стандартне й унікальне);

транспортні засоби (вантажні автомобілі, літаки, вертольоти, судна, контейнери, спецвагони і т.д.);

підйомно-транспортне та будівельне обладнання (навантажувачі, будівельні машини, підйомні крани та ін.);

засоби обчислювальної техніки й обробки інформації;

офісне й поліграфічне обладнання;

товари споживчого призначення (автомобілі, холодильники, телевізори, відеотехніка і т.д.) [7, с.196].

Об'єктом оренди може бути і обладнання, яке було в користуванні. Наприклад, фірма, яка потребує фінансових засобів, може продати своє обладнання фірмі-орендодавцю, одержати за нього кошти , а тоді взяти це ж обладнання в оренду.

Суть орендних операцій полягає в тому, що

вони дозволяють одержати додаткові об'єми збуту продукції в умовах жорстокої конкурентної боротьби на світових ринках;

дають можливість орендатору застерегти себе від швидкого морального старіння обладнання: це особливо важливо для малих і середніх підприємств;

дозволяють орендаторам одержати сучасне обладнання, не роблячи попередніх великих затрат. В міжнародній практиці існують різні види міжнародної оренди [10, с.85].

В залежності від термінів розрізняють три види оренди:

) довготривалу з терміном від 3-х до 5-ти років, інколи до 15 років, що отримала назву «лізинг»;

) середньо тривалу - від 1 до 2-3 років, названу «хай ринг»;

) короткотривалу з терміном від кількох годин до 1 року, що одержала назву «рейтинг» [7, с.197].

Об'єктом лізингу являються, як правило, офісне обладнання, будівельно-монтажні комплекси, технологічні системи, промислові підприємства. Страхування й технічне обслуговування здійснюється орендатором.

Об'єктом хайрингу зазвичай являються транспортні засоби, дорожньо-будівельні та сільськогосподарські машини, монтажне обладнання, спортивні товари та ін. Страхування і технічне обслуговування здійснюється за домовленістю чи орендатором, чи орендодавцем. Об'єкт рейтингу - це транспортні засоби, туристичні і спортивні товари короткотривалого користування [8, с.216]. Страхування й технічне обслуговування при даному виді оренди входить в обов'язки орендодавця. Найбільше поширення в міжнародній торгівлі одержали лізингові операції.

.2 Сутність лізингових операцій в зовнішньоекономічній діяльності

З усіх видів оренди, використовуваних у міжнародній комерційній практиці, найбільш поширена довгострокова оренда - лізинг. Економічна сутність лізингу полягає в тому, що лізингоодержувач бере в довгострокову оренду конкретне майно і за дорученням орендодавця зобов'язується виконати за допомогою цього майна певні роботи і не виконувати робіт, не обумовлених умовами контракту [10, с.86].

У світовій практиці немає єдиного визначення терміна «лізинг». Законодавство України визначає його як підприємницьку діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений термін лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів [3].

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їхні відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передане в лізинг [12, с.106].

Відповідно до рівня окупності майна розрізняють фінансовий (капітальний) і оперативний лізинг. Це найбільш поширені види лізингу. Існує кілька критеріїв для їх розмежування: це і тип орендованого майна, і обсяг обов'язків лізингодавця, і термін використання об'єкта лізингу.

Лізинг об'єднує в собі риси кредитної та орендної операцій, але не тотожний ім. На відміну від кредиту після закінчення терміну лізингу і виплати всієї обумовленої договором суми об'єкт лізингу залишається власністю лізингодавця (якщо договором не передбачається викуп об'єкта лізингу за залишковою вартістю або передача у власність лізингоодержувачу).

На відміну від традиційної оренди в лізингу безпосередньо задіяні три учасники: лізингодавець, лізингоодержувач і продавець, яким зазвичай є підприємство - виробник необхідного майна [7, с.200].

Лізинг - порівняно нова форма інвестиційної діяльності. Вважають, що перші лізингові угоди були укладені в 1877р. американською компанією "Bell Telephone Company", яка прийняла рішення не продавати телефонів, а здавати їх в оренду. Таким чином, спочатку в якості лізингодавця виступало підприємство - виробник обладнання. Наступним етапом у розвитку лізингу стало створення лізингових компаній, для яких лізинг був не елементом маркетингової політики, а основним видом діяльності. Перша компанія подібного типу "United States Leasing Corporation" була створена в 1952р. в США (Сан-Франциско). В Європі перша лізингова компанія "Дойче лізинг Гмбх" з'явилася в 1962 р. в ФРН (Дюссельдорф).

Поява спеціалізованих лізингових компаній було викликано прагненням західних фірм-виробників сконцентрувати увагу на основній діяльності, підвищення якості продукції. На спеціалізовані лізингові компанії в цих умовах покладаються завдання з обгрунтування обсягів фінансування, страхування, розширенню ринку збуту. Таким чином, використання лізингової компанії стає елементом збутової політики фірми-виробника.

Сучасна міжнародна практика лізингових операцій показує, що в якості лізингодавця можуть виступати: спеціалізовані лізингові компанії; банки, що створюють в якості структурних підрозділів лізингові служби; лізингові компанії, створені підприємствами - виробниками машин та обладнання; лізингові компанії, створені фірмами, які постачають і обслуговуючими машини і обладнанням [15, с.209].

Розширення масштабів лізингових операцій вимагало участі в їх проведенні кредитних організацій і страхових компаній.

Загальна схема здійснення лізингової операції і виникає при цьому руху грошових коштів представлена ​​на рис.1.1.

Рис. 1.1. Схема лізингової операції і руху грошових коштів

На схемі жирні стрілки характеризують правові основи лізингової угоди, тонкі - рух грошових коштів та об'єкта лізингу між учасниками угоди.

Розвиток лізингової діяльності призвело до появи різноманітних видів і умов лізингу. Основними видами лізингу вважаються фінансовий та операційний. Критерієм для їх розмежування є термін служби обладнання.

Оперативний лізинг - це орендні відносини, за яких витрати лізингодавача пов'язані з придбанням та утриманням майна, що здається в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту

.3 Правове регулювання зовнішньоекономічних орендних операцій

Згідно чинного законодавства України всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці відповідно до чинного законодавства України. Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є [1].

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі шляхом видання нормативно-правових актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

У випадках порушення чинних законів України, що регулюють порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності, до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності або індивідуального режиму ліцензування, згідно із статтею 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» [1].

На початок ХХ сторіччя, у зв’язку із розвитком промисловості та виробництва, зросла кількість товарів, що здавалися в оренду. Подальший розвиток орендних операцій призвів до необхідності розмежування договорів лізингу й оренди-продажу. Тут слід зазначити, що лізингові відносини мало чим відрізнялися від орендних, тобто були взаємопов’язаними. Розрізняти їх почали трохи пізніше. Часто лізинг розглядають як звичайну оренду, що є помилковим, оскільки оренда передбачає короткострокове користування та повернення майна, а лізинг - довгострокове фінансування, сервісні послуги, а також можливий перехід права власності на майно орендарю після виплати всіх лізингових платежів.