Рішення Суду стосовно спору Нідерландів, Данії, ФРН «Про розмежування континентального шельфу»”, винесеного Судом у лютому 1969 року більшістю 11 голосів «за», 6 суддів проголосували «проти».
Поясніть, чому в голосуванні приймали участь 17 суддів?
Основна:
Баймуратов М.А. Международное право. – Х.: Одиссей, 2000.
Антонович М. Міжнародне право: навч. посіб. Київ: Юрінком Інтер, 2011.
Бекяшев К.А. Международное публичное право: учеб. / К.А. Бекяшев, Э.Г. Моисеев, В.В. Устинов и др.; отв. ред. К.А. Бекяшев. – М.: Проспект, 2009.
Блатова Н.Т. Международное право в документах: учеб. пособие / сост.: Н.Т. Блатова, Г. М. Мелков. – М., 2003.
Буткевич В.Г. Міжнародне право. Основи теорії: підручник / В.Г. Буткевич, В.В. Мицик, О.В. Задорожній; за ред. В.Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002.
Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / за ред. В.Н.Денисова. – К.: Юстініан, 2006.
Дмітрієв А. І. Міжнародне публічне право: навч. посібник / А.І. Дмітрієв, В.І. Муравйов; відп. ред. Ю.С. Шемшученко, Л.В. Губерський. – К.: Юрінком Інтер, 2001.
Теліпко В.Е. Овчаренко А.С. Міжнародне публічне право: навч. посіб. К.: Центр учб. літ., 2010.
Бирюков М.М., Каргалова М.В., Касьянов Р.А. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека: учебник. 3-е изд., пересм. и доп. М.: Норма: ИНФРА-М, 2010.
Копійка В.В. Єврпейський Союз: Історія і засади функціонування: навчальний посібник. - Київ: Знання, 2009.
Кошеваров В.П. Міжнародне право: навчальний посібник. - Київ: Істина, 2009.
Лукашук И.И. Международное право. Общая и Особенная часть. Учебник. – М.: Издательство БЕК, 1996.
Лукашук И.И. Право международной ответственности. – М.: Волтерс Клувер, 2004.
Международное право / Вольфганг Граф Вицтум и др.; пер. с нем. В. Бергман. – М.:Инфотропик Медиа, 2011.
Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. – М.: Международные отношения, 1998.
Міжнародне право в документах / Буроменський М.В., Стешенко В.М., Хорольський Р.Б., Щокін Ю.В.; за заг. ред. М.В. Буроменського. – Х.: Мачулін, 2006.
Міжнародне публічне право: підручник: у 3 т. / В.Ф. Антипенко, Л.Д. Тимченко, О.В. Бєглий, О.А. Радзівілл та ін.; за заг. ред. В.Ф. Антипенка. – К.: НАУ, 2012. – Т. 1.
Міжнародне публічне право: підручник: у 3 т. / В.Ф. Антипенко, Л.Д. Тимченко, О.В. Бєглий, О.А. Радзівілл та ін. ; за заг. ред. В.Ф. Антипенка. – К.: НАУ, 2012. – Т. 2.
Пронюк Н.В. Сучасне міжнародне право: навчальний посібник. - К.: КНТ, 2008.
Сироїд Т.Л. Міжнародне право: підручник. – Одеса: Фенікс, 2018.
Тимченко Л.Д. Міжнародне право: підручник. – К.: Знання, 2012.
Допоміжна
Алексєєва Т.І. Міжнародні організації / Т.І. Алексєєва.– Х.: Вид-во ХНЕУ, 2006. – 200 с.
Вільчак Я. М. Поняття та класифікація спеціалізованих економічних установ системи ООН / Я.М. Вільчак // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління і права. – 2006. – № 1(17). – С. 266–273.
Ільницька У. процес інституціоналізації неурядових міжнародних організацій у світовій політиці / У. Ільницька // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: зб. наук. пр. – Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2013. – Вип. 25. – С. 119-123. – Електронний ресурс. Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/21118/1/21-119-123.pdf
Новакова О.В. Роль міжнародних організацій як суб’єктів світової політики / О.В. Новакова. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua /portal/Soc_Gum/Polzap/2011_3/11novssp.pdf.
Основные сведения об Организации Объединенных Наций: Пер. с англ. – М.: Юрид. лит., 1995.
Навчальна мета заняття: сформувати комплексне уявлення про права людини як одну з провідних галузей міжнародного права, охарактеризувати міжнародно-правовий механізм захисту прав людини.
Кількість годин – 2 год.
Навчальні питання:
Розвиток інституту прав людини в міжнародному праві.
Основні джерела міжнародного права прав людини.
Міжнародно-правовий захист прав людини.
Універсальні міжнародні міжурядові організації по захисту прав людини.
Регіональні міжнародні міжурядові організації по захисту прав людини (Рада Європи, ОБСЄ).
Міжнародно-правове регулювання принципу гендерної рівності.
Законодавство України та міжнародні договори в галузі захисту прав людини. Міжнародні та внутрішньодержавні процедури по захисту прав людини.
Розкриваючи дану тему, потрібно зазначити, що права людини це одна з провідних галузей сучасного міжнародного права, яка складається з принципів і норм, що закріплюють основні та похідні права людини, тим самим визначає стандарти демократії у міжнародній та внутрішньодержавній правових системах. Особливість міжнародного права сьогодні полягає у тому, що воно не тільки закріплює комплекс нормативних актів, що закріплюють права людини, а ще і гарантує їхнє дотримання і виконання. Іншими словами на сучасному етапі міждержавне співробітництво в галузі прав людини складається з трьох елементів: 1) розробка і прийняття універсальних стандартів з прав людини; 2) імплементація вказаних стандартів у національні правові системи та внутрішньодержавне забезпечення цих стандартів; 3) створення контролюючих міжнародних механізмів та процедур захисту прав людини.
Розглядаючи перше питання про розвиток інституту прав людини в міжнародному праві слід звернути увагу на такі аспекти: по-перше – спробувати визначити період виникнення власне галузі прав людини у міжнародному праві, для цього виділити основні етапи становлення цієї галузі та визначити соціально-культурні і правові чинники цього процесу; по-друге – вказати на основні етапи трансформації та розвитку галузі прав людини від моменту її виникнення до теперішнього часу, для цього згадати концепції визначення поколінь прав людини, а також розкрити зміст та сутність «Хартії (біль) прав людини» та дослідити історію її створення; по-третє – проаналізувати сучасний стан розвитку галузі прав людини та виділити сучасні тенденції цього процесу.
Визначаючи основні джерела прав людини як галузі міжнародного права необхідно звернути увагу на можливість класифікації цих джерел за різноманітними підставами (універсальні та партикулярні, загальні та спеціальні, багатосторонні та двосторонні і т.д.). Водночас варто проаналізувати зміст та юридичну природу таких джерел прав людини, як Загальна декларація прав людини 1948 р., Пакт про громадянські та політичні права 1966 р., Пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 р. та інші.
Відповідаючи на третє питання про міжнародно-правовий захист прав людини, потрібно визначитися з тим, що означає цей термін, з якими основоположними ідеями міжнародного права він пов’язаний, за рахунок чого здійснюється міжнародно-правовий захист прав людини. В межах цього питання необхідно розглянути міжнародно-правовий механізм захисту прав та свобод людини, визначити основні організаційно-правові форми реалізації цього механізму та вказати на їхні правові підстави.
Розкриваючи четверне і п’яте питання про механізм захисту прав людини на міжнародному рівні варто з’ясувати повноваження склад та процедуру функціонування як універсальних міжнародних міжурядових організацій по захисту прав людини (наприклад, Комісія ООН з прав людини, Комітет з прав людини, Комітет проти катувань та ін.), так і регіональних організацій і посадових осіб (наприклад, Європейський суд з прав людини, Європейський комітет по запобіганню катуванням та нелюдському чи принизливому поводженню або покаранню, Уповноважений ОБСЄ з прав людини та ін.).
У межах шостого питання потрібно здійснити комплексний аналіз змісту принципу ґендерної рівності, проаналізувати міжнародно-правове регулювання, існуючі форми та методи діяльності міжнародних організацій у сфері забезпечення принципу ґендерної рівності, з’ясувати роль та місце принципу в сучасному міжнародному праві. Необхідним елементом відповіді є розкриття питання міжнародного контролю за виконанням конвенційних зобов’язань Україною у сфері дотримання принципу ґендерної рівності.
Наприкінці розгляду теми необхідно проаналізувати законодавство України з точки зору його відповідності універсальним і регіональним міжнародно-правовим нормам щодо захисту прав людини. При цьому, слід звернути увагу на можливості, які мають громадяни України та особи без громадянства, що постійно і на законних підставах проживають на території нашої держави у сфері звернення до міжнародних органів та посадових осіб з метою захисту порушених їхніх прав. У якості додаткового завдання пропонується сформулювати та обґрунтувати шляхи подальшого вдосконалення національного законодавства України у сфері захисту прав та основних свобод людини і громадянина.
Питання цільових виступів:
Місце і роль Загальної декларації прав людини у механізмі захисту прав людини.
Імплементація міжнародних стандартів прав людини у національне законодавство України.
Європейський суд з прав людини як міжнародний механізм по захисту прав і свобод людини.
Теми для рефератів:
Діяльність ООН у галузі захисту прав людини.
Міжнародні механізми забезпечення та захисту прав людини.
Міжнародно-правовий захист жінок.
Міжнародно-правовий захист дітей.
Міжнародно-правовий захист біженців.
Міжнародні стандарти діяльності поліції та права людини.
Задача
Громадянин К. звернувся до суду зі скаргою на головного лікаря Харківської психіатричної лікарні № 15, у зв’язку з тим, що йому відмовили в ознайомленні з його медичною карткою, оформленою в період його перебування в цій лікарні на обслідуванні в 1987 р.
Які права людини, закріплені міжнародно-правовими документами й Конституцією України, були порушені стосовно громадянина К.?
Яке рішення може прийняти суд?