(10*10*100) - для перерахунку вологи (мм в т/га), урожайності (ц/га) за стандартної вологості;
Проведемо розрахунки:= 1,3,
о =(47 / 3) + 62 + 54 + 46 + 31 + 35 = 244 мм,
п = 125 мм,
Кв = 300 м3,
Х = 14%
Удм = h * Wn + Wo * 104Кв * (100 - ×)
= 1,3 * 125 + 244 * 104300 * (100 - 14) = 165120025800 = 64 ц/га
Дійсно можлива урожайність кукурудзи
на зерно за стандартної вологості згідно даних становить 64 ц/га.
5. Розробка системи агротехнічних
заходів вирощування запрограмованого врожаю кукурудзи на зерно
.1 Господарсько-біологічна
характеристика підібраних сортів
"Дніпровський - 181 СВ"
Надійний і пластичний ранній зерновий гібрид із чудовим співвідношенням "ціна-якість".
Оригінатор: ДУ "Інститут сільського господарства степової зони НААН України" (м. Дніпропетровськ).
Тип гібрида - простий модифікований;
Група стиглості - ранньостиглий (ФАО 180);
Рослина - висота 230 - 240 см., висота прикріплення качана - 60-65 см., не кущиться. Кількість листків на головному стеблі - 14.
Качан - слабо конусовидної форми довжиною 18-20 см., рядів зерен 14-16, зерен в ряду 34-36; стрижень качана - червоний.
Зерно - жовто-оранжеве, напівзубовидне, вага 1000 зерен 260 г.; Вихід зерна з качана 78-80%.
Стійкість - гібрид стійкий до полягання та ламкості стебла; стійкий до основних хвороб; відносно холодо- і посухостійкий.
Урожайність - дуже висока і стабільна у своїй групі, забезпечує суттєву перевагу над трьохлінійними гібридами. Потенційна - 11,0-11,5 т./га.
Вологовіддача - завдяки ранньостиглості забезпечує рівень 17-18% на кінець вересня.
Збиральна густота - від 50 тис./га. у Степу, 70-80 - Лісостеп, 85-90 тис. рослин на 1 га. на Поліссі.
Особливості - гібрид інтенсивного типу, чутливий до умов живлення, універсальний (зерно і силос), високоврожайний - неодноразово перевищував рубіж 10 т./га., достатня посухостійкість та жаростійкість, ранньостиглість, досить низька збиральна вологість.
Перевірений за технології "no-till".
Досить непростий в насінництві, тому вимагає уважного вибору постачальника насіння.
У Реєстрі сортів рослин України з 2002 р.
"Товтрянський-188МВ"
Продуктивний ранній гібрид з низькою вартістю посівної одиниці.
Оригінатор: ДУ "Інститут сільського господарства степової зони НААН України" (м. Дніпропетровськ), ТОВ "Науково-виробнича агрокорпорація "Степова"
Тип гібрида - трилінійний;
Група стиглості - ранньостиглий (ФАО 180);
Рослина - висота 240-250., висота прикріплення качана - 70-80 см., за надмірного зволоження може слабко кущиться;
Качан - слабо конусовидний, довжиною 20-21 см., рядів зерен 14-16, зерен в ряду 32-34; стрижень качана червоний.
Зерно - жовто-помаранчеве, кременисто-зубоподібне, середнє - вага 1000 зерен 260 г.; Вихід зерна з качана 78-80%.
Стійкість - гібрид досить стійкий до полягання та ламкості стебла; стійкий до основних хвороб; холодостійкість - дуже висока, посухостійкість - вище середнього.
Урожайність - дуже висока і стабільна у своїй групі. Потенційна - до 11,0 т./га.
Вологовіддача - завдяки ранньостиглості цілком достатня.
Збиральна густота - від 50-55 тис./га. у Степу, 70-80 - Лісостеп, 85-90 тис. рослин на 1 га. на Поліссі.
Особливості - гібрид універсальний: непогана і стабільна зернова продуктивність поєднується із дуже хорошими силосними характеристиками. Краще проявляє себе у західних і північних регіонах.
У Державному реєстрі сортів рослин України з 2007 р.
"Почаївський 190 МВ"
Гібрид для хорошого хазяїна. У своїй групі стиглості - один із найкращих на ринку.
Оригінатор: ДУ "Інститут сільського господарства степової зони НААН України" (м. Дніпропетровськ)
Тип гібриду: Простий
Група стиглості: Ранньостиглий (ФАО 190)
Рослина: порівняно середньоросла 190-200 см., економна, не кущиться, качани кріпляться на висоті 60-70 см.
Качан: циліндричної форми, довжиною 18-20 см., число рядів зерен на качані 16-18, зерен в ряду 36-38, стрижень в першому поколінні червоний, вихід зерна 80-85%.
Зерно: жовта, зубоподібна, маса 1000 зерен 270-280 г.
Стійкість: до вилягання 7 балів, холодостійкість 7 балів, до посухи 7 балів, до ураження основними хворобами 7 балів, до пошкодження шкідниками 7 балів
Збиральна густота: (тис. шт./га) - Лісостеп - 75-80, Степ - 50-55
Урожайність: за рівнем урожайності конкурує з більш пізніми гібридами, потенційна 11,0-12,5 т/га
Вологовіддача - дуже добра - на рівні найкращих іноземних гібридів.
Зони вирощування: Лісостеп, Степ
Особливості: за показниками урожайності і темпів скидання вологи - один із найкращих ранніх гібридів на ринку України, враховуючи усіх іноземних конкурентів. Інтенсивний, вимогливий до належної густоти посіву. Рослина легка, компактна і економна - типово зерновий гібрид. Достатньо стійкий до несприятливих погодних умов.
Дуже складний у насінництві, тому завжди буде у дефіциті.
У Державному реєстрі сортів рослин України з 2009 р.
"Кремінь - 200 СВ"
Недорогий гібрид для силосних посівів та виробництва зерна для переробки на крупу.
Оригінатор: ДУ "Інститут сільського господарства степової зони НААН України" (м. Дніпропетровськ)
Тип гібрида - трьохлінійний;
Група стиглості - середньоранній (ФАО 210);
Рослина - висота 250-270 см., висота прикріплення качана - 70 см.; Кількість листків на головному стеблі - 15.
Качан - слабо конусовидної форми довжиною 23-24 см., рядів зерен 12-16, зерен в ряду 35-40; добра озерненість верхівки; стрижень качана - білий.
Зерно - жовте, кременисте, вага 1000 зерен 270 г.; Вихід зерна з качана 75-78%.
Стійкість - гібрид стійкий до полягання та ламкості стебла; стійкий до основних хвороб; посухостійкість та жаростійкість - порівняно добра.
Урожайність - висока і стабільна урожайність. Потенційна - до 12,0 т./га.
Збиральна густота - від 45-50 тис./га. у Степу, 70-80 - Лісостеп, 80-85 тис. рослин на 1 га. на Поліссі.
Особливості - універсальність (зерно і силос), висока урожайність, достатня посухостійкість та жаростійкість, ранньостиглість, придатність зерна до переробки на крупу.
У Реєстрі сортів рослин України з
2003 р.
.2 Розміщення кукурудзи в сівозміні
Господарство знаходиться в районі Степу. У минулому в цій зоні, коли площі просапних культур були невеликі, кукурудзу розміщували переважно після колосових, з яких кращим попередником вважалися озимі. Вони рано звільняють поле, очищають його від бур'янів за рахунок доброї кущистості, високого і густого травостою, не мають спільних з кукурудзою збудників хвороб та шкідників. Післяжнивні рештки цих культур розкладаються в ґрунті швидше, ніж просапних, тому при достатньому зволоженні поле після озимих орати неважко. Крім того, коренева система колосових розміщується переважно в метровому шарі ґрунту. У Степу внаслідок осінньо-зимових опадів запаси води в ґрунті до весни поповнюються - і метровий шар, як правило, рівномірно зволожений.
Колосові попередники кукурудзи висушують ґрунт майже однаково. Проте забур'яненість після кожної культури різна. Це має велике значення у виробництві. Наприклад, ячмінь низькорослий, часто вилягає і майже ніякої дії не проявляє на бур'яни, тому після колосіння ячменю останні обганяють його в рості і встигають обсіменитися. Через це кукурудза, посіяна після ячменю, буває дуже забур'яненою. Але при розробленні схем сівозмін озимих як попередників кукурудзи не вистачає, тому її розміщують і після ячменю. У такому випадку треба особливу увагу звертати на знищення бур'янів. [3]
Просапні культури (соняшник, цукрові буряки) завдяки добре розвинутій на велику глибину кореневій системі дуже висушують кореневмісний шар ґрунту і через це в роки з малою кількістю опадів запаси води під кукурудзою після цих попередників недостатні, що призводить до недобору її зерна.
Соняшник як попередник кукурудзи має свою специфіку - крім значного висушування ґрунту дає падалицю, для знищення якої потрібні додаткові агротехнічні та хімічні засоби. [3]
При розміщенні кукурудзи після кукурудзи запаси води в кореневмісному шарі ґрунту в посушливі роки значно більші, ніж після цукрових буряків та соняшнику. Дуже висушують ґрунт багаторічні трави і суданська трава.
Треба пам'ятати, що менші запаси води в нижній частині кореневмісного шару залишають такі попередники кукурудзи, як соняшник, цукрові буряки та суданська трава, а кращий поживний режим ґрунту спостерігається після гороху, озимої пшениці.
Ячмінь та соняшник для кукурудзи залишають дуже мало поживних речовин.
В усіх ґрунтово-кліматичних підзонах Степу кукурудза реагує на попередники, проте більший вплив їх спостерігається в посушливі роки.
У Степу, де господарства мають м'ясний і молочний напрям розвитку, виникає необхідність збільшити частку кукурудзи в сівозмінах. Ось чому тут доводиться сіяти кукурудзу після кукурудзи протягом двох-трьох і більше років. Крім того, близьке розміщення кукурудзи від тваринницьких ферм, яке сприяє зменшенню затрат на виробництво кормів, також змушує господарства вирощувати її на одному місці декілька років.
Думка деяких спеціалістів, що в сівозмінах урожаї кукурудзи більші, ніж у беззмінних посівах, правильна тільки в тих випадках, якщо кукурудзу сіють після кращих попередників. Під беззмінними посівами кукурудзи при систематичному внесенні добрив родючість ґрунту не погіршується.
Дані наукових установ показують, що зниження врожаю кукурудзи в беззмінних посівах відбувається в основному через збільшення ураженості рослин хворобами та шкідниками, а також через збільшення забур'яненості посівів. Ось чому для кращого загортання післяжнивних решток, зменшення ураженості рослин кукурудзи хворобами і зниження забур'яненості поля орати під беззмінні посіви доцільно на глибину понад 20-22 см плугами з передплужниками.
При беззмінному вирощуванні кукурудзи для знищення бур'янів можна використовувати підвищені норми гербіцидів триазинової групи, які в сівозміні практично застосовувати неможливо. Дослідженнями з'ясовано, що на чорноземних ґрунтах кукурудзу в беззмінних посівах доцільно вирощувати 6-10, а на каштанових - 3-5 років.
Оскільки вирощування кукурудзи на зерно протягом трьох-чотирьох років підряд на одному полі практично не знижує її продуктивності, цілком допустиме насичення 10-пільних сівозмін кукурудзою в Північному Степу до 40-50%, у південному - до 30, а в спеціалізованих сівозмінах з короткою ротацією - до 75-80%.
Урожай силосної маси кукурудзи в Степу майже однаковий після озимої пшениці, ячменю, кукурудзи на зерно і цукрових буряків. Якщо кукурудзу на силос сіють після соняшнику, спостерігається тенденція до зниження її урожайності.
Узагальнюючи дані наукових установ та передового досвіду господарств Степу, можна зробити висновок, що в північних районах кукурудзу на зерно насамперед треба сіяти після озимої пшениці по парах, після багаторічних трав та зернобобових культур і після кукурудзи. Допустимі посіви її після ячменю та цукрових буряків.
У центральній частині Степу
кукурудзу на зерно доцільно висівати після озимини, якій передували чорні та
зайняті пари, зернобобові, багаторічні трави одного року використання на один
укіс, кукурудза на силос, і після кукурудзи у фазі повної стиглості
зерна.(Додаток 4).
.3 Обробіток ґрунту
При безгербіцидній технології вирощування кукурудзи велике значення має основний обробіток ґрунту. Його проводять з урахуванням попередника, типу ґрунту, рельєфу, ступеня і особливості забур'янення поля. [10]
У зоні достатнього зволоження на забур'янених полях ефективний напівпаровий обробіток ґрунту. Після ранніх попередників (зернових, зернобобових) ґрунт слідом за збиранням дискують на глибину 6-8 см. Вносять мінеральні та органічні добрива і проводять оранку на глибину 27-30 см.
Через два-три тижні проводять поверхневий обробіток для знищення сходів бур'янів за допомогою культиватора, дискової борони, важких борін чи інших знарядь. Обробітки повторюють в міру появи другої, третьої хвиль сходів бур'янів.
Після пізніх попередників (буряк, багаторічні трави, кукурудза) важливо задискувати поля важкими боронами БДТ-7,0 для доброго подрібнення рослинних решток. Потім вносять добрива і орють ярусними плугами ПЯ-3-35; ПНЯ-4-40 на глибину 27-30 см.
Кукурудза на більшості типів ґрунтів негативно реагує на веснооранку.
За умов достатнього зволоження у другій половині літа зяблевий, зокрема напівпаровий, обробіток ґрунту можна замінити сівбою післяжнивних сидеральних культур - гірчиці білої, редьки олійної. В жовтні зелену масу їх заорюють на глибину 27-30 см. Після пізніх попередників як сидеральну культуру можна висівати озиму суріпицю (не пізніше 10-15 вересня) і приорювати її зелену масу навесні [10].
Основним завданням передпосівного обробітку ґрунту є збереження вологи в ґрунті, очищення від бур'янів, створення сприятливих умов для проростання насіння і одержання своєчасних сходів.
Загальноприйнятим обов'язковим прийомом є ранньовесняне боронування і вирівнювання поверхні фізично стиглого ґрунту за допомогою важких борін і волокуш-вирівнювачів, які рухаються по полю під кутом 45° до напряму оранки. Після появи сходів бур'янів проводять першу культивацію на глибину 10-12 см. Другу хвилю пророслих бур'янів знищують передпосівним обробітком, який найкраще провести за допомогою комбінованих агрегатів типу Компактор, Європак, ЛК-4.
Передпосівний обробіток проводять на
глибину загортання насіння: на 4-6 см на важких ґрунтах і на 6-8 см на легких
ґрунтах. Якщо строки сівби пізніші, проводять 2-3 культивації, знищуючи при
цьому нові хвилі пророслих бур'янів. Розрив у часі між передпосівним обробітком
і сівбою повинен бути мінімальним - не більше півгодини. (Додаток 5)
.4 Удобрення кукурудзи
Кукурудза потребує значно вищих норм добрив, ніж інші зернові культури. З органічних добрив найчастіше використовують підстилковий гній, який вносять під оранку. Норма внесення залежить від зони і родючості ґрунту. У західному Лісостепу вона становить 30-40 т/га, на Поліссі - 40-60 т/га. Рідкий гній слід вносити до 80-100 т/га і негайно заробляти в ґрунт. Не рекомендується весняне внесення гною. Краще його закагатувати і використати вже восени.
У світовому рослинництві і, зокрема, найширше у країнах Західної Європи, використовується зелене добриво. Для сидерації слід використовувати люпин, суріпицю, ріпак, гірчицю білу, редьку олійну та ін. Приорювання зеленої маси післяукісного люпину можна прирівняти до внесення 20-30 т/га гною [7].
На формування 1 т зерна з відповідною кількістю стебел і листя використовується 24-32 кг азоту, 10-14 кг фосфору, 25-35 кг калію, по 6-10 кг магнію і кальцію, 3-4 кг сірки, 11 г бору, 14 г міді, 110 г марганцю, 0,9 г молібдену, 85 г цинку, 200 г заліза. Залежно від рівня врожайності засвоюється різна кількість поживних речовин .
Азот має найбільший вплив на рівень урожайності. На початкових фазах росту засвоєння азоту незначне (3-5%). Зменшення засвоєння азоту, викликане низькими температурами навесні, спричинює пожовтіння рослин і гальмування їх росту. Інтенсивніше азот надходить в рослину починаючи з фази 6-8 листків. Так, якщо до фази 8 листків засвоюється лише 2-3% азоту, то від фази 8 листків до фази засихання квіткових стовпчиків (волосся) на качанах засвоюється приблизно 85% загальної кількості азоту. Орієнтовно це припадає на період з другої декади червня до другої декади серпня. Ще 10-13% азоту в рослину надходить у фазах достигання.