Материал: Рентабельність продукції підприємства та шляхи її підвищення

Рентабельність продукції підприємства та шляхи її підвищення

КУРСОВА РОБОТА

З НАВЧАЛЬНОЇ ДІСЦИПЛІНИ "ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА"

за темою:

"Рентабельність продукції підприємства та шляхи її підвищення"

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи рентабельності продукції та шляхів її підвищення

1.1. Сутність поняття рентабельності та її показники

1.2. Фактори, що впливають на рентабельність продукції підприємства

1.3 Напрямки підвищення ефективності на підприємстві

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Оцінка ефективності використання ресурсів підприємства

2.1. Загальна характеристика підприємства

2.2. Оцінка стану, руху та ефективності використання основних засобів підприємства

.3 Оцінка ефективності використання оборотних коштів підприємства

.4 Оцінка руху та ефетивності використаняя трудових ресурсів підприємства

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Оцінка ефективності діяльності підприємства

3.1 Розрахунок витрат підприємства та собівартості продукції

3.2 Розрахунок фінансових результатів діяльності підприємства

3.3 Оцінка доцільності виробництва

Висновки до розділу 3

Висновок

Список використаних джерел

рентабельність кошти витрата собівартість

Вступ

Перехід до ринкової моделі економіки зумовлює підприємства підвищувати ефективність виробництва для отримання максимального прибутку та зниження витрат на виробництво, покращення рівня конкурентноспроможності продукції і послуг на основі введення досягнень науково-технічного прогресу. У ринковій економіці фінансові ресурси вкладники намагаються реалізовувати в будь-які види діяльності виключно за критерієм максимуму прибутку. Тому ефективність використання капіталу, має велике значення при визначенні фінансових результатів діяльності підприємства. Взагалі термін рентабельність - один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Проблема полягає в тому, що майже всі ресурси підприємства обмеженні, а отже, виникає питання, як понести найменші витрати, отримати найбільший прибуток. Обов’язково власник капіталу підприємства, його економісти та менеджери повинні правильно оцінювати будь-які рішення у сфері управління наявними коштами, порівнюючи витрати з прибутком, враховуючи ресурси обмеженні обсягами, бо саме одержаний прибуток - це фінансовий ресурс для здійснення нових вкладень і одержання нових прибутків. В сучасних умовах підвищення ефективності роботи підприємств є дуже важливим і складним завданням. Багато підприємств в Україні працюють нерентабельно, вони неприбуткові або їх рентабельність занадто низька. Тому дослідження рентабельності, а також шляхів її підвищення є актуальним і дуже важливим питанням в даний час для нашої держави.

Метою даної курсової роботи є теоретичне обґрунтування та розробка рекомендацій щодо рентабельності продукції, шляхів її підвищення, а також вивчення оцінок ефективності використання ресурсів та діяльності підприємства в цілому.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано й вирішено такі завдання:

)узагальнити теоретичні знання поняття рентабельність продукції;

) визначити фактори впливу на рентабельність продукції та напрямки підвищення її рівня;

) провести розрахунки економічних показників, на підставі чого оцінити ефективність функціонування певного виробництва;

) обґрунтувати доцільність інвестування певного варіанта виробництва.

Об’єктом курсової процес підвищення рентабельності продукції підприємства.

Предметом курсової роботи є заходи, що впливають та ефективність роботи підприємства, тобто на рентабельність.

Розділ 1. Теоретичні основи поняття рентабельності та фактори впливу на неї

1.1 Сутність поняття рентабельності та її показники

Слово "рентабельність" (дохідний, прибутковий) означає показник економічної ефективності виробництва на підприємствах у різних галузях національної економіки. Показники рентабельності можна поєднати у декілька груп, зокрема на такі які [1]:

базуються на витратному підході (рентабельність продукції, рентабельність діяльності);

характеризують прибутковість продажу (рентабельність продажу);

основані на ресурсному підході (рентабельність сукупних активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність оборотного капіталу).

Показник рентабельності продукції - визначається [4] як відношення валового прибутку від виробництва будь якого продукту до суми витрат на його створення.

R _{рент. прод.}=ВП / ∑Z , (1.1)

де ВП - валовий прибуток від виробництва будь якого продукту;

∑Z - сума витрат на його створення.

До показників рентабельності продукції відносять [1]:

.        Рентабельність окремого виду продукції - розраховується як відношення прибутку від його реалізації до собівартості.

R_{окр.вид.прод.}=П / Соб. , (1.2)

де П -прибуток від реалізації;

Соб. - собівартість.

.        Рентабельність реалізованої продукції - розраховується як відношення валового прибутку (або чистого прибутку) до виручки від реалізації продукції.

R_{реаліз.прод.}= ВП / В._{реал.прод.}, (1.3)

де ВП - валовий прибуток;

В._{реал.прод.} - виручка від реалізації.

. Рентабельність виробництва - розраховується як відношення валового прибутку (або чистого прибутку) до вартості основних засобів і матеріальних оборотних коштів.

R_вир.=ВП/В_{о.з.м.об.к}, (1.4)

де ВП - валовий прибуток;

В_{о.з.м.об.к} - вартості основних засобів і матеріальних оборотних коштів.

Показники рентабельності визначаються в коефіцієнтах або у відсотках і показують частку прибутку в кожній грошовій одиниці витрат, або частку товарної продукції в її собівартості. Їх можна розраховувати і за окремими структурними підрозділами, і за видами діяльності суб'єкта господарювання. Показники рентабельності використовують для [1] :

оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів;

оцінки ціноутворення та інвестиційної політики підприємства;

порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію;

вибору варіантів формування асортименту і структури виробництва продукції;

аналізу раціональності виробництва продукції.

Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від зміни економічних та організаційно-технічних факторів виробництва та реалізації продукції. Тому в процесі аналізу рівня рентабельності підприємства необхідно визначити, які фактори більше впливають на підвищення чи зниження цього показника, та розробити відповідні заходи.

.2 Фактори, що впливають на рентабельність продукції підприємства

У загальному вигляді при визначенні факторів та напрямів зростання економічної ефективності слід орієнтуватися на збільшення результатів та зменшення витрат [1].

Рівень економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за певними ознаками. Класифікація факторів зростання ефективності виробничо-економічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьома ознаками [5] :

види витрат і ресурсів (джерела підвищення);

напрями розвитку та вдосконалення виробництва (діяльності);

місце реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю).

Перший з напрямків підвищення ефективності діяльності підприємства - ресурсний - відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Групування факторів за видами витрат і ресурсів уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності: економія витрат живої праці, що призведе до зростання продуктивності праці та зниження зарплатомісткості продукції, економія витрат уречевленої праці, що призведе до зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва, а також економія витрат суспільної праці, що призведе до раціонального використання природних ресурсів [5].

Використання джерел підвищення ефективності, які стосуються напрямів розвитку та вдосконалення виробництва, зумовлена здійсненням комплексів заходів, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення виробничо - комерційної діяльності суб’єктів господарювання, а саме:

прискорення науково - технічного та організаційного прогресу (підвищення техніко- технологічного рівня виробництва;

удосконалення структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації;

підвищення якості й конкурентоспроможності продукції (робіт, послуг);

системний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності об’єктів господарювання.

Щодо місця реалізації в системі управління виробництвом особливо важливим є виокремлення внутрішніх і зовнішніх факторів, а також поділ низки внутрішніх факторів на так звані "тверді" та "м’які". Кожен суб’єкт господарювання з метою підвищення ефективності діяльності має постійно контролювати процес використання внутрішніх факторів через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також враховувати вплив на неї зовнішніх факторів.

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності виробництва неоднакові за ступенем дії, використання і контролю. Тому для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів) підприємств важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю і використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління виробництвом. Підприємство може і повинно постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників шляхом розробки і послідовного здійснення власної програми підвищення ефективності виробництва, а також враховувати вплив на неї зовнішніх чинників - економічної і соціальної політики держави, діяльності національних інституційних організацій, розвитку інфраструктури і структурних змін у суспільстві.

У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх факторів підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.

.3 Напрямки підвищення ефективності на підприємстві

Всі напрямки і дії використаття факторів, що підвищують ефективність можна прокласифікувати наступним чином [1]:

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, мають вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції (надання послуг). За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності, передовсім виробничої, а також іншої діяльності суб'єктів господарювання. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаження в часі тощо.

Класифікація внутрішніх чинників на "тверді" і "м'які" природно є досить умовною і незвичною, але широко відомою і використовуваною на підприємствах зарубіжних країн. Назви "тверді" і "м'які" чинники запозичені з англійської комп'ютерної термінології, відповідно до якої сам комп'ютер називається "твердим товаром", а програмне (математичне) забезпечення - "м'яким товаром". При цьому "твердими чинниками" позначають такі з них, що можна виміряти і мають фізичні параметри, а "м'якими" ті, які не можна фізично відчути, проте мають неабияке значення для економічного управління виробництвом (наприклад: інформація, знання і кваліфікація кадрів, методи і системи організації різних процесія тощо) [7].

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції (послуг), раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн)   також є важливими факторами ефективності діяльності суб'єктів господарювання. Рівень продукції має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки корисності товару недостатньо. Пропоновані підприємством (організацією) для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним фактором зростання ефективності діяльності є працівники - керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Продуктивність їх праці багато де в чому визначається методами, технікою, особистим умінням, знаннями, відношенням до праці та здібністю виконувати ту або іншу роботу. Ділові якості працівників найбільш повно можуть проявлятися в умовах функціонування на підприємстві потужного і гнучкого мотиваційного механізму. Продуктивність праці буде зростати тоді, коли керівництво підприємства матеріально і морально заохочує до використання творчих здібностей усіх категорій працівників.

. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства (установи), що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності (продуктивності) будь-якої складної виробничо-господарської системи.

. Методи роботи. Більш досконалі методи роботи в умовах переважання трудомістких процесів стають достатньо перспективними для зростання продуктивності. Наукова організація роботи у всіх підрозділах підприємства мусить зробити ручну працю більш продуктивною за рахунок удосконалення способів виконання трудових операцій, застосовуваних механізмів та інструментів, організації робочих місць. Для удосконалення методів праці на підприємстві дуже важливим є постійний аналіз трудових операцій і використання робочого часу, систематична атестація робочих місць, узагальнення і використання нагромадженого на інших споріднених підприємствах позитивного досвіду, організація навчання різних категорій працівників прогресивним прийомам праці, усунення непотрібної (зайвої) роботи і виконання корисної з меншими витратами сили, часу і коштів.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства (організації). Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні фактори зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дієвим фактором підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства, кожної підприємницької структури [1].