Більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, баз відпочинку та туристичних баз будувались за проектами, що сьогодні не відповідають міжнародним стандартам. Мережа їх активно формувалась у період масового туризму, з інтенсивною експлуатацією та несвоєчасним капітальним і поточним ремонтом, що призвело до значного зносу цих будівель та оснащення.
Багатопрофільність засобів розміщення потребує їх класифікації та стандартизації. Типологічна уніфікація засобів розміщення дозволить створити стандарт, центральною частиною якого має стати класифікація засобів розміщення, розроблена ВТО.
Рекреаційні заклади потребують загальної реконструкції для підвищення рівня сервісу, комфортності, розширення спектру рекреаційних та супутніх послуг. Розвиток індустрії колективного відпочинку, орієнтований на задоволення потреб рекреантів низького та середнього рівня забезпеченості, передбачає модернізацію санаторіїв, реконструкцію будинків відпочинку з цілорічним режимом роботи, розвиток мережі туристичних маршрутів (пішохідних, водних, кінних), розвиток мережі супутніх послуг для рекреантів. Організація індивідуального відпочинку, що забезпечує задоволення потреб багатих рекреантів, повинна відповідати найвищим світовим стандартам. Це передбачає будівництво спеціальних котеджів, які можуть здаватися в оренду або продаватися, будинків відпочинку зі здачею в оренду юридичним особам; організацію служби забезпечення індивідуального відпочинку.
З погляду організації інфраструктурного забезпечення рекреаційного процесу, одне з ключових місць належить транспортній системі. Питання охоплює проблему транзитних перевезень, організацію залізничного сполучення, розвиток автомагістралей, повітряного, морського, річкового транспорту.
Україна має розвинуту мережу автомобільних доріг і залізниць, аеропортів, річкових і морських портів. Авіаційний, автомобільний, залізничний, річковий і морський транспорт здатні забезпечити перевезення туристів з резервом транспортних потужностей на деяких видах транспорту.
Транспортні шляхи України повинні відповідати міжнародним вимогам та надавати можливість здійснювати перевезення швидко, безпечно, надійно, комфортно.
В Україні прийнята Програма функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів. Її реалізація дозволить розв'язати проблему облаштування доріг, створити сприятливі умови для розвитку туристичної індустрії.
Не менш важливою складовою інфраструктури є існуюча мережа прикордонних переходів із країнами-сусідами, її розширення та сервісне облаштування.
Неможливий розвиток рекреації без системи зв'язку і комунікацій, функціонування різноманітних служб сервісу, розвитку громадського харчування і побутового обслуговування, організації культурно-розважального обслуговування.
Актуальною для України залишається проблема водопостачання та каналізації населених пунктів і, в першу чергу, рекреаційних центрів.
Отже, попри наявність надзвичайно цінних та
унікальних природно-рекреаційних ресурсів та вдалого географічного розташування
Україна має досить багато перешкод для організації рекреаційних послуг. Це
спостерігається у не досконалості законодавчої бази, недоліки в системі
регіонального управління, проблеми у сфері економіки.
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ І ШЛЯХИ
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ КУРОРТІВ В ОЗДОРОВЧИХ ЦІЛЯХ
ТА ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ НАДАННЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ ПОСЛУГ
.1 Перспективи розвитку і шляхи підвищення
ефективності використання рекреаційних курортів в оздоровчих цілях
Перспективами розвитку ефективності використання рекреаційних курортів в оздоровчих цілях в Україні зумовлюються дією широкого спектра природних, історико-культурних, соціальних, економічних та політичних факторів, які мають чітко виражену регіональну специфіку [2]. Крім цього, особливості сучасної ситуації полягають у тому, що формування високорозвиненої національної індустрії рекреації та її інтеграція в світовий ринок туристично-рекреаційних послуг пов’язані з необхідністю розв’язання гострих соціально-економічних проблем в період трансформації суспільно-економічних відносин. Зокрема при плануванні подальшого розвитку рекреаційного комплексу в основу повинна бути покладена ідея природно -історично-етнографічної рекреації, що базується на найбільш раціональному використанні територіального поєднання природних умов, ресурсів та історичних, архітектурних пам’яток краю.
Крім того, у разі рекреаційного планування необхідне визначення допустимих та оптимальних навантажень на ландшафт, які забезпечують стійкість природних комплексів - важливу умову збереження рекреаційного потенціалу території. Для будь-якої території є екологічна межа щодо використання рекреаційних ресурсів. Тому в процесі формування рекреаційних зон треба утримувати оптимальну рівновагу між природними передумовами, можливостями та потребами споживачів рекреаційних ресурсів із метою збереження навколишнього середовища та динамічного використання складових природних комплексів за умов інтенсивного рекреаційного використання.
Шляхами підвищення ефективності використання рекреаційних куротів в оздоровчих цілях можуть бути:
переоснащення застарілої матеріально-технічна бази;
створення програм фінансування оздоровчих закладів з боку держави;
створення і надання нових рекреаційних послуг українськими оздоровницями;
створення певної спеціалізації окремих підприємств по виробництву та наданню послуг, в результаті чого підвищується якість, знижується собівартість рекреаційних та туристичних продуктів;
підпорядкування рекреаційного та
санаторно-курортного комплексів до закладів охорони здоров’я регіону їх
розміщення.
.2 Шляхи підвищення якості надання рекреаційних
послуг
Аналізуючи діяльність українських курортів можна побачити нестійкі тенденції їх функціонування, що пояснює сезонність надання рекреаційних послуг та дедосконалість рівня обслуговування. Ці явища обумовлюють цілу низку проблем, які потребують вирішення.
Знаючи сучасний стан рекреаційної сфери необхідним є дотримання наступних принципів, що допоможуть підвищити якість надання рекреаційних послуг:
.Соціальна затребуваність. Тобто відповідність наявної бази рекреаційної сфери реальним потребам в оздоровленні, її здатність задовольняти потреби населення щодо рекреаційних послуг. Необхідно створити умови і можливості для всіх верств населення систематично проходити лікування та оздоровлення.
.Екологічна безпека рекреаційного освоєння території. Цей принцип означає необхідність дотримання жорстких екологічних регламентів в процесі реалізації практичних дій в сфері рекреаційного господарювання.
.Економічна доцільність, що передбачає прибутковість діяльності рекреаційних об’єктів і економічну вигоду для території.
Запропоновані принципи в деякій мірі, звичайно, являються суперечливими один до одного, тому важливим є пошук рівноваги всіх вимог, а, отже, одні лише підприємства не можуть виконувати таку ємну і складну функцію. На нашу думку, політика управління санаторно-курортним продуктом в Україні повинна проводитись на трьох рівнях (держави, галузі, підприємства); тільки таким чином можна забезпечити конкурентоспроможність вітчизняного продукту.
На рівні держави актуальними є такі напрямки:
інформаційна підтримка галузі;
проведення ліцензування і сертифікації;
підготовка кадрів для галузі;
законодавче забезпечення екологічного регулювання;
налагодження міжнародних зв’язків.
До функцій регіональних органів віднесено:
. Заохочення та стимулювання прибуткових інвестицій у курортну діяльність для удосконалення та розширення інфраструктури регіону.
. Стимулювання інноваційних процесів, їх фінансове і законодавче забезпечення.
. Створення умов для підвищення рівня доходів та збільшення зайнятості населення регіону.
. Контроль за екологією та безпекою курорту, раціональним використанням природно-лікувальних ресурсів.
. Збагачування культурного життя та розширення освітньої мережі в регіоні.
. Формування позитивного туристичного іміджу регіону.
Для успішного функціонування на рекреаційному ринку санаторно-курортна установа повинна використовувати нові ефективні інструменти керування продуктом. Використання сучасної концепції маркетингу у санаторно-курортній установі дозволить: виявити вимоги і забезпечити задоволення попиту відпочиваючих; погодити ресурси підприємства з вимогами і можливостями ринку, пристосувати виробництво послуги до ринкових замовлень, вдосконалювати й розробляти новий продукт, розрахований на великий попит, розробити ефективну цінову політику.
Розробка системи маркетингу санаторно-курортної організації повинна базуватися на наступних принципах: 1) використання інструментарію, характерного для маркетингу послуг; 2) врахування взаємодії споживача з оточенням надання послуги; 3) партнерські відносини між споживачем і підприємством, що надає послугу.
Перехід на інноваційний шлях розвитку підприємств рекреаційної галузі сприяє утриманню конкурентних переваг. У випадку потреби у великих витратах на дослідження й впровадження нововведень пропонуємо застосовувати «відкриті інновації», які припускають використання партнерств і альянсів у інноваційний сфері.
Стратегічні питання ціноутворення вирішуються з урахуванням основних чинників: витрат, попиту і пропозиції. В основі формування ціни повинні лежати як витрати на всі обов’язкові функціональні складові, так і закладений рівень якості послуги, її унікальні властивості.
Рекламна діяльність, яка проводиться підприємством, дозволить підвищити попит на санаторно-курортні послуги, якщо буде проводитись у комплексі. Це передбачає діяльність у таких напрямках:
. Співробітництво підприємств з приводу організації виставок, ярмарок та друкування рекламно-інформаційних буклетів.
. Взаємодія із спеціалістами у розробці реклами у сфері послуг.
. Розробка медіаплану на підприємстві рекреаційної галузі.
. Систематична оцінка ефективності реклами для корегування рекламної політики [15].
Також однією з умов, що допоможуть розвитку санаторно-курортної справи в Україні є зменшення кількості обов’язкових податків, яких в нашій державі досить багато порівняно з Європейськими країнами. Це утруднює існування не тільки великих, але й малих рекреаційних підприємств і зумовлює підвищення цін на рекреаційні послуги.
Отже, оптимальний розвиток підприємств
вітчизняного санаторно-курортного комплексу наступить тоді, коли політика буде
спрямована на підтримку рівноваги між збереженням природних ресурсів,
економічними ресурсами й соціальними потребами. Необхідним є також упрощення
системи оподаткування рекреаційної діяльності і всебічна її підтримка з боку
держави. І лише після дотримання таких умов рекреаційна галузь України буде
розвиватися і удосконалювати свої методи і якість наданя послуг лікування та
оздоровлення.
ВИСНОВОК
Дослідивши всі завдання поставлені в нашому першому розділі ми дійшли висновку, що в Україні в наявності є величезна кількість унікальних природно-рекреаційних ресурсів, на основі яких можна створити надзвичайно потужну туристично-рекреаційну галузь в країні. Знаючи це можна сказати, що наша держава повинна займати передуючі позиції на ринку рекреаційних послуг, але нажаль це далеко не так. Початок розвитку і зародження санаторно-курортної справи в Україні починається з ХІХ століття. В цей період активно починають будуватися бальнеологічні курорти, які отримуються велику популярність і згідно цьому великі прибутки. Рекреація отримує елітарний характер, відпочинок можуть дозволити собі лише заможні верстви населення. Розглядаючи територіальну організацію рекреаційної діяльності в Україні ми дослідили те, що санаторно-курортні заклади розміщується поблизу або саме в тих місцях, де в наявності є природно-рекреаційні ресурси. Територія з наявними рекреаційними ресурсами, на якій розташована оздоровниця, зумовлює спеціалізацію даного закладу. Наприклад санаторно-курортні заклади Півдня України спеціалізуються на грязелікуванні та кліматотерапії, а Західна Україна, зокрема курорти Закарпаття та Прикарпаття спеціалізуються на бальнеолікуванні мінеральними водами різної мінералізації. Таким чином вид рекреаційного ресурсу зумовлює спеціалізацію оздоровчих закладів розташованих на прилеглих територіях.
У другому розділі даної роботи був проведений аналіз розвитку рекреаційних закладів України, та виявлені фактори, що впливають на розвиток оздоровчо-рекреаційної галузі нашої країни. Нами був поаналізований розвиток санаторно-курортних закладів за останні двадцять років. Отримані дані допомогли нам побачити повну картину колишнього і сьогоднішнього стану українських курортів. Згідно даних Державного комітету статистики України кількість санаторно-курортних закладів, за останні роки, трохи знизилася. Але недивлячись на це, як не дивно, кількість ліжко-місць у них зменшилася не суттєво. Тобто ми дійшли до висновку, що за останні кілька років кількість рекреаційних закладів поволі зменшується, зокрема через те, що ціни на послуги оздоровлення значно підросли, а їх якість суттєво не смінилася. Сьогодні рекреаційна галузь України перебуває у стані розвитку і переоснащення тому, що Україна молода держава і ще не створила власної сталої стратегії розвитку санаторно-курортної справи, а наявні вже оздоровчі заклади часів Радянського Союзу не можуть конкурувати на світовому ринку рекреаційних послуг із-за застарілого обладнання і відсутності нових методик надання послуг лікування та оздоровлення.
Проаналізувавши вітчизняну рекреаційну галузь поряд з негативними чинниками ми побачили й позитивні, які сприяють розвитку оздоровчо-рекреаційної галузі України. Основними чинниками поліпшення показників рекреаційної галузі є: соціальні (зміна способу життя людини, від статичного до динамічного); демографічні (ріст народонаселення планети збільшується); економічні (розвиток зовнішньоекономічних зв’язків та покращення матеріального стану населення); політичні (політична стабільність в державі, відсутність військових конфліктів).
Біля позитивних факторів, що сприяють розвитку рекреації в Україні, є і негативні, які гальмують розвиток оздоровчо-рекреаційної діяльності, серед них найголовнішими є:
відсутність розвитуторї матеріально-технічної бази;
недосконале податкове законодавство;
різновідомча підпорядкованість рекреаційного та санаторно-курортного комплексів;
недоліки в системі регіонального управління;
проблема тіньової економіки;
необхідність передання частини повноважень органам місцевого самоврядування.
У третьому розділі нашої роботи ми розглянули перспективи розвитку і шляхи підвищення ефективності використання рекреаційних курортів в оздоровчих цілях та підвищення якості надання рекреаційних послуг. У першому питанні цього розділу ми дійшли висновку, що перспективами розвитку використання рекреаційних курортів можуть стати чинники, які базується на найбільш раціональному використанні природних рекреаційних ресурсів в поєднанні з історичними, архітектурними та іншими пам’ятками краю. А щодо шляхів підвищення ефективності використання рекреаційних курортів в оздоровленні ми пропонуємо такі шляхи: повне переоснащення застарілого обладнання, підтримка з боку держави, надання нових послуг лікування та оздоровлення, ще відсутніх на рекреаційному ринку, підпорядкування оздоровниць краю до відповідних закладів охорони здоров’я та інші. Крім того, шляхами підвищення якості надання рекреаційних послуг може стати датримання таких принципів: