На узбережжях Чорного й Азовського морів є чималі запаси рекреаційних ресурсів, які дають змогу розвивати курортне господарство. Курорт Аркадія розташований в одному з мальовничих куточків Одеси. До нього входить уся приморська територія від Відради до Аркадії. Основними лікувальними факторами курорту є клімат, таласотерапія та мінеральні води [8].
Мікроклімат курорту Великий Фонтан вирізняється інтенсивною сонячною радіацією, деякою сухістю повітря, яке пом'якшується бризами; він сприятливий для лікування пацієнтів із захворюваннями органів дихання. Основними лікувальними факторами також є кліматолікування, таласотерапія й мінеральні води, які використовуються для приготування ванн та приймання всередину.
Курорт Чорноморка розташований на рівному плато. Там дається взнаки вплив моря: частіші бризи, чимала кількість ясних днів. На курорті є чудовий дрібнопіщаний улаштований пляж. Пологий берег, піщане без каменів дно, невелика глибина створюють сприятливі умови для купання. Приморський кліматичний курорт Очаків має місцеве значення. Клімат курорту помірно теплий. Поблизу розташований Березанський лиман з лікувальними намулистими грязями. Кліматичний приморський курорт Скадовськ знаходиться на пологому березі мілкої Джарилгацької затоки Чорного моря. Чисте степове повітря, постійні морські бризи створюють чудові кліматичні умови.
На березі Азовського моря є два кліматогрязевих курорти - Бердянськ та Кирилівка. Грязьовий та кліматичний приморський рівнинний курорт степової зони Бердянськ знаходиться на північному березі Азовського моря. Клімат помірноконтинентальний. Основні лікувальні засоби курорту -намулисті грязі та ропа озер Червоне, Велике й затоки Азовського моря, а також мінеральні хлорні й натрієві води. Клімат курорту Кирилівка - помірноконтинентальний, наближений до клімату Криму. До основних лікувальних факторів відносять намулисті сульфідні грязі у руслах річок Великий та Малий Утлюк, Утлюцькому й Молочному лиманах та високомінералізовані хлорні натрієві мінеральні води.
Основними лікувальними факторами курорту Маріуполь, розташованого на березі Азовського моря, є клімат, намулисті грязі Таганрозької затоки та морські купання. Курорти узбережжя Чорного та Азовського морів спеціалізуються на лікуванні захворювань органів руху, нервової системи, жіночих статевих органів.
Природа Карпат завжди вабила людей, проте це не єдина причина створення тут курортного господарства. Напрочуд корисні вуглекислі води верхів'їв Чорного Черемошу та інші мінеральні води. Є родовища торфових лікувальних грязей. Бальнеогрязьовий курорт Черче місцевого значення на базі сульфідних вод, торфових вод і грязей розташований у долині, оточеній пагорбами Карпатського передгір'я. Зі сходу та заходу до нього впритул підступають гори заввишки до 2000 м. З півночі та півдня гори переходять у мальовничі пагорби. Гори й пагорби вкриті густими смерековими та листяними лісами. Гарні краєвиди курорту приваблюють туристів [10].
Бальнеологічний курорт Поляна розташований у долині р. Пиня. Він оточений лісистими горами. Курорт Синяк - один з найстаріших у Карпатах. Клімат тут гірський, з підвищеною вологістю повітря та великою кількістю опадів. Для лікування використовуються, мінеральні води. На курорті Сойми для внутрішнього та зовнішнього вжитку використовується вуглекисла мінеральна вода. Курорт Шаян розташований на передгір'ї Великого, Середнього та Малого Шаяну. Схили вкриті буком, смерекою та грабом. Курорт захищений від вітрів вулканічним гірським пасмом. Тут панує клімат гірських улоговин. Для лікування використовуються вуглекислі мінеральні води.
Курорт Кваси розташований у однойменному селі у межигір'ї Чорної Тиси; він оточений з півночі Полонинсько-чорногорським пасмом гір, з півдня - Мармороським кристалічним масивом. Тут розташовані Чорногори (з найвищою вершиною Українських Карпат Говерлою - 2061 м, горою Петрос - 2020 м). Стійкий сніговий покрив утворюється вже у листопаді. На курорті для зовнішнього застосування використовується вуглекисла миш'яковиста мінеральна вода. Курорти Карпат спеціалізуються на лікуванні захворювань органів травлення (особливо ефективне лікування виразки шлунку й дванадцятипалої кишки), печінки та підшлункової залози, цукрового діабету [13; c. 268].
Отже, Україна має потужний рекреаційний
комплекс, проте розвиток комплексу стримується низкою проблем, таких як:
підвищення пропускної здатності рекреаційного господарства, нерівномірність
його використання, тобто сезонність, тощо. Нерозв'язаною залишається проблема
розміщення рекреаційного господарства та рекреаційного природокористування.
Але не дивлячись на це рекреаційна галузь України продовжує функціонувати і
самовдосконалюватися підвищуючи якісні і кількісні характеристики надання своїх
послуг.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ КУРОРТІВ В УКРАЇНІ
.1 Аналіз розвитку рекреаційних закладів в
Україні
Санаторно-курортна справа в Україні є одним з найдавніших видів рекреації. Вітчизняні кліматичні курорти добре відомі й користувалися попитом, починаючи з ХIХ ст., однак найбільшого розвитку зазнали в ХХ ст.
В сучасних умовах ринкового господарювання в санаторно-курортній справі України відбуваються структурні зміни, пов’язані, в першу чергу, з організаційно-управлінськими аспектами, а саме: зростає комерціалізація послуг даної сфери, збільшується кількість приватних (або колективної форми власності) закладів, збільшується кількість пропозицій санаторно-курортного відпочинку.
За даними Держкомстату послуги санаторно-курортних закладів в 2010 р. становили 45% від загального обсягу діяльності туристичної галузі України (Додаток Б).
За період з 1.10.2010 р. по 30.10.2011 р. в Україні зменшилася кількість санаторіїв та пансіонатів з лікуванням на 2 заклади й становить 508 закладів даного типу, однак кількість ліжок при цьому залишилася сталою - 141 тис.; кількість санаторіїв-профілакторіїв зменшилася на 10 і становить 224 заклади, кількість ліжок у них не змінилася і становила 19 тис.; кількість будинків і пансіонатів відпочинку зменшилося на 10 й становить 280, кількість ліжок в них зменшилася на 1 тис. й становить 59 тис.; кількість баз та інших закладів відпочинку за вказаний період збільшилася на 27 і становить 1947 закладів даного типу, кількість ліжок зменшилася на 1 тис й становить 216 тис.; кількість дитячих оздоровчих таборів збільшилася на 361 і становить 17703, кількість ліжок зменшилася на 2 тис. і становить 194 тис. [18]. Причини скорочення закладів даної сфери полягають, перш за все, в організаційних недоліках управління, моральній і фізичній зношеності матеріально-технічної бази, недостатності фінансування, низькій конкурентоспроможності госпрозрахункових підприємств, тому більш ніж половина санаторно-курортних закладів України є збитковими (Додаток В, Г, Д, Е, Ж).
Для споживачів санаторно-курортного продукту найбільш стримуючим фактором є завищені ціни. Можливо зростання вартості санаторно-курортних путівок є вимогами часу, однак мала б покращуватися і якість надання послуг в таких закладах. Поки що підвищення цін призводить до зменшення завантаженості санаторіїв (в середньому 18-20% на рік), але в більшості не впливає на покращення матеріально-технічної бази або удосконалення якості надання послуг.
Україна має потужні бальнеологічні запаси, одні з найбільших в Європі, серед яких найбільш цінними є мінеральні води й лікувальні грязі різних типів. Проте земля з такими цінними ресурсами належним чином не оберігається, в результаті чого часто спостерігається приватизація рекреаційних територій, їх нецільове використання. З метою запобігання таких негативних тенденцій має бути розроблена комплексна державна програма розвитку санаторно-курортної справи та рекреаційних територій.
Формування державної стратегії розвитку курортно-рекреаційного господарства України є актуальною проблемою в зв’язку з наступними чинниками:
) необхідністю масового оздоровлення населення країни;
) забезпечення конструктивної взаємодії органів державної влади України та її суб’єктів щодо комплексного раціонального використання природно-рекреаційних ресурсів та його збереження;
) курортно-рекреаційні комплекси України мають велике національне та міжнародне значення: сприяння соціально-економічному прогресу та пришвидшення інтеграції України у світову економічну систему.
Заходи щодо покращення діяльності санаторно-курортних закладів повинні передбачати:
удосконалення фінансово-економічних механізмів підтримки;
відтворення та раціональне використання природно-рекреаційних ресурсів;
можливе проведення роздержавлення та приватизації санаторно-курортних закладів;
сприяння залученню інвестицій в розвиток відповідної інфраструктури;
вихід на міжнародні ринки.
Україна володіє найрізноманітнішими природно-рекреаційними ресурсами, на базі яких функціонують санаторно-курортні заклади. Проте функціонування даних закладів не можна назвати ефективним через низку причин, що роблять галузь не конкурентоспроможною. Тому на сьогодні існує об’єктивна необхідність у зміні пріоритетів управління та приведення галузі до європейських стандартів, що не може обійтися без участі держави [9; с. 228].
Отже, в Україні є наявною велика кількість
санаторно-курортних закладів, але завишені ціни на рекреаційні послуги роблять
їх важкодоступними для рекреантів. Це зумовлює зниження потиту на дані послуги
і деградації рекреаційного ринку держави та зменшенню кількості курортів. Але
незважаючи на це санаторно-курортна галузь України продовжує розвиватися, а
особливо та її частина, що знаходиться у колективній та приватній власності.
2.2 Фактори, що сприяють розвитку
оздоровчо-рекреаційної діяльності в Україні
Спершу, можна виділити сім сфер життя, що завдають свій вплив на рекреацію і на які впливає рекреація [4]:
Якість життя - це ключова сфера і тим самим ціль усіх наших зусиль. Вона означає здоров'я, безпеку, добробут як громадян країни, так і гостей; роботу, якість житла, можливості для проведення дозвілля, відпочинок недалеко від будинку, соціальні контакти, мистецтво і культура, спорт, ігри, приватне життя.
Суспільство. Мається на увазі розвиток населення, що піддається обчисленню, його склад і запити; щільність населення, віковий склад, кількість працездатного населення, соціальна структура; можливість для прийому й обслуговування гостей, соціально обумовлений туризм.
Освіта й інформація. Доступ до інформації через ЗМІ; шкільне виховання, навчання і підвищення кваліфікації (у тому числі) у туризмі; просвітня робота в напрямку здорового способу життя, планування родини, усвідомлення себе як частини навколишнього середовища, здійснення особистих планів; розширення обріїв; «активна» толерантність.
Економіка. Загальні положення: виробництво і ріст промисловості, сільського господарства, прикладних ремесел, сфери послуг.
Захист навколишнього середовища. Упровадження екологічних методів і продуктів у промисловість і сільське господарство, вторинна переробка і екологічні види енергії, гуманізація ринку праці, створення екологічних замкнутих циклів, екологічно відповідальний туризм.
Навантаження на навколишнє середовище. Узагальнення всіх необдуманих наслідків нашої діяльності: вихлопні гази, стічні води, надлишкове тепло, шум, хижацьке відношення до природи, руйнування ландшафтів, знищення лісів, розрив природних замкнутих циклів, транспортний хаос, розпад міст, масовий туризм.
Політика. Здатність і можливості уряду; його авторитет і популярність, авторитетність прийнятих рішень і далекоглядність, велика мета і направляюча лінія, розсудливість, проникливість урядових м.а пл, ступінь кооперації між урядом і приватним підприємництвом та туризмом
Фактори, що роблять найбільш істотний вплив на розвиток рекреації, можна розділити на чотири основні групи [5]:
соціальні;
демографічні;
економічні;
політичні.
Демографічні і соціальні фактори. Зміни демографічної структури і соціальної моделі народонаселення в Україні, обумовлені:
збільшенням числа працюючих жінок;
зростанням кількості самотніх людей похилого віку;
появою тенденції до більш пізніх шлюбів;
швидким ростом числа бездітних сімейних пар у порівнянні з ростом населення;
збільшенням тривалості оплачуваних відпусток;
більш раннім виходом на пенсію і усвідомленням туристських можливостей, що збільшується, ведуть до того, що усе більше людей має в розпорядженні вільний час і доходи, які використовуються для подорожей.
Основними причинами поліпшення показників рекреаційної галузі, є зміна способу життя людини, від статичного до динамічного, його прагнення познайомитися з культурою, побутом, історією інших країн і народів.
У результаті росту народонаселення планети збільшується світовий туристичний потенціал. У туристичну діяльність задіюються нові людські ресурси, і в той же час збільшується кількість людей подорожуючих. Помітним є зростаючий приплив молоді в туризм, і в зв'язку з цим бурхливий розвиток юнацького туризму.
Економічні фактори. Існує чіткий зв'язок між тенденціями розвитку туризму, рекреації і загальним економічним розвитком. Туристичний ріст дуже чуттєвий до будь-якої економічної зміни. При рості споживання на 2,5 % витрати на туризм зростають на 4% .У випадку, якщо споживання зменшується на 1%, то в туризмі відчувається спад. Але в кожній окремій країні така реакція на економічні зміни виявляється за своїм відхиленням від середнього показника, який також виступає в різних формах.
Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, прагнення до використання передового досвіду інших країн у створенні матеріальних і духовних цінностей виявляється в розширенні наукових і ділових контактів. Це приводить до появи таких видів туризму, таких як наукового (конгресового) і ділового туризму.
Політичні фактори. Важливим політичним фактором є внутрішньополітичної стабільності країни, відсутність військових конфліктів і наявність добросусідських відносин між державами. Такий фактор, як наявність міждержавних і міжурядових угод по співробітництву в сфері економіки, торгівлі і культури, також впливають на розвиток рекреації.
Отже, фактори, що сприяють розвитку рекреаційної
сфери в Україні поділяються на чотири групи: соціальні, демографічні,
економічні та політичні. Перші дві групи характеризуються збільшенням вільного
часу і доходів , які використовуються для подорожей. Третя група
характеризується чітким розвиткум туризму, рекреації із загальним економічним
розвитком країни. Четверта група факторів характеризується політичною
стабільністю в країні, відсутністю конфліктів та наявністю добросусідських
відносин між державами.
.3 Проблеми розвитку оздоровчо-рекреаційної
діяльності в Україні
Загальним гальмівним чинником розвитку рекреаційної діяльності, насамперед його матеріально-технічної бази, є проблеми, пов'язані з податковим законодавством України. Це стосується передусім сплати податку на додану вартість, земельного податку, готельного та курортного зборів. Не відпрацьовано механізм заохочувального оподаткування інформаційно-рекламної діяльності, стимулювання інвестицій у туристичну галузь.
В роботі рекреаційної галузі можна виділити наступні проблеми, що стримують її розвиток. Серед них:
відсутність розгалуженої системи інформаційно-рекламного забезпечення діяльності галузі;
податкове законодавство, що не сприяє вкладенню інвестицій в рекреаційну інфраструктуру та санаторно-курортний комплекс;
різновідомча підпорядкованість рекреаційного та санаторно-курортного комплексів;
недоліки в системі регіонального управління [17];
проблема тіньової економіки;
необхідність передання частини повноважень органам місцевого самоврядування.
Після отримання Україною незалежності в її санаторно-курортній галузі склалася складна ситуація. Сформована матеріальна, лікувально-діагностична та наукова база через ряд соціально-економічних причин використовувалась не в повну міру. Створення у 1992 р. Федерацією профспілок України, Фондом соціального страхування України та Українською республіканською радою з управління курортами профспілок на базі курортних закладів профспілок України акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця“ дало змогу не тільки зберегти, але й дати поштовх до розвитку курортної системи незалежної України [14].