Материал: Психологічна діагностика дитячих страхів

3.  Профілактика страхів складається, насамперед, у вихованні таких якостей, як оптимізм, впевненість у собі, самостійність. Дитина повинна знати те, що їй потрібно знати за віком, про реальні небезпеки й погрози, і ставитися до цьому адекватно. Існуючі способи зниження й контролю страху ґрунтуються, насамперед, на теорії научіння.

4.      Корекція страхів здійснюється за допомогою ігротерапії, казкотерапії, арт-терапії, індивідуально-групових занять, поліпшення дитячо-батьківських відносин.

.        Малювання використають у корекційних цілях. Малюючи, дитина дає вихід своїм почуттям і переживанням, бажанням і мріям, перебудовує свої відносини в різних ситуаціях і безболісно зустрічається з деякими страхами, неприємними образами, що травмують.

.        Важливість активної корекційної роботи з дитячими страхами обумовлена тим, що сам по собі страх здатний впливати на розвиток різних сфер особистості дитини.

Корекційна робота з дітьми повинна проходити дуже дбайливо, ретельно перевіреними методиками і виключно індивідуально відредагованими під кожного маленького клієнта, оскільки їх психіка більш ранима, ніж у дорослих. Також у дітей більш слабкі захисні механізми і, як наслідок, більш вразлива енергетика.

Розвиток сприйняття, мислення, вольової сфери, здатності до асоціативного мислення і рефлексії мають різні характеристики в різному віковому періоді. У зв'язку з цим одні й ті ж форми і методи консультування в кожному віці використовуються по-різному.

Дитина повинна покинути кабінет психолога в хорошому спокійному настрої; готовою до будь-якої діяльності, характерної для цього періоду доби.

Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей прояву дитячих страхів у молодших школярів

2.1 Характеристика вибірки, методів та методик дослідження

В дослідженні приймали участь учні перших класів середньої загальноосвітньої школи №47 м. Києва. Середній вік досліджуваних 6-8 років. В дослідженні приймали участь 30 дітей молодшого шкільного віку.

Об'єкт дослідження: молодші школярі 6-8 років.

Предмет дослідження: дитячі страхи в молодшому шкільному віці.

Мета емпіричного дослідження: дослідження дитячих страхів у дітей молодшого шкільного віку та проведення корекційної роботи з метою зменшення прояву дитячих страхів.

Мета конкретизувалася через постановку ряду емпіричних завдань:

. Дослідити специфіку дитячих страхів у досліджуваних молодших школярів.

. Виявити рівень тривожності досліджуваних.

. Провести консультування з метою усунення дитячих страхів.

Для проведення дослідження були обрані наступні методики:

1)      Методика виявлення дитячих страхів А.І. Захарова і М.А. Панфілової «Страхи в будиночках»;

2)      Проективна методика А.І. Захарова «Мої страхи».

3)      Дитячий аперцептивний тест САТ.

Для проведення практичної частини нашого дослідження був складений набір методик, адекватний меті роботи. Включення в методичний апарат конкретних тестів і відповідних їм експериментальних показників виконувався на основі наступних критеріїв: концептуальна обумовленість методу, висока валідність, психометрична надійність, можливість порівняння результатів, отриманих за допомогою конкретного методу, з результатами інших.

Методика «Страхи в будиночках » М.А. Панфілової. Автором проведений своєрідний синтез двох відомих методик: модифікованої бесіди А. І. Захарова та тесту « Червоний будинок, чорний будинок». Модифікована бесіда про страхи А.І. Захарова передбачає виявлення та уточнення переважаючих видів страхів (страх темряви, самотності, смерті, медичні страхи і т. д.). Перш ніж допомогти дітям у подоланні страхів, необхідно з'ясувати, до яких конкретно страхів вони схильні. З'ясувати весь спектр страхів, можна спеціальним опитуванням за умови емоційного контакту з дитиною, довірчих відносин і відсутності конфлікту. Про страхи слід розпитувати кому-небудь із знайомих дорослих або фахівців при спільній грі або у дружній бесіді. У подальшому самим батькам уточнити, чого саме, і на скільки боїться дитина.

Бесіда представляється як умова для позбавлення від страхів за допомогою їх програвання і малювання. Почати запитувати про страхи щодо пропонованого списку має сенс у дітей не раніше 3 років, питання повинні бути доступними для розуміння в цьому віці. Бесіду слід вести неквапливо й грунтовно, перераховуючи страхи і чекаючи відповіді « так» - «ні» або « боюся » - « не боюся ». Повторювати питання про те, боїться або не боїться дитина, слід лише час від часу. Тим самим уникає наводка страхів, їх мимовільне навіювання. При стереотипному запереченні всіх страхів просять давати розгорнуті відповіді типу «не боюся темряви», а не «ні» або «так». Дорослий, що задає питання, сидить поруч, а не навпаки дитини, не забуваючи його періодично підбадьорювати і хвалити за те, що він говорить все як є. Краще, щоб дорослий перераховував страхи з пам'яті, тільки іноді заглядаючи в список, а не зачитуючи його.

Сукупні відповіді дитини об'єднуються в кілька груп за видами страхів, які були сформульовані А. І. Захаровим. Якщо дитина в трьох випадках з чотирьох -п'яти дає ствердну відповідь, то цей вид страху діагностується як наявний. Проведення цієї методики є досить простим і не вимагає спеціальної підготовки.

Дитині пропонується намалювати два будинки - червоний і чорний. У ці будинки або самостійно (якщо це молодші школярі і більш старші діти), або за допомогою експериментатора (якщо це дошкільнята) дітям пропонується розселити страхи: в червоний будинок - «нестрашні», в чорний - «страшні страхи». Після виконання завдання дитині пропонується закрити чорний будинок на замок ( намалювати його), а ключ - викинути або втратити. Автор вважає, що даний акт заспокоює актуалізовані страхи. Аналіз отриманих результатів полягає в тому, що експериментатор підраховує страхи в чорному будинку і порівнює їх з віковими нормами. А.І. Захаров пропонує вікові норми страхів та їх розподіл (за статтю і віком). З 29 страхів, виділених автором, у дітей спостерігаються від 6 до 15. У міських дітей можлива кількість страхів доходить до 15.

За інструкцією в червоний і чорний будинок треба розселити 29 страхів. У чорному житимуть страшні страхи, а в червоному - нестрашні. Дорослий перераховує страхи і записує їх номери всередині будинку.

Ти боїшся:

) коли залишаєшся один;

) нападу бандитів;

) захворіти, заразитися;

) померти;

) того, що помруть твої батьки;

) якихось людей;

) втратити маму чи тата;

) того, що вони тебе покарають;

) Баби Яги, Кощія Безсмертного, Бармалея, Змія Горинича, чудовиськ

) запізнитися в дитячий садок, школу;

) перед тим як заснути;

) страшних снів;

) темряви;

) вовка, ведмедя, собак, павуків, змій (страх тварин);

) машин, поїздів, літаків (страх транспорту);

) бурі, урагану, грози, повені, землетруси (страх стихії);

) коли дуже високо (страх висоти);

) коли дуже глибоко ( страх глибини);

) залишатися в маленькій, тісній кімнаті, приміщенні, в туалеті (страх замкнутого простору);

) води;

) вогню;

) пожежі;

) війни;

) великих площ;

) лікарів (крім зубних);

) крові;

) уколів;

) болі;

) несподіваних, різких звуків ( коли раптово щось впаде, стукне).

Проективна методика « Мої страхи» А.І.Захарова. Після попередньої бесіди, концентруючи спогади дитини про те, що її лякає, їй пропонують аркуш паперу і кольорові олівці. У процесі аналізу звертається увага на те, що дитина намалювала, а також на кольори, що використовувалися нею у процесі малювання. По закінченні малювання дитину просять розповісти про те, що вона зобразила, тобто вербалізувати свій страх. Таким чином, передбачається, що активне обговорення дитиною своїх відчуттів в ігровій обстановці дозволяє внутрішнім ресурсам змінити напрямок з захисту на конструктивний процес особистісних змін. Американський психолог К. Маховер вважав, що центральним механізмом образотворчої діяльності є проекція. Іншими словами, оперуючи матеріалами образотворчої діяльності, людина відображає на ньому особливості свого внутрішнього світу. Тому проективні методики використовуються для виявлення найбільш яскравих переживань почуття страху

. Дитячий аперцептивний тест САТ. Завдання проективної методики діагностики шкільної тривожності - дослідження тривожності дитини стосовно низки типових для неї життєвих ситуацій спілкування з іншими людьми. Тривожність у цьому тесті розглядається як вид емоційного стану, функція якого полягає у забезпеченні суб’єкта на особистісному рівні і залежить від негативного емоційного досвіду в схожих ситуаціях. Підвищений рівень тривожності свідчить про недостатню емоційну пристосованість дитини до тих чи інших соціальних ситуацій, надає інформацію про характер стосунків дитини з однолітками та дорослими в сім’ї і школі.

Експериментальний матеріал - комплект малюнків для молодших школярів із зображенням ситуацій, типових для дітей цього віку. Кожна пара малюнків відображає відносини дитини з батьками, з педагогом, з однолітками. Малюнки двозначні - вони можуть трактуватися і як емоційно негативні, і як емоційно позитивні - залежно від досвіду поведінки в аналогічній ситуації. Кожен малюнок має два варіанти: для хлопчиків (на малюнку зображений хлопчик) та дівчаток (на малюнку зображена дівчинка). Малюнки слід показувати у певній послідовності, сам на сам. Показуючи дитині малюнок, необхідно обов’язково запитати: „Як ти гадаєш, яке у дитини буде обличчя, веселе чи сумне? Чому ти так думаєш?”.

Методика САТ належить до проективних, і пропонована схема інтерпретації не єдино можлива, а лише орієнтує дослідника, який прагне проникнути у внутрішній світ дитини. Перевагою цього тесту є те, що проективні способи сприяють утворенню сприятливого клімату в процесі роботи. Дитина швидко встановлює контакт, цікаві завдання стимулюють дитячу творчість і фантазію часто на рівні гри.

При обстеженні за допомогою CAT необхідно враховувати насамперед загальні вимоги, пропоновані до тестування дітей. Потрібно встановити з дитиною добрий контакт. При проведенні обстеження варто звертати увагу не тільки на зміст розповіді і тон голосу, швидкість реакції і відповіді, на те, виявляє дитина байдужість, уважність чи ні. Якщо дитина перериває розповідь і пропонує несподіване закінчення, відповідає квапливо, понизивши голос, з ознаками хвилювання, відмовляється відповідати, наполегливо проявляє бажання почати все спочатку, то це ознаки життєвої реакції на проблеми, порушені даним матеріалом. Стимульний матеріал має бути поза полем зору випробовуваного, за винятком картинки, з якою ведеться робота (малим дітям подобається гратися з усіма картинками відразу, обираючи навмання одну для розповіді).

Картинки САТ пронумеровані і проранжовані у певній послідовності, і тому їх варто пропонувати дитині саме в такому порядку. Але тест можна скоротити й до кількох питань, що висвітлюють специфічні проблеми. Ми звертаємо увагу, перш за все, на наявність страхів і тривожності, а також на агресивні тенденції.

2.2 Аналіз даних отриманих в ході дослідження

Результати проведеного дослідження виглядають наступним чином.

Тест діагностики шкільної тривожності САТ показав результати, відображені на малюнку 2.1.

Як бачимо, у досліджуваних був виявлений різний рівень тривожності.

На основі аналізу одержані результати подаємо об’єднаними у три групи:

група - низький рівень тривожності мають 52 %, або 16 осіб;

група - середній рівень тривожності мають 26 %, або 8 осіб;

група - високий рівень тривожності мають 22 %, або 6 осіб.

Рис. 2.1. Результати проективного тесту діагностики шкільної тривожності

Наступна діагностика проводилася з урахуванням цих груп. Для тесту САТ було обрано 5 картинок:

А2: один ведмідь тягне канат в один бік, а інший ведмідь з ведмежам - у протилежний бік;

А3: лев з люлькою і ціпком сидить у кріслі, а в нижньому правому куті малюнка маленька миша визирає з нори;

А7: тигр з вишкіреними іклами і випущеними пазурами нападає на мавпу, а вона підстрибує вгору;

А9: темна кімната проглядається з освітленої кімнати через відчинені двері, в темряві кролик сидить біля дитячого ліжка і дивиться у двері;

А10: цуценя лежить на лапах дорослої собаки, обидві фігури з мінімумом виразних рис; фігури розташовані на передньому плані ванної кімнаті.

Результати тесту подано в таблиці 2.1.

Отже, незважаючи на низький рівень шкільної тривожності, багато дітей першої групи відчувають страх. Середній рівень тривожності теж не позбавляє дитину страхів і, звичайно, високий рівень тривожності сприяє їх появі. На загал найбільш тривожними виявились картини А7 і А9. На підставі цього можна припустити, що у більшості дітей страх пов’язаний з темрявою, привидами, жахами та злими тваринами. Ці страхи, на нашу думку, відбивають зміст страху смерті, але поки ще не усвідомленого. Проаналізувати та диференціювати дитячі страхи можна за допомогою їх малювання.

Таблиця 2.1.

Результати тесту САТ

Результати у процентному відношенні:

група: тривогу виявлено у 50 %, страхи - у 75 %, агресію - у 31 %;

група: тривога - у 62 %, страхи - у 100 %, агресія - у 50 %;

група: тривога - у 50 %, страхи 83 %, агресія - у 33 %.

Далі, за результатами діагностики за методикою «Страхи в будиночках» була складена діаграма видів страху, виявлених у досліджуваних дітей. (див. рис. 2.2.)

Рис. 2.2. Основні види страху досліджуваних

Результати: коефіцієнт страху = 7,9 - норма