ВИСНОВКИ
Проведений нами аналіз психологічної літератури та емпіричне дослідження із зазначеної теми показав, що у ранньому юнацькому віці ціннісно - потребова сфера відіграє значну роль у якісних трансформаціях самосвідомості особистості в процесі особистісного самовизначення та пошуку сенсу життя. Характерною рисою ранньої юності є формування життєвих цілей та планів. Цей вік є сенситивним для становлення ціннісних орієнтацій як стійкого елементу життєвої перспективи. Упродовж раннього юнацького віку ціннісно - смислова сфера розвивається більш інтенсивно та набуває зрілості.
У вивченні спрямованості особистості у вітчизняній психології склалися різні наукові школи і напрямки: теорія настановлення (установки) Д. М. Узнадзе, відносин особистості (В. М. М'ясищев, Б. Ф. Ломов), теорія значущості (М. Ф. Добринін), потреб і мотивів (С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, Л. І. Божович)[6,7,32].
Всі зазначені теорії в тій чи іншій мірі пов'язані між собою.
Актуальність проблеми смислу життя людини не вимагає доказів.. Своєрідність проблеми смислу життя виявляється в тому, що, будучи однієї з ранніх філософсько-етичних проблем, вона зберігає постійну значущість, змінюючи своє змістовне й емоційне забарвлення залежно від специфіки конкретного історичного фону й психологічних особливостей індивіда, який намагається її вирішити.
Людина завжди переймається питаннями пошуку сенсу свого буття, смислу свого життя, свого призначення. Без такого пошуку неможливий розвиток особистості, її професійне та особистісне зростання. Саме тому проблема смислу життя в психології так чи інакше досліджувалась та розглядалась практично всіма науковими школами як у зарубіжній (А. Адлер, В. Франкл, Дж. Ройс, Р. Мей, С. Мадді, Дж. Б’юдженталь та ін.), так і у вітчизняній (О.Г. Асмолов, Б.С. Братусь, Ф.Є. Василюк, В.Е. Чудновський, О.О. Бодальов, Г.О. Вайзер, Д.О. Леонтьєв та ін.) психології. Смисл життя людини ґрунтується на її відчутті свого місця у суспільстві, на її інтересах, цінностях і цілях, на її уявленнях про можливості їх реалізації.
У цілому за останнє десятиліття в ціннісній свідомості відбулися серйозні зміни: по - перше, відбувся перехід від спрямованості на самореалізацію та самоствердження до спрямованості на ділову й академічну активність, а по - друге, спостерігається зміщення акцентів в ціннісних орієнтаціях: від етичних і альтруїстичних до прагматичних.
Спрямованість людини по - різному співвідноситься з різними зовнішніми явищами, умовами, обставинами життя та діяльності людини. Вона є інтегральною психологічною характеристикою системи суб'єктивних цінностей, емоційно забарвлених відносин до навколишнього світу, себе, інших людей. Вона конкретизується через сферу ціннісно-смислових відносин і визначає вибір мотивів, прийомів і способів спілкування з іншими людьми.
Результати проведених нами за трьома методиками дослідження показало, що в юнацькому віці, в якому перебувають старшокласники, переважає спрямованість особистості на себе та на взаємодію, і найменше представлена спрямованість на задачу. Серед особистісних смислів переважають сімейні та альтруїстичні смисли насамперед, а наступні за вибором - смисли самореалізації та гедоністичні.
Аналіз соціально - психологічних настановлень особистості старшокласників показав, що в цьому віці переважають орієнтації на навчальний процес, свободу та альтруїзм. Орієнтації на гроші, владу та егоїзм представлені найнижчим рівнем вираженості в даному віці у досліджуваній нами вибірці.
Ми бачимо, що спрямованість визначає життєву позицію людини, складає найважливішу сторону особистості, визначає її соціальну і моральну цінність.. Спрямованість характеризує не діяльність, не одиничні акти поведінки, а суб'єкта з боку його різноманітних прагнень.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М. Андреева. - М. : Изд - во МГУ, 1988.
. Бех I. Д. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія / I. Бех. - 1997. - № І. - С. 124-129.
. Божович, Л. И. Проблемы формирования личности Текст. / Л. И. Божович; под ред. Д. И. Фельдштейна; вступ. ст. Д. И. Фельдштейна. 2-е изд. - М. : Издательство «Институт практической психологии»; Воронеж : НПО «МОДЭК», 1997. - 352 с.
. Братусь Б.С. Психологические аспекты нравственного развития личности / Б.С. Братусь Б.С. - М., 1977.
. Верхова Ю.Л. Направленность личности: определение понятия, сущность и структура феномена // Актуальные проблемы психологического знания. Ю.Л. Верхова 2006. №1. - C. 31-39.
. Вікова та педагогічна психологія: Навч. Посіб.// Під ред. О. В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З В. Огороднічук та ін. - К.; Просвіта, 2001. -С. 7 - 38.
. Вилюнас В.К. Психологичские механизмы мотивации человека / В.К. Вилюнас. - М., 1990. - 458 с.
. Додонов Б.И. Эмоция как ценность / Додонов Б.И. - М. : Политиздат, 1978. - 146 с.
. Донцов А. И. О ценностных отношениях личности // Советская педагогика / Донцов А. И. - 1974. - № 5. - С. 23 - 35.
. Занюк С. С. Мотиваційний тренінг. Формування мотивації учбової діяльності у студентів та старшокласників // Практична психологія та соціальна робота. - 2002. - № 8. - С. 31 - 42.
. Занюк С. С. Почуття компетентності в контексті саморозвитку особистості // Психологічні перспективи. Матеріали республіканського науково - практичного семінару "Саморозвиток особистості, спільноти, організації: теорія і практика". Збірник наукових праць, Луцьк, 30 - 31 травня 2003 р. - Вип. 4. - Луцьк, 2003. - С. 107 - 113.
. Зейгарник Б.В. Очерки по психологии аномального развития личности / Б.В. Зейгарник, Б.С. Братусь. - М.: 1980. - 242 с.
. Кон И. Психология ранней юности: Кн. для учителя / И. Кон. - М.: Просвещение, 1989. - 254 с.
. Кун М. Эмпирическое исследование установок личности на себя // Современная зарубежная социальная психология. Тексты / Под ред.
Г.М. Андреевой, Н.Н. Богомоловой, Л.А.Петровской/М.Кун, Т. Макпартленд. - М. : МГУ, 1984. - 239 с.
. Лазарук А.Ф. Розвиток ціннісно-смислової сфери особи за модульно-розвивального навчання // Психологія і суспільство / А.Ф. Лазарук. - 2002. - № 3 - 4. - С. 170 - 186.
. Леонтьев А. М. Деятельность. Сознание. Личность.Изд. 2 /
А. М.Леонтьев - М. : Политиздат, 1977. - 304 с.
. Леонтьев Д.А. Ценность как междисциплинарное понятие: опыт многомерной реконструкции // Вопросы философии / Д.А. Леонтьев. - 1996. - №. 8 - С. 15 - 26.
. Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, структура и динамика смысловой реальности / Д.А. Леонтьев. - М. : Смысл, 1999. - 487 с.
. Левитов, Н. Д. О психических состояниях человека/Н.Д.Левитов. - М., 1995.
. Методика диагностики социально-психологических установок личности в мотивационно-потребностной сфере О.Ф.Потемкиной / Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. Ред. и сост. Райгородский Д.Я. - Самара, 2001. С.641- 648.
. Никиреев, Е.М. Направленность личности и методы её исследования / Е.М. Никиреев Учебное пособие. М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2004. - 192с.
. Омельченко Ж. О. Формування загальнолюдських цінностей як мети виховання в працях видатних мислителів // Педагогіка і психологія /
Ж. О. Омельченко. - 1996. - № 3. - С. 188 - 193.
. Панченко Л.М. Цінність як філософська інтенція буття людини // Вища освіта України: Теоретичний та науково-методичний часопис /
Л.М. Панченко. - Київ, 2002. - № 4(6). - С. 33 - 37.
. Пашукова Т.І. Практикум із загальної психології. ─ 2-ге вид., стер. / Т.І.Пашукова, А.І.Допіра, Г.В. Дьяконов - К.: Т-во «Знання», КОО, 2006. - 203 с.
. Психологу для роботи. Діагностичні методики : збірник [Текст] / [уклад. : М.В.Лемак, В.Ю.Петрище]. Ужгород : Видавництво Олександри Гаркуші, 2011. - 616 с. : іл..
. Практикум по психологии личности / О.П. Елисеев. ─ 2-е изд., испр. и перераб. - СПб. : Питер, 2003.- 512 с. : ил . - (Серия «Практикум по психологии»).
. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. О месте психического в общей взаимосвязи явлений материального мира / С. Л. Рубинштейн. - М. : Издательство АН СССР, 1957. - 328с.
. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: В 2-х томах: Т. 1. /
С. Л. Рубинштейн. - М.: Педагогика, 1989. - 486 с.
. Серый А.В. Психологические механизмы функционирования системы личностных смыслов / А.В. Серый - Кемерово: Кузбассвузиздат, 2002.-с. 183
. Скрипченко О.В. Психічний розвиток учнів / О.В. Скрипченко. - К.: - Рад. шк., 1974. - с. 46 - 48.
. Соколов А. В. Ценностные ориентации постсоветского гуманитарного студенчества // Социс. / А. В.Соколов, И. О. Щербакова. - 2003. - № 1. - С. 115 - 124.
. Узнадзе Д.Н. Общая психология / Д.Н. Узнадзе. - СПб.: Питер, 2004. - 413 с.
. Шихирев П.Н. Социальная установка как предмет социально - психологического исследования / П.Н. Шихирев // Психологические проблемы социальной концепции поведения. - М., 1976.
. Ядов В.А. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / В.А. Ядов. - М. : Академия, 1979. - 84 с.
.
Якобсон П.М. Психология чувств и мотивация. (Психологи отечества). Избранные
психологические труды в 70 томах / П. М. Якобсон. - М. - Воронеж. Инст.
практич. психол. - Модэк. 1998. - 304с.
ДОДАТОК А
Діагностика спрямованості особистості (Опитувальник В. Смекала - М. Кучера)
Методика розроблена чеськими психологами В. Смекалом і М. Кучером. В основі даної методики лежить трохи змінена орієнтовна анкета Б. Басса. Методика Смекала - Кучера заснована на словесних реакціях випробуваного в передбачуваних ситуаціях, пов'язаних з роботою або участю в них інших людей. Відповіді випробуваного залежать від того, які види задоволення й винагороди він бажає. Хоча у випробуваного й створюється враження, що за допомогою цієї методики дослідники одержують орієнтовну інформацію про нього самого, у дійсності ж випробування дозволяє вивчити його основну життєву позицію.
Призначення дослідження - визначення спрямованості людини:
особистісної (на себе);
ділової (на завдання);
колективістської (на взаємодію).
Особистісна спрямованість (спрямованість на себе - ОС) пов'язується з перевагою мотивів власного благополуччя, прагнення до особистої першості, престижу. Така людина найчастіше зайнята самою собою, своїми почуттями й переживаннями й мало реагує на потреби людей навколо себе. У роботі вона бачить насамперед можливість задовольнити свої домагання.
Колективістську спрямованість, або спрямованість на взаємні дії (ВД) характеризує ситуація, коли вчинки людини визначаються потребою в спілкуванні, прагненням підтримувати гарні відносини з товаришами по роботі. Така людина виявляє цікавість до спільної діяльності.
Ділова спрямованість (спрямованість на завдання - СЗ) відбиває перевагу мотивів, що породжуються самою діяльністю, захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до пізнання, оволодіння новими вміннями й навичками. Звичайно така людина прагне співробітничати з колективом і домагається найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленого завдання.
Вказівки для випробуваного: на кожний пункт анкети ви можете дати 3 відповіді, позначені літерами А, В, С. З відповідей на кожний пункт виберіть ту, яка найкраще виражає вашу точку зору або найбільше відповідає правді. Літеру вашої відповіді напишіть в аркуші відповідей (табл.8) навпроти номера питання в стовпчику "Найбільше". Потім з відповідей на це ж питання виберіть найменш прийнятний варіант. Відповідну літеру напишіть навпроти номера запитання, але в рубриці "Найменше". Для кожного питання використовуйте тільки дві літери. Над питаннями не розмірковуйте занадто довго: перший вибір зазвичай буває найточнішим. Час від часу перевіряйте, чи правильно ви записуєте відповіді, чи у ті стовпці, чи скрізь проставлені літери. Якщо виявиться помилка, виправте її, але таким чином, щоб виправлення було чітким.
Текст опитувальника:
. Найбільше задоволення в житті дає:
А. Оцінка роботи.
В. Розуміння того, що робота виконана добре.
С. Розуміння, що перебуваєш серед друзів.
. Якби я грав у футбол, то хотів би бути:
А. Тренером, що розробляє тактичні ігри.
В. Відомим гравцем.
С. Капітаном команди, вибраним іншими гравцями.
. Кращі викладачі - це ті, хто:
А. Мають індивідуальний підхід.
В. Захоплені своїм предметом і викликають інтерес до нього.
С. Створюють у колективі атмосферу, у якій ніхто не боїться висловити свою точку зору.
. В очах учнів найгірші викладачі ті, хто:
А. Не приховують, що деякі люди їм не симпатичні.
В. Викликають у всіх дух змагання.
С. Роблять враження, що предмет, який вони викладають, їх не цікавить.
. Я радий, коли мої друзі:
А. Допомагають іншим, коли для цього випадає можливість.
В. Завжди вірні й надійні.
С. Інтелігентні, мають широке коло інтересів.
. Кращими друзями вважаються ті:
А. З ким складаються взаємні відносини.
В. Хто може більше, ніж я.
С. На кого можна покластися.
. Я хотів би бути відомим, як ті:
А. Хто домігся життєвого успіху.
В. Може сильно любити.
С. Відрізняється дружелюбністю й привітністю.
. Якщо б я міг вибирати, я хотів би бути:
А. Науковцем.
В. Начальником відділу.
С. Досвідченим льотчиком.
. Коли я був дитиною, я любив:
А. Ігри із друзями.
В. Успіхи в справах.
С. Коли мене хвалили.
. Найбільше мені не подобається, коли я:
А. Зустрічаю перешкоду при виконанні покладеного на мене завдання.
В. Коли в колективі погіршуються товариські відносини.
С. Коли мене критикує мій начальник.
. Основна роль школи повинна полягати в:
А. Підготовці учнів до роботи зі спеціальності.
В. Розвитку індивідуальних здібностей і самостійності.
С. Вихованні в учнях якостей, завдяки яким вони могли б уживатися з людьми.
. Мені не подобаються колективи, у яких:
А. Система, далека від демократичної.
В. Людина втрачає індивідуальність у загальній масі.
С. Неможливо виявити власну ініціативу.
. Якби в мене було більше вільного часу, я б використовував його:
А. Для спілкування із друзями.
В. Для улюблених справ і самоосвіти.
С. Для безтурботного відпочинку.
. Мені здається, що я здатний на максимум досягнень, коли:
А. Працюю із симпатичними людьми.
В. Робота мене задовольняє.
С. Мої зусилля достатньо винагороджуються.
. Я люблю:
А. Високу оцінку навколишніх.
В. Почуття задоволення від виконаної роботи.
С. Приємно проводити час із друзями.
. Якби про мене писали в газетах, мені хотілося б, щоб:
А. Відзначили справу, яку я виконав.
В. Похвалили мене за мою роботу.
С. Повідомили про те, що мене вибрали в комітет або раду.
. Найкраще я вчився б, якби викладач:
А. Знайшов до мене індивідуальний підхід.
В. Підштовхнув мене до більше цікавої роботи.
С. Викликав дискусію з питань, на яких я знаюся.
. Немає нічого гірше, ніж:
А. Образа власного достоїнства.
В. Неуспіх при виконанні важливого завдання.
С. Втрата друзів.
. Найбільше я ціную:
А. Особистий успіх.
В. Загальну роботу.
С. Практичні результати.
. Дуже мало людей:
А. Дійсно радіють виконаній роботі.
В. Із задоволенням працюють у колективі.
С. Виконують роботу по-справжньому добре.
. Я не переношу:
А. Сварки й суперечки.
В. Відмову від усього нового.
С. Людей, які ставлять себе вище інших.
. Я хотів би:
А. Щоб навколишні вважали мене своїм другом.
В. Допомагати іншим у спільній справі.
С. Викликати приязнь інших.
. Я люблю начальство, коли воно:
А. Вимогливе.
В. Має авторитет. С. Доступне.
. На роботі я хотів би:
А. Щоб рішення приймалися колективно.
В. Самостійно працювати над рішенням проблеми.
С. Щоб начальник визнав мої достоїнства.