Материал: Практична робота №2. Методичні вказівки до виконання (1)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Кафедра охорони праці і навколишнього середовища

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичного заняття № 2

за темою: «ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОВИХ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ОСНОВ

ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ З ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. РОЗРАХУНОК ЕКОЛОГІЧНОГО ПОДАТКУ»

з дисципліни «Екологія», «Основи екології».

(для студентів усіх напрямків підготовки усіх форм навчання)

Київ 2020

0

0

Практичне заняття №2 з дисципліни «Екологія», «Основи екології»

Тема: «Дослідження правових та організаційних основ законодавства України з охорони навколишнього середовища. Розрахунок екологічного податку».

Мета: Вивчити основні засади законодавства з охорони навколишнього середовища, що діє в Україні та механізми розрахунку та сплати екологічного податку.

І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Екологічне законодавство.

Екологічне законодавство – це структура, що об'єднує екологічні юридичні норми різного рівня і різної спрямованості. Ними можуть бути норми конституційні, звичайні, норми, орієнтовані на соціальні відносини різного змісту, з приводу охорони різних природних об'єктів.

Системою екологічного законодавства необхідно вважати цілісність, яка складається з окремих законодавчих актів, що перебувають між собою у взаємодії. Як правило, екологічний закон діє не сам по собі, а у взаємовідносинах і на підставі інших законів, причому не лише екологічного змісту.

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історикокультурною спадщиною.

Екологічні акти юридичного значення мають різну юридичну силу залежно від того, яким державним органом вони прийняті чи затверджені. Юридична сила екологічних актів обумовлюється тим, який природний об'єкт береться державою під охорону, тобто сила юридичного захисту цього об'єкта залежить від його екологічної цінності, поширеності чи, навпаки, помітного зникнення, наслідком чого є занесення того або іншого об'єкта до Червоної книги. Проте системний аналіз сучасного екологічного законодавства дає підстави для висновку, що юридична сила захисту природних об'єктів залежить від місця цих об'єктів в системі навколишнього природного середовища та їх стану.

1.1. Структура екологічного законодавства.

Екологічне законодавство України як самостійна галузь права почало формуватися в 1990 р. після прийняття Декларації про державний суверенітет України. У розділі цієї Декларації «Екологічна безпека» проголошено право України самостійно встановлювати порядок організації охорони природи на її території і порядок використання природних ресурсів. Через рік, у 1991 р. Верховна Рада України прийняла перший екологічний закон «Про охорону навколишнього природного середовища», який визначив правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Він виявився рамковим законом, на основі якого почалася розробка земельного, водного, лісового законодавства, законодавства про надра, про охорону атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та іншого спеціального законодавства.

Структура екологічного законодавства України має наступний вигляд:

-Загальні положення і принципи;

-Земельне законодавство;

1

-Водне законодавство;

-Лісове законодавство;

-Гірське законодавство;

-Фауністичне законодавство;

-Законодавство про охорону й використання атмосферного повітря;

-Законодавство про природні території і об'єкти особливої охорони;

-Законодавство про екологічну безпеку.

Основні норми екологічного законодавства закріплені в прийнятій в 1996 р. Конституції України.

З 159 статей Конституції України 15 статей мають пряме або опосередковане відношення до охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Це статті

3, 13, 14, 16, 49, 50, 66, 85, 92, 106, 116, 119, 132, 138, 142. У них закріплені основні екологічні права і обов'язки громадян, сформульовані повноваження законодавчої і виконавчої гілок державного управління. Таким чином, в Україні вперше створено надійний фундамент для зведення на ньому всієї системи екологічного законодавства. І хоча норми Конституції сформульовані в досить загальних термінах: забезпечення екологічної безпеки, підтримання екологічної рівноваги, не заподіяння шкоди природі, разом з тим ясно, що досягнення цих цілей можливо насамперед шляхом запобігання або мінімізації будь-яких негативних впливів людини на навколишнє природне середовище, що створюють екологічний ризик.

Ієрархію нормативно-правових актів можна подати в такому вигляді:

1.Міжнародні конвенції та угоди, прийняті Верховною Радою України;

2.Закони України;

3.Підзаконні акти Верховної Ради України;

4.Укази Президента України;

5.Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України;

6.Загальнообов'язкові акти Міністерства екології та природних ресурсів, інших міністерств і відомств;

7.Відомчі акти органів державного управління.

Регулювання екологічних правовідносин забезпечується також екологоправовими нормами інших галузей законодавства цивільного, адміністративного, кримінального та ін. Вони, зокрема, визначають підстави та особливості залучення винних осіб до дисциплінарної, адміністративної, майнової та кримінальної відповідальності за екологічні правопорушення в залежності від провини, екологічного ризику, ступеня суспільної й екологічної небезпеки дій фізичних і юридичних осіб.

1.2. Характеристика екологічного законодавства

Кількість діючих нормативно-правових актів у країні безперервно збільшується, хоча в останні роки темпи зростання поступово знижуються. Всього в даний час діє понад 400 актів екологічного законодавства, у тому числі близько 80 законів і постанов Верховної Ради України, близько 40 Указів Президента, близько 250 постанов Кабінету Міністрів України. Для забезпечення їх виконання видано кілька сотень наказів міністерств і відомств.

Першим з часу створення і найбільш загальними і важливим за значенням рамковим законом, згідно з яким будується все екологічне законодавство України, є Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», прийнятий 25 червня 1991 р.

У преамбулі та статті 1 закону сформульовані цілі і завдання екологічного законодавства, що передбачають проведення такої екологічної політики, яка була б спрямована на збереження безпечною для існування живої і неживої природи

2

навколишнього середовища, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Сприяти досягненню цих цілей і покликане екологічне законодавство, в завдання якого входить регулювання суспільних відносин, пов'язаних з об'єктами правової охорони, визначеними у статті 5 закону. До таких об’єктів належать всі компоненти навколишнього природного середовища і вся сукупність природних ресурсів.

Важливо, що в законі наведені 15 основних принципів охорони навколишнього природного середовища (стаття 3).

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей; в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного

середовища; г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у

питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

е) науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

є) обов'язковість надання висновків державної екологічної експертизи; ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан

навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

з) науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

и) безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

і) компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва;

л) встановлення екологічного податку, рентної плати за спеціальне використання води, рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, рентної плати за користування надрами відповідно до Податкового кодексу України.

Однак, на жаль, багато з них практично в значній мірі до цього часу не реалізовані. Це стосується, наприклад, пріоритетності вимог екологічної безпеки, обов'язковість дотримання екологічних стандартів, нормативів і лімітів використання

3