Організація дитячих природознавчих і екологічних експедицій має давню історію. Подорожі учасників шкільних кружків, клубів юннатів по своєму краю, відвідування заповідників, особливо цікавих куточків природи завжди привабливі для підлітків. Експедиції, як правило, носять науково-дослідний характер і проводяться обов'язково під керівництвом педагогів, учених, керівників суспільних об'єднань дітей.
Цікавою формою проведення досліджень в природі є організація екологічних таборів. Це інтенсивна форма екологічної освіти школярів в максимально активному зіткненні з природою, робота і відпочинок в природних умовах. У програмі екологічного табору повинні поєднуватися освітній і рекреаційний процеси, оскільки більшість екологічних таборів функціонує в шкільні канікули. У екологічному таборі створюються сприятливі умови для спільної роботи різновікових груп школярів, що дуже важливе для взаємного спілкування школярів, педагогів, учених. Екологічний табір дозволяє досліджувати природні об'єкти в певному тимчасовому інтервалі, проводити щоденні спостереження, моніторинг. Програму роботи такого табору в її еколого-природоохоронній частині необхідне узгоджувати з місцевими природоохоронними структурами, керівництвом заповідника, розробити сумісні дієві заходи у вирішенні пріоритетних екологічних проблем даної території [11, с. 226 - 227].
Крім того, екологічний табір дозволяє закріпити знання не тільки з біології. Одна, наприклад, недільна прогулянка по азимуту в лісі дасть школярам навиків по топографії і орієнтуванню не менше, ніж декілька уроків з географії [12, с. 6].
Від спілкування з природою юні туристи під час походів отримують дуже багато що. У свою чергу вони повинні робити все можливе, щоб поклопотатися про неї, оказати користь справі охорони природи і народному господарству. Це може виражатися в прагненні допомогти місцевим органам влади з'ясувати недоліки у використанні природи і її охороні; у виявленні чудових по красі ландшафту і своєрідності куточків природи, що вимагають спеціальних заходів охорони (зокрема організації заповідників); у розвідці корисних копалини, в обстеженні річок на забруднення із застосуванням простих хімічних аналізів і так далі. При цьому слід пам'ятати, що кожен школяр повинен неухильно дотримуватися правил поведінки в природі [15, с. 137].
Відчутні результати у вихованні відповідальності у школярів за стан природного середовища приносить посильна участь в пропаганді ідей охорони природи. Форми подібної роботи різні: випуск блискавок, плакатів природоохоронного змісту; оформлення і розстановка знаків і аншлагів в лісі; підготовка тематичних радіопередач; роз'яснення правил поведінки на природі і бесіди природоохоронної тематики; тематичні виступи агітбригад в своєму таборі і перед місцевим населенням; масові кампанії (наприклад, місячник тиші з метою охорони мешканців лісу в червні в період масового вигодовування і виховання молодняка звірій і птахів).
Кожен захід: будь то екскурсія, бесіда по охороні природи або трудовий десант по розчищенню лісу від сухостою - є відносно самостійною ланкою педагогічного процесу і вирішує конкретні виховні задачі.
Проте всі види діяльності і організаційні форми натуралістської роботи обов'язково повинні проводитися з урахуванням екологічних вимог і бути тісно пов'язані з виховною дією. Так, в природоохоронних операціях "Лісу - захист", "Джерельце", "Мурашка" і інші закладений глибокий соціальний зміст. Діти беруть участь в рішенні важливої державної задачі - охороні природних багатств, привчаються бережливо відноситися до загальнонародної власності, піклуватися про природу рідного краю. В той же час у підлітків, що беруть участь в цій роботі, закріплюються і заглиблюються знання і уміння з біології і географії, зростає інтерес до вивчення природи, розвиваються естетичні відчуття. Крім того, колективний характер цієї діяльності сприяє розвитку активності і самостійності, формуванню відчуттів товариства і колективізму [6, с. 17 - 18].
Перед кожною масовою суспільно корисною кампанією кружківці з'ясовують об'єм і характер роботи, отримують необхідний інструктаж, набувають відповідні навички. Наприклад, перед майбутньою роботою по збору для лісгоспу насіння і плодів дерев і чагарників кружківці з'ясовують, де можна зібрати те або інше насіння і плоди, знайомляться з відповідними деревами і чагарниками, із зовнішнім виглядом насіння і плодів, термінами і правилами збору і зберігання, вивішують колекції насіння і плодів, випускають спеціальні бюлетені, які показують важливість цієї роботи [4, с. 21].
Розглянемо форми та методи
позашкільної діяльності з вивчення охорони природи.
4. Форми і види позашкільної екологічної діяльності
.1 Гурток - як постійно діюча форма екологічної діяльності
Екологічна навчально-виховна діяльність у позашкільному закладі має різноманітні форми. Систематизуючи їх за допомогою різних критеріїв, можна визначити певні категорії заходів:
. Традиційні й оригінальні;
. Індивідуальні, групові, масові;
. Елементарні (наприклад, доповідь) і комплексні (конференція);
. Разові (тематичний вечір) і постійно діючі (гурток);
. Усні (бесіда), друковані (газета), наочно-зображувальні (виставка);
. Радіомовні, кінодемонстраційні;
. Інформаційні (лекція), ігрові "(свято), змагальні (вікторина), ділові (зелений патруль).
Отже, керівники гуртків мають багатий арсенал форм екологічної роботи з учнями. Це зовсім не означає, що треба прагнути до одночасного застосування багатьох заходів в одному навчальному закладі. Навпаки, слід з урахуванням віку і схильності учнів, сезону і погоди, місцевих природних особливостей, матеріального оснащення та інших чинників обрати ті форми, які дійсно можливо виконати на високому і науково-методичному й організаційному рівнях. Після визначення бажаних форм треба скласти чіткий план їх реалізації, узгодити з керівництвом і прагнути виконувати.
В екологічній роботі з учнями слід також керуватися принципом, що аудиторне заняття і позашкільні заходи мають бути органічно взаємопов'язаними сферами в спільній системі навчання і виховання.
Мета сучасного позашкільного закладу - не просто давати знання, а формувати особистість, яка вміє і хоче вчитися, займає позицію активного суб'єкта діяльності. Керівник гуртка має виступати в ролі помічника, організатора педагогічної взаємодії з учнем, спрямованої на розвиток активності, самостійності, пізнавальних і творчих здібностей, формування пізнавального інтересу, який характеризується ініціативністю пошуків, самостійністю учнів у здобутті знань. Необхідно формувати самоосвітню компетентність учнів.
Відокремлюють чотири рівні самоосвітньої компетентності учнів:
. Підготовчий (уміння здійснювати первинну обробку інформації за вказівкою вчителя).
. Перший (уміння вибирати відомі способи дії).
. Другий (уміння здійснювати окремі самоосвітні операції).
. Третій (здатність до творчо - пошукової діяльності).
Розвиток пізнавальних здібностей і навичок передбачає зміну не лише загальної спрямованості активності особистості, а й її емоційної сфери: виробляється позитивне ставлення до критики та бажання ділитися ідеями з іншими, зароджується схильність до самоаналізу, виховується впевненість і наполегливість, формується вміння застосовувати ідеї на практиці тощо. Сформована пізнавальна активність стає фундаментом для творчого ставлення учнів до явищ навколишнього світу (сприйняття, пізнання, практичне перетворення).
Добираючи різноманітні ігри, керівник гуртків вводить учнів під час навчальної діяльності у ситуації пізнавальної активності, яка виявляється ситуативно і підтримується завдяки зовнішній стимуляції з боку педагога. Як барометр уроку, діти постійно спонукають керівника до пошуку нових ігор та використання їх у навчально-виховному процесі. Це можуть бути такі форми ігрової діяльності: дидактична гра, ігрова ситуація, ігровий прийом, ігрова вправа (дивись додаток) [5, c. 28 - 29].
Відповідно до Закону "Про позашкільну освіту" (2000 р.) реформування позашкільної освіти, створення її державного стандарту та вимог до модернізації позашкільні заклади повинні забезпечити національну спрямованість змісту, інноваційні форми, методи навчально-виховного процесу. З метою реалізації цих завдань у Національному еколого-натуралістському центрі учнівської молоді за останні роки напрацьовані положення про зміст і завдання спеціалізованих гуртків, після закінчення яких цілеспрямований учень отримує свідоцтво про поглиблену позашкільну освіту з природничих дисциплін.
Завдання навчально-виховного процесу спеціалізованого гуртка - сформувати в учнів натуралістські погляди, практично з'ясувати соціально-економічний стан виробничої діяльності свого регіону, спрямувати кожного учня на реалізацію еколого-безпечної політики. У навчально-виховному процесі спеціалізованих гуртків передбачається надання інтегрованих знань на основі педагогічних технологій, які сприяють переходу з методики класно-урочного навчання на філософію гри, режисуру навчальних сюжетів і максимальну індивідуалізацію навчання, що забезпечить розвиток творчої активності учнівської молоді, вміння розв'язувати локальні екологічні проблеми й життєві ситуації.
Створення спеціалізованих гуртків еколого-натуралістського профілю в Україні має здійснюватися на основі інтеграції різних типів навчальних закладів й окремих регіонів, що забезпечить організацію єдиного регіонального освітянського простору та подальший розвиток регіональних багатопрофільних навчальних комплексів відповідно до природно-соціальних умов регіонів і формування регіональної системи неперервної позашкільної освіти.
Методологічну основу гуртка
становлять дві складові - інваріантна й варіативна. Інваріантна складова
включає системні, синергетичні, модульні й особистісно - орієнтовані підходи.
Створені й опрацьовані моделі, розраховані на дітей різного віку, які враховують
специфіку використання варіативних підходів до довкілля різних регіонів. У
кожному з регіонів варіативна складова матиме всього один-два підходи, які
найбільше відповідатимуть своєрідності створюваної системи освіти [1, c. 59 -
60].
4.2 Роль позашкільних лісництв у
вихованні дбайливого відношення до природи
Велику роль у вихованні у школярів дбайливого відношення до природи грає їх участь в роботі позашкільних лісництв. Ця форма природоохоронної діяльності набула широкого поширення по всій країні.
За колективами закріплюються ділянки лісу, в яких вони проводять власними силами всі лісогосподарські заходи. Робота ведеться цілорічно. Навесні юні лісоводи садять ліс, закладають розплідники, розвішують штучні гніздівля для птахів в лісі, проводять боротьбу з шкідниками лісних культур в розплідниках. Влітку спостерігають за лісовими культурами і сходами в розплідниках, в кінці літа і восени збирають насіння. Протягом року школярі охороняють ліс від самовільних вирубок, в сухий і жаркий час - від пожеж. Виявляють вогнища шкідливих комах і хвороб, вивчають рослинний і тваринний світ лісу, проводять облік мурашників і охороняють їх. Взимку вивчають сліди звірій і птахів, полюють на них з фотоапаратами, знімають красиві пейзажі. Результатом їх роботи є конкурси і виставки кращих робіт, свята і вечори (Золота осінь, Свято лісу, російської берізки і інші).
Робота в лісництвах захоплює школярів, прищеплює їм глибокий інтерес до лісу, виховує відчуття турботи про нього. Одночасно позашкільні лісництва - хороша школа для підготовки кадрів майбутніх лісоводів.
Найвищим органом самоврядування позашкільного лісництва є загальні збори. Поточною роботою керує рада лісництва на чолі з лісничим. Лісничий і його заступники відповідають за виконання плану роботи, розподіл об'єктів праці, дотримання режиму праці і відпочинку, за виробничу дисципліну і облік роботи.
Загальне керівництво діяльністю
позашкільного лісництва здійснюється позашкільним закладом спільно з
підприємством-лісництвом через. Загальна тривалість роботи школярів в літні
канікули 2-3 тижні, тривалість робочого дня не більше 2-4 ч. Протягом
навчального року члени лісництва притягуються до виконання практичних робіт
тільки в позаурочний час [16, с. 247].
4.3 Загони "зелених" і
"блакитних" патрулів - форми дитячого руху з охорони природи
Загони "зелених" і "блакитних" патрулів - форми дитячого руху з охорони природи, що набули широкого поширення.
Загони "зелених" патрулів спочатку виникли як угрупування, направлені на охорону зелених насаджень. Школярі почали патрулювання газонів клумб, зелених насаджень лісів і лісопосадок з метою їх захисту від порушників. Далі обов'язки патрульних розширилися. "Зелений" патруль став не тільки дитячою суспільною інспекцією з охорони природи, але і активом, організуючим під керівництвом старших заходи щодо залучення птахів, закладки парків, квітників, посадці лісів. "Зелений" патруль проводить пропагандистську роботу, організовуючи лекції і бесіди з охорони природи для школярів і населення.
Загони з боротьби з ерозією ґрунтів є в багатьох сільських позашкільних закладах степових і лісостепових районів. Школярі проводять обстеження місцевості, наносять на карти ділянки, що вимагають захисту від ерозії. У розплідниках вирощують посадочні матеріали, проводять посадку дерев і чагарників для закріплення ярів, беруть участь в створенні полезахисних лісосмуг і таке інше.
Клуби друзів природи ведуть різноманітну роботу. Разом з вивченням природи клуби проводять природоохоронні заходи. Серед останніх можна відзначити і виявлення і охорону рідкісних рослин і тварин місцевого краю, посадку лісу і озеленення населених пунктів, залучення птахів, зимову підгодівлю птахів і звірів, порятунок рибної памолоді, боротьбу з ерозією ґрунтів, роз’яснювальну роботу серед дітей і місцевого населення.
Крім зазначених форм, велике значення має природоохоронна робота в літніх піонерських таборах і туристичних походах. Перебування дітей серед природи потрібно використовувати для прищеплювання їм відчуття любові і дбайливого відношення до неї [14, c. 251 - 252].
Блакитні патрулі організовуються при станціях юних натуралістів, шкільних лісництвах, палацах і будинках піонерів, при школах і первинних організаціях Суспільства охорони природи. Турбота школярів - вивчення і охорона рибних багатств в навколишніх річках і озерах, спостереження за чистоту. Навесні, коли під жаркими променями сонця пересихають дрібні річки, струмочки і протоки, школярі рятують мальків, проривають спеціальні канали від пересихаючих водоймищ до основного русла річки, щоб риба могла піти на глибоку воду. Навесні ж вони споруджують для різних видів риб штучні нерестовища і охороняють рибу в той час, коли йде нерест. У зимову холоднечу блакитний патруль теж не сидить без діла. Товстий шар льоду закрив річки і озера, у воду не поступає кисень з повітря - значить, треба робити в льоду прорубай, інакше риба може задихнутися.
Додатково до всього цього блакитні патрулі проводять роботи по озеленюванню берегів річок, озер, штучно споруджених для риборозведення водоймищ. За завданням вчених-іхтіологів школярі проводять досліди по акліматизації риб в нових для них умовах, пробують свої сили і в розведенні нового виду риб.