Паливно-енергетичний комплекс України, сформований свого часу як складова частина паливно-енергетичного комплексу СРСР, не в повній мірі відповідає умовам функціонування енергетики в незалежній державі.
Одним з визначальних факторів стану економіки країни є її енергозабезпеченість. Ключовим чинником для кожної країни є забезпечення її енергетичної безпеки. Тому, енергетика країни в цілому вимагає докорінної перебудови.
В галузі відмічається цілий ряд проблем. Однією з головних є застаріле обладнання та відсталі технології. Десятками років комплекс не переоснащувався. Тому близько 90 % обладнання фізично і морально спрацьовано. У період спаду виробництва та складної економічної кризи в Україні майже не відбувається технічне й технологічне переозброєння паливно-енергетичного комплексу, що негативно позначається на техніко-економічних показниках.
Економічний механізм реалізації інвестиційної політики має бути спрямований насамперед на розширене відтворення розвитку науково-технічного прогресу. З цією метою доцільно здійснювати активну амортизаційну політику, постійно підвищувати роль і значення амортизації у створенні необхідних передумов для власного виведення з експлуатації морально і фізично застарілого обладнання.
Крім того, українське вугілля в основному має високу собівартість. У кам’яновугільних басейнах це пов’язане з глибоким заляганням пластів та невеликою їхньою потужністю. Буре вугілля невигідно перевозити на далекі віддалі, тому що він має низьку теплотворну здатність, сипучість, підвищену вологість.
Одним з провідних чинників, що обмежує розвиток енергетики в Україні, є екологічний. Викиди від роботи цієї галузі становлять близько 30 % всіх твердих часток, що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником теплові електростанції зрівнялися з підприємствами металургії і випереджають всі інші галузі промисловості. Вони є основними джерелами кислотних дощів в Україні та парникового ефекту на нашій планеті.
Негативного екологічного впливу завдає Україні гідроенергетика. Будівництво гідровузлів на Дніпрі призвело до затоплення великих площ. Водосховища підвищили рівень навколишніх ґрунтових вод. В районах шахтного видобутку вугілля значні площі зайняті териконами.
Таким чином, всі ці та інші проблеми доводять необхідність розгляду особливостей та факторів розміщення паливно-енергетичного комплексу України з метою більш ефективної територіальної організації галузі.
Отже, можна зробити такий висновок - на сучасному етапі основними проблемами паливно-енергетичної промисловості є:
. Висока енергоємність ВВП України, результатом якої є надмірне споживання енергетичних продуктів і постійне зростання імпорту вуглеводнів в Україну.
2. Незадовільний технічний стан об’єктів енергетики, який характеризується:
a) критичним рівнем зношеності основних фондів, зниженням надійності роботи енергетичних об’єктів, зокрема, рівень зношеності становить від шестидесяти до семидесяти відсотків;
b) збільшенням питомих витрат палива на виробництво електроенергії;) збільшенням втрат в мережах при транспортуванні енергопродуктів.
3. Відсутність ефективної системи управління в Енергетиці.
. Відсутність диверсифікації джерел постачання первинних енергопродуктів - природного газу, нафти, ядерного палива.
Україна, з одного боку, обмежена у власних ресурсах природного газу, нафти, а також ядерного палива, залежна від одного джерела їх постачання та використала в основному потенціал власних гідроресурсів, але з іншого боку, вона має достатні запаси вугілля та складових ядерного палива, включаючи уран і цирконій.
Перспективи розвитку та розміщення паливно-енергетичного комплексу пов’язані з багатьма чинниками. Це збільшення масштабів геологічних і географічних досліджень на території України традиційних видів палива - нафти, газу в Донецько-Придніпровській западині, Причорноморській низовині, Прикарпатті і Закарпатті. В старопромислових районах збільшення видобутку можна досягти за рахунок застосування сучасних технологій вилучення нафти з надр.
Слід проводити реконструкцію атомної електроенергетики на новій технологічній основі, створювати енергоблоки, які використовували б уран низького збагачення, що його виробляють наші збагачувальні фабрики. Доцільно будувати нові блоки середніх за потужністю атомних електростанцій під землею з багатократним рівнем техніки безпеки, як це робиться за рубежем. Їхнє захоронення після закінчення експлуатації не потребує багато часу та коштів.
Найважливіша тенденція в розвитку електроенергетики - об’єднання електростанцій в енергосистемах, які здійснюють виробництво, транспортування і розподіл електроенергії між споживачами. Створення енергосистем зумовлюється потребою ритмічного забезпечення споживачів електроенергією, виробництво якої має не тільки сезонні, а й добові коливання.
Енергосистеми дають можливість маневрувати виробництвом електроенергії як у часі, так і в просторі. Незбігання пікових навантажень в окремих ланках енергосистем уможливлює в разі потреби перекидання електроенергії в зустрічних напрямках із заходу на схід і з півночі на південь.
При транспортуванні електроенергії на значну відстань її втрати неминучі, і вони збільшуються при зростанні відстаней, проте можуть зменшуватися при підвищені напруги передачі. Отже, будівництво високовольтних ліній - питання дуже актуальне.
Перспективним є виробництва електроенергії з нетрадиційних джерел. Доцільно переробляти буре вугілля на рідке паливо, використовувати термальні води, що рентабельно для Карпат і Криму, де на глибинах 1000 і 2000 м температура термальних вод досягає 700С і 1000С. Варто використовувати енергію малих річок, морських хвиль, сірководню вод Чорного моря, силу вітру, енергію сонця тощо.
Структурна перебудова народного господарства, економне використання різноманітних видів палива та енергії і впровадження економічних стимулів сприятимуть зменшенню енергоємності національного продукту. Сьогодні в Україні не має механізму стимуляції зменшення споживання енергоносіїв, який має включати державну систему збереження енергоносіїв на тривалу перспективу, систему стандартів і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів, звітність про енергозбереження.
Потрібно на макроекономічному рівні визначити пріоритети енергозабезпечення споживачів на період відродження економіки, прийняти рішення щодо повного зупинення збиткових, енергоємних неперспективних підприємств і виробництв, вирішити питання фінансування об’єктів життєзабезпечення.
Існує чітко налагоджений зв’язок - без усунення
негараздів в енергетиці неможливо досягти ні економічного, ні суспільного прогресу.
Вирішення основних проблем паливно-енергетичного комплексу та його стабілізація
дасть значний поштовх у напрямку покращання ситуації у всій економіці країни,
тим більше, що ця умова є однією з основних на шляху до стабілізації
суспільного розвитку країни.
· Паливно-енергетичний комплекс України складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торфова) та електроенергетики.
· У народному господарстві України паливно-енергетичний комплекс відіграє дуже важливу роль.
· В Україні паливно-енергетична промисловість розвивається як на власних паливних ресурсах, так і довізних.
· Підприємства паливно-енергетичної промисловості на території України розміщені нерівномірно.
· На розміщення підприємств паливно-енергетичного комплексу впливає ряд факторів головними з яких є сировинний та споживчий.
· Паливна промисловість є однією з найважливіших галузей промислового виробництва.
· Серед паливних галузей України вугільна промисловість займає домінуюче місце.
· Вугільна промисловість нашої країни видобуває не лише енергетичне вугілля, яке використовується для опалювання, але й коксівне, котре необхідне для виробництва технологічного палива і в чорній металургії.
· Головним районом вуглевидобутку в країні є Донбас.
· Україна має великі перспективні нафтогазоносні площі. За оцінками спеціалістів, тут можливі відкриття родовищ світового масштабу. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря.
· Газова промисловість - це галузь паливно-енергетичного комплексу, яка здійснює видобування, зберігання, транспортування та переробку природного газу.
· Торф’яна промисловість (видобуток торфу і виробництво торфобрикетів) поширена в Поліссі і на півночі лісостепової зони.
· Електроенергетика - галузь промисловості, що виробляє і транспортує електроенергію, забезпечує нею споживачів.
· Електроенергетика України розвивається переважно на використанні місцевого вугілля, ядерного палива, гідроенергоресурсів, частково природного газу і нафти.
· Провідне місце у виробництві електроенергії належить тепловим електростанціям.
· В Україні почали працювати електростанції та установки на нетрадиційних джерелах енергії.
· Енергетика була і залишається головною стратегічною передумовою розвитку економіки, основою забезпечення усіх видів життєдіяльності суспільства.
· В галузі відмічається цілий ряд проблем.
· Перспективи розвитку та
розміщення паливно-енергетичного комплексу пов’язані з багатьма чинниками.
1. Географічна енциклопедія України. - К.: УРЕ, 1991. - 546 с.
2. Дорогунцов С.І. Розміщення продуктивних сил. - К.: "Освіта", 2000. - 342 с.
. Заставний Ф.Д. Економічна і соціальна географія України: Підр. для 9 кл. серед. загальноосв. шк. - 2-ге вид. - К.: Форум, 2001. - 239 с.
. Єгорова В.Д. Електроенергетика України. - Харків, 2006. - 56 с.
. Іванук Р.І. Економічні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу України. - К.: Форум, 1995. - 35 с.
. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил. - Харків: Геліос, 2002. - 167 с.
. Кононенко І.К. Електроенергетика6 проблеми та перспективи. - К.: "Освіта", 1996. - 37 с.
. Коробко Б.В. Концепція стратегії довгострокового розвитку паливно-енергетичного комплексу. - К.: Форум, 2004. - 176 с.
. Лір В.Л. Енергетична ефективність економіки України. - К.: Форум, 2000. - 45 с.
. Лунина И.К. Реструктуризация угольной промышленности: европейский опыт и ситуация в Украине. - Львов, 1998. - 134 с.
. Масляк П.О. Географія. - К.: Знання, 1998. - 815 с.
. Огієнський А.Р. Економіка України. - Харків, 2010. - 367 с.
. Толмачов Д.Р. Роль і перспектива окремих енергоносіїв в Україні. - Львів, 2007. - 67 с.
. Україна в цифрах. - К.: Техніка, 2000. - 211 с.
. Хрущев А.Т. Экономическая география СССР. - М.: ФолиоПРЕСС, 1986. - 345 с.
. Чернюк Л.Г. Розміщення продуктивних сил України. - К.: ЦУЛ, 2002. - 470 с.
. Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України: Навч. посібник. - Львів: Світ, 2000. - 680 с.
. www.mpe.ua
. www.images.ua
20. www.moto.
kiev.ua <http://www.moto.kiev.ua>
Додаток
Додаток А
Статистична інформація за січень 2013 року
Показники
січень
2013 р.
відносно
січня минулого року
+ / -
%
ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ
(млн. кВт∙г)
Виробництво
18
438,2
-11,2
99,9
Експорт
676,0
153,4
129,4
Споживання
(нетто)
13
807,7
35,3 ВУГІЛЛЯ
(тис. тонн)
Видобуток
6 956,4
-290,9
96,0
у т.
ч. коксівного
2 069,9
-74,6
96,5
енергетичного
4 886,5
-216,3
95,8
Споживання
вугілля
4 757,0
-19,5
99,6
у т.
ч. теплоелектростанціями
3 288,4
-176,9
94,9
НАФТА (тис. тонн)
Видобуток
нафти з газовим конденсатом
263,2
-20,6
92,7
у т.
ч. НАК "Нафтогаз України"
240,9
-16,5
93,6
Поставка
нафти на НПЗ України
289,5
-373,1
43,7
у т.
ч. імпорт нафти
84,4
-305,0
21,7
Переробка
нафтової сировини на НПЗ України та Шебелинському ГПЗ
250,6
-465,5
35,0
Виробництво
нафтопродуктів:
бензину
75,0
-174,4
30,1
дизельного
пального
68,9
-119,5
36,6
мазуту
44,1
-115,5
27,6
Споживання
нафтопродуктів:
бензину
264,4
-31,2
89,4
дизельного
пального
331,9
-16,5
95,3
мазуту
19,9
-36,5
35,3
Транзит
нафти
1 258,0 89,8
ГАЗ
(млн. м3)
Видобуток
газу
1 769,5
19,0
101,1
у т.
ч. НАК "Нафтогаз України"
1 587,0
19,3
101,2
Споживання
газу
7 642,1
-91,5
98,8
Імпорт
газу
2 490,9
-32,5
98,7
Транзит
газу
7 071,5
-2
136,7
76,8