Материал: Паливно-енергетичний комплекс України

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

Паливно-енергетичний комплекс України, сформований свого часу як складова частина паливно-енергетичного комплексу СРСР, не в повній мірі відповідає умовам функціонування енергетики в незалежній державі.

Одним з визначальних факторів стану економіки країни є її енергозабезпеченість. Ключовим чинником для кожної країни є забезпечення її енергетичної безпеки. Тому, енергетика країни в цілому вимагає докорінної перебудови.

В галузі відмічається цілий ряд проблем. Однією з головних є застаріле обладнання та відсталі технології. Десятками років комплекс не переоснащувався. Тому близько 90 % обладнання фізично і морально спрацьовано. У період спаду виробництва та складної економічної кризи в Україні майже не відбувається технічне й технологічне переозброєння паливно-енергетичного комплексу, що негативно позначається на техніко-економічних показниках.

Економічний механізм реалізації інвестиційної політики має бути спрямований насамперед на розширене відтворення розвитку науково-технічного прогресу. З цією метою доцільно здійснювати активну амортизаційну політику, постійно підвищувати роль і значення амортизації у створенні необхідних передумов для власного виведення з експлуатації морально і фізично застарілого обладнання.

Крім того, українське вугілля в основному має високу собівартість. У кам’яновугільних басейнах це пов’язане з глибоким заляганням пластів та невеликою їхньою потужністю. Буре вугілля невигідно перевозити на далекі віддалі, тому що він має низьку теплотворну здатність, сипучість, підвищену вологість.

Одним з провідних чинників, що обмежує розвиток енергетики в Україні, є екологічний. Викиди від роботи цієї галузі становлять близько 30 % всіх твердих часток, що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником теплові електростанції зрівнялися з підприємствами металургії і випереджають всі інші галузі промисловості. Вони є основними джерелами кислотних дощів в Україні та парникового ефекту на нашій планеті.

Негативного екологічного впливу завдає Україні гідроенергетика. Будівництво гідровузлів на Дніпрі призвело до затоплення великих площ. Водосховища підвищили рівень навколишніх ґрунтових вод. В районах шахтного видобутку вугілля значні площі зайняті териконами.

Таким чином, всі ці та інші проблеми доводять необхідність розгляду особливостей та факторів розміщення паливно-енергетичного комплексу України з метою більш ефективної територіальної організації галузі.

Отже, можна зробити такий висновок - на сучасному етапі основними проблемами паливно-енергетичної промисловості є:

.        Висока енергоємність ВВП України, результатом якої є надмірне споживання енергетичних продуктів і постійне зростання імпорту вуглеводнів в Україну.

2.      Незадовільний технічний стан об’єктів енергетики, який характеризується:

a)      критичним рівнем зношеності основних фондів, зниженням надійності роботи енергетичних об’єктів, зокрема, рівень зношеності становить від шестидесяти до семидесяти відсотків;

b)      збільшенням питомих витрат палива на виробництво електроенергії;)         збільшенням втрат в мережах при транспортуванні енергопродуктів.

3. Відсутність ефективної системи управління в Енергетиці.

. Відсутність диверсифікації джерел постачання первинних енергопродуктів - природного газу, нафти, ядерного палива.

Україна, з одного боку, обмежена у власних ресурсах природного газу, нафти, а також ядерного палива, залежна від одного джерела їх постачання та використала в основному потенціал власних гідроресурсів, але з іншого боку, вона має достатні запаси вугілля та складових ядерного палива, включаючи уран і цирконій.

Перспективи розвитку та розміщення паливно-енергетичного комплексу пов’язані з багатьма чинниками. Це збільшення масштабів геологічних і географічних досліджень на території України традиційних видів палива - нафти, газу в Донецько-Придніпровській западині, Причорноморській низовині, Прикарпатті і Закарпатті. В старопромислових районах збільшення видобутку можна досягти за рахунок застосування сучасних технологій вилучення нафти з надр.

Слід проводити реконструкцію атомної електроенергетики на новій технологічній основі, створювати енергоблоки, які використовували б уран низького збагачення, що його виробляють наші збагачувальні фабрики. Доцільно будувати нові блоки середніх за потужністю атомних електростанцій під землею з багатократним рівнем техніки безпеки, як це робиться за рубежем. Їхнє захоронення після закінчення експлуатації не потребує багато часу та коштів.

Найважливіша тенденція в розвитку електроенергетики - об’єднання електростанцій в енергосистемах, які здійснюють виробництво, транспортування і розподіл електроенергії між споживачами. Створення енергосистем зумовлюється потребою ритмічного забезпечення споживачів електроенергією, виробництво якої має не тільки сезонні, а й добові коливання.

Енергосистеми дають можливість маневрувати виробництвом електроенергії як у часі, так і в просторі. Незбігання пікових навантажень в окремих ланках енергосистем уможливлює в разі потреби перекидання електроенергії в зустрічних напрямках із заходу на схід і з півночі на південь.

При транспортуванні електроенергії на значну відстань її втрати неминучі, і вони збільшуються при зростанні відстаней, проте можуть зменшуватися при підвищені напруги передачі. Отже, будівництво високовольтних ліній - питання дуже актуальне.

Перспективним є виробництва електроенергії з нетрадиційних джерел. Доцільно переробляти буре вугілля на рідке паливо, використовувати термальні води, що рентабельно для Карпат і Криму, де на глибинах 1000 і 2000 м температура термальних вод досягає 700С і 1000С. Варто використовувати енергію малих річок, морських хвиль, сірководню вод Чорного моря, силу вітру, енергію сонця тощо.

Структурна перебудова народного господарства, економне використання різноманітних видів палива та енергії і впровадження економічних стимулів сприятимуть зменшенню енергоємності національного продукту. Сьогодні в Україні не має механізму стимуляції зменшення споживання енергоносіїв, який має включати державну систему збереження енергоносіїв на тривалу перспективу, систему стандартів і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів, звітність про енергозбереження.

Потрібно на макроекономічному рівні визначити пріоритети енергозабезпечення споживачів на період відродження економіки, прийняти рішення щодо повного зупинення збиткових, енергоємних неперспективних підприємств і виробництв, вирішити питання фінансування об’єктів життєзабезпечення.

Існує чітко налагоджений зв’язок - без усунення негараздів в енергетиці неможливо досягти ні економічного, ні суспільного прогресу. Вирішення основних проблем паливно-енергетичного комплексу та його стабілізація дасть значний поштовх у напрямку покращання ситуації у всій економіці країни, тим більше, що ця умова є однією з основних на шляху до стабілізації суспільного розвитку країни.

Висновки


·        Паливно-енергетичний комплекс України складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торфова) та електроенергетики.

·        У народному господарстві України паливно-енергетичний комплекс відіграє дуже важливу роль.

·        В Україні паливно-енергетична промисловість розвивається як на власних паливних ресурсах, так і довізних.

·        Підприємства паливно-енергетичної промисловості на території України розміщені нерівномірно.

·        На розміщення підприємств паливно-енергетичного комплексу впливає ряд факторів головними з яких є сировинний та споживчий.

·        Паливна промисловість є однією з найважливіших галузей промислового виробництва.

·        Серед паливних галузей України вугільна промисловість займає домінуюче місце.

·        Вугільна промисловість нашої країни видобуває не лише енергетичне вугілля, яке використовується для опалювання, але й коксівне, котре необхідне для виробництва технологічного палива і в чорній металургії.

·        Головним районом вуглевидобутку в країні є Донбас.

·        Україна має великі перспективні нафтогазоносні площі. За оцінками спеціалістів, тут можливі відкриття родовищ світового масштабу. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря.

·        Газова промисловість - це галузь паливно-енергетичного комплексу, яка здійснює видобування, зберігання, транспортування та переробку природного газу.

·        Торф’яна промисловість (видобуток торфу і виробництво торфобрикетів) поширена в Поліссі і на півночі лісостепової зони.

·        Електроенергетика - галузь промисловості, що виробляє і транспортує електроенергію, забезпечує нею споживачів.

·        Електроенергетика України розвивається переважно на використанні місцевого вугілля, ядерного палива, гідроенергоресурсів, частково природного газу і нафти.

·        Провідне місце у виробництві електроенергії належить тепловим електростанціям.

·        В Україні почали працювати електростанції та установки на нетрадиційних джерелах енергії.

·        Енергетика була і залишається головною стратегічною передумовою розвитку економіки, основою забезпечення усіх видів життєдіяльності суспільства.

·        В галузі відмічається цілий ряд проблем.

·        Перспективи розвитку та розміщення паливно-енергетичного комплексу пов’язані з багатьма чинниками.

Список використаних джерел


1.      Географічна енциклопедія України. - К.: УРЕ, 1991. - 546 с.

2.      Дорогунцов С.І. Розміщення продуктивних сил. - К.: "Освіта", 2000. - 342 с.

.        Заставний Ф.Д. Економічна і соціальна географія України: Підр. для 9 кл. серед. загальноосв. шк. - 2-ге вид. - К.: Форум, 2001. - 239 с.

.        Єгорова В.Д. Електроенергетика України. - Харків, 2006. - 56 с.

.        Іванук Р.І. Економічні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу України. - К.: Форум, 1995. - 35 с.

.        Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил. - Харків: Геліос, 2002. - 167 с.

.        Кононенко І.К. Електроенергетика6 проблеми та перспективи. - К.: "Освіта", 1996. - 37 с.

.        Коробко Б.В. Концепція стратегії довгострокового розвитку паливно-енергетичного комплексу. - К.: Форум, 2004. - 176 с.

.        Лір В.Л. Енергетична ефективність економіки України. - К.: Форум, 2000. - 45 с.

.        Лунина И.К. Реструктуризация угольной промышленности: европейский опыт и ситуация в Украине. - Львов, 1998. - 134 с.

.        Масляк П.О. Географія. - К.: Знання, 1998. - 815 с.

.        Огієнський А.Р. Економіка України. - Харків, 2010. - 367 с.

.        Толмачов Д.Р. Роль і перспектива окремих енергоносіїв в Україні. - Львів, 2007. - 67 с.

.        Україна в цифрах. - К.: Техніка, 2000. - 211 с.

.        Хрущев А.Т. Экономическая география СССР. - М.: ФолиоПРЕСС, 1986. - 345 с.

.        Чернюк Л.Г. Розміщення продуктивних сил України. - К.: ЦУЛ, 2002. - 470 с.

.        Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України: Навч. посібник. - Львів: Світ, 2000. - 680 с.

.        www.mpe.ua

.        www.images.ua

20.    www.moto. kiev.ua <http://www.moto.kiev.ua>

Додаток

Додаток А

 

Статистична інформація за січень 2013 року

Показники

січень 2013 р.

відносно січня минулого року



+ / -

%

ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ (млн. кВт∙г)

Виробництво

18 438,2

-11,2

99,9

Експорт

676,0

153,4

129,4

Споживання (нетто)

13 807,7

35,3

ВУГІЛЛЯ (тис. тонн)

Видобуток

6 956,4

-290,9

96,0

 у т. ч. коксівного

2 069,9

-74,6

96,5

 енергетичного

4 886,5

-216,3

95,8

Споживання вугілля

4 757,0

-19,5

99,6

 у т. ч. теплоелектростанціями

3 288,4

-176,9

94,9

НАФТА (тис. тонн)

Видобуток нафти з газовим конденсатом

263,2

-20,6

92,7

 у т. ч. НАК "Нафтогаз України"

240,9

-16,5

93,6

Поставка нафти на НПЗ України

289,5

-373,1

43,7

 у т. ч. імпорт нафти

84,4

-305,0

21,7

Переробка нафтової сировини на НПЗ України та Шебелинському ГПЗ

250,6

-465,5

35,0

Виробництво нафтопродуктів:

 бензину

75,0

-174,4

30,1

 дизельного пального

68,9

-119,5

36,6

 мазуту

44,1

-115,5

27,6

Споживання нафтопродуктів:

 бензину

264,4

-31,2

89,4

 дизельного пального

331,9

-16,5

95,3

 мазуту

19,9

-36,5

35,3

Транзит нафти

1 258,0

89,8

ГАЗ (млн. м3)

Видобуток газу

1 769,5

19,0

101,1

 у т. ч. НАК "Нафтогаз України"

1 587,0

19,3

101,2

Споживання газу

7 642,1

-91,5

98,8

Імпорт газу

2 490,9

-32,5

98,7

Транзит газу

7 071,5

-2 136,7

76,8