Материал: Паливно-енергетичний комплекс України

Значний рівень фізичного спрацювання гірничодобувного обладнання, закриття окремих шахт, скорочення видобутку вугілля, важкі умови праці шахтарів, високий травматизм тощо призводять до виникнення соціальної напруженості в шахтарських регіонах.

Водночас вугільна промисловість України має перспективи для розвитку. Так, у Донбасі можна освоювати 78 розвіданих ділянок із можливим сумарним видобутком 127 млн. т вугілля на рік. Для ефективнішої роботи вугільної промисловості потрібне реконструювання шахт.

2.2 Нафтова і газова промисловість

Нафту і природний газ використовують як високоефективне паливо і цінну сировину для хімічної промисловості. На нафту в структурі видобутку палива у перерахунку на умовне паливо припадає 7,2%, на природний газ - 26,1%.

У лютому 2012 року в Україні видобуто нафти з газовим конденсатом на 0,7 тис. тонн (або на 0,3%) більше ніж у лютому 2011 року, у тому числі підприємствами НАК "Нафтогаз України" зменшено обсяги видобутку на 2,3 тис. тонн (або на 1,0%).

Обсяги видобутку нафти з газовим конденсатом протягом 2 місяців 2012 року зменшились на 2,1 тис. тонн (або на 0,4%) по відношенню до аналогічного показника 2011 року, у тому числі обсяги видобутку підприємствами НАК "Нафтогаз України" у порівнянні з показником минулого року зменшились на 9,1 тис. тонн (або на 1,8%).

Рис. 2.2 Видобуток нафти з газовим конденсатом за 2011, 2012 роки

Обсяги видобутого газу у лютому 2012 року в Україні збільшились на 61,2 млн. куб. м (або на 3,9%) порівняно з лютим минулого року, у тому числі підприємствами НАК "Нафтогаз України" видобуток газу більше рівня показника 2011 року на 36,9 млн. куб. м (або на 2,6%).

Рис. 2.3 Видобуток газу за лютий та 2 місяці 2011, 2012 років

За 2 місяці 2012 року видобуток газу на 74,4 млн. куб. м (або на 2,3%) більше ніж за 2 місяці 2011 року, у тому числі обсяг видобутку газу підприємствами НАК "Нафтогаз України" більше на 26,7 млн. куб. м. (або на 0,9%).

Нафту і природний газ в Україні видобувають у Передкарпатті, на Лівобережжі та в Причорноморському нафтогазоносному регіоні. Провідне місце належить Лівобережжю. Тут, у Чернігівській, Сумській та Полтавській областях є родовища високоякісної нафти. Вони мають значну кількість попутного природного газу, який використовується для газифікації навколишніх міст і сіл. Є невеликі родовища нафти на півдні країни.

Найбільші родовища газу зосереджені в Харківській області, серед яких особливо відоме Шебелинське. Менше п’ятої частини видобутку природного газу України зосереджено в Прикарпатті. Доволі значні родовища природного газу на півдні країни і передусім у Криму. В останні роки зростає видобуток газу з дна Чорного моря.

В Україні склалася густа мережа газопроводів, які ведуть від родовищ Харківської області, Передкарпаття і Криму до великих індустріальних центрів: Полтави, Києва, Львова, Дніпропетровська, Кривого Рогу, Одеси, Харкова, Сімферополя, Севастополя, Ялти тощо.

Україна має великі перспективні нафтогазоносні площі. За оцінками спеціалістів, тут можливі відкриття родовищ світового масштабу. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря. Є також перспективи подальшого видобутку нафти і природного газу в районах, де їх видобувають десятки років. По-перше, за існуючої нині в Україні неефективної технологи експлуатації нафтових родовищ близько 70% нафти залишається а надрах землі. Відомі новітні способи її видобутку, які дозволять одержати ці "залишки". По-друге, як виявилося, Україна досліджена в геологічному відношенні недостатньо, тобто є перспектива пошуку енергоносіїв практично по всій її території: Закарпаття, Передкарпаття, Волинь, Чернігівщина, Причорномор’я, Азовське море, Донбас, Придніпров'я тощо. По-третє, нині є нові, відмінні від тих, що існували раніше, теорії походження нафти і газу, а це значно розширює діапазон їх пошуку.

В найближчі роки можна чекати на нові великі відкритті родовищ нафти й газу. Перспективи тут настільки великі, що свої капітали в розвиток нафтової і газової промисловості нашої держави готові вкладати найбільші нафтові компанії світу, зокрема "Шелл", яка працює лише з родовищами світової величини.

Нафтодобувна промисловість - це галузь паливної промисловості, яка об'єднує підприємства, що розвідують та видобувають нафту та попутний нафтовий газ, а також транспортують і зберігають нафту. До нафтодобувної промисловості відносять також підприємства із видобутку озокериту. В Україні виділяються такі нафтогазоносні області: Прикарпатська, Дніпровсько-Донецька, Причорноморсько-Кримська.

Найбільше нафти видобувається у Дніпровсько-Донецькій нафтогазоносній області, яка простягається на 650-700 км вузькою (80-150 км) смугою на Лівобережній Україні. Виявлено понад 140 родовищ нафти, газу та газового конденсату. Нафтогазовидобувні поклади зосереджені тут у Сумській (Охтирське і Качанівське родовища), Чернігівській (Гнідинцівське, Прилуцьке родовища) і Полтавській (Сагайдацьке, Зачепилівське, Радченківське родовища) областях.

Передкарпатська нафтогазоносна область із промисловими запасами нафти і газу на площі 15 тис. км розміщена у межах Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Розвідано 29 нафтових, 7 нафтогазоконденсатних родовищ. До найбільших належать Волинське і Орів-Уличнянські нафтові, Битків-Бабчинське, Лопушнянське, Заводнянське і Північно-Долинське нафтогазові родовища. Тут працюють нафтогазовидобувні управління у Бориславі і Долині.

Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна область розміщена на Півдні України та в прилеглих районах акваторії Чорного моря. Західна межа проходить меридіаном м. Одеси, північна - по лінії Одеса - Херсон - Бердянськ, східна - вздовж берегів Азовського моря, а південна - по широті м. Євпаторія. Площа області 25 тис. км², із неї на суходолі - 12 тис. км². Тривають пошуки горючих корисних копалин у рівнинній частині Криму.

Нафтопереробна промисловість об'єднує підприємства, які із сирої нафти виробляють нафтопродукти у вигляді рідкого палива, мастильних, електроізоляційних матеріалів, розчинників, бітумів тощо. У виробництві нафтопродуктів основну частку становить паливо для карбюраторних (авіаційні та автомобільні бензини), реактивних (авіаційний гас), дизельних (дизельне паливо) двигунів, котельне паливо (мазути) і бітуми. Крім того, продукція галузі є сировиною для виробництва великої кількості хімічних продуктів, що зумовлює тісний технологічний і організаційний зв'язок нафтопереробної із нафтохімічної промисловістю.

Підприємства нафтопереробної промисловості зосереджені в районах видобування нафти, у портових містах, Донбасі, на Придніпров'ї та у центральній частині України. На Передкарпатті вони розміщені в Дрогобичі, Бориславі, надвірній та Львові і забезпечуються нафтою місцевих родовищ. Центрами нафтопереробної промисловості є портові міста Одеса, Херсон, Бердянськ, які переробляють довізну сировину. У Кременчуці та Лисичанську переробляють сировину, що надходить із місцевих родовищ Лівобережної України та поволзьких родовищ Росії. Найбільша частка в загальному виробництві нафтопродуктів припадає на Донецько-Придніпровський регіон.

Країна забезпечує свої потреби у нафтопродуктах лише частково. Решта її надходить від імпорту з інших країн світу, зокрема левова частка припадає на Росію.

Газова промисловість - це галузь паливно-енергетичного комплексу, яка здійснює видобування, зберігання, транспортування та переробку природного газу. Територіальне розміщення галузі зумовлене особливостями залягання природного газу в надрах землі. Промислові розробки газу в Україні зосереджені у трьох регіонах.

Прикарпатська нафтогазоносна область була освоєна першою. В її межах розвідано 32 родовища із загальними запасами 94 млрд. м³ найбільші з яких: Угерське, Більче-Волицьке, Рудківське, Космацьке, Судово-Вишнянське, Немирівське, Солотвинське, Мукачівське тощо.

У Прикарпатті збудовані магістральні газопроводи Дашава - Львів (завдовжки 75 км) і Дашава - Київ (510 км), який пізніше був продовжений до Москви. Діє також потужний міждержавний) газопровід Рудки - Мінськ - Вільнюс - Рига. Прикарпатські газопроводи підключені до трансконтинентальних газопроводів, які з'єднують Сибір (Росія) із країнами Східної Європи.

Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні. Основні родовища природного газу розташовані в Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дружелюбівське, Західно-Хрестищенське і Єфремівське); Сумській (Рибальське і Качанівське); Полтавській (Солохо-Диканське); Дніпропетровській (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське) областях. Загалом у межах нафтогазоносної області розвідано 111 родовищ газу, а його запаси складають 785,4 млрд. м³.

Перші магістральні газопроводи у межах області були прокладені від Шебелинського родовища до Харкова (76 км) і Чугуєва (54 км). Нині найбільшими стрижневими газопроводами є: Шебелинка - Дніпропетровськ - Кривий Ріг - Одеса - Кишинів із відгалуженнями на Запоріжжя, Нікополь, Миколаїв, Херсон; Шебелинка - Білгород - Курськ - Брянськ - Москва; Шебелинка - Полтава - Київ.

Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна область тільки формується. Відкрито й експлуатується 17 газових родовищ із загальними запасами 14,3 млрд. м³. Найбільші із них: Голицинське, Джанкойське, Глібівське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське та інші.

Загальна протяжність газоводів на території України становить близько 30 тис. км. А суцільна довжина газовідних мереж країни сягає понад 44 тис. км. Наявність потужної мережі газоводів дозволила газифікувати біля 30 тис. населених пунктів. Природний газ подається майже на 6 тис. промислових підприємств. Через територію України прокладено магістральні газоводи "Союз" та Уренгой - Помари - Ужгород, що дозволяє Україні на компенсаційній основі здійснювати транзитне транспортування газу із Росії і країн Середньої Азії у держави Західної Європи.

2.3 Торф’яна промисловість

Видобуток торфу і виробництво торфобрикетів поширена в Поліссі і на півночі лісостепової зони (Чернігівська, Ровенська, Львівська, Житомирська, Волинська області). Торфу на паливо видобувається небагато, переважно для місцевих потреб. Крім місцевого палива торф використовується в сільському господарстві для покращення родючості грунтів.

Розділ 3. Сучасний стан електроенергетики України

Електроенергетика - галузь промисловості, що виробляє і транспортує електроенергію, забезпечує нею споживачів.

Електроенергетика є базовою галуззю народногосподарського комплексу. Вона впливає на територіальну організацію продуктивних сил, що найбільш яскраво виявляється у тяжінні енергомістких галузей промисловості (алюмінієвої, титаномагнієвої та ін.) до великих електричних станцій. Сучасне електроенергетичне господарство України за потужністю не поступається, а за багатьма показниками перевищує електроенергетичні господарства розвинених країн Європи. Ця галузь належить до найстаріших у країні. Електроенергетика України розвивається переважно на використанні місцевого вугілля, ядерного палива, гідроенергоресурсів, частково природного газу і нафти. Як галузь промисловості, електроенергетика включає тепло-, гідро- та атомні електростанції, електричні та теплові мережі тощо. Електроенергетичний потенціал України значний. Галузь в основному задовольняє потреби України. Провідне місце у виробництві електроенергії належить тепловим електростанціям (рис. 3.1).

Рис. 3.1 Структура виробництва електроенергії

У лютому 2012 року обсяг виробництва електричної енергії електростанціями, які входять до Об’єднаної енергетичної системи (далі - ОЕС) України становив 18 969,0 млн. кВт∙г та збільшився на 1 601,7 млн. кВт∙г, або на 9,2% порівняно з показником 2011 року (рис. 3.2).

Електростанціями, що належать до сфери управління Міненерговугілля України, протягом лютого 2012 року вироблено 18 115,0 млн. кВт∙г електроенергії, що на 1 582,5 млн. кВт∙г, або на 9,6% більше порівняно з відповідним періодом 2011 року.

При цьому, тепловими електростанціями та теплоелектроцентралями (далі ТЕС та ТЕЦ) вироблено 9 554,0 млн. кВт∙г електроенергії, що на 1 453,8 млн. кВт∙г, або на 17,9% більше ніж за лютий 2011 року.

Обсяги виробництва електричної енергії атомними електростанціями становлять 7 947,0 млн. кВт∙г, що на 7,9% більше показника лютого минулого року. Коефіцієнт використання встановленої потужності становить 82,5%, що на 3,3% більше показника у лютому 2011 року.

Протягом лютого 2012 року виробництво електроенергії гідроелектростанціями та гідроакумулюючими станціями (далі ГЕС та ГАЕС) зменшилось на 452,6 млн. кВт∙г, або на 42,4% в порівнянні з показником лютого 2011 року.

Рис. 3.2 Структура та обсяги виробництва електроенергії

Виробництво електроенергії за лютий 2012 року електростанціями інших видів (блок-станціями і комунальними ТЕЦ) порівняно з лютим 2011 року збільшилось на 19,2 млн. кВт∙г, або на 2,3%.

В Україні працює багато великих і середніх теплових електростанцій в усіх регіонах. Найбільшими з поміж них є Запорізька, Криворізька-2, Зміївська (Харківська область), Бурштинська (Івано-Франківська), Придніпровська, Старобешівська (Донецька), Трипільська (Київська). Здебільшого великі ТЕС використовують для вироблення крім електроенергії ще й для опалення міст.

В Україні працює чотири потужні атомні електростанції - у західній і центральній її частинах. Це Запорізька (м. Енергодар), Південноукраїнська, Хмельницька (м. Нітішин), Рівненська (м. Кузнецовськ). П’ята, Чорнобильська, була закрита в 2000 році. Найпотужніша серед них є Запорізька, на яку припадає близько 20 % всього виробництва електроенергії україни.

Гідроелектростанції посідають порівняно незначне місце в електроенергетиці України. Основний обсяг виробництва гідро електроенергії дає каскад дніпровських ГЕС: Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Дніпрогес, Каховська. Працюють також Дністровська ГЕС і Дністровська ГАЕС. Певний інтерес має освоєння гідроенергоресурсів Карпатських і Кримських гір, а також окремих невеликих річок.

Учені вважають, що вихід із енергетичної кризи, яка насувається на нашу планету, - це масштабне використання джерел поновлюваної енергії: сонячної, вітрової, океанічної. В Україні також почали працювати електростанції та установки на нетрадиційних джерелах енергії. Це тільки початок зародження нової енергетики, яка за оцінками фахівців, має значні перспективи.

Уведено в експлуатацію кілька невеликих вітрових електростанцій (ВЕС). Вони працюють поблизу Євпаторії в західній частині кримського півострова. Середньої потужності ВЕС споруджено в Новоазовську (поблизу Маріуполя). Будуються вітрові електростанції в Карпатах.

Невелика експериментальна геліоустановка функціонує в Сімферополі.

Експорт електроенергії. У лютому 2012 року на експорт передано 508,6 млн. кВт∙г електроенергії, що на 45,7 млн. кВт∙г, або на 9,8% більше ніж у відповідному періоді 2011 року.

Рис. 3.3 Динаміка експорту електроенергії

Протягом січня - лютого 2012 року експортовано 1 031,2 млн. кВт∙г електроенергії, що на 325,1 млн. кВт∙г, або на 46,0% більше відповідного показника 2011 року.

Рис. 3.4 Експорт електроенергії за 2 місяці 2011, 2012 років

Розділ 4. Проблеми та перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу України

Енергетика була і залишається головною стратегічною передумовою розвитку економіки, основою забезпечення усіх видів життєдіяльності суспільства. Тому визначення та реалізація напрямів її розвитку є пріоритетними завданнями у забезпеченні національної безпеки, політичної та енергетичної незалежності, неухильного економічного розвитку.