Материал: Паливно-енергетичний комплекс України

Паливно-енергетичний комплекс України

Курсова робота

на тему: "Паливно-енергетичний комплекс України"

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика, місце і значення паливно-енергетичного комплексу в економіці України

Розділ 2. Характеристика галузей паливної промисловості

2.1 Вугільна промисловість

2.2 Нафтова і газова промисловість

2.3 Торф’яна промисловість

Розділ 3. Сучасний стан електроенергетики України

Розділ 4. Проблеми та перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми: розвивати паливно-енергетичний комплекс, забезпечувати суспільство енергетичними ресурсами - одне з найважливіших завдань будь-якої держави.

Паливно-енергетичний комплекс України складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торфова) та електроенергетики. У розвитку продуктивних сил України він відіграє всезростаючу роль, що пов’язано, з одного боку, із загальносвітовими тенденціями, а з іншого - з енергомісткістю народного господарства та обмеженими енергоресурсами держави.

Енергетика значною мірою впливає не тільки на розвиток, але й на територіальну організацію народного господарства, насамперед промисловості. Підприємства паливно-енергетичного комплексу - основа формування багатьох елементів територіальної організації народного господарства.

У народному господарстві України паливно-енергетичний комплекс відіграє дуже важливу роль. Паливно-енергетичний комплекс є невід’ємною частиною економічного і суспільного добробуту. Ось чому ця тема для України є актуальною, особливо на сучасному етапі розвитку, коли проблема енергозабезпечення постала надзвичайно гостро.

Незважаючи на значні негаразди, галузь має непогані перспективи для подальшого розвитку. Паливно-енергетичний комплекс потребує особливої уваги, оскільки є галуззю національної економіки.

Метою даної роботи є проаналізувати стан паливно-енергетичного комплексу в Україні та визначити його конкурентоспроможність, а також роль в економіці України та перспективи розвитку.

Об’єкт: паливно-енергетичний комплекс України.

Предмет: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку, а також місце і значення паливно-енергетичного комплексу в господарстві України.

Завдання:

1.      Розкрити значення та охарактеризувати сучасний стан паливно-енергетичного комплексу України;

2.      Висвітлити вплив факторів на розвиток та розміщення галузей паливно-енергетичного комплексу;

.        Викласти основні проблеми та тенденції подальшого розвитку галузі.

паливний енергетичний комплекс україна

Розділ 1. Загальна характеристика, місце і значення паливно-енергетичного комплексу в економіці України

Паливно-енергетичний комплекс - складна міжгалузева система видобутку, збагачення, переробці та споживання твердого, рідкого, газоподібного палива і виробництва, передачі та використанні енергії (електроенергії й тепла). Дані підприємства групуються в підгалузі, які, в свою чергу, об’єднуються в галузі.

Паливно-енергетичний комплекс України складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торф’яна) та електроенергетики, а також тісно пов’язані з ними обслуговуючі підприємства (рис. 1.1). Характерна наявність розвиненої виробничої інфраструктури у вигляді магістральних високовольтних ліній і трубопроводів (для транспортування сирої нафти, нафтопродуктів і природного газу), що утворюють єдині мережі.

Рис. 1.1 Структура паливно-енергетичного комплексу України

В Україні паливно-енергетична промисловість розвивається як на власних паливних ресурсах, так і довізних.

Напружений паливно-енергетичний баланс потребує якісних змін у споживанні палива і енергії. Ці зміни пов’язані з необхідністю пом’якшити напруженість між наявністю паливно-енергетичними ресурсами та потребою в них. Вони залежать від рішення таких задач:

)        зменшення затрат палива і енергії на виготовлення одиниці продукції, тобто зниження енергоємності продукції;

2)      підвищення якості споживає мого палива;

)        підвищення частки споживання альтернативних видів енергії (геотермальної, сонячної, вітрової тощо);

)        зменшення затрат палива на виробництво одиниці тепло - і електроенергії.

Підприємства паливно-енергетичної промисловості на території України розміщені нерівномірно. Перш ніж дати характеристику особливостей і факторів розміщення паливно-енергетичного комплексу, необхідно відмітити, що під факторами розуміють сукупність нерівнозначних для різноманітних районів територіальних і ресурсних умов, облік і реалізація яких дозволяють домогтися найбільших результатів з найменшими затратами.

У розвитку й розміщені електроенергетики в Україні визначальними є такі принципи: концентрація виробництва електроенергії внаслідок будівництва великих теплових електростанцій, що використовують дешеве паливо і гідроенергоресурси, комбінування виробництва електроенергії і тепла з метою теплопостачання міст та індустріальних центрів.

Розміщення електроенергетики залежить в основному від двох факторів: наявності паливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії. Нині майже третини електроенергії виробляється в районах споживання і понад 2/3 споживається в районах її виробництва.

Атомні електростанції (АЕС) за характером використовуваного палива не пов’язані з родовищами його видобування, що забезпечує широкий маневр розміщення їх. АЕС орієнтовані винятково на споживачів, особливо на райони з обмеженими ресурсами палива та гідроенергії.

Розміщення гідроелектростанцій (ГЕС) повністю залежить від природних умов, а виробництво енергії має сезонний характер. Гідроелектростанції працюють на базі гідроенергоресурсів. Гідроенергоресурси являються важливою складовою частиною водних ресурсів. Це запаси енергії річкових потоків і водоймищ, що лежать вище за рівень моря. ГЕС доцільно будувати в гірських районах, на річках із великим падінням і витратою води.

Найбільший вплив на розміщення вугільної промисловості справляє сировинний фактор, який зумовлений розміщенням родовищ кам’яного та бурого вугілля. Деякі його види нетранспортабельні і потребують переробки на місцях видобутку. Обсяги сировини перевищують масу готової продукції, тому підприємства, які переробляють таку сировину, повинні розміщуватися поблизу зон видобутку (збагачувальні комбінати). Для видобутку та переробки вугілля також необхідна наявність водних ресурсів.

Велике значення має транспортний фактор. Вибір району будівництва переробних підприємств визначається на основі співвідношення транспортних витрат на перевезення сировини і готової продукції. Якщо підприємство, переробляючи певні види сировини, будуть розміщені на значній відстані від сировинних зон, то для перевезень сировини необхідно більше транспорту, ніж для перевезення готової продукції, збільшаться транспортні витрати.

Основним споживачем вугілля є виробництво енергії, металургійна промисловість, але споживчий фактор не є вирішальним у територіальній організації вугільної промисловості.

Нафтодобувна промисловість орієнтується на нафтові родовища, нафтопереробна промисловість розміщується поблизу нафтопромислів, у портах ввозу сирої нафти або на трасах магістральних нафтопроводів. Вартість нафти у районах споживання значною мірою визначається витратами на транспортування її, що залежить від діаметра трубопроводу, вмісту в сирій нафті парафіну, потужності нафтоперекачувальних станцій. Будівництво нафтопереробних підприємств у районах споживання нафти і нафтопродуктів має ряд переваг, оскільки різко зменшується перевезення нафтопродуктів незалежно від способу транспортування сирої нафти (зберігання сирої нафти обходиться дешевше), а споживання має можливість використовувати сиру нафту, що надходить з різних районів.

Газова промисловість розвивається на базі газових родовищ.

Крім того, на розміщення паливної промисловості впливає географія розміщення населення. Населення виступає не тільки як споживач, але і як трудові ресурси, без яких неможливий процес будь-якого виробництва.

На всі аспекти розвитку і розміщення паливно-енергетичного комплексу впливає науково-технічний прогрес, завдяки якому вдосконалюється технологія виробництва електроенергії, її транспортування, підвищується рівень автоматизації виробничих процесів тощо.

Важливе значення має екологічний фактор, адже паливно-енергетичний комплекс спричиняє велике екологічне навантаження на навколишнє середовище - забруднює водні ресурси, здійснює газоподібні викиди в атмосферу, земельні, біологічні ресурси. Тому екологічному фактору потрібно приділяти велику увагу.

Отже, на розміщення підприємств паливно-енергетичного комплексу впливає ряд факторів головними з яких є сировинний та споживчий. Також мають вплив транспортний, демографічний, екологічний фактори та науково-технічний прогрес. Лише врахування вирішальних та допоміжних факторів розміщення галузей паливно-енергетичного комплексу забезпечує територіальну організацію виробництва.

У розвитку продуктивних сил України паливно-енергетичний комплекс відіграє всезростаючу роль, що пов’язано, з одного боку, із загальносвітовими тенденціями, а, з іншого - з енергомісткістю народного господарства та обмеженими енергоресурсами держави. Паливно-енергетичний комплекс посідає 1 місце за виробництвом продукції у структурі промисловості України (рис. 1.2). Це - один із провідних комплексів, від рівня розвитку якого залежить стан усіх інших галузей господарства та добробут людей.

Рис. 1.2 Виробництво продукції промисловості за основними галузями

Вугільна промисловість це найбільш розвинена галузь паливної промисловості України, яка за обсягом видобутку палива в натуральному виражені посідає перше місце серед інших галузей паливно-енергетичного комплексу. Тут зосереджена більшість працівників (93%) і основних фондів (78%) паливної промисловості. Вугільна промисловість є, по суті, базою для розвитку електроенергетики, коксохімії, металургії.

Енергетика значною мірою впливає не тільки на розвиток, але й на територіальну організацію народного господарства, насамперед промисловості. Підприємства паливно-енергетичного комплексу основа формування багатьох елементів територіальної організації народного господарства. Так, біля об’єктів енергетики виникли потужні промислові вузли і центри, навколо яких утворилися територіально-виробничі комплекси і промислові райони. Поряд з цим паливо використовується також як сировина для одержання різноманітних цінних продуктів. Так, з нафти одержують різні масла, пластмаси, мийні речовини, добрива тощо.

Таким чином, паливно-енергетичний комплекс має надзвичайно велике значення для соціального і економічного розвитку України.

Розділ 2. Характеристика галузей паливної промисловості

Паливна промисловість є однією з найважливіших галузей промислового виробництва. За останні десятиріччя структура видобутку палива в Україні істотно змінилася. Якщо в довоєнні роки основне місце в ній (понад 95 %) займало вугілля, то вже в 70-х роках його частка знизилася до 60 % і значно зросла частка видобутку газу (до 30 %). У наступні роки ці зміни поглиблювалися.

2.1 Вугільна промисловість

Серед паливних галузей України вугільна промисловість займає домінуюче місце. До складу галузі входять підприємства по видобутку вугілля (шахти), збагачувальні фабрики, підприємства по виготовленню вугільних брикетів. Вугільна промисловість є базою для розвитку електроенергетики, коксохімії, металургії.

Це найбільш розвинута галузь паливної промисловості нашої держави. Особливостями її розвитку і розміщення є переважна концентрація в Донбасі видобування вугілля здебільшого підземним способом, а також те, що кам'яного вугілля добувається більше, ніж бурого.

За лютий 2012 року вугледобувними підприємствами України видобуто вугілля на 359,5 тис. тонн (або на 5,5%) більше порівняно з лютим 2011 року. При цьому видобуток енергетичного вугілля збільшився на 456,4 тис. тонн (або на 10,3%), коксівного - зменшився на 96,9 тис. тонн (або на 4,7%).

За січень - лютий 2012 року вугледобувними підприємствами України видобуто вугілля (рис. 2.1) на 969,1 тис. тонн (або на 7,4%) більше порівняно з відповідним періодом минулого року. В тому числі видобуток енергетичного вугілля збільшився на 1 074,0 тис. тонн (або на 12,1%), коксівного - зменшився на 104,9 тис. тонн (або на 2,5%).

Рис. 2.1 Видобуток вугілля за лютий та 2 місяці 2011, 2012 років

Вугільна промисловість нашої країни видобуває не лише енергетичне вугілля, яке використовується для опалювання, але й коксівне, котре необхідне для виробництва технологічного палива і в чорній металургії.

Підприємства вугільної промисловості стали базою для будівництва і дальшого розвитку багатьох промислових вузлів і центрів, десятків шахтарських селищ. Крім того, саме завдяки вугільній промисловості сформування окремі промислові райони. Багато нинішніх промислових вузлів і навіть міста-мільйонери завдячують своєму розвитку вугільній промисловості.

Головним районом вуглевидобутку в країні є Донбас. Вугленосні площі на Лівобережжі становлять понад 150 тис. км², що дорівнює приблизно четвертій частині площі країни. Тут зосереджено близько 92% її запасів кам'яного вугілля. У Донбасі переважає енергетичне вугілля (56%). Основні його запаси зосереджені в Луганській області. Коксівне вугілля становить 44% від загальних запасів і залягає переважно в Донецькій області. Тут же зосереджено найбільше шахт, які сформували найпотужніші центри видобутку вугілля: Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Торез, Красноармійськ. Донецьке вугілля використовують як енергетичне паливо на теплових електростанціях переважно в Донбасі та як сировину для виробництва коксу в Донбасі і Придніпров’ї.

Львівсько-Волинський басейн - важлива паливно-енергетична база на заході країни. Площа басейну незначна, близько 10 тис. км². У цілому собівартість львівсько-волинського вугілля нижча за донецьке. Його використовують переважно як енергетичне паливо. Крім того, вугілля басейну є важливою хімічною сировиною, оскільки придатне для одержання кам’яновугільної смоли, напівкоксу.

У Дніпропетровському буровугільному басейні, де вуглевидобуток ведеться переважно відкритим способом, зосереджено близько 200 родовищ. Буре вугілля має значно меншу теплотворну здатність від кам’яного, високий вміст сірки, значну зольність. Воно придатне для брикетування, напівкоксування і газифікації. Крім того, з бурого вугілля можна одержати штучний гірський віск. В основному буре вугілля використовується на місцевих електростанціях та інших підприємствах як паливо. Основними центрами буровугільної промисловості є Ватутіне на Черкащині та Олександрія в Кіровоградській області.

Українське вугілля в основному має високу собівартість. У кам’яновугільних басейнах це пов’язано з глибоким заляганням пластів та невеликою їхньою потужністю. Буре вугілля невигідно перевозити на далекі віддалі, тому що воно має низьку теплотворну здатність, сипучість, підвищену вологість тощо.