Материал: Ответы к билетам

Білет1 1. .Містобудівна діяльність охоплює дослідження, проектування та управління процесами реалізації заходів, що визначають формування і розвиток функціональної та архітектурно-планувальної структури населених місць і районів згідно з демографічними, соціальними, економічними вимогами та природно-екологічними умовами; розвиток інженерної та транспортної інфраструктури; збереження і збагачення оточуючого середовища. Засобами вирішення містобудівних завдань є раціональна планувальна організація території та узгоджене взаєморозташування житлових районів, виробничих комплексів, рекреаційних зон, громадських центрів тощо. Завдання містобудування - це планувальна організація території: - Наукове визначення територіально-містобудівних об'єктів і систем міського господарства, їх функціональних, планувальних параметрів та критеріїв оцінки, розроблення основ їх типології.

• Теорія, методологія, прийоми інженерно-планувального та об'ємно-просторового формування й реконструкції містобудівних об'єктів різних типів.

.на формування життєвого середовища.

• Методи оптимізації архітектурно- та інженерно-планувальних рішень населених місць і регіонів з урахуванням особливостей соціально-демографічних, економічних, екологічних процесів, природних умов на базі сучасних інформаційних технологій.

• Технологія комплексу проектно-планувальних робіт, управління процесами функціонування й розвитку регіонів, міст і сіл з використанням методів та засобів прикладної інформатики, евристичних методів творчості у містобудівному проектуванні.

- Методи створення та ведення містобудівного кадастру населених пунктів, містобудівних банків даних, інших територіальних інформаційних систем (ТІС).

- Закономірності й тенденції розселення, організації виробничої діяльності, функціонування об'єктів міського господарства, соціальної сфери, міських транспортних систем, вулично-шляхової мережі та їх елементів, систем інженерного обладнання й інженерної підготовки території, благоустрою, ландшафтної архітектури.

- Економіка містобудування, оцінка території.

(ДБН 360-92*).

3. детальний план території – містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.Його метою є визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.завдання:˗  принципи планувально-просторової організації забудови;˗  червоні лінії та лінії регулювання забудови;˗  функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;˗   містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;˗   потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;˗   доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;˗   систему інженерних мереж;˗   порядок організації транспортного і пішохідного руху;˗   порядок комплексного благоустрою та озеленення,;˗   межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об’єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Білет 2

види : міське – обумовлене виникненням і розвитком міст та селищ міськогосільське – обумовлене розвитком різного роду сільських поселень (сіл, селищ, хуторів тощо). Форми-  автономну, яка формується при значних віддалях між поселеннями і слаб-кому розвитку транспортної мережі. При цьому окремі поселення розвиваються майже ізольовано, без стійких функціональних зв’язків між ними.– групову, яка формується за наявності стійких пов’язань між сусідніми поселеннями у сфері виробництва, праці, побуту і відпочинку. У цьому випадку масштаби і темпи подальшого розвитку окремих поселень стають переважно взаємообумовленими.

Генера́льний план — вид містобудівної документації, що регулює містобудівну діяльність в містах і інших поселеннях, визначає умови безпеки мешкання населення, забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних і екологічних вимог, раціональне визначення меж землекористувань, зон житлової, суспільної, промислової забудови, територій, що особливо охороняються, зон різної містобудівної цінності, розміщення місць прикладення праці, розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, впорядкування територій, збереження історико-культурної спадщини і антропогенних ландшафтів.Генеральний план затверджується і є основним юридичним документом і затверджується в порядку, встановленому законами або іншими нормативними правовими актами.Генеральна схема, схеми планування окремих частин території України затверджуються Верховною Радою України. Планування територій на регіональному рівні здійснюється відповідними органами містобудування та архітектури.Генеральний план — частина проекту з комплексним вирішенням питань планування та благоустрою об'єкта будівництва, розміщення будівель, споруд, транспортних комунікацій, інженерних мереж, організацій і систем господарського та побутового обслуговування

Білет 3

1.дві групи факторів: природно-ландшафтний та урбанізований. Природно-ландшафтний фактор впливу на міське середовище поєднує в собі чотири складові: атмосферу, гідросферу, літосферу, флору і фауну.Показниками впливу атмосферного чинника є клімат, мікроклімат і власне атмосферне повітря. Вплив гідросфери на міське середовище є власне водний простір (який змінює напрямок вітрів, температурний і вологісний режим). Літосфера – проявляється у такій підгрупі факторів: ґрунтовий покрив, рельєф. Флора і фауна – представлені рослинним покривом та тваринним світом. Їх вивчають з точки зору оцінки рекреаційних ресурсів території, як об’єктів охорони природи. Урбанізовані фактори впливу на міське середовище: інженерно-транспортна інфраструктура, система міських зелених насаджень, житлово-громадська забудова, промислова інфраструктура

2. промислові; портові; залізничні вузли; наукові центри; курортні.

3. Завдання озеленення території: містобудівна; оздоровча; рекреаційна; архітектурно-художня. Озеленені території міста повинні просторово розмежовувати функціональні зони міста, підкреслювати планувальні осі, виділяти композиційно і функціонально важливі точки.ДБН В.2.2-12:2018 стр 51

Білет 4

1. Природно-ландшафтний фактор впливу на міське середовище поєднує в собі чотири складові: атмосферу, гідросферу, літосферу, флору і фауну. Показниками впливу атмосферного чинника є клімат, мікроклімат і власне атмосферне повітря. В процесі містобудівного проектування особлива увага приділяється мікрокліматичним умовам (визначення меж та територіальної спрямованості розвитку міста, його структурно-планувальне вирішення в цілому).Ступінь забруднення атмосферного повітря нормується гранично допустимими концентраціями (ГДК) та гранично допустимими викидами (ГДВ). Вплив гідросфери на міське середовище є власне водний простір(який змінює напрямок вітрів, температурний і вологісний режим). Літосфера– проявляється у такій підгрупі факторів: ґрунтовий покрив, рельєф. Флора іфауна – представлені рослинним покривом та тваринним світом. Їх вивчаютьз точки зору оцінки рекреаційних ресурсів території, як об’єктів охорониприроди. 2. Урбаніза́ція — зростання значення міст в розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в певному регіоні, країні, світі.

3. обгрунтування майбутніх потреб та визначення переважних напрямів використання територій; урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування, забудови та іншого використання територій; обгрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку населених пунктів; визначення і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших територій і об'єктів; обгрунтування та встановлення режиму раціонального використання земель та забудови територій, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; визначення, вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб на основі містобудівної документації в межах, визначених законом; визначення територій, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених законодавством обмежень на їх планування, забудову та інше використання; охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів; регулювання забудови населених пунктів та інших територій.

Білет 5 1. економічні - невідповідність господарської та функціональної структури території або міста його економічної уразливості. До цієї групи належать: відсутність ресурсів; відсутність місць прикладання праці; відсутність транспортних зв'язків; відсутність інвестицій; відсутність ефективного господарського механізму; складність міжбюджетних відносин; звуженість податкової бази; посилення диспропорцій в доступі до ресурсів розвитку; відсутністьсистеми економічної безпеки та ін.- соціальні - невідповідність соціальної та функціональної структури міста його соціальної вразливості. Під цим маються на увазі виснаження місцевої природо-ресурсної бази; зміна статусу і характеру виробництва поселення при невпорядкованості освітніх та інформаційних ресурсів; безробіття; сприйнятливість до соціально економічних реформ; обмежують і блокують фактори соціального та міжнаціонального характеру та ін.2. на територіальні одиниці первинного рівня (міста районного значення, райони у містах, селища, села), середнього рівня (райони, міста обласного значення) і вищого рівня (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь). 3. рівномірність їхнього розподілу по території міста, особливо стосовно житлових забудов, транспортна й пішохідна доступність;безперервність системи, що залежить від можливості планувального об'єднання садів і парків бульварами, набережними, озелененими вулицями та алеями; комплексність організації внутрішньоміських і заміських озеленених територій, планувальне об'єднання внутрішньоміських відкритих просторів із приміськими лісопарками й лісами

Білет 6 1. Для визначення місць розташування, меж, регламентів та заходів з використання й забудови основних функціональних територій міських поселень здійснюється їх режимне зонування з визначенням територій з особливим режимом, планувальними обмеженнями. В їх межах, на основі відповідних діючих законодавчо-нормативних документів, виділяються, при необхідності, зони історичних ареалів населених місць та зони охорони нерухомої історико-культурної й природної спадщини, включаючи меморіальні цвинтарі, заказники та природно-заповідний фонд, округи санітарної охорони курортів (при їх наявності), водоохоронні, санітарно-захисні, шумозахисні, сейсмічні зони, не придатні для будівництва ділянки (оповзні, крутосхили), коридори проходження магістральних ліній і мереж інженерного обладнання та ін.

2. Приміська зона —територія, що забезпечує просторовий та соціально-економічний розвиток міста;. Місто та примі­ська зона становлять єдиний соціально-господарський і містобудів­ний організм. розміщення на її території типів землекористування різних об'єктів будівництва, безпосередньо пов'язаних з містом (об'єкти містоутворювального значення включно), відповідно до перспективного розвитку міста і поселень приміської зони; формування розселення у приміській зоні її жителів і котеджного та садового землекористування частини населення міста; створення зеленого поясу (зеленої зони) навколо міст, який має оздоровче значення, з урахуванням його основних обмежувальних функцій як частини всієї системи зелених насаджень міста та його приміської зони; організація позаміських зон короткочасного та тривалого масо­вого відпочинку населення міста та приміської зони; формування системи міжселищних центрів культурно-побуто­вого обслуговування населення, в якій місто — це головний центр зосередження різних установ та закладів; раціональне використання сільськогосподарських земель при­міської зони з урахуванням перспектив розвитку всіх розташованих в її межах населених місць і задоволенням їхніх потреб у сільсько­господарській продукції.

3. Адміністративно-ділова зона складається з будівель державних і міських органів влади, будівель судових органів, муніципалітету, пре­фектури, будівель офісів, великих компаній. В адміністративно-діловій зоні можуть розміщуватися науково-дослідні і проектні інститути та фірми, біржі, міністерства, державні департаменти, будівля парламен­ту, апартаменти і готелі для ділових людей та інші державні установи. Територія адміністративно-ділової зони визначається за нормою 3...5 м*" на одного службовця і повинна бути добре зв"язана із всіма районами міста. У ній розміщуються великі автостоянки, гаражі та інші технічні споруди.У зоні будівель мистецтва і культури розміщуються драматичні, му­зичні і дитячі театри; концертні зали; бібліотеки з лекційними за­лами; музеї, картинні галереї і виставочні зали; центри мистецтв і техніки; кінотеатри та конференц-зали; сади і сквери для відпочинку, спеціалізовані магазини, кафе і ресторани.Комплексні центри спілкування за інтересами можна будувати в де­яких містах у зоні культури. Такі центри мають складну структуру, во­ни включають: клуби, кінотеатри, кафе, бібліотеки, конференц-зали, майстерні для технічної роботи, майстерні для художньої роботи, науко­ві лабораторії, спортивні зали і спортивні майданчики; спеціалізовані школи, наприклад, школу балету, дитячу музичну школу тощо.Торговельно-побутова зона загальноміського центру - універмаги, ринки, великі спеціалізовані магазини, універсами, кафе, ресторани, готелі, перукарні, масажні зали та інші обслуговуючі установи. Ця зо­на повинна мати добрий зв"язок з автостоянками наземного і підземного транспорту.Зона відпочинку - міський паркабо сквер, пішохідні еспланади спортивні арени, стадіони, універсальні видові зали, казино, атрак­ціони та інші розважальні установи; кафе, бари, ресторани, танцюваль­ні зали, автостоянки. У малих і середніх містах міський центр, місь­кий парк і спортивний комплекс об'єднуються в єдину систему. Для подальшого територіального зростання передбачається резервна зона – вільна озеленена територія для розміщення нових міських функ­цій у майбутньому. Центр міста 3,5 - 5,0 для найзначніших і значних міст(від площі міста)6,0 - 8,0 для інших груп міст. Ядро центру міста(від площі центру) 30 - 35 для усіх категорій міс Громадські території у ядрі центру (від площі центру) 70 і більшеБ

Білет 7

Білет 8 1. Головними напрямками містобудівної діяльності є: розробка і реалізація містобудівної документації; визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб; розміщення будівництва житлово-цивільних, виробничих та інших об’єктів, формування ансамблів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення; створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури території та населених пунктів; захист життєвого та природного середовища від шкідливого впливу техногенних і соціально-побутових чинників, небезпечних природних явищ;

2. функціональні зони міста: сельбищну; виробничу (в т.ч. комунально-складську і зовнішнього транспорту), ландшафтно-рекреацйну. раціональне розміщення промисловості й місць розселення; зручне для жителів просторове сполучення сельбищних місць і місць масового відпочинку; формування системи громадських центрів, їх функціональних і структурних одиниць; створення системи магістральних зв'язків між зонами міста; взаємна погодженість загальної структурної побудови міста з архітектурно-просторовою його композицією на основі розкриття й використання природних особливостей ландшафту.

3. Розрізняють такі форми планувальної структури: розчленовані, розосередженні з переважаючим районом і лінійну.

а - компактна: б - розчленована; в – розосереджена

Білет 9 1. Планувальна схема кожного міста визначайся насамперед розрахунковою кількістю населення.До містоутворюючої групи населення належать люди, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, значення яких виходить за межі даного міста.До обслуговуючої групи населення належать люди, які працюють в дитячих та дошкільних установах, школах, установах культури і мистецтва, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, працівники торгівлі, громадського харчування, установах управління та фінансування міста, підприємстві зв'язку, побутового обслуговування і комунального господарства.Несамодіяльна група складається з дітей дошкільного та шкільного віку, пенсіонерів, осіб, зайнятих домашнім господарством, учнів денних відділень вузів, технікумів і професійно-технічних училищ.

Перспективна чисельність населення визначається за формулою:

Н = (А* 100)/(100-(Б+В))

Н - загальна чисельність осіб (тис.)А - чисельність містоутворюючої групи Б - питома вага обслуговуючої групи В - питома вага непрацездатного населення

2. План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об’єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об’єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Білет 10

1.Урбаніза́ція — процес зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення.За підрахунками спеціалістів економічні втрати від хвороб урбанізації, перш за все шуму, стресу, забруднення, перевищують втрати від страйків.риси суспільної урбанізації: концентрація, інтенсифікація, диференціація і різноманітність міських видів діяльності. поширення і поза центрами урбанізаційних ареалів міського способу життя з особливою структурою спілкування, культурою, системою ціннісних орієнтацій; розвиток великих міських агломерацій, урбанізованих районів, зон внаслідок посилення взаємозв’язків у системах розселення;ускладнення форм і систем урбанізованого розселення, перехід від лінійних – до вузлових, смугових і т.д.; збільшення радіусів розселення в межах агломерацій і урбанізованих районів, пов’язаного з місцями прикладання праці, відпочинку та ін., які викликають територіальний ріст міських систем; відповідно відбувається збільшення площ високоурбанізованих територій за рахунок розширення і появи нових вогнищ урбанізації.

3. Санітарно-захисна зона — територія, розташована між пром. підприємствами і найближчими житловими і громадськими та ін. непромисловими будівлями. Створюється для захисту населення від впливу несприятливих виробничих чинників (пил, гази, шум, вібрації і інш.), величина яких на межі санітарно-захисної зони не повинна перевищувати гігієнічних нормативів, встановлених для населених місць. Ширина санітарно-захисної зони залежить від характеру і потужності виробництва, досконалості технол. процесів, рівня несприятливих чинників, рози вітрів, застосування газо- і пилоочисних пристроїв, наявності протишумових, противібраційних і інших захисних заходів

І клас — 1000м,II клас — 500 м,III клас — 300 м,IV клас — 100 м,V клас — 50 м.

Білет 11 1.