Статья: Особливості впровадження елементів дистанційного навчання у процес соціально-гуманітарної підготовки магістрів природничих спеціальностей

Під час професійної підготовки в умовах магістратури майбутні фахівці природничої галузі виконують цілу низку навчально-дослідних та науково- дослідних робіт: курсові роботи, доповіді на конференціях, підготовка рефератів, звіти за результатами лабораторних робіт, наукові повідомлення на спеціальних семінарах, написання наукових статей, виконання випускного магістерського дослідження. Кожен з видів вищеназваних робіт відрізняється один від одного обсягом та рівнем складності. Одні види робіт (доповіді, реферати, наукові повідомлення) містять лише огляд наукової літератури і періодики та власну критичну оцінку, інші види робіт (лабораторні звіти, курсові роботи, магістерські дослідження) є результатом власної науково-дослідної роботи здобувача освіти.

Таблиця 1. Особливості організації самостійної роботи в умовах традиційної та дистанційної форм навчання

Вчені Л. Кулик та А. Ткаченко [5], досліджуючи формування умінь та навичок НДД студентів-фізиків, визначають, що основною метою НДД у ЗВО є створення умов для всебічного розвитку і реалізації творчого потенціалу студента.

С. Дембицька та О. Кобилянський [6] наголошують, що НДД студентів є важливим чинником підвищення ефективної професійної підготовки майбутнього фахівця у ЗВО тому, що передбачає індивідуалізацію навчання, дає змогу реалізовувати особистісно-орієнтоване навчання, розширює обсяг знань, умінь, навичок, загальнокультурних та професійних компетентностей, сприяє формуванню активності, ініціативи, допитливості, розвиває творче мислення, спонукає до самостійних пошуків.

Ми погоджуємося із вченими, та вважаємо, що для успішної реалізації завдань НДД магістри природничих спеціальностей повинні мати міцну соціально-гуманітарну підготовку. Наприклад, для презентації на науковому семінарі чи конференції своїх наукових напрацювань, майбутній магістр повинен здійснити вибір теми та напрям дослідження; проаналізувати, систематизувати та узагальнити сучасну наукову літературу в галузі дослідження; знайти оптимальні методи, для здійснення обраного дослідження; спланувати, виконати та проаналізувати результати дослідження; сформулювати висновки та узагальнення; оперувати понятійним апаратом дослідження. І саме якісна соціально-гуманітарна підготовка, на нашу думкою, є запорукою успішної реалізації цього завдання. Наші спостереження, бесіди з науково-педагогічними працівниками та майбутніми магістрами природничого спрямування, відвідування наукових студентських конференцій, семінарів, засідань екзаменаційних комісій із захисту дипломних робіт свідчать про те, що значній частині майбутніх магістрів притаманні одні й ті самі помилки. За наявності відмінних результатів науково-дослідної роботи професійної - природничої тематики, спостерігається відсутність навичок презентації результатів власного дослідження для аудиторії фахівців та не фахівців, відсутність навичок створення мультимедійних презентацій, слабкі комунікативні здібності, невміння вести наукову дискусію та відстоювати власні ідеї, низький рівень володіння науковою термінологією.

Вирішенням вищеназваних проблем може стати застосування ДН під час соціально-гуманітарної підготовки магістрів природничих спеціальностей.

Адже у системі ДН зміст навчального матеріалу можна варіювати з урахуванням потреб здобувачів освіти щодо їхньої майбутньої професійної діяльності.

По-третє, змінюється спосіб життя самих здобувачів освіти: поширеною ситуацією серед магістрів природничих спеціальностей є суміщення навчання і роботи. І цей фактор відіграє вагому роль при впровадженні ДН у процес фахової підготовки магістрів природничого спрямування.

Одним з важливих аспектів магістерської освіти є розуміння її, як освіти дорослих. Традиційно навчання дорослих розглядається як підвищення кваліфікації, оволодіння новою професією та ін. Тому необхідно враховувати активність, прагнення до самостійної роботи та досвід здобувача освіти - магістранта. Задля успішного впровадження елементів ДН у процес підготовки магістрів природничих спеціальностей необхідно враховувати, що студенти вступають на навчання найчастіше у віці 21-23 років. Психологи визначають цей вік як період «ранньої дорослості» [7]. Характерною особливістю цього періоду є те, що людина прагне до самостійного, незалежного життя, усвідомлює себе дорослою і рівноправною. Відбувається включення особистості в усі види соціальної активності та оволодіння багатьма соціальними ролями.

За твердженням Ш. Бюлера [8], протягом цієї фази вікового розвитку (до 25 років) людина, як правило знаходить своє призначення або вже має постійну професійну діяльність. При цьому особистість перебуває або на фазі адепта, коли вибір професії вже зроблено і починається (або продовжується) процес її освоєння, або на фазі адаптації, тобто оволодіння і прийняття норм професійної діяльності та професійного спілкування, розуміння сенсу професії і своєї причетності до неї.

Отже, здобувачі освіти - магістранти є фахівцями, що мають базову або повну вищу освіту, певний професійний досвід, перебувають у віці періоду «досягнень», коли особистість використовує інтелектуальні здібності задля побудови кар'єри та визначення стилю життя вже маючи певний соціальний навчальний, професійний досвід. Варто також зазначити, що у молодому віці (20-25 років) людина є максимально працездатною, витримує найбільші фізичні і психічні навантаження, здатна оволодівати складними засобами інтелектуальної діяльності. Це означає, що молоді люди здатні органічно поєднувати дистанційне навчання з роботою, обираючи зручне місце, режим, темп і розклад опанування навчального матеріалу. Тому використання елементів ДН під час професійної підготовки, соціально- гуманітарної зокрема, вирішує питання реалізації права майбутніх магістрів на трудову діяльність.

Вартим нашої уваги є і той факт, що стрімко набирає обертів участь здобувачів освіти-магістрантів в реалізації спільних освітніх програм українських та закордонних ЗВО - академічна мобільність, особливо це стосується магістрів природничих спеціальностей. Академічна мобільність є інтеграційним процесом у сфері освіти, що надає можливість студентам, аспірантам, науково-педагогічним та педагогічним працівникам приймати участь в різноманітних освітніх або науково-дослідницьких програмах.

Як приклад, у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна у період з 2011 по 2018 рік кількість студентів та аспірантів, які реалізували право на академічну мобільність у вигляді навчання, наукового та мовного стажування, склала 2079 осіб, які виїжджали до 66 країн [9]. Найбільша кількість цих відряджень була на природничих та технічних факультетах, а саме на факультетах: геології, географії, рекреації і туризму; математики і інформатики; фізичному; фізико-технічному; хімічному. Зокрема, на фізико-технічному факультеті за означений період реалізували право на академічну мобільність 50 студентів магістратури (навчання за програмами підготовки магістра, наукове стажування, участь у спільних науково-дослідних проектах, участь у роботі міжнародних наукових шкіл, конференцій, тренінгових семінарів), які виїжджали до університетів 16 країн світу.

Використання ДН при опануванні соціально- гуманітарних дисциплін полегшує корекцію індивідуальних навчальних планів для майбутніх магістрів природничих спеціальностей, які із різних причин (участь у турнірах, олімпіадах, конференціях; змаганнях; хвороби) не відвідують заняття. Повсякденною практикою ЗВО, що готують магістрів природничої галузі, стало залучення студентів магістратури до роботи у якості членів журі на учнівських олімпіадах та турнірах різного рівня (районних, міських, обласних та всеукраїнських).

При моделюванні та впровадженні в освітній процес підготовки магістрів природничих спеціальностей елементів ДН варто враховувати те, що опанування магістерської програми підготовки має стати для майбутнього фахівця природничої галузі фундаментом для подальшого навчання та удосконалення протягом всього життя. Сформовані під час навчання в магістратурі знання, уміння, компетентності та світоглядна позиція дадуть можливість молодому фахівцю природничої галузі допомагати іншим в отриманні знань, стати лідером або керівником у своїй професійній сфері діяльності. І соціально-гуманітарні знання йому просто необхідні.

Цікавими в контексті нашого дослідження видаються ідеї, що представлені в роботі колективу авторів [10], які доводять особливу актуальність соціально-гуманітарної складової у процесі підготовки магістрів природничих спеціальностей, що передбачає оптимізацію відносин викладач-студент та суб'єктний підхід до навчальної діяльності студентів. Ці аспекти важливо враховувати при організації соціально-гуманітарної підготовки майбутніх магістрів природничих спеціальностей в умовах дистанційного навчання. Магістерська освіта повинна створювати умови для розвитку у майбутніх фахівців природничої галузі рефлексії у діяльності та спілкуванні, орієнтувати на найкращі зразки професійної майстерності, стимулювати магістрантів для оволодіння вершинами цієї майстерності. І саме акмеологічний підхід до проектування дистанційного освітнього процесу і націлено на реалізацію якісної підготовки магістрів природничої галузі.

Акмеологічний підхід - це інтеграція предметного, педагогічного та психологічного знання з урахування специфічних особливостей акмеології розвитку особистості майбутнього фахівця. С точки зору даного підходу дистанційний освітній процес соціально-гуманітарної підготовки магістрів природничого спрямування повинен по-перше, мати максимально самостійний та індивідуальний характер; подруге, мати дослідницьку направленість і по-третє, бути особистісно-орієнтованим.

В контексті нашого дослідження ми виділили такі основні принципи побудови та впровадження елементів ДН у процес соціально-гуманітарної підготовки магістрів природничих спеціальностей:

вільний вибір майбутнім магістром (у рамках дисциплін соціально-гуманітарної підготовки) професійно-освітньої траєкторії, яка погоджується з науково-педагогічним працівником, що дистанційно викладає дисципліни;

створення умов для самореалізації майбутнього магістра у творчій та дослідницькій діяльності через можливість вибору індивідуальних або групових завдань, що передбачають різний ступінь залучення магістра у дослідження проблеми або її фрагментів;

актуалізація і врахування соціально-професійного досвіду майбутнього магістра при побудові навчального матеріалу у дистанційному середовищі (його відношення до майбутньої професійної діяльності, усвідомлення необхідності здобуття міцних соціально-гуманітарних знань для професійної діяльності, наявність базових соціально-гуманітарних знань, досвіду та ін.).

Успішній реалізації вищеназваних принципів сприятимуть, на нашу думку, спеціально розроблені завдання для самостійної роботи у дистанційному навчальному середовищі. Ці завдання мають бути направлені на розвиток та формування умінь бачити та розуміти проблему, умінь будувати гіпотези, умінь спостерігати, умінь проводити експерименти, умінь доводити свою точку зору, умінь представити результати свого дослідження для інших учасників освітнього процесу.

Під час експериментального дослідження нами використовувалися в освітньому процесі підготовки магістрів під час вивчення дисциплін соціально-гуманітарного циклу такі елементи дистанційних навчальних курсів: електронні лекції; відео файли; індивідуальні завдання творчого, інформаційно-пошукового характеру; систему поточного та підсумкового тестового контролю.

Задля реалізації цього завдання нами було впроваджено в освітній процес підготовки магістрів спеціальності 105 «Прикладна фізика та наноматеріали» денної форми навчання з дисциплін циклу загальної підготовки «Чинники успішного працевлаштування за фахом» та «Педагогіка вищої школи» використання елементів дистанційних навчальних курсів. Вищеназвані курси було розроблено в системі ДН Moodle з використанням навчально-методичних комплексів цих дисциплін. Створені дистанційні курси мають інтегрований характер і структурно складаються з функціонально-узгоджених блоків: інструктивного, навчально-інформаційного, комунікативного та контрольного [11].