Прийняття у 2001 році Бюджетного кодексу України поклало початок формування нової парадигми міжбюджетних відносин в Україні. Зокрема, було проведене розмежування доходів та видатків між різними рівнями бюджетної системи, впроваджено застосування формули для розрахунку дотації вирівнювання для областей та міст обласного значення, бюджету АР Крим, районних бюджетів, бюджетів міст зі спеціальним статусом Києва та Севастополя.
Бюджетний кодекс України чітко визначив перелік доходів місцевих бюджетів, які належить враховувати при розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів.
Так, у ст. 64 Бюджетного кодексу України визначено склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, a y ст. 66 - склад доходів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів для бюджету АР Крим, обласних та районних бюджетів. Відповідно перелік видатків, що враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів для різних місцевих бюджетів визначається у ст.cт. 88-90 Бюджетного кодексу України.
З 1 січня 2004 року набув чинності Закон України від 22.05.2002 №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон №889), який містить чимало новацій, які без перебільшення, стосуватимуться кожного громадянина.
Першочерговою задачею у той період було заявити про зміну ставок оподаткування доходів громадян. З 1 січня по 31 грудня 2006 року основну ставку податку з доходів фізичних осіб встановлено на рівні 13 відсотків незалежно від розміру та місця отримання доходу. З 1 січня 2007 року ця ставка становить 15 відсотків [15].
Основні зміни для громадян, котрих зазнали в Податковому кодексі 2012 є встановлення права платника податку на податковий кредит за наслідками звітного податкового року, який є сумою витрат, фактично понесених платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року.
Окрім цього на суму податкового кредиту дозволяється зменшення суми загального річного оподатковуваного доходу. Підставою для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються у річній податковій декларації.
Поточний стан речей
системи оподаткування фізичних осіб в Україні наведено в наступному розділі
курсової роботи.
1.2 Особливості оподаткування
доходів фізичних осіб в Україні
Основним податком, що сплачується більшістю населення України є податок з доходів фізичних осіб. Механізм справляння цього податку регулюється розділом IV Податкового кодексу України.
У широкому розумінні, податок на доходи фізичних осіб - це податок, що стягується з доходів фізичних осіб, які є громадянами даної країни (резидентами) та нерезидентами, що отримують доходи з джерел їх походження в Україні [16].
У вузькому розумінні, податок на доходи фізичних осіб - це плата фізичної особи за послуги, що надаються їй територіальною громадою, на території якої ця особа має свою податкову адресу або розташовано особу, яка утримує цей податок відповідно до законодавства України [17].
Згідно розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" Податкового кодексу України податок з доходів фізичних осіб належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України [18].
Для більш кращого розуміння особливості оподаткування фізичних осіб в Україні розглянемо такі основні складові: платник податку, об'єкт оподаткування, база оподаткування, податкова знижка та податкова соціальна пільга, ставка оподаткування, порядок нарахування та сплати податку, відповідальні особи.
Платниками податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Податкового кодексу України є:
– фізична особа - резидент, тобто особа, що отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
– фізична особа - нерезидент, тобто особа, що не є громадянином України та отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
– податковий агент - це особа, що має за обов'язок обчислювати, утримувати з доходів, які нараховуються (виплачуються та надаються) платнику та перераховувати податки до відповідного бюджету від імені та за рахунок особи, що є платником податків, а також несе відповідальність за порушення норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Не є платником податку нерезидент, що отримує доходи в Україні та має привілеї дипломатичного значення та імунітет, що встановлені міжнародними договорами України, щодо доходів оговорених у договорі [20].
Об'єктом оподаткування є загальний місячний, у деяких випадках річний, оподаткований дохід, при чому для резидентів, на відміну від нерезидентів, котрі сплачують податок тільки за доходи отримані на території України, оподатковується дохід отриманий як в Україні, так і за її межами.
База оподаткування являє собою загальний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, що отримує платник податку, окрім випадків зазначених чинним законодавством. Якщо використовується податкова знижка, то базою оподаткування є чистий річний дохід, але зі зменшенням його на суму податкової знижки. Доходи, котрі не враховуються при розрахунку загального оподаткованого доходу, прописані у статті 165 "Податкового кодексу України".
Податкова знижка являє собою суму витрат особи, що є платником податку пов'язану з придбанням товарів (робіт, послуг) впродовж звітного року, на суму котрих дозволяється зменшення суми загального річного оподатковуваного доходу. Перелік витрат, що дозволені до включення до податкової знижки прописано в статті 163.3. Податкового кодексу України, Обмеження прав на отримання податкової знижки мають особи, що відповідають описанню у статті 166.4. Податкового кодексу України [21].
Слід зазначити, що для того, щоб отримати податкову знижку необхідно до 31 грудня поточного року подати до Територіального органу Міністерства доходів, відповідно до свого місця проживання, річну податкову декларацію про майновий стан та доходи. Також важливо відмітити те, що якщо до кінця поточного року особа, що є платником податку не скористається правом нарахування податкової знижки за наслідками попереднього року, це право на наступні податкові року не переноситься [22].
В Україні платник податку, згідно чинного законодавства, має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, у вигляді заробітної плати, яка отримана від одного роботодавця, на суму податкової соціальної пільги.
Згідно статті 169.1 Податкового кодексу України, сума соціальної пільги дорівнює 50% прожитковому мінімуму для працездатної особи, який встановлений законом на 1 січня поточного року.
Соціальна пільга нараховується у таких випадках:
− 100% суми пільги (50% прожиткового мінімуму) нараховується особам, які утримують двох чи більше дітей віком від 18 років, у розрахунку на кожну дитину;
− 100% суми пільги для особи, що має дохід менший чи дорівнює 1,4 розміру прожиткового мінімуму;
− 150% суми пільги, для особи, що:
) утримує дитину-інваліда (у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років);
) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
) є учнем, аспірантом, студентом чи ординатором;
) є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
) є особою, котрій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність (включаючи журналістів);
) є інвалідом I або II групи, крім інвалідів, що є учасниками бойових дій у період після Другої світової війни, для яких пільга дорівнює 200% суми податкової соціальної пільги;
− 200% суми пільги, для особи, що є платником податку, яка є:
) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями "За відвагу";
) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом I і II групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;
) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;
) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року [23].
Податкова ставка - це законодавчо встановлена величина податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування. Слід зазначити. Що ставка податку на доходи фізичних осіб є прогресивною, тобто нараховується в рівній мірі, незалежно від розміру бази оподаткування.
На сьогодні, в Україні, згідно статті 167 Податкового кодексу України, використовуються такі основні процентні ставки: 15, 17, 10 та 5%. Детальніше ці податкові ставки буде розглянуто у другому розділі даної роботи [24].
В Україні, відповідно до чинного законодавства, діє особливий порядок утримання, нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб. Цей порядок прописаний в статті 168 Податкового кодексу України. Згідно законодавства, передбачається сплата та нарахування податку двома типами суб'єктів: податковим агентом та самостійно особою, яка виступає платником податку.
Розглянемо оподаткування доходів, які нараховані особі, що є платником податку податковим агентом:
– податковий агент, котрий розраховує та нараховує оподатковуваний дохід на користь особи, від імені якої виступає, зобов'язаний утримувати податок із суми доходу, використовуючи відповідну ставку податку, згідно статті 167 Податкового кодексу Україні з останніми змінами;
– податок нараховується та сплачується до бюджету під час виплати доходу, що є оподаткованим єдиним платіжним документом. Банки мають прийняти платіжні документи тільки тоді, коли подання розрахункового документа на виплату доходу та подання розрахункового документа на перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету будуть проведені одночасно;
– у разі випадку, коли деякі види оподатковуваних доходів не підлягають оподаткування під час їх нарахування або виплати, при цьому не є звільненням від оподаткування, особа, що є платником податку, має самостійно занести суму цих доходів до загально річного оподаткованого доходу та подати річну декларацію з цього податку;
– коли оподаткований дохід надається не виплачується готівкою або надається у не грошовій формі, податок сплачується протягом дня, який настає за днем нарахування, до бюджету;
– якщо оподаткований дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом самостійно [25].
Розглянемо порядок утримання, нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, людиною, що не є податковим агентом:
– платник податку, який отримує доходи від особи, що не є податковим агентом, та іноземні доходи, має включити суму цих доходів до загально річного оподаткування доходу та подати необхідну податкову декларацію за результатами звітного року, а також сплатити податок з цих доходів;
– особою, що не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності чи не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність [26].
Розглянемо порядок нарахування та
надання доходів у будь-якій не грошовій формі. У цьому випадку базою
оподаткування постає вартість цього доходу, що розраховується за звичайними цінами,
правила встановлення яких відповідають чинному законодавству, зокрема
Податковому кодексу. Таким чином, величина доходу розраховується за формулою
1.1:
Д=М*100: (100 - Сп) (1.1)
де М - вартість доходу у грошовій формі;
Сп - ставка податку, встановлена для відповідних доходів на момент їх
нарахування.
У разі отримання доходу у вигляді
заробітної плати, база оподаткування розраховується за формулою 1.2:
ЗПо = ЗПн - ЄСВ - СВ - ПСП (1.2)
де ЗПо - заробітна плата, що підлягає оподаткуванню;
ЗПн - нарахована заробітна плата;
ЄСВ - єдиний внесок на загальнодержавне соціальне страхування;
СВ - страхові внески до накопичувального фонду та обов’язкові страхові внески до недержавного пенсійного фонду;
ПСП - податкова соціальна пільга.
Також слід зазначити, що в Україні суми податку на доходи фізичних осіб, котрі утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які одержані військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян [22].
Що стосується відповідальних осіб, то особою, яка відповідальна за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (самозайнятої особи). Але у разі утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з інших доходів відповідальними є:
– для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України − податковий агент [27];
– для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов’язків нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, − платник податку, отримувач таких доходів;
– для доходів, що виплачуються
на користь платника податку фізичними особами, − такий платник податку
[28].
Висновок до розділу 1
Отже, основа сучасних податків на доходи фізичних осіб зародилася ще за часів Київської Русі, коли почали поставати питання контролю людей та збирання інформації про фінансовий стан населення. Найбільш стрімкого розвитку, як окремого податку, набуває податок на доходи фізичних осіб, оскільки він займає значне фіскальне значення.
Впродовж свого розвитку податок на доходи фізичних осіб змінює свою форму спочатку була прогресивна процентна ставка, яка з часом трансформувалася в пропорційну та є такою на сьогодні. Й тепер цей податок є основним, що сплачується більшістю населення України.
Нарахування та стягнення податку на доходи
фізичних осіб регулюється Податковим кодексом України, зокрема 4 розділом
Розділ 2. Аналіз основних показників
оподаткування доходів фізичних осіб України
.1 Аналіз диференціації ставок
податку з доходів фізичних осіб в Україні.