Материал: Оцінка енерготранзитного потенціалу України

Оцінка енерготранзитного потенціалу України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки і управління туризмом

Реферат

на тему: «ОЦІНКА ЕНЕРГОТРАНЗИТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ»

Виконала:

Ярьоменко Юлія Вячеславівна

Одеса - 2014

Зміст

1.      Актуальність проблеми підвищення енерготранзитного потенціалу

2.      Аналіз останніх досліджень і публікацій

.        Українська газотранспортна система (ГТС)

4.      Нафтопровідна система

5.      Стратегічні інтереси України в Каспійському регіоні

6.      Шляхи підвищення ефективності енергетичного потенціалу щодо транспортування нафти й газу в інші країни

7.      Круглий стіл «Проблеми та механізми реалізації транзитного потенціалу України»

Висновки

Джерела

. Актуальність проблеми підвищення енерготранзитного потенціалу

Забезпечення економіки будь-якої країни світу енергоносіями є одним із важливих чинників енергетичної безпеки, особливо в тих державах, запаси нафти й газу яких недостатні для задоволення потреб національної економіки. Україна належить до енергодефіцитних країн ‒ за рахунок власних джерел вона задовольняє свої потреби у паливно-енергетичних ресурсах (ПЕР) менш ніж на 50 відсотків. Але, Україна має унікальне географічне розташування як транзитна держава і територіально знаходиться на шляху значних енерготранзитних потоків. Вона завоювала певну нішу в світовому транзитному бізнесі: починаючи з 1992 р., підписано 142 міжнародні угоди, які визначають співпрацю з транспортниками понад 80 країн світу. За даними НАК «Нафтогаз України», саме з території України почалися і перші у світі експортні поставки природного газу: до Польщі - з 1944 р., Чехословаччини - з 1967 р., пізніше - до Австрії.

Саме тому питання експорту енергоносіїв з нафтодобувних регіонів становить значний інтерес не тільки для видобувних країн і споживачів, а й для держав транзитної зони, до яких належить Україна.

Наявність потужних транспортних енергосистем дозволяє Україні більш надійно організувати імпорт енергоносіїв, в якому має значну потребу й мати важелі впливу у відстоюванні власних інтересів, протистояти тиску монопольних постачальників енергоресурсів та підвищувати рівень енергетичної безпеки.

Енерготранзитний потенціал України представлений нафтотранспортною і газотранспортною системами, що є стратегічним вектором розвитку як паливно-енергетичного комплексу так і національної економіки в цілому.

. Аналіз останніх досліджень і публікацій

Серед вагомих наукових досліджень з питань транзитного потенціалу України можна виокремити праці Т. Войченко, С. Джулай, А. Новікова, О. Мініної, О. Клен, А. Пасічник, Д. Прейгер, О. Собкевич, С.Шаповал, А.Хахлюк та інших. Значний внесок у дослідження проблем оцінки та шляхів забезпечення енергетичної безпеки, зробили вітчизняні вчені: В. Бараннік, С. Бевз, З. Варналій, Д. Волошин, А. Гальчинський В. Геєць, О. Закревський, М. Земляний, Д. Зеркалов, Ю. Колесник, І. Крижанівський, В. Ксьонзенко, А. Сухоруков, О. Сердюченко, А. Шевцова, В. Шлемко, А. Щокін, та ін. Аналіз останніх досліджень і публікацій дав можливість зробити висновок про те що проблема енерготранзитного потенціалу України в контексті забезпечення енергетичної безпеки на сьогодні є недостатньо розробленою і потребує значного вдосконалення.

3. Українська газотранспортна система (ГТС)

Українська газотранспортна система (ГТС) - друга в Європі за потужністю після російської. Газотранспортна система складається з магістральних газопроводів загальною довжиною 39,8 тисяч кілометрів, в тому числі 14 тис. км діаметром 1020-1420 мм, 74 компресорна станції (112 компресорних цехів) загальною потужністю 5450 МВт, 13 підземних сховищ газу з активним об'ємом 32 млрд. куб. м. Пропускна здатність ГТС на кордоні України і Польщі, Румунії, Білорусії і Молдови- 178,5млрд. куб. м.

Рис. 1. Обсяг транзиту природного газу територією України у 1991 - 2011 рр.

Щороку транспортується для споживачів України близько 50-60 млрд. куб. м і транзитом до країн Західної та Центральної Європи 110-120 млрд. куб. м. природного газу (рис. 1.). На сьогодні існує технічна можливість для збільшення транзиту газу в країни Центральної і Західної Європи до 142 млрд. куб. м на рік без розширення газотранспортної системи.

В умовах загострення конкуренції на ринку транспортування енергоносіїв наш стратегічний пріоритет - зміцнення транзитного потенціалу, забезпечення надійності поставок газу. Це завдання вирішується за рахунок реалізації Програми реконструкції та технічного переоснащення газопроводів та компресорних станцій, впровадження європейських стандартів при їх експлуатації, використання енергозберігаючих технологій та обладнання.

Аналізуючи проекти з будівництва нових газопроводів та збільшення потужності існуючих шляхом будівництва нових компресорних станцій. Відповідно до технологічних розрахунків, при впровадженні цих проектів українська газотранспортна система збільшить свій транзитний потенціал ще майже на 60 млрд. куб. м на рік - до 200 млрд. куб. м на рік.

. Нафтопровідна система

Крім газопровідної, Україна володіє розвиненою нафтопровідною системою. В системі нафтопроводів, загальна довжина яких становить 4,7 тис. км., працює 51 нафтоперекачувальна станція. Ємність резервуарного парку - понад 1 млн. куб. м. Пропускна спроможність системи на вході становить 114 млн. т. нафти на рік, на виході - близько 56 млн. т. на рік.

Потреба України в нафті та продуктах її переробки сьогодні становить 22 млн. т. Власний видобуток задовольняє потребу національної економіки лише на 20%. Решта сировини імпортується з Росії та Казахстану, надходячи на українські нафтопереробні заводи існуючою системою трубопроводів через територію Росії.

Частка російської сировини в структурі імпорту нафти в Україну складає понад 95%, або перевищує 70% від сукупного об’єму внутрішнього споживання. За міжнародними критеріями, такий рівень залежності від одного експортера енергоносії вважається надмірним і, на практиці, часто призводить до економічного та політичного впливу з боку останнього.

Варто зазначити, як показує світова практика, отримання енергоносіїв обсягом більше 30% з одного джерела з точки зору забезпечення надійного постачання енергоносіїв та можливості економічного і політичного тиску на країну вже несе загрозу втрати енергетичної незалежності. Таким чином, значний рівень залежності України від імпорту енергоносіїв, особливо від монопольного імпорту природного газу та значний рівень його споживання в країні, обумовлюють незадовільний стан її енергетичної безпеки [2].

Магiстральнi нафтопроводи України забезпечують поставки нафти з Росiї та Казахстану на нафтопереробнi заводи України i прокачування її на експорт до країн Центральної i Захiдної Європи. Транспортування нафти в Українi здiйснює ПАТ «Укртранснафта» в системі, якої функціонують три підприємства - фiлiя «Приднiпровськi магiстральнi нафтопроводи» (Пiвденно-схiдний регiон України), фiлiя «Магiстральнi нафтопроводи «Дружба» (Пiвнiчно-захiдний регiон України) та філія „Південні магістральні нафтопроводи” (Південний регіон України).

До 2000 року обсяги транспортування нафти трубопровідною системою України залишалися стабільними на рівні 64 млн. т. на рік, в тому числі транзитом на експорт до 56 млн. т. нафти. У 2011 році транспортовано 25,2 млн. т. нафти, в тому числі транзитом 17,8 млн. т., на нафтопереробні заводи, розташовані на території України поставлено 7,4 млн. т. (рис. 2).

Як свідчать дані рисунку 2 обсяги транспортування нафти територією України поступово скорочуються, так ми бачимо що в 2009 році через територію нашої держави транспортували 38,5 млн. т. нафти, тоді як у 2011 році цей обсяг зменшився на 20,7 млн. т. і становив 17,8 млн. т. дана тенденція є негативною і потребує використання нафтопроводів на повну потужність шляхом укладанням угод з іншими державами щодо транспортування нафти.

Рис. 2. Обсяг трубопровідного транспортування нафти територією України у 1991 - 2011 рр., млн. т.

Україна має розвинену систему транспортування та переробки нафти, але завантаження нафтотранспортних магістралей становить 35%. Резерв пропускної спроможності становить 5-6 млн. т. нафти на рік.

Суттєвим недоліком в постачанні і транзиті нафти в Україні є те, що зовнішніми надходженнями сировини українська нафтопровідна система пов'язана тільки з російською нафтопровідною системою, що призводить до монопольного положення Росії у постачанні нафти в Україну та її транзиту. У таких умовах заходи з диверсифікації джерел надходження нафти мають розглядатися як ключовий елемент забезпечення енергетичної безпеки держави і створення умов для стабільної роботи та розвитку економіки країни.

Після 2010 року існує ризик поступової втрати обсягів транзиту російської нафти, тому сьогодні для України все більше зростає значення проекту Євро-Азійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) і, зокрема, його основної складової (нафтопроводу „Одеса-Броди” (в основному напрямку)). Географічне розташування України дозволяє задіяти різноманітні джерела постачання нафти незалежними шляхами з Азербайджану, Казахстану, Туркменістану, країн Ближнього і Середнього Сходу та ін., суттєво посиливши роль держави-транзитера між нафтодобувними регіонами та важливими ринками збуту в Європі [4].

Потенційними країнами-імпортерами нафти в Україну (крім Росії) слід вважати: Казахстан, Азербайджан, Туркменістан, Іран, а також Ірак, Саудівську Аравію, Лівію, Алжир. Більшість з цих країн мають значні експортні можливості, які можуть задовольнити потреби України, але це буде залежати від транспортних можливостей, енергетичної дипломатії та фінансових витрат.

. Стратегічні інтереси України в Каспійському регіоні

У забезпеченні енергетичної безпеки України помітне місце посідають спроби, починаючи ще з 1992 р., розбудови незалежного від Росії нафтотранспортного шляху для імпорту сирої нафти з країн Близького Сходу, Азії, Кавказу, Каспійського регіон [1]. Варто зазначити, що Каспійський регіон має значні запаси вуглеводнів. Однак його потенціал поступається можливостям основних світових експортерів. Якщо в країнах Перської затоки доведені запаси нафти оцінюються в 92 млрд. т (60% світових запасів), то в країнах Каспійського регіону (без Росії та Ірану ) у 4 млрд. т (є і вищі оцінки). Загалом, за оцінками експертів, комерційні запаси нафти на Каспії становлять 30 млрд. т нафтового еквіваленту (н. е.), прогнозовані - близько 100 млрд. т. Стратегічними інтересами України в Каспійському регіоні є:

·        постачання енергоносіїв з прикаспійських країн для забезпечення ними потреб власної економіки;

·        створення нового транспортного шляху між Азійським та Європейським континентами ‒ Європейсько-Азіатського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК), сполученого з Транскаспійським коридором (ТКК);

·        транзит територією України каспійської нафти до Європи з використанням комбінованої системи постачання трубопровідним та морським транспортом ЄАНТК та ТКК.

Варто зазначити, що навіть за оцінками західних експертів, українська частина ЄАНТК є найбезпечнішим шляхом для каспійської нафти до Європи саме тут Україна має можливість відбутися як стратегічний партнер ЄС.

. Шляхи підвищення ефективності енергетичного потенціалу щодо транспортування нафти й газу в інші країни

Для підвищення ефективності енергетичного потенціалу щодо транспортування нафти й газу в інші країни сьогодні і в перспективі необхідно:

·        остаточне вирішення всіх організаційних та технічних питань щодо подовження нафтопроводу від Бродів на територію Польщі (Гданськ), що дозволить подати нафту до портів Балтійського моря і до Німеччини;

·        тісна співпраця із зацікавленими країнами, потенційними споживачами транзитної нафти, це, насамперед, з Польщею, а також Угорщиною, Словаччиною, Німеччиною й іншими;

·        створення максимально сприятливих організаційно-технічних та економічних умов для використання країнами ‒ імпортерами та експортерами об'єктів нафтотранспортного коридору, в тому числі, вибір партнерів по закупівлі нафти, підрахунок обсягів її транзиту та визначення з тарифами, керуючись при цьому вимогами економічної доцільності;

·        утримання та посилення стратегічного положення України в міжнародній системі транспортування газу за рахунок створення правових умов для недопущення несанкціонованого відбору газу та критичної заборгованості за газ, підвищення та підтримання технічного рівня й надійності газотранспортної системи, розширення транзитних потужностей та потужностей системи підземного зберігання газу, розширення кола країн, яким надаються транспортні послуги.

. Круглий стіл «Проблеми та механізми реалізації транзитного потенціалу України»

енергетичний нафта газ транзитний

7 червня 2008 р. у Національному інституті проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України відбувся “круглий стіл” «Проблеми та механізми реалізації транзитного потенціалу України». У роботі конференції взяли участь представники міністерств, неурядових організацій та наукових установ країни.

Зі вступним словом до учасників «круглого столу» звернувся перший заступник директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки, Анатолій Гуцал, який наголосив на тому, що ефективне розв’язання існуючих політичних, транспортно-комунікаційних та енергетичних проблем у відносинах України з ЄС та країнами Східної Європи фактично визначатиме, яким буде майбутнє України в цьому регіоні, чи вдасться забезпечити їй подальший сталий економічний розвиток. Також він висловив сподівання, що результати даного «круглого столу» складуть основу для конкретних рекомендацій для керівництва держави щодо вирішення актуальних проблем транспортно-комунікаційної та енерготранзитної безпеки України.

Під час першої сесії обговорювалися перспективні можливості України як енерготранзитної держави з урахуванням світових тенденцій розвитку паливно-енергетичної галузі.

З тематичною доповіддю на першій секції “круглого столу” виступив завідувач відділу енергетичної та транспортно-комунікаційної безпеки НІПМБ Ігор Корнілов: “Проблеми реалізації енерготранзитного потенціалу України”. Він окреслив основні питання стратегічного характеру, що актуалізувалися внаслідок проведення Енергетичного Саміту в травні цього року, на якому Україною було здійснено ряд ініціатив, реалізація яких може дозволити Україні здобути позицію регіонального лідерства, зокрема у сфері енергетичної та транспортно-комунікаційної безпеці. Особливу увагу було приділено розгляду співвідношення інтересів України, Євросоюзу та Російської Федерації на підставі аналізу ряду стратегічних документів. В цьому контексті було наведено перелік факторів, що можуть в подальшому негативно впливати на енергетичну безпеку України, - а також запропоновано рекомендації щодо уникнення небажаних тенденцій.

Давид Прейгер, радник Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО України, присвятив свій виступ стану, проблемам та перспективам транзиту вуглеводневих територією України, факторам, що можуть призвести до подальшого скорочення його обсягів.

Олена Павленко, головний консультант Секретаріату Президента України, у своєму виступі здійснила загальний огляд сучасної європейської політики щодо енергетичної безпеки та підкреслила, що для України особливий інтерес можуть становити європейські енергетичні проекти, в яких не бере участь РФ. Тим не менше, з метою збільшення конкурентоспроможності України як транзитної держави (у порівнянні, наприклад, з Туреччиною) варто вдосконалити українську систему та детальніше переглянути можливість реалізації проекту «Білий потік».