Материал: Облік і аудит оплати праці

Облік і аудит оплати праці

«Облік і аудит оплати праці»

РЕФЕРАТ

На здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» за темою

«Облік і аудит оплати праці»

У бакалаврській роботі розкривається науковий підхід щодо економічної сутності розрахунків та їх класифікації.

На практичних матеріалах ТОВ «СВК «Світанок».

У вступі обґрунтовано актуальність питань, які досліджуються в роботі, визначено об’єкт дослідження та завдання даної роботи.

Охарактеризовано економічний зміст категорії «оплата праці», а саме - це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому вимірі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Наведено організаційно-економічну характеристику діяльності обєкта дослідження, розглянуто види розрахунків з оплати праціта їх відображення в системі бухгалтерського обліку: їх сутність, принципи та значення.

Значне місце в роботі відведено організаційним аспектам та методичним засадам аудиту оплати праці.

У висновках бакалаврської роботи узагальнено отримані результати дослідження та наведено рекомендації щодо удосконалення системи оплати праці на підприємстві. Пропонується почати здійснювати виплату заробітної плати працівникам підприємства пластиковими картками та здійснити підготовку та підвищення кваліфікації працівників підприємства.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: оплата праці, розрахунки, тарифна сітка, основна та додаткова заробітна плата, стимулювання.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи праці та її оплати

1.1    Економічна суть оплати праці

.2      Особливості організації оплати праці в сучасних умовах

.3      Склад фонду оплати праці

.4      Форми та системи оплати праці

РОЗДІЛ 2. Облік оплати праці на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Первинний облік оплати праці

2.3 Синтетичний та аналітичний облік оплати праці на підприємстві

2.4 Порядок і облік нарахування окремих видів додаткової заробітної плати та соціальних виплат

.5 Автоматизація обліку оплати праці

РОЗДІЛ 3. Методика та організація аудиту оплати праці

3.1 Методичні прийоми та джерела інформації проведення аудиту оплати праці

3.2 Оцінка ефективності системи обліку та внутрішнього контролю на підприємстві

3.3 Методика аудиту оплати праці

3.4 Узагальнення результатів аудиту

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Розгляд питань про розрахунки з оплати праці має актуальне значення, оскільки оплата праці є досить важливою ланкою системи соціально-трудових відносин і найскладнішою у вирішенні соціально-економічною проблемою. З одного боку вона є основним (і часто єдиним) джерелом грошових доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, з іншого - суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення головної мети діяльності підприємства.

Тому, аспекти організації оплати праці й усіх розрахунків, пов’язаних з нею є основою соціально-трудових відносин найманих працівників, роботодавців і держави, що впливають на ефективність управління трудовими ресурсами.

Витрати на оплату праці є однією із складових вартості готової продукції. Заробітна плата, як головне джерело доходів населення, є визначальним фактором формування соціальної справедливості в суспільстві, платоспроможності, що у свою чергу, безпосередньо впливає на економічну активність у реальному секторі народногосподарського комплексу країни.

Здійснення будь-якого господарського процесу обов'язково пов'язане із застосуванням праці та її оплатою. Облік цього процесу має забезпечити контроль за використанням праці, рівнем її оплати, здійсненням розрахунків з робітниками і службовцями. Зрозуміло, що саме цей облік потребує особливої точності, оскільки він зачіпає матеріальні інтереси людей.

Встановлення ринкових умов зумовлює потребу перегляду положень бухгалтерського обліку оплати праці, а також методики формування й обробки одержаної облікової інформації, виходячи з існуючого господарського механізму та наявної обчислювальної техніки.

У процесі становлення соціально-ринкової економіки в Україні все більшого розвитку набуває аудиторська діяльність. З’являються нові види аудиту - аудит ефективності, адміністративної діяльності, кадровий аудит. Підприємства починають замовляти не тільки послуги з проведення обов’язкового аудиту, але й перевірок окремих видів діяльності, типів операцій, стану розрахунків тощо.

Аудит розрахунків з оплати праці - це дуже трудомістке і відповідальне завдання з надання впевненості, бо поєднує в собі елементи фінансового аудиту й аудиту на відповідність, що пов’язано з необхідністю дотримання трудового та податкового законодавства при формуванні фінансової інформації про розрахунки з оплати праці та інші виплати працівникам.

На сьогодні стан державного та договірного регулювання оплати праці в Україні та окреслені у цій сфері проблеми справляють негативний вплив на організацію оплати праці та облік пов’язаних із нею розрахунків на підприємствах України. Це визначає низку загальнодержавних і загальноекономічних завдань, які потрібно вирішити шляхом спільної праці політиків, науковців і практиків, враховуючи кращий вітчизняний та зарубіжний досвід, а саме: прийняття нового Трудового кодексу; вирішення проблем соціального партнерства; реформування системи оподаткування фонду оплати праці та прибутку підприємства; стимулювання інноваційної діяльності; вдосконалення методики й організації обліку тощо.

Усе вище згадане підкреслює значну роль та значення теми даної роботи в сучасних умовах господарювання. Актуальності набуває дослідження теоретичних і прикладних аспектів бухгалтерського обліку й аудиту розрахунків з оплати праці з огляду на ринкове реформування та світову інтеграцію України.

Метою бакалаврської роботи є узагальнення й критична оцінка чинних теоретичних положень, методики, організації та практики обліку й аудиту розрахунків з оплати праці в сучасних умовах господарювання.

Під час виконання роботи були вирішенні такі завдання:

розкрити сутність обліково-аналітичної категорії «розрахунки з оплати праці» в умовах реформування національної системи оплати праці й бухгалтерського обліку та звітності;

узагальнити методи державного й договірного регулювання оплати праці та обґрунтувати шляхи їх удосконалення з позицій обліку розрахунків з оплати праці;

узгодити й систематизувати основні аспекти методики й організації бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці;

удосконалити методичні й організаційні підходи до зовнішнього (незалежного) і внутрішнього аудиту розрахунків з оплати праці.

Предметом дослідження є облік та аудит розрахунків з персоналом на підприємстві.

Об’єктом дослідження є: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВК «Світанок».

Методи дослідження. Теоретичними та методологічними основами дослідження є діалектичний метод пізнання, відповідно до якого вивчено стан оплати праці, чинна законодавчо-нормативна база, а також методика обліку і аудиту розрахунків з оплати праці.

В якості джерел інформації бакалаврської роботи розглядаються авторські наукові статті зарубіжних та вітчизняних спеціалістів з питань обліку й аудиту розрахунків з оплати праці (Атамас П.Й., Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Ганін В.І., Гурова К.Д., Завгородній В.П., Крамаровський Л.М., Криницький Р.І., Лахтіонова Л. А. та інші), нормативні і законодавчі акти, що регулюють дану сферу, матеріали спеціалізованого періодичного друку, річна звітність підприємства за останні 3 роки, а також фактичні матеріали підприємства.

Однак окремі аспекти теорії та практики обліку й аудиту розрахунків з оплати праці залишаються дискусійними, потребують подальших наукових досліджень і розробок у напрямі їх удосконалення.

Апробація результатів роботи. Головні положення бакалаврської роботи оприлюднено на науково-практичній студентській конференції "Перспективи розвитку аграрної економіки України" (м. Київ, 21.11.2013р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 1 наукову працю обсягом 0,4д.а.

Структура і обсяги роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТИ

1.1    Економічна суть оплати праці

Оплата праці є одним з найважливіших соціально-економічних явищ. Вона, з одного боку, є основним джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, а з іншого боку, для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників з метою досягнення цілей підприємства. Саме тому питання організації оплати праці і формування її рівня разом з питаннями забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, адже вони включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу.

Класики економічної теорії А.Сміт та Д.Рікардо у своїх наукових дослідженнях пропонують таке визначення поняття «заробітна плата». Так, А.Сміт зазначає, що «заробітна плата включає в себе вартість життєвих засобів людини, щоб вона могла «працювати», а Д.Рікардо вважав, що «заробітна плата є грошовим виразом «мінімуму засобів існування». Вітчизняні економісти досліджуючи поняття «заробітна плата», пропонують свої визначення поняття «заробітна плата». Зокрема, С.Ф.Покропивний вважає, що «заробітна плата як економічна категорія відображає відносини між найманими працівниками і роботодавцями щодо розподілу новоствореної вартості (доходу) [16]. Якщо для перших заробітна плата є основною формою доходу, то для інших - елементом витрат на виробництво, чинником конкурентоспроможності продукції, складовою доходу підприємства» [38].

Ще одне визначення поняття «заробітна плата» запропоноване М.Д.Ведерниковим. З його точки зору, заробітна плата є первинним доходом домашніх господарств, який передбачає винагороду в грошовій або натуральній формі, що має бути виплачена роботодавцем найманому працівнику за роботу, виконану у звітному періоді [11].

Проте більш повне визначення пропонує О.А.Грішнова, яка розглядає поняття «заробітна плата» з кількох позицій: економічної теорії, ринкової економіки, економіки праці, найманого працівника та підприємця [14].

Так, з позиції економічної теорії, заробітна плата - це економічна категорія, що відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості.

В умовах ринкової економіки заробітна плата - це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції та виражає ринкову вартість використання найманої праці.

З позиції економіки праці, заробітна плата - це винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано.

З позиції найманого працівника, заробітна плата - це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили.

З позиції підприємця, заробітна плата - це елемент витрат виробництва і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці [5].

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому вимірі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу. Вона складається з:

а) основної заробітної плати;

б) додаткової заробітної плати;

в) інших заохочувальних і компенсаційних виплат [22].

Сутність заробітної плати розкривається у функціях та принципах, які вона повинна виконувати в процесі суспільного відтворення. У сучасній науковій та навчальній літературі можна зустріти неоднакову кількість та різне трактування функцій заробітної плати, основні з яких:

а) відтворювальна - полягає у забезпечені працівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили. Рівень заробітної плати повинен бути таким, щоб забезпечити можливість задоволення первинних потреб, належних умов проживання, відпочинку та оздоровлення працівників;

б) стимулююча - полягає у встановленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Тобто заробітна плата виступає засобом мотивації праці;

в) регулююча - полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарств, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури;

г) соціальна - полягає у забезпечені соціальної справедливості, по-перше, при розподілі доходу між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, і по-друге, при розподілі між найманими працівниками згідно з результатами їхнього трудового внеску [29,38].

При розробці політики в області заробітної плати і її організації на підприємстві необхідно враховувати наступні принципи оплати праці:

справедливість, тобто рівна оплата за рівну працю;

урахування складності виконуваної роботи і рівень кваліфікації праці;

урахування шкідливих умов праці і важкої фізичної праці;

стимулювання за якість праці і сумлінне відношення до праці;

матеріальне покарання за допущений брак і безвідповідальне відношення до своїх обов'язків, що призвели до яких-небудь негативних наслідків;

випередження темпів росту продуктивності праці у порівнянні з темпами росту середньої заробітної плати;

індексація заробітної плати відповідно до рівня інфляції;

застосування прогресивних форм і систем оплати праці, що найбільшою мірою відповідають потребам підприємства.

На розмір оплати праці впливає багато факторів, які можна розділити на дві групи - зовнішні та внутрішні. До першої групи доцільно віднести мінімальну заробітну плату, прожитковий мінімум, ціну робочої сили, яка сформувалася на ринку під впливом попиту і пропозиції та ін. До другої групи факторів належать фінансові можливості кожного підприємства, розмір отриманого прибутку, кваліфікація і спеціальність працівників, потрібних для нормального функціонування організації.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До неї не включаються надбавки, доплати, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (табл.1.1).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників [22].

Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (табл.1.2).

Таблиця 1.1

Динаміка зміни розміру мінімальної заробітної плати в Україні